Ухвала

від 15.01.2024 по справі 331/783/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

УХВАЛА

іменем УКРАЇНИ

15.01.2024

Справа № 331/783/21

Провадження № 4-с/331/6/2024

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Фісун Н.В., за участю секретаря Свириденко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 на протиправні дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциної Юлії Дмитрівни,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ,представник скаржникаадвокат ТітовВ.А.,звернулася доЖовтневого районногосуду м.Запоріжжя із скаргою на дії Головного державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Одеса) Кисліциної Ю.Д. в якій прохала суд: Визнати поважними причину пропуску строку на подання скарги та поновити строк на подання скарги. Визнати протиправними дії Головного державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Одеса) Кисліциної Юлії Дмитрівни під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 69544806 щодо: - неповідомлення боржника ОСОБА_1 про відкриття ВП № 69544806; - неповідомлення боржника ОСОБА_1 про опис та арешт майна боржника у ВП № 69544806; - неповідомлення боржника ОСОБА_1 щодо проведення оцінки нерухомого майна нежитлового приміщення І-го поверху, літ. А-2, А 1 , А2 загальною площею 168 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; - неповідомлення боржника ОСОБА_1 про результати проведеної оцінки нерухомого майна нежитлового приміщення І-го поверху, літ. А-2, А 1 , А2 загальною площею 168 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; - незаконна передача нерухомого майна нежитлового приміщення І-го поверху, літ. А-2, А 1 , А2 загальною площею 168 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на торги (аукціон) ДП «Сетам», яке не належить боржнику ОСОБА_1 .

На обґрунтування скарги, вказала, що у виконавчому провадженні №69544806 на виконання Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 331/783/21 від 13.07.2021 року 04.08.2022 року Державний виконавець Кисліцина Ю.Д., винесла Постанову про відкриття виконавчого провадження № 69544806, яку на адресу ОСОБА_1 не направляла. Про наявність ВП № 69544806 ОСОБА_3 стало відомо випадково, тільки після моніторингу виконавчих проваджень було подано клопотання до Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для ознайомлення з його матеріалами. Із зазначеною скаргою окремим документом подається клопотання щодо поновлення строку на оскарження протиправних дій Державного виконавця Кисліциної Ю.Д. 27.11.2023 року вдалося ознайомитися та зняти фотокопії усіх матеріалів ВП № 69544806 з яких стало відомо про порушення Державним виконавцем Кисліциною Ю.Д. вимог чинного законодавства України.

04.08.2023 року Державний виконавець Кисліцина Ю.Д. винесла Постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у ВП № 69544806 без участі Боржника та Стягувача, яку на адресу ОСОБА_1 не направляла. Постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника у ВП № 69544806 від 08.08.2023 року складена Державним виконавцем Кисліциною Ю.Д. яке не належить ОСОБА_1 , а належить ОСОБА_4

11.08.2023 року Державний виконавець Кисліцина Ю.Д., винесла Постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені, яку також на адресу ОСОБА_1 не направляла.

31.08.2023 року до Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Одеса) надійшов Звіт про незалежну оцінку ринкової

вартості нерухомого майна нежитлового приміщення, загальною площею 168 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

13.11.2023 року Державний виконавець Кисліцина Ю.Д. склала акт про перевірку нерухомого майна нежитлового приміщення, загальною площею 168 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином жодні документи Виконавчого провадження Державним виконавцем Кисліциною Ю.Д. на адресу боржника ОСОБА_1 взагалі не направлялися.

Державний виконавець Кисліцина Ю.Д. обізнана про арештоване нерухоме майно нежитлове приміщення І-го поверху, літ. А-2, А1, А2 загальною площею 168 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу за договором від 06.10.2017 року не належить ОСОБА_1 , незаконно здійснила його опис та арешт, а в подальшому незаконно передала його на торги Державному підприємству «Сетам» для реалізації без

будь-яких правових підстав. Вважає, що Державний виконавець Кисліцина Ю.Д. під час проведення виконавчих дій допустила цілу низку порушень вимог чинного законодавства України.

4.1.2024 від головного державного виконавця Центрального ВДВС у м.Запоріжжі ПМУ МЮ (м. Одеса) Кисліциної Ю.Д. надійшли заперечення на скаргу, в яких вказала,що на примусове виконання було пред`явлено виконавчий лист № 331/783/21 виданий 21.06.2022 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 06.10.2017 року,укладений між ОСОБА_2 , як позикодавцем, та ОСОБА_5 , як позичальником, в розмірі 30650,22 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 27,77 грн. за 1 долар СІЛА становить 831256,07 грн., з яких сума позики - 17510,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 27,844 грн. за 1 долар США становить 487548,44 грн., відсотки за користування позикою - 12423,60 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 27,844 грн. за 1 долар США становить 345922,71 грн., 3 % річних за період з 07.10.2019 року по 15.02.2021 року /498 днів/ 716,62 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 27,844 грн. за 1 долар США становить 19953,57 грн. звернути стягнення на нежитлове приміщення. 1 поверху, літ.А-2, А, А2, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 168,2 кв. м., шляхом проведення прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

04.08.2022року державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та рекомендованою кореспонденцією направлена сторонам для ознайомлення. Скаржник заявляє, що йому не було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про опис та арешт майна від 08.08.2023, постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання від 11.08.2023.Доказом того, що постанова про відкриття була направлена свідчить в матеріалах виконавчого провадження конверт, який повернувся до Відділу з відміткою за закінченням терміну зберігання. Реєстр відправки поштової рекомендованої: кореспонденції відповідно до роботи з документами в органах державної виконавчої служби строк зберігання становить один рік у зв`язку з чим надати реєстр відправлення не має можливості. З метою виконання рішення суду 04.08.2023 року державним виконавцем складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно якого описано та арештовано нежитлове приміщення,1 поверху, літ.А-2, А, А2, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 168,2 кв. м..

Доказом того, що постанова про опис та арешт майна від 08.08.2023 та постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання від 11.08.2023, були направлені - свідчить реєстр поштових відправлень простої кореспонденції за 14.08.2023рік.

У своїхтвердженнях викладениху скарзі,представник заявниканаголошує натому,що державнимвиконавцем незаконноздійснено описта арештнежитлового приміщенняза адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею168,2кв.м.,можна спростуватитим,щовідповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Оскільки згідно рішення суду та оригіналу виконавчого листа підлягає «зверненню стягнення на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення,! поверху. літ.А-2, А, А2, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 168,2 кв. м., шляхом проведення прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій», то державним виконавцем було правомірно здійснено опис та арешт вищевказаного майна. Законодавством державного виконавця не наділено правом самостійно змінювати резолютивну частину визначену у рішенні суду. Державним виконавцем при складанні постанови про опис та арешт майна боржника брались до уваги відомості із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та резолютивної частини виконавчого документа.

Також прохає суд врахувати, що постановою від 26.05.2022 по справі № 331/783/21 виданою Запорізьким апеляційним судом, де інтереси скаржника також представляв адвокат Тітов В.А., досліджено, що скаржниця ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_4 та є спадкоємицею, яка прийняла спадщину в установленому законом порядку, а отже відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якою перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкодавця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. Відтак, правильними є висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_1 як спадкоємець (правонаступник) ОСОБА_4 є новим іптекодавцем за Договором іпотеки, а тому зобов`язана задовольнити грошові вимоги позивача у розмірі, що відповідає вартості предмета іпотеки.

Прохає суд в задоволенні скарги представника боржника ОСОБА_6 на протиправні дії головного державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциної Ю.Д.- відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 , адвокат Тітов В.А. підтримав скаргу, прохав її задовольнити у повному обсязі.

Головний державний виконавець Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліцина Ю.Д. у судовому засіданні прохала суд відмовити у задоволенні скарги.

Представник ОСОБА_2 , адвокат Кузьмінов Д.В. у судовому засіданні прохав суд відмовити у задоволенні скарги, вважає що Державний виконавець вжив всіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення суду.

Суд, заслухавши учасників процесу, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних правце застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями,доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Згідно ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно дост.447ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.448 ЦПК України).

Отже, право на звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за правилами цивільного судочинства пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого згідно зЦПК України, та його примусовим виконанням відповідним органом, а також у випадку якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом,КПК Українине врегульовані.

Судом встановлено, що відповідно до виконавчого листа, виданого 13.07.2021 року на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі № 331/783/21 ухвалено: «В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 06.10.2017 року, укладений між ОСОБА_2 , як позикодавцем, та ОСОБА_5 , як позичальником, в розмірі 30 650,22 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 27,77 грн. за 1 долар США становить 831 256,07 грн., з яких сума позики - 17 510,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 27,844 грн. за 1 долар США становить 487 548,44 грн., відсотки за користування позикою -12 423,60 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 27,844 грн. за 1 долар США становить 345 922,71 грн., 3 % річних за період з 07.10.2019 року по 15.02.2021 року [498 днів] 716,62 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 27,844 грн. за 1 долар США становить 19 953,57 грн., звернути стягнення на нежитлове приміщення, І поверху, літ. А-2, А', А2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 168, 2 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Боржник ОСОБА_1 . Стягувач ОСОБА_2 ».

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 4.08.2022 року (ВП №69544806), відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа №331/783/21.

4.08.2022 року державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесена постанова про арешт майна боржника.

Супровідний лист за вих.№9702/6 від 4.08.2022 року та довідка про причини повернення поштового відправлення у своїй сукупності підтверджують той факт, що боржнику ОСОБА_1 була надіслана копія постанови про відкриття виконавчого провадження та арешт майна. Доказом того, що постанова про опис та арешт майна від 08.08.2023 та постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання від 11.08.2023року були направлені - свідчить реєстр поштових відправлень простої кореспонденції за 14.08.2023рік.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до приписів вищезазначеного Закону, виконавче провадження розпочинається з винесення постанови про його відкриття.

Відповідно до положень статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбаченихпунктами 1-4частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Суд зазначає, що винесення державним виконавцем постанов здійснено на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» в рамках забезпечення виконання рішення суду.

Доводи адвоката Тітова В.А. з приводу неповідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, про опис та арешт майна, проведення оцінки нерухомого майна суд відхиляє з огляду на наявність в матеріалах справи належних доказів, які підтверджують надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження у відповідності до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» за адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Щодо незаконної передачі нерухомого нежитлового приміщення І-го поверху, літ. А-2, А 1 , А2 загальною площею 168 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на торги (аукціон) ДП «Сетам», яке не належить боржнику ОСОБА_1 , а належить ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Постановою від 26.05.2022 по справі № 331/783/21 виданою Запорізьким апеляційним судом, встановлено, що скаржниця ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_4 та є спадкоємицею, яка прийняла спадщину в установленому законом порядку, а отже відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якою перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкодавця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. ОСОБА_1 як спадкоємець (правонаступник) ОСОБА_4 є новим іптекодавцем за Договором іпотеки, а тому зобов`язана задовольнити грошові вимоги позивача у розмірі, що відповідає вартості предмета іпотеки.

Отже, приведені в заяві доводи фактично зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з судовим рішенням, переоцінки висновків судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Пунктом 1частини 1статті 3Закону України «Про виконавче провадження» що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно положень частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно дост. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗакономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд, вважає, що державний виконавець вжив всіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення суду та прийняв правомірне та у відповідності до норм чинного законодавства рішення щодо складання постанови про опис та арешт майна боржника з метою подальшої реалізації на прилюдних торгах, згідно з Законом України «Про виконавче провадження», а тому подальші дії, щодо реалізації даного майна сприяє погашенню кредитної заборгованості та виконанню рішення суду, здійсненні з дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Вивчивши доводи скарги щодо поновлення строку для її подання, суд, вважає їх обґрунтованими та визнає причини пропуску процесуального строку для подання скарги, передбаченого ч. 1 ст. 449 ЦПК України, поважними, а тому приходить до висновку про можливість поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця .

Керуючись ст.ст.383 447,449 ЦПК України, ЗУ « Про виконавче провадження», суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на подання скарги на протиправні дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциної Юлії Дмитрівни.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 на протиправні дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциної Юлії Дмитрівни - відмовити.

Копію даної ухвали направити сторонам.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, або отримання її копії.

Повний текст ухвали складено 16.01.2024 року.

Суддя: Н.В.Фісун