Рішення

від 12.01.2024 по справі 904/5738/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5738/23

за позовом Приватного підприємства Фірми "Оріон", с. Лобойківка, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.АГРО", м. Кривий Ріг

про стягнення пені у розмірі 46 905,78 грн. та 3 % річних у розмірі 2 814,35 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Приватне підприємство Фірма "Оріон" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.АГРО" про стягнення пені у розмірі 46 905,78 грн. та 3 % річних у розмірі 2 814,35 грн.

Ухвалою суду від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене провадження у справі. Справу № 904/5738/23 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО РОЗГЛЯД ЦІЄЇ СПРАВИ З ВИКЛИКОМ СТОРІН.

Відповідач у відзиві заявив клопотання про розгляд цієї справи з викликом сторін.

Згідно ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За критерієм ціни позову цю справу слід віднести до справ ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (загальний розмір вимог складає 49720,13 грн.).

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Водночас, відповідачем у відзиві не було зазначено підстав, які, на його думку. унеможливлюють розгляд цієї справи за наявними матеріалами без виклику сторін.

Під час спрощеного провадження сторони матимуть можливість висловити свою думку навести свої доводи та міркування з приводу обставин справи у письмовому вигляді. А суд матиме можливість і зобов`язаний надати оцінку таким доводам та документам, що є в справі.

Разом з тим, задоволення клопотання відповідача призведе до невиправданого збільшення строків розгляду справи.

Пунктом 1 частини 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача може постановити ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення.

Враховуючи викладене, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.АГРО" про розгляд цієї справи з викликом сторін слід залишити без задоволення.

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ.

Відповідач надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху з підстав відсутності у матеріалах справи доказів реєстрації Приватним підприємством Фірмою "Оріон" електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд".

Частиною 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Так, представник Приватного підприємства Фірми "Оріон" адвокат Васильцова Ольга Миколаївна має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" та отримує процесуальні документи у справі за допомогою вказаної підсистеми.

Крім того, усі матеріали справи № 904/5738/23, на виконання ч. 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зареєстровані в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та доступні для ознайомлення сторін в електронному вигляді у підсистемі "Електронний суд".

За таких обставин, у даному випадку відсутні порушення будь-яких процесуальних прав відповідача, зокрема, на ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, можливість направлення представнику позивача та обміну з останнім процесуальними документами в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі тощо.

Разом з цим, з огляду на обставини цієї справи у сукупності, задоволення клопотання відповідача призведе до невиправданого збільшення строків розгляду справи та може мати ознаки невиправданого обмеження позивача у праві доступу до правосуддя.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutic v. Croatia, заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним. Для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справах Bellet v. France та Nunes Dias v. Portugal). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain).

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ВИТРЕБУВАННЯ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ № 904/2652/23 ДЛЯ ОГЛЯДУ ТА ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ №904/5738/23.

Так, відповідач наполягає на тому, що позивач вже звертався до відповідача з тими самими позовними вимогами в рамках розгляду господарської справи № 904/2652/23, за результатами якої судом було відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 6 ГПК України, у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.

Так, матеріали справи № 904/2652/23 зареєстровані в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та доступні для ознайомлення.

За таких обставин, відсутні підстави для витребування матеріалів справи № 904/2652/23 у паперовому вигляді.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Ознайомившись зі змістом позову та судовим рішенням за результатами розгляду справи №904/2652/23 суд встановив, що позивачем у такій справі було Приватне підприємство Оріон з ідентифікаційним кодом 32363161.

Рішенням суду Дніпропетровської області у справі № 904/2652/23 від 07.08.2023 було відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Оріон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.Агро" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 28-2/23 від 28.02.2023 у розмірі 528 809, 40 грн., з яких: 493 015, 15 грн. - основний борг; 33 768, 16 грн. - пеня; 2 026, 09 грн. - 3 % річних.

Підставою для відмови у задоволенні позову було те, що продавцем за договором купівлі-продажу № 28-2/23 від 28.02.2023 є Приватне підприємство Фірма "Оріон", ідентифікаційний код: 24434654, а не Приватне підприємство Оріон з ідентифікаційним кодом 32363161.

Позивачем у цій справі є саме Приватне підприємство Фірма "Оріон", ідентифікаційний код: 24434654.

А отже, у даному випадку відсутні обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

За таких обставин, слід відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Приватним підприємством Фірмою "Оріон" (надалі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "О.С.П.АГРО" (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 28-2/23 від 28.02.2023 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність (повне господарське володіння) покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію - ріпак, зазначену в рахунках-фактурах та видаткових накладних за згодою сторін (надалі - товар) на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що поставка товару за даним договором, буде здійснюватися партіями. Найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, вартість, строки, умови, місце, порядок і терміни поставки кожної окремої партії товару, визначаються в видаткових накладних та інших супровідних документах.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що кількість товару, яка зазначена в видаткових накладних та інших супровідних документах, що поставляється по даному договору, становить 300 (триста)+/- 10% тон.

Згідно з п. 4.1 договору, ціна на кожну окрему партію товару визначається в рахунках-фактурах, видаткових накладних та інших супровідних документах і становить 15 200 грн. з ПДВ.

Позивач зазначив, що виконав умови договору, поставив відповідачу 294,08 тон ріпаку загальною вартістю 4 470 014,90 грн., що підтверджується: видатковою накладною № 34 від 28.02.2023 на суму 1 114 767, 72 грн.; видатковою накладною № 38 від 01.03.2023 на суму 367535,00 грн.; видатковою накладною № 39 від 02.03.2023 на суму 366 319, 91 грн.; видатковою накладною № 40 від 03.03.2023; на суму 418 607,00 грн., видатковою накладною № 41 від 06.03.2023 на суму 367 535,00 грн., видатковою накладною № 42 від 07.03.2023 на суму 359 327, 91 грн., видатковою накладною № 43 від 08.03.2023 на суму 392 159, 90 грн., видатковою накладною № 44 від 09.03.2023 на 331 055,92 грн., видатковою накладною № 45 від 10.03.2023 на суму 372703,91 грн., видатковою накладною № 46 від 11.03.2023 на суму 379 999,91 грн.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та оплатив поставлений товар з порушенням встановлених строків. Так, відповідачем були здійснені такі платежі: 28.02.2023 на суму 1 000 000 грн., 01.03.2023 на суму 1 000 000 грн., 02.03.2023 на суму 977 000 грн., 03.03.2023 на суму 999 999,75 грн., 18.05.2023 на суму 200 000 грн., 12.06.2023 на суму 293 015,15 грн.

За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував відповідачу до сплати пеню у розмірі 46 905,78 грн. та 3 % річних у розмірі 2 814,35 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач зауважив, що, у відповідності до положень п. 3.2. Договору, продавець повинен надати на Товар такі документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, ТТН.

В той же час, за твердженням відповідача, оригінали даних документів, належно оформлені ППФ «ОРІОН», були надані відповідачу тільки 14.05.2023. А отже, відповідно строк оплати других платежів за кожною з партій поставки товару повинен був настати 19.05.2023.

Відповідач вказав, що позивачем не додано до суду жодного доказу направлення останнім на адресу відповідача всіх оригіналів документів, передбачених п. 3.2. Договору.

Відповідач зазначив, що представником ППФ «ОРІОН», 17.03.2023 були направлені оригінали належно оформлених документів тільки по першим трьом поставкам, що мали місце 28.02.2023, 01.03.2023 та 02.03.2023.

Відповідач звернув увагу на те, що, як видно з документів, доданих до позову, в них відсутні копії рахунків-фактур, а самі копії інших документів оформлені також з порушенням вимог п. 5.26 Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2020", затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 144. А отже, в силу ст. 77 ГПК України та правового висновку Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, дані докази є недопустимими.

Відповідач вважає, що позивач не надав до матеріалів справи належних та допустимих доказів

Відповідач зауважив, що позивач не надав до матеріалів справи опису вкладення до відправлення від 17.03.2023 за № 5007404401729, з якого можна було встановити, які саме документи були направлені відповідачу.

Відповідач вказав, що, як було встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 по справі № 904/2652/23, оригінали документів, належно оформлених ППФ «ОРІОН», були надані відповідачу тільки 14.05.2023, а отже строк оплати других платежів за кожною з партій поставки товару повинен був настати 19.05.2023.

Таким чином, за твердженням відповідача, як видно з розрахунку платежів за Договором, ТОВ «О.С.П.АГРО» частково своєчасно виконало свої зобов`язання і повністю оплатило другі платежі за товар, який був поставлений ППФ «ОРІОН» за видатковими накладними № 34 від 28.02.2023, № 38 від 01.03.2023, № 39 від 02.03.2023, № 40 від 03.03.2023 та в частині сплати 15 374,55 грн. по видатковій накладній № 41 від 06.03.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 3396 від 18.05.2023 на суму 200 000 грн.

Щодо прострочення других платежів по поставленому товару по видатковим накладним №41 від 06.03.2023 на суму 51 455,03 грн., № 42 від 07.03.2023 на суму 50 305,91 грн., № 43 від 08.03.2023 на суму 54 902,39 грн., № 44 від 09.03.2023 на суму 46 347,83 грн., № 45 від 10.03.2023 на суму 52 178,55 грн., відповідач вважає, що по ним прострочення оплати становило 22 дні за період з 20.05.2023 по 11.06.2023, а не за період з 26.03.2023 по 12.06.2023.

Щодо вимог позивача про стягнення пені та 3 % річних відповідач зазначив, що, по-перше, наданий позивачем розрахунок не відповідає фактичним строкам прострочення та не враховує періоди оплати товару відповідачем, по-друге, розрахунок позивача не містить даних за яку саме поставку товару (по якій видатковій накладній і за який період) здійснений цей розрахунок відповідно до умов договору.

За розрахунком відповідача, пеня може бути розрахована тільки за період з 20.05.2023 по 11.06.2023 і становити: 9 293,94 грн. А 3% річних можуть бути розраховані тільки за період з 20.05.2023 по 11.06.2023 і становити: 461,44 грн.

Також відповідач заперечив проти покладення на нього витрат позивача на правову допомогу.

Відповідач вказав, що витрати позивача на правничу допомогу в сумі 6 700 грн. вже були заявлені адвокатом Васильцовою О.М. в рамках розгляду справи № 904/2652/23, та в їх задоволенні було відмовлено.

Крім того, відповідач зауважив, що. як видно з долученої до позовної заяви копії договору про надання правової допомоги № 01 від 03.01.2023, він був укладений між адвокатом Васильцовою Ольгою Миколаївною та ППФ «ОРІОН», але предмет даного договору не передбачає надання адвокатом правової допомоги по справі саме з ТОВ «О.С.П.АГРО».

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 46 905,78 грн. та 3 % річних у розмірі 2 814,35 грн. за договором купівлі - продажу № 28-2/23 від 28.02.2023.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Приватним підприємством Фірмою "Оріон" (надалі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "О.С.П.АГРО" (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 28-2/23 від 28.02.2023 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 8.1 договору, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 8.2 договору, договір діє до 31.12.2023 і автоматично продовжується на наступний рік і ділі щорічно, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити його не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору, а в частині розрахунків - до моменту повного та належного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність (повне господарське володіння) покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію - ріпак, зазначену в рахунках-фактурах та видаткових накладних за згодою сторін (надалі - товар) на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що поставка товару за даним договором, буде здійснюватися партіями. Найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, вартість, строки, умови, місце, порядок і терміни поставки кожної окремої партії товару, визначаються в видаткових накладних та інших супровідних документах.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що кількість товару, яка зазначена в видаткових накладних та інших супровідних документах, що поставляється по даному договору, становить 300 (триста)+/- 10% тон.

Згідно з п. 4.1 договору, ціна на кожну окрему партію товару визначається в рахунках-фактурах, видаткових накладних та інших супровідних документах і становить 15 200 грн. з ПДВ.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, поставив відповідачу 294,08 тон ріпаку загальною вартістю 4 470 014,90 грн., що підтверджується: видатковою накладною № 34 від 28.02.2023 на суму 1114767,72 грн.; видатковою накладною № 38 від 01.03.2023 на суму 367 535,00 грн.; видатковою накладною № 39 від 02.03.2023 на суму 366 319, 91 грн.; видатковою накладною № 40 від 03.03.2023; на суму 418 607,00 грн., видатковою накладною № 41 від 06.03.2023 на суму 367 535,00 грн., видатковою накладною № 42 від 07.03.2023 на суму 359 327, 91 грн., видатковою накладною № 43 від 08.03.2023 на суму 392 159, 90 грн., видатковою накладною № 44 від 09.03.2023 на 331055,92 грн., видатковою накладною № 45 від 10.03.2023 на суму 372 703,91 грн., видатковою накладною № 46 від 11.03.2023 на суму 379 999,91 грн.

Щодо строків, у які покупець мав оплатити поставлений товар слід зазначити про таке.

Пунктом 4.5 договору встановлений такий порядок оплати - 86% оплата вартості партії товару, що відвантажилась, та 14% вартості партії товару після реєстрації податкової накладної в ЄРПН та надання оригіналів документів згідно п. 3.2 продавцем, протягом 5 календарних днів.

За таких обставин, сторонами погоджено поетапну оплату поставленого товару двома частинами у розмірах 86% та 14%.

Щодо строків оплати частини у розмірі 86% вартості поставленого товару. Трактуючи зміст п. 4.5 договору слід дійти висновку, що протягом 5 календарних днів (після реєстрації податкової накладної в ЄРПН) має бути сплачені саме 14% вартості партії товару. Строки оплати такої частини умовами спірного договору не встановлені.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.

Відтак обов`язок відповідача оплатити 86% вартості поставленого товару, з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України, виникає з моменту його прийняття.

Щодо строків оплати частини у розмірі 14% вартості поставленого товару.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Цю норму необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями частини другої статті 251, частини другої статті 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Те, що при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання, вказувала також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом норми частини першої статті 530 ЦК України у взаємозв`язку з частиною другою статті 251, частиною другою статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

Отже, правильного застосування норм статей 530, 607 ЦК України суд має відповісти по черзі на такі питання: по-перше, чи є визначена сторонами вказівка на певні обставини подією, яка неминуче має настати; по-друге, які правові наслідки погодження також умови у договорі; по-третє, чи є у такому разі припиненим зобов`язання внаслідок неможливості його виконання (кредитора - поставити новий товар; боржника - оплати раніше поставлений товар)?

Застосування норми частини першої статті 530 ЦК України до встановлених судом обставин цієї справи дає підстави для висновку, що у договорі термін виконання покупцем обов`язку оплатити 14% вартості партії товару не встановлений, оскільки здійснення черговою платежу обумовлено вчинення іншою певних дій (реєстрацією податкової накладної), що з огляду на конкретні обставини справи не є подією, яка неминуче має настати. Оскільки, незважаючи на законодавчо встановлений обов`язок продавця скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні за наслідками певних господарських операції, такий обов`язок може бути ним не виконаний як із залежних, так і незалежних від продавця обставин. Разом з тим, нереєстрація продавцем податкових накладних є наслідком настання у останнього інших видів відповідальності за вчинене порушення (накладання штрафів; виникнення обов`язку відшкодувати завдані збитки), але не може бути підставою для звільнення покупця від обов`язку сплатити повну вартість отриманого ним товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 квітня 2023 року у cправі № 916/1349/21.

Порядок оплати товару, строк оплати якого не встановлений, визначений судом вище.

Підсумовуючи наведене, обов`язок відповідача оплатити 100% вартості поставленого товару виник з моменту його прийняття.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та оплатив поставлений товар з порушенням встановлених строків. Так, відповідачем були здійснені такі платежі: 28.02.2023 на суму 1 000 000 грн., 01.03.2023 на суму 1 000 000 грн., 02.03.2023 на суму 977 000 грн., 03.03.2023 на суму 999 999,75 грн., 18.05.2023 на суму 200 000 грн., 12.06.2023 на суму 293 015,15 грн.

Згідно з п. 5.1. договору, за несвоєчасну та неповну оплату товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент несплати, від суми, що несплачена, за кожну добу прострочення.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 5.1. договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 26.03.2023 по 12.06.2023 у розмірі 46 905,78 грн.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що він не відповідає вимогам чинного законодавства. Так, позивачем не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Крім того, позивачем було фактично здійснено подвійне нарахування пені на суму боргу 293015,15 грн. за період 18.05.2023.

За розрахунком суду:

- пеня на суму боргу 493 015,15 грн. за період з 26.03.2023 по 17.05.2023 становить 35 794,25 грн.;

- пеня на суму боргу 293 015,15 грн. за період з 18.05.2023 по 11.06.2023 становить 10 034,77 грн.

Всього: 45 829,02 грн.

А отже, позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими у розмірі 45 829,02 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 2 814,35 грн. за загальний період з 26.03.2023 по 12.06.2023.

За розрахунком суду:

- 3% річних на суму боргу 493 015,15 грн. за період з 26.03.2023 по 17.05.2023 становлять 2147,66 грн.;

- 3% річних на суму боргу 293 015,15 грн. за період з 18.05.2023 по 11.06.2023 становлять 602,09 грн.

Всього: 2 749,75 грн.

А отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних є обґрунтованими у розмірі 2 749,75 грн.

Стосовно інших доводів відповідача суд зазначає про таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться листом ГУ ДПС (том 1 а.с. 17), адвокатським запитом (том 1 а.с. 18), витягом з ЄРПН (том 1 а.с. 19), банківською випискою по рахунку (том 1 а.с. 20), платіжною інструкцією (том 1 а.с. 21 - 22), судовим рішенням у справі №904/2652/23 (том 1 а.с. 23 - 25), договором № 28-2/23 від 28.02.2023 (том 1 а.с. 26 - 27), видатковими накладними (том 1 а.с. 28, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48), товарно-транспортними накладними (том 1 а.с. 29 - 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення пені у розмірі 45 829,02 грн. та 3 % річних у розмірі 2 749,75 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 076,76 грн. та 3 % річних у розмірі 64,60 грн. - слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ ПОЗИВАЧА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.

У позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6 700 грн.

У якості доказів надання адвокатом Васильцовою Ольгою Миколаївною Приватному підприємству Фірмі "Оріон" юридичних послуг під час розгляду справи № 904/5738/23 позивачем долучено до суду: договір про надання правової допомоги № 01 від 03.01.2023, актом приймання - передачі від 01.05.2023, платіжною інструкцією № 321 від 03.05.2023.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до акту приймання - передачі від 01.05.2023, клієнт оплачує адвокату кошти на загальну суму 6 700 грн. в межах договору № 01 від 03.01.2023 та в повній відповідності з умовами договору, за травень місяць 2023 року, в тому числі за складення позовної заяви до ТОВ "О.С.П.АГРО" про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу № 28-2/23 від 28.02.2023.

Розмір фактичних витрат позивача на правову допомогу адвоката підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

За таких обставин, витрати позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 6 700 грн. слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог, а саме покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6 546,20 грн.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "О.С.П.АГРО" (місцезнаходження: 50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського, буд. 19, оф. 102; ідентифікаційний код: 42922782) на користь Приватного підприємства Фірми "Оріон" (ідентифікаційний код: 24434654; місцезнаходження: вул. Совхозна, 1А, с. Лобойківка, Дніпропетровська область, 51830) 3% річних у розмірі 2 274,34 грн., пеню у розмірі 45 829,02 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 622,39 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6 546,20 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 076,76 грн. та 3 % річних у розмірі 64,60 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 12.01.2024.

Суддя М.О. Ніколенко