Постанова

від 19.12.2023 по справі 947/7844/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3294/23

Справа № 947/7844/22

Головуючий у першій інстанції Огренич І.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2023 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення», ОСОБА_1 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ), ОСОБА_2 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Південний» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння, на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Огренич І.В., 20 червня 2022 року в м. Одеса, -

встановила:

У квітні 2022 року ТОВ «Торговий центр «Південний» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння (т. 1 а.с. 1-8).

В обґрунтування позову ТОВ «Торговий центр «Південний» посилалося на те, що під час примусового виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 05.02.2002 року в частині стягнення з ТЦ «Південний» на користь ОСОБА_3 521485,50 гривень державний виконавець передав Спеціалізованому державному підприємству «Укрспецюст» Міністерства юстиції України для реалізації з прилюдних торгів нежитлове приміщення першого поверху та підвалу площею 2493,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належало боржникові ТЦ «Південний» на праві власності. При цьому, ухвалою Верховного Суду України від 14.08.2002 року виконавче провадження з виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 05.02.2002 року було зупинено до розгляду касаційної скарги ТЦ «Південний», а стягувач ОСОБА_3 звернувся до державного виконавця із заявою про повернення виконавчого документу без виконання, однак, посадові особи державної виконавчої служби неправомірно продовжили вчиняти виконавчі дії з примусового стягнення з боржника ТЦ «Південний» виконавчого збору у розмірі 26074,26 гривень, а на прилюдних торгах 27.08.2002 року належне позивачеві нежитлове приміщення за ціною 1820000,00 гривень було відчужено на користь ТОВ «Фламенко», хоча на банківському рахунку ТЦ «Південний» знаходилось достатньо грошових коштів для звернення на них стягнення для потреб перерахування виконавчого збору у сумі 26074,26 гривень. Кошти у сумі 1429925,74 гривень, що залишились від реалізації майна на прилюдних торгах після перерахування виконавчого збору та комісійної винагороди за проведення цих торгів, були перераховані до державного бюджету України, а ТЦ «Південний» їх не отримувало, оскільки не погоджуючись з протиправними діями державних виконавців та неправомірним вибуттям власного майна зі свого володіння ТЦ «Південний» неодноразово зверталось до різних судових інстанцій зі скаргами на дії державних виконавців та намагалось відновити свої порушені права власника шляхом пред`явлення багаточисельних позовів, при тому що ухвалою Верховного Суду України від 16.10.2002 року рішення апеляційного суду Одеської області від 04.02.2002 року про стягнення з ТОВ «Торговий центр «Південний» на користь ОСОБА_3 521485,50 гривень було скасовано. Оскільки, визнані неправомірними рішення державних виконавців та скасований судовий акт не породжують жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення, а власник, з дотриманням вимог ст. ст. 387, 388 ЦК України, має право витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем незалежно від того скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача, та передбачена ч. 2 ст. 388 ЦК України заборона витребування майна проданого у порядку, встановленому для виконання судових рішень, на цю ситуацію не поширюється, оскільки спірне майно було продано з прилюдних торгів у порядку здійснення виконавчого провадження за постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, ТОВ «Торговий центр «Південний» вимушено звернутись до суду з даним позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.06.2022 року позов ТОВ «Торговий центр «Південний» було задоволено.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ТОВ «Торговий центр «Південний» нежитлове приміщення загальною площею 535,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2041037851101. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торговий центр «Південний» нежитлове приміщення загальною площею 2057,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2041050051101. Дане рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за ТОВ «Торговий центр «Південний» права власності на нежитлове приміщення загальною площею 535,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2041037851101) та нежитлове приміщення загальною площею 2057,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2041050051101). Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торговий центр «Південний» у рівних частинах судові витрати по справі у розмірі 4962 гривень (т. 1 а.с. 142-147).

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, стягнути судові витрати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 2 а.с 14-28).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» не було залучено до участі у справі та про її наявність дізналося випадково, під час пошуку справ, у яких беруть участь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з якими у апелянта довгий час триває спір щодо нежитлового приміщення, загальною площею 2612 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом першої інстанції не було враховано, що спірний об`єкт нерухомості належить ТОВ «Група компаній Глобальні бізнес рішення» на підставі чинного договору купівлі - продажу від 07.10.2011року.

Оскільки вказане майно протиправно вибуло із володіння законного власника на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2017 року (справа №520/15970/16ц), яке було скасовано постановою апеляційного суду Одеської області від 22.03.2018 року, всі переходи прав власності на спірне нерухоме майно, які відбулись до скасування заочного рішення, є незаконними, у тому числі і реєстрація прав власності ОСОБА_1 , як переможця електронних торгів з продажу майна, переданого в іпотеку Торгової компанії «АЛМІ», за виконавчим написом нотаріуса.

Оскільки постановою Одеського апеляційного суду від 17.11.2020 року у справі №520/548/18, яка набрала законної сили, було витребувано у ОСОБА_1 спірне нежитлове приміщення, то саме з метою створення перешкод у виконанні вказаного судового рішення ОСОБА_1 через підконтрольне йому ТОВ «Торговий центр «Південний» ініціював даний спір щодо витребування вказаного об`єкту нерухомості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 2 а.с. 112-125).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з 2002 року позивач ТОВ «Торговий центр «Південний» перестало бути власником спірного майна, яке у 2018 році було придбане відповідачем ОСОБА_1 з електронних торгів, тобто правомірно, в порядку, передбаченому для виконання судових рішень, а відтак вказане майно не може бути витребувано у апелянта, що прямо визначено ч. 2 ст. 388 ЦК України.

Отже, у цій справі ОСОБА_1 придбав спірний об`єкт нерухомості у особи, яка мала законне право його відчужувати в силу повноважень, встановлених у Законі України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України «Про виконавче провадження» тощо.

Крім того, з огляду на принцип слідування земельної ділянки за об`єктом нерухомості, що на ній розташований, незаконне задоволення позову ТОВ «Торговий центр «Південний» протиправно позбавляє відповідача, як власника земельної ділянки, неоспорюваного права власності на землю, що є неприпустимим.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, стягнути з ТОВ «Торговий центр «Південний» судові витрати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 2 а.с. 188-191).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову ТОВ «Торговий центр «Південний» через обрання неефективного способу захисту, оскільки позивачем, одночасно із пред`явленням позову про витребування майна, не було заявлено ані позовних вимог про визнання недійсними торгів, ані позовних вимог про скасування акту електронних торгів, ані вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Торговий центр «Південний» зазначає, що оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є останніми зареєстрованими власниками спірного майна, яке протиправно вибуло з власності позивача, то останній обґрунтовано звернувся з позовом про витребування майна саме у них, а районний суд вірно та обґрунтовано задовольнив позов. Права ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» оскаржуваним судовим рішенням не зачіпаються, оскільки доказів порушення його прав апелянтом не надано.

Апелянт ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У серпні 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов лист приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б., з якого вбачається, що 13.03.2023 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 звернулася його дружина ОСОБА_2 .

Зі змісту листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б. від 08.06.2023 року № 149/02-14, адресованого Одеському апеляційному суду, вбачається, що на час надання відповіді, крім ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини інші спадкоємці ОСОБА_1 не зверталися.

Таким чином, ОСОБА_2 є правонаступником ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторони про розгляд справи на19.12.2023 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився представник ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення».

Від представників ОСОБА_2 та ТОВ «Торговий центр «Південний» надійшли заяви про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та ТОВ «Торговий центр «Південний», які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» підлягає задоволенню, а апеляційні скарги ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування судом норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 22.08.1995 року, Представництво з управління комунальною власністю Одеської міської ради продало, а Організація орендаторів орендного підприємства ТЦ «Південний» купило комунальну власність у вигляді орендованого майна орендне приміщення, розташоване на АДРЕСА_1 .

У подальшому, на підставі вказаного договору купівлі-продажу від 22.08.1995 року, Представництво з управління комунальною власністю 23.07.1997 року видало Акціонерному товариству «ТЦ «Південний», як правонаступнику Організації орендаторів орендного підприємства ТЦ «Південний» (у подальшому було реорганізовано у ТЦ «Південний»), свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05.02.2002 року було визнано незаконним рішення зборів засновників ТОВ «Торговий центр «Південний» від 01.12.1998 року та стягнуто з ТЦ «Південний» на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за належну йому частку в сумі 521485,50 гривень.

У лютому 2002 року до відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Одеси Мартинюком М.Ф. було подано для примусового виконання виданий Київським районним судом м. Одеси 14.02.2002 року виконавчий лист № 2-267 про стягнення з ТЦ «Південний» на користь ОСОБА_3 521485,50 гривень.

На виконання зазначеного рішення суду, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції міста Одеси було відкрито виконавче провадження №770, про що свідчить постанова від 15.02.2002 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого 14.02.2002 року Київським районним судом м. Одеси у цивільній справі № 2-267/02, про стягнення з ТОВ «Торговий центр «Південний» на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 521485,50 гривень.

21.02.2002 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з ТОВ «Торговий центр «Південний» виконавчого збору у сумі 26074,26 гривень.

21.06.2002 року, в межах виконавчого провадження № 770 з виконання виконавчого листа, виданого 14.02.2002 року Київським районним судом м. Одеси у цивільній справі № 2-267/02 про стягнення з ТОВ «Торговий центр «Південний» на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 521485,50 гривень, між Спеціалізованим державним підприємством «Укрспецюст» Міністерства юстиції України в особі директора Одеської філії та відділом державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Одеси було укладено договір № 160177 про надання послуг по реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах.

Для проведення подальшої реалізації майна на прилюдних торгах, 25.06.2002 року відділ державної виконавчої служби передав спеціалізованому державному підприємству «Укрспецюст» Міністерства юстиції України нежитлове приміщення першого поверху та підвалу площею 2493,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало на праві приватної власності ТЦ «Південний».

Ухвалою Верховного Суду України від 14.08.2002 року виконавче провадження з виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 05.02.2002 року в частині стягнення з ТЦ «Південний» на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за належну йому частку в сумі 521485,50 гривень було зупинено до розгляду касаційної скарги ТОВ ТЦ «Південний».

19.08.2002 року ОСОБА_3 звернувся до відділу Державної виконавчої служби із заявою про повернення виконавчого листа про стягнення з ТЦ «Південний» на його користь боргу у сумі 521485,50 гривень без подальшого виконання.

21.08.2002 року ОСОБА_3 звернувся до Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» Міністерства юстиції України із заявою про припинення реалізації майна належного ТОВ «Торговий центр «Південний» у зв`язку із поданням до органу Державної виконавчої служби заяви про повернення виконавчого документу без виконання.

Постановами державного виконавця відділу ДВС Київського районного управління юстиції м. Одеси Степаненко Г.Є. від 23.08.2002 року виконавче провадження №770 щодо стягнення з ТОВ «Торговий центр «Південний» на користь ОСОБА_4 боргу у сумі 521485,50 гривень було закінчено, а стягнення з ТОВ «Торговий центр «Південний» на користь ДВС виконавчого збору у сумі 26074,26 гривень було виділено у окреме виконавче провадження.

Постановою начальника відділу ДВС Київського районного управління юстиції м. Одеси Безпалько А.В. від 27.08.2002 року була скасована постанова державного виконавця Степаненко Г.Є. від 23.08.2002 року про закінчення виконавчого провадження №770.

27.08.2002 року Одеською філією державного спеціалізованого підприємства «Укрспецюст» було проведено прилюдні торги з реалізації нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належало на праві приватної власності ТЦ «Південний».

Згідно складеного протоколу проведення прилюдних торгів, переможцем торгів стало ТОВ «Фламенко».

28.08.2002 року державним виконавцем Степаненко Г.Є. було видано акт про придбання ТОВ «Фламенко» з прилюдних торгів нежитлового приміщення першого поверху і підвалу, загальною площею 2493,3 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 28.08.2002 року державним виконавцем ухвалено постанову щодо зняття арешту з майна ТЦ «Південний» за адресою: м. Одеса, проспект Ак. Глушка, 19, та постанову про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення з ТЦ «Південний» на користь ДВС виконавчого збору в сумі 26074,26 гривень.

28.08.2002 року державний нотаріус першої Одеської державної нотаріальної контори Тиквенко М.О. видала свідоцтво про право власності ТОВ «Фламенко» на майно позивача, яке було придбано з прилюдних торгів, а саме: нежитлового приміщення першого поверху і підвалу, загальною площею 2493,3 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво зареєстровано в реєстрі під № 6-2039.

Не погоджуючись із діями державних виконавців та відчуженням спірного майна на користь ТОВ «Фламенко» заінтересовані особи, а також власник майна ТЦ «Південний», неодноразово звертались до судів зі скаргами на дії та рішення державних виконавців з приводу реалізації належного підприємству майна з прилюдних торгів.

Так, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2002 року у справі №2-2574/2002, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08.04.2003 року, було задоволено скаргу ОСОБА_3 , та зобов`язано начальника ВДВС Київського РУЮ м. Одеси затвердити постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-267, виданого Київським районним судом м. Одеси 14.02.2002 року, про стягнення з ТОВ «Торговий центр «Південний» на користь ОСОБА_3 грошових коштів; визнано незаконними дії начальника ВДВС Київського РУЮ м. Одеси, вчинені після 23.08.2002 року, при передачі на реалізацію з торгів нежитлового приміщення ТЦ «Південний», розташованого на проспекті Ак. Глушка, 19 у м. Одесі.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09.09.2003 року у справі №2-5077/2003, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23.12.2003 року та ухвалою Верховного Суду України від 21.05.2004 року, задоволено скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ТЦ «Південний», та:

- визнано неправомірною постанову начальника відділу ДВС Київського РУЮ м. Одеси Безпалько А.В. від 27.08.2002 року про скасування постанови державного виконавця Степаненко Г.Є. від 23.08.2002 року про закінчення виконавчого провадження №770 щодо стягнення з ТЦ «Південний» на користь ОСОБА_4 боргу у сумі 521485,50 гривень;

- визнано неправомірною постанову державного виконавця Степаненко Г.Є. від 23.08.2002 року про виділення у окреме виконавче провадження стягнення з ТЦ «Південний» на користь ДВС виконавчого збору у сумі 26074,26 гривень;

- визнано неправомірною постанову державного виконавця Степаненко Г.Є. від 28.08.2002 року про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення з ТЦ «Південний» на користь ДВС виконавчого збору у сумі 26074,26 гривень;

- визнано неправомірною постанову державного виконавця Степаненко Г.Є. від 28.08.2002 року про зняття арешту з майна ТЦ «Південний» за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнано неправомірним акт ВДВС Київського РУЮ м. Одеси про проведення 27.08.2002 року публічних торгів з реалізації майна ТЦ «Південний» - нежитлового приміщення магазину на АДРЕСА_1 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10.09.2004 року у справі № 2-5077/2003, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.12.2004 року та ухвалою Верховного Суду України від 11.10.2005 року, відмовлено ТОВ «Фламенко» у прийнятті апеляційної скарги на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.09.2003 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.07.2006 року у справі № 2-4532/2006 було частково задоволено позов ОСОБА_6 до Першої одеської державної нотаріальної контори про усунення порушень права власності та володіння нерухомим майном, стягнення збитків та, зокрема, визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії НОМЕР_2 , видане 28.08.2002 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, про придбання ТОВ «Фламенко» на прилюдних торгах майна ТОВ «ТЦ «Південний» нежитлового приміщення першого поверху і підвалу загальною площею 2493,3 кв.м., розташованого на АДРЕСА_1 .

У травні 2008 року ТОВ «Фламенко» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Торговий центр Південний» ТОВ «Торгівельний центр «Південний» про визнання за ТОВ «Фламенко» право власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 2612 кв.м., з них основна 988,3 кв.м., підсобна 1623,7 кв.м.; визнання недійсним договору про заснування ТОВ «Торгівельний центр «Південний» від 20.02.2004 року, зареєстрований в реєстрі за №1680 приватним нотаріусом Рюміною О.О., в частині включення нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Фламенко» посилалось на те, що на підставі Свідоцтва від 28.08.2002 року №769777 воно є власником нежитлового приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 2493,3 кв.м. по АДРЕСА_1 , придбаного з прилюдних торгів, проведених під час виконання рішення суду; вказаним приміщенням протиправно розпоряджаються відповідачі, неправомірно включивши його в договір про заснування ТОВ «Торгівельний центр «Південний» від 20.02.2004 року, який підлягає скасуванню.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.10.2008 року у справі № 20/108-08-2156 позов було задоволено частково: визнано за ТОВ «Фламенко» право власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 2612 кв.м., з них основна 988,3 кв.м., підсобна 1623,7 кв.м.; в решті заявлених вимог провадження у справі припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року рішення місцевого господарського суду від 27.10.2008 року було скасовано в частині задоволення позову ТОВ «Фламенко» про визнання права власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу за адресою: АДРЕСА_1 (п.п. 1, 2, 4 резолютивної частини рішення), в іншій частині рішення залишено без змін, викладено резолютивну частину у наступній редакції: «Провадження у справі припинити. Видати ТОВ «Фламенко» довідку на повернення з Державного бюджету України держмита у сумі 85 гривень».

Постановою Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2009 року у справі № 20/108-08-2156, яка набрала законної сили, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року було скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 27.10.2008 року - залишено без змін.

Колегія суддів зазначає, що вказане судове рішення у справі № 20/108-08-2156 підтверджує законність набуття ТОВ «Фламенко» права власності на спірний об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак, висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав набуття ТОВ «Фламенко» права власності на вказане нежитлове приміщення, є необґрунтованими.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Наведені положення Конституції України, Конвенції та ЦК України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи свого власного майна. При цьому зазначені правові норми припускають можливість винятку з наведеного загального правила - виключно за умови, коли позбавлення особи права власності перебачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).

Наведені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Виникнення права власника на витребування майна від добросовісного набувача врегульовано частиною першою ст. 388 ЦК України та пов`язується із тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Одним з випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Таким чином, при пред`явленні віндикаційного позову особа має довести належними та допустимими доказами, що саме вона є власником майна, яке вибуло з володіння поза її волею і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Предмет доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

У справі № 916/1166/17 у постанові від 23.05.2018 року Верховний Суд зазначив, що право на витребування майна з чужого незаконного володіння має виключно особа (власник, який не володіє), яка має відповідні правовстановлюючі документи, що беззаперечно підтверджують належність їх конкретно визначеного майна, яке було незаконно привласнено іншою особою (не власник, який володіє). Проте, врахувавши, що суди попередніх інстанцій дослідивши обставини та зібрані у справі докази, установили, що позивачем не надано, і відповідно, матеріали справи не містять правовстановлюючих документів, інших доказів, які б свідчили про набуття права власності на спірне майно саме позивачем та визнали недоведеним порушення прав останнього у даних спірних правовідносинах зазначив, що це виключає застосування до таких правовідносин положень ст. ст. 387, 400 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, у даній справі ТОВ «Торговий центр «Південний» обґрунтовує своє право власності на спірне майно низкою судових рішень, ухвалених судами різних інстанцій у 2002-2005 роках.

Однак, оцінивши зазначені судові рішення, колегія суддів враховує, що жодне із них не є доказом наявності у ТОВ «Торговий центр «Південний» права власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки питання про визнання саме за позивачем права власності на спірне майно судами при розгляді вищевказаних справ не вирішувалось, а відтак, вказане нерухоме майно не могло вибути із володіння Товариства, оскільки останнє не є його власником.

Колегія суддів зазначає, що ототожнювати факт набуття права власності із фактом ухвалення судових рішень, предметом яких не було визнання права власності на майно, є логічною та юридичною помилкою, намаганням підмінити поняття причини та наслідку.

Договір купівлі-продажу, укладений 22.08.1995 року між Представництвом з управління комунальною власністю Одеської міської ради та Організацією орендаторів орендного підприємства ТЦ «Південний», згідно якого останнє купило комунальну власність у вигляді орендованого майна орендне приміщення, розташоване на АДРЕСА_1 , також не може вважатися правовстановлюючим документом, яке підтверджує право власності позивача, оскільки не спростовує та не скасовує факти законного набуття права власності на спірне майно наступними його власниками - ТОВ «Фламенко» на підставі чинного судового рішення та ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» на підставі дійсного договору.

Відповідно, висновок суду першої інстанції про те, що вибуття спірного майна з власності ТОВ «Торговий центр «Південний» відбулося у протиправний спосіб поза волею власника, а подальше припинення права власності на спірне нерухоме майно не відповідало вимогам закону та порушувало права позивача у цій справі, є неспроможними та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить до висновку про недоведеність позовних вимог ТОВ «Торговий центр «Південний» про те, що позивач є власником спірного нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак, відсутні і правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У подальшому, ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2011 року, укладеного між ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес рішення» та ПАТ «Дельта Банк», набуло право власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу вбудованого у багатоквартирний житловий будинок, загальною площею 2 612 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на зазначене нежитлове приміщення першого поверху та підвалу було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 09.11.2011 року.

Колегія суддів приймає до уваги, що договір купівлі-продажу від 07.10.2011 року, на підставі якого ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» стало власником нежитлового приміщення, є чинним та не скасованим.

07.02.2017 року Київським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення по справі №520/15970/16-ц, яким витребувано у ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» на користь ТОВ «Торговий центр «Південний» нежитлове приміщення загальною площею 2612 кв.м., розташоване у АДРЕСА_1 , яке зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером об`єкта нерухомого майна 167628051101.

24.02.2017 року державним реєстратором Тулба О.О. КП «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Одеської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 34022008) від 24.02.2017 року та зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на зазначене нерухоме майно на підставі: ліквідаційного балансу серія та номер: б/н, виданий 22.02.2017 року ТОВ «Торгівельний центр «Південний»; акту приймання-передачі, серія б/н, виданий 22.02.2017 року ТОВ «ТЦ «Південний»; протоколу загальних зборів засновників, серія та номер: б/н, виданий 22.02.2017 року ТОВ «Торговий центр «Південний» (а.с.145, т. 3).

03.03.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху та підвалу вбудованого у багатоквартирний житловий будинок, загальною площею 2612 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_7 нежитлове приміщення загальною площею 2612 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

03.03.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_7 земельну ділянку, загальною площею 0,1400 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, що розташована за цією ж адресою.

13.12.2017 року між ОСОБА_7 та Торговою компанією «АЛМІ» було укладено договори купівлі-продажу, відповідно до умов яких Торговою компанією «АЛМІ» придбані вищевказані нежитлове приміщення та земельна ділянка, та право власності набувача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, у цей же день, 13.12.2017 року, нежитлове приміщення, загальною площею 2612,0 кв.м., та земельна ділянка, загальною площею 0,14 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , були передані в іпотеку ПАТ АБ «Південний» в рахунок забезпечення виконання зобов`язань Торгової компанією «АЛМІ» (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), що випливають з кредитного договору №АС2017-04949 від 12.12.2017 року та всіх додаткових угод до нього, що підтверджується договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 13.12.2017 року, зареєстровано в реєстрі №6829.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.01.2018 року по справі №520/548/18 було відкрито провадження за позовом ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , Торгової компанії «АЛМІ» (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) про визнання права власності за ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» на спірне нерухоме майно.

В межах розгляду вказаної справи, Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про забезпечення позову від 17.01.2018 року, якою:

- накладено арешт на нежитлове приміщення загальною площею 2601 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності Торговій компанії «АЛМІ» (Підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю);

- встановлено заборону Торговій компанії «АЛМІ» (Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 2601 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- встановлено заборону Торговій компанії «АЛМІ» (Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо виселення, вселення будь-яких осіб у нежитлове приміщення загальною площею 2601 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

19.01.2018 року відомості щодо накладення арешту на вказане нерухоме майно були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 22.03.2018 року у справі № 520/15970/16-ц рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна було скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого, майна, витребування майна - відмовлено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2017 року в частині позовних вимог ТОВ «Торговий центр «Південний» до ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Торговий центр «Південний» до ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна закрито.

16.05.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. було видано виконавчий напис №2162 про звернення стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке у відповідності до наявних реєстраційних записів перебувало у власності боржника Торгової компанії «АЛМІ» згідно договору купівлі - продажу від 13.12.2017 року.

31.05.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Нідченком Д.Є. відкрито виконавче провадження №56504979 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Н.А. №2162 від 16.05.2018 року, яким, зокрема, звернуто стягнення на нежитлове приміщення загальною площею 2612,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Боржником у вказаному виконавчому провадженні зазначено Торгову компанію «АЛМІ» (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), стягувачем - ПАТ АБ «Південний».

Постановою від 04.06.2018 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження №56504979 винесено постанову про опис та арешт майна.

Постановою від 15.06.2018 року державним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні для оцінки об`єкту нерухомого майна для його подальшої реалізації з публічних торгів.

В подальшому, 03.07.2018 року, державним виконавцем сформовано заявку на реалізацію арештованого майна у межах ВП №56504979 з метою продажу на публічних електронних торгах.

06.08.2018 року відбулися електронні торги, за результатами яких ОСОБА_1 придбав об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення першого поверху та підвалу площею 2612 кв.м та земельну ділянку площею 0,14 га за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 34633787,39 гривень.

14.08.2018 року на підставі протоколу №350042 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видано ОСОБА_1 акт № 56504979 про реалізацію предмета іпотеки.

17.08.2018 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення загальною площею 2612 кв.м та земельну ділянку, розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , яке видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т. В. Того ж дня право власності на це нежитлове приміщення зареєстроване за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

22.08.2018 року нежитлове приміщення загальною площею 2612 кв.м. та земельна ділянка площею 0,14 га кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, за адресою: АДРЕСА_1 , були передані в іпотеку ПАТ Банк «Восток» з метою забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 22.08.2018 року № ОК2018-0443.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 22.03.2018 року у справі № 520/15970/16-ц, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_5 до ТОВ «Група Компаній Глобальні Бізнес Рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна, було скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ТОВ «Група Компаній Глобальні Бізнес Рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна - відмовлено.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2017 року у справі № 520/15970/16-ц в частині позовних вимог ТОВ «Торговий центр «Південний» до ТОВ «Група компаній Глобальні бізнес рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна, скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Торговий центр «Південний» до ТОВ «Група Компаній Глобальні Бізнес рішення» та ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна - закрито.

Таким чином, колегія суддів враховує, що після скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2017 року в справі № 520/15970/16-ц, було відновлено право власності ТОВ «Група компаній Глобальні бізнес рішення» на спірне нерухоме майно, яке виникло на підставі договору купівлі продажу від 07.10.2011 року.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, нерухоме майно було неодноразово відчужене впродовж дії рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2017 року, та станом на час відновлення прав власника ТОВ «Група компаній Глобальні бізнес рішення» у відповідності до постанови апеляційного суду Одеської області від 22.03.2018 року, було зареєстровано за Торговою компанією «АЛМІ».

04.09.2018 року державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоровим В.О. на підставі постанови апеляційного суду Одеської області від 22.03.2018 року, якою було скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2017 року у справі № 520/15970/16-ц, право власності на нежитлове приміщення загальною площею 2612 кв.м., розташоване у АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ТОВ Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення».

У наступному, на підставі дублікату свідоцтва про право власності, зареєстрованого в реєстрі за №115, замість свідоцтва, виданого 17.08.2018 року, за р. №68, 11.09.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. було проведено державну реєстрацію змін до записів про право власності ОСОБА_1 стосовно об`єктів нерухомого майна за реєстраційними номерами №167628051101 та №1188515251101, шляхом внесення змін до розділу підстави виникнення права власності на вказане майно, на: «дублікат свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 115, виданий 11.09.2018, видавник - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дишлева Т.В., взаміну зіпсованого свідоцтва №68 від 17.08.2018 року.

На підставі договору поділу спільного майна подружжя 26.02.2020 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , була здійснена реєстрація прав власності на два самостійні об`єкти нерухомості, із яких: за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову споруду площею 2057,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , та право власності на інший об`єкт площею 535,6 кв.м АДРЕСА_3 , був зареєстрований за ОСОБА_2 .

З урахуванням викладених обставин колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» про порушення оскаржуваним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.06.2022 року прав та обов`язків апелянта, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили у справі № 520/548/18 було встановлено, що спірне нежитлове приміщення загальною площею 2612 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яке було набуто у власність ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» за договором купівлі-продажу від 07.10.2011 року, правомірність якого не оспорено, вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, тобто за відсутності волі власника.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, були предметом судового розгляду у справі № 520/548/18, при розгляді якої судом апеляційної інстанції було встановлено, що за період з лютого 2017 року по грудень 2017 року спірне нерухоме майно змінило кількох власників, набуття майна ОСОБА_1 відбулося після пред`явлення ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» позову в цій справі та під час дії заходів забезпечення позову, при цьому ОСОБА_1 міг перевірити інформацію щодо цього майна в Державному реєстрі заборон та відчуження, у зв`язку з чим суд вважав, що відсутні обмеження для витребування майна. До того ж суд апеляційної інстанції урахував, що представник ОСОБА_8 ОСОБА_9 здійснював також представництво інтересів попереднього відчужувача спірного нежитлового приміщення Торгової компанії «АЛМІ» і знав про наявність перешкод у доступі до цього об`єкта нерухомості.

Крім того колегія суддів зазначає, що з відкритих джерел інформації, розміщеної у мережі Інтернет, вбачається, що ОСОБА_9 з 02.08.2018 року по 26.11.2018 року був керівником ТОВ «Торговий центр «Південний», а також бенефіціарним власником вказаного ТОВ, що також свідчить про обізнаність останнього про наявність численних тривалих судових спорів щодо спірного майна (https://opendatabot.ua/c/13899433).

Верховний Суд при перегляді постанови Одеськогоапеляційного суду від 17.11.2020 року у справі № 520/548/18 дійшов висновку, що ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що спірне майно вибуло з володіння власника з порушенням вимог закону, що поставило під обґрунтований сумнів його добросовісність під час набуття ним спірного майна у власність.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду позову про витребування майна відповідач, згідно зі статтею 388 ЦК України, має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

У випадку, якщо набувач речі знав чи, принаймні, повинен був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Аналогічно необґрунтованими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що спірне майно було придбано останнім з електронних торгів, тобто правомірно, в порядку, передбаченому для виконання судових рішень, а відтак вказане майно не може бути витребувано у апелянта, що прямо визначено ч. 2 ст. 388 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що вказаний довід також був предметом розгляду справи у справі № 520/548/18, у якій суди апеляційної та касаційної інстанції встановили, що оскільки спірне нерухоме майно було придбано ОСОБА_8 у результаті електронних торгів, проведених на виконання виконавчого напису нотаріуса, а не на виконання судового рішення, правильним є висновок про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 388 ЦК України, яка захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване в порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

Згідно ч.ч. 3,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і давши їм належну оцінку, колегія суддів доходить до висновку, що ненадання ТОВ «Торговий центр «Південний» судам першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цивільної справи будь-яких належних та допустимих доказів наявності у позивача права власності на спірне нерухоме майно, є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

При зазначених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.06.2022 року підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Торговий центр «Південний».

Щодо судових витрат.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням викладеного, з ТОВ «Торговий центр «Південний» на користь ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» підлягають стягненню судові витрати в сумі 7443 гривень, на користь ОСОБА_1 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) підлягають стягненню судові витрати в сумі 7443 гривень, та на користь ОСОБА_2 мають бути стягнути судові витрати в сумі 7443 гривень.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргупредставника Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Групакомпаній «Глобальнібізнес рішення» задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Південний» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Торговий центр«Південний» (кодЄДРПОУ 13899433)на користьна користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Група компаній«Глобальні бізнесрішення» (кодЄДРПОУ 35390470) судові витрати в сумі 7443 гривень.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Торговий центр«Південний» (кодЄДРПОУ 13899433)на користь ОСОБА_1 (правонаступникомякого є ОСОБА_2 )(РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в сумі 7443 гривень.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Торговий центр«Південний» (кодЄДРПОУ 13899433)на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в сумі 7443 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 12 січня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе