Справа № 369/19177/23
Провадження №2/369/7071/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.12.2023 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Корнієнко Олени Олександрівни про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову у якій вона просила суд вжити заходи забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, шляхом: накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстровано за Відповідачем, а саме на:
- Земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:06:010:0089, площею 0,2400 га, яка знаходиться у Київській області, Києво-Святошпнськпй район, Білогородська сільська рада;
- Нежитлове приміщення, площею 54,2 кв. м., що розташоване за у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 716678632109;
- Домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_2 , загальною площею 128,5 кв. м., житловою площею 74,8 кв. м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15545462;
- Квартира, розташована у АДРЕСА_3 , право власності зареєстровано за Відповідачем на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 12.01.2000 р., наказ № 1155-С/КІ від 23.12.1999 р., дата проведення реєстрації 01.02.2000 р. за реєстровим № 41588.
Заборони будь-яким особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству Юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності, відчуження, обтяження, передання у користування у будь-який спосіб, зміну майнових прав об`єктів нерухомого майна, внесення відповідних змін до державних реєстрів відносно вищевказаних об`єктів..
Заявлені вимоги мотивує тим, що предметом позову є поділ спільного сумісного майна між сторонами, що було набуто за час проживання однією сім`єю та спільного ведення побуту протягом перебування у шлюбі.
За час спільного проживання сторонами було набуто наступне майно:
1. Легковий автомобіль, марки Mazda СХ-5 2.5L 2019 року випуску. Право власності зареєстровано за Позивачем. Набуто у власність на підставі договору купівлі- продажу № СК-мА-0001/046 від 15 лютого 2020 р. Ринкова вартість - 682 179,00 гривень.
2. Легковий автомобіль, марки Volkswagen Caddy Combi, 2011 року випуску, № кузову НОМЕР_1 . Право власності зареєстровано за Відповідачем. Ринкова вартість - 27 1 169,00 гривень.
3. Земельна ділянка, кадастровий номер 3222480400:06:010:0089, площею 0,2400 га, яка знаходиться у Київській області, Кпєво-Святошинський район, Білогородська сільська рада. Право власності зареєстровано за Відповідачем. Ринкова вартість - 1 073 403,00 гривень.
4. Житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2375023632224. Право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 02 червня 2021 р., який посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. за №4218. Право власності зареєстровано за Позивачем, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 259627522. Ринкова вартість - 1 957 950,00 гривень.
5. Земельна ділянка, кадастровий номер 3222482401:01:004:0149, площею 0,1682 га, яка знаходиться у АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2375014632224. Право власності набуто па підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 червня 2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. за № 4217. Право власності зареєстровано за Позивачем, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 259625616. Ринкова вартість - 2 227 400,00 гривень.
6. Нежитлове приміщення, площею 54,2 кв. м., що розташоване за у АДРЕСА_1 . Реєстраційний помер об`єкта нерухомого майна 716678632109. Право власності зареєстровано за Відповідачем згідно з відомостями інформаційної довідки. Ринкова вартість - 1 292 325,00 гривень.
7. Домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_2 . загальною площею 128,5 кв. м., житловою площею 74,8 кв. м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15545462. Право власності зареєстровано за Відповідачем згідно з відомостями інформаційної довідки. Ринкова вартість - 2 894 735,00 гривень.
8. Квартира, розташована у АДРЕСА_3 . Право власності зареєстровано за Відповідачем на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 12.01.2000 р., наказ № 1155-С7КГ від 23.12.1999 р., дата проведення реєстрації 01.02.2000 р. за реєстровим № 41588. Ринкова вартість - 1 531 014,00 гривень.
9. Внесок до статутного капіталу приватного підприємства НВФ «ЛАВАДА», ідентифікаційний код 31776643, у розмірі 20 000 000,00 гривень.
Позовні вимоги передбачають поділ спільно нажитого майна таким чином, щоб унеможливити спільне володіння та користування рухомим та нерухомим майном, шляхом виділення у власність кожної Сторони окремих об`єктів та припинення права спільної сумісної власності Сторін.
З метою недопущення ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, у випадку задоволення позовної заяви, та захисту прав та інтересів Позивача, подається це клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
16 жовтня 2023 р. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у цивільній справі № 369/5948/23 (головуючий суддя Янченко А.В.) шлюб між Сторонами було розірвано. Після набрання рішенням суду законної сили існують ризики того, що Відповідач може відчужити об`єкти нерухомого майна, що зареєстровані на його ім`я, без отримання згоди Позивача. У випадку вчинення таких дій Відповідачем, виконання рішення суду буде неможливим з огляду на зміст позовних вимог.
Після припинення спільного проживання Сторін, Відповідач неодноразово погрожував Позивачу вчинити дії, направлені на те, щоб нею не було отримано нічого із спільно нажитого майна.
Відповідно, заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить Позивач, дозволять захистити матеріально-правові інтереси Позивача та гарантувати реальне виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Зміст та форма заяви відповідає вимогамст. 151 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1ст. 149 Цивільного процесуального кодексу Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 Цивільного процесуального кодексу Українипозов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч. 1ст. 157 Цивільного процесуального кодексу Україниухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і за реєстрова на відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідачів на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
З матеріалів заяви вбачається, що предметом спору між сторонами є майно, на яке позивач просить накласти арешт, унеможлививши тим самим її відчуження до вирішення справи.
При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе задовольнити частково заяву про забезпечення позову, з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, що будуть заявлені та змісту викладених в заяві обставин, оскільки не застосування якого може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153Цивільного процесуального кодексу України, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Корнієнко Олени Олександрівни про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задовольнити частково.
Накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстровано за Відповідачем, а саме на:
- Земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:06:010:0089, площею 0,2400 га, яка знаходиться у Київській області, Києво-Святошпнськпй район, Білогородська сільська рада;
- Нежитлове приміщення, площею 54,2 кв. м., що розташоване за у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 716678632109;
- Домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_2 , загальною площею 128,5 кв. м., житловою площею 74,8 кв. м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15545462;
- Квартиру, яка розташована у АДРЕСА_3 , право власності зареєстровано за Відповідачем на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 12.01.2000 р., наказ № 1155-С/КІ від 23.12.1999 р., дата проведення реєстрації 01.02.2000 р. за реєстровим № 41588.
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Відповідно до нормЗакону України "Про виконавче провадження"ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до виконанняв межах строків, визначенихЗаконом України «Про виконавче провадження»для пред`явлення виконавчого документа.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Інформація простягувача: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Інформація проборжника: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Копію даної ухвали направити заявнику для пред`явлення до виконання та сторонам для відома.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Київського апеляційного суду.
Суддя Тетяна ДУБАС
Суд | Києво-Святошинський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 29.12.2023 |
Оприлюднено | 17.01.2024 |
Номер документу | 116309123 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: визнання права власності |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні