Рішення

від 09.01.2024 по справі 278/1905/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/1905/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кирилюк Віталій Леонідович, до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до суду з вище вказаною позовною заявою (а.с. 1-11, т. 1), у якій, з урахуванням усіх уточнень вимог (а.с. 117-127, т. 1; а.с. 77-78, т. 2), просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 від 21.03.2023 року № 02-14-к;

- поновити ОСОБА_1 у Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Житомирській області на рівнозначній посаді виконуючого обов`язки начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області;

- стягнути з Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01.04.2023 року по дату ухвалення рішення по справі, виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати, яка становить 1285,16 грн (на дату звернення до суду 93816,68 грн);

- допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць;

- визнати незаконним на скасувати наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16.01.2023 року № 9-ОД;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , починаючи з 17.12.2018 року, обіймав посаду виконуючого обов`язки начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на період до дати призначення керівника управління, з якої був звільнений 31.03.2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

На виконання Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» 27.12.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання припинення Фонду соціального страхування України» № 1442, якою визначено припинити з 01.01.2023 року реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду (далі - ПФ) України Фонд соціального страхування України та його робочі органи. Таким чином, позивач стверджує, що наявність правонаступника означає реорганізацію Фонду, а не його ліквідацію.

З 01.01.2023 року Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» викладено у новій редакції, Пенсійний Фонд України став правонаступником ФСС України та набув право визначати структуру, чисельність та штат працівників.

Позивач зазначає, що голова комісії з реорганізації ФСС України без належних повноважень видав незаконний наказ від 16.01.2023 року № 9-ОД, який, в тому числі, має знаки ліквідації, чим порушено п.п. 1, 2 розділу VП Прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст. 61 даного Закону, Постанову КМ України від 27 грудня 2022 року № 1442 щодо приєднання Фонду соціального страхування України до Пенсійного Фонду України.

Вказує, що за наявності інших робочих місць, посад, штатних одиниць, що утворилисьв процесі реорганізації Фонду соціального страхування України, ОСОБА_1 , як працівнику, який підпадав під скорочення чисельності та /або штату працівників, у зв`язку із реорганізацією роботодавця, не було запропоновано перевід на іншу вакантну посаду роботодавця, а тому вважає наказ про звільнення позивача незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

ІІ. Процедура та позиції сторін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26.04.2023 року позовна заява була розподілена судді Татуйку Є. О. (а.с. 40, т. 1).

Ухвалою суду від 09.05.2023 року суддя Татуйко Є. О. відкрив спрощене позовне провадження у даній справі без виклику сторін за наявними матеріалами (а.с. 50, т. 1).

Ухвалою від 27.06.2023 року суддя Татуйко Є. О. задовольнив заяву про самовідвід, відвівши себе як головуючого у справі від розгляду даної судової справи на підставі положень п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України (а.с. 85-86, т. 1)

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.06.2023 року позовна заява була розподілена судді Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М. (а.с. 88, т. 1).

Ухвалою суду від 03.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду (а.с. 89, т. 1).

Ухвалою судувід 31.07.2023року (а.с.111-113,т.1) відмовлено у задоволенні клопотання Голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматського О. О. про зупинення провадження у справі; замінено відповідача у справі з Фонду соціального страхування України на його правонаступника - Пенсійний Фонд України.

Ухвалою суду від 14.08.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Пенсійного фонду України про залучення співвідповідача у справі (а.с. 162, т. 1).

Ухвалою судувід 27.11.2023року (а.с.83-84,т.2) залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області; прийнято заяву про уточнення позовних вимог в частині вимог про поновлення позивача на посаді у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.

У судове засідання сторона позивача не з`явилась; представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 104, т. 2).

У попередніх судових засідання представник позивача адвокат Кирилюк В. Л. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити; надавав аналогічні пояснення викладеному в обґрунтуваннях позовної заяви.

Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський О. О. про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з`явився; направив до суду відзив на позовну заяву зі змісту якого просив відмовити у задоволені позовних вимог (а.с. 78-82, т. 1).

Головне управління пенсійного фонду України вЖитомирській області, про день та час слухання справи повідомлялись належним чином; уповноважений представник у судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» направила до суду відзив на позовну заяву зі змісту якого просила відмовити у задоволені позовних вимог (а.с. 87-95, т. 2).

Представник Пенсійного фонду України Леончук К. С. заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ; надала аналогічні пояснення, що викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 142-150, т. 1). Зауважила, що відповідачем - Головним управілнням Пенсійного фонду України систематично, протягом тривалого часу, відбувався добір кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби, чим міг скористатись і відповідач, однак з його боку такою пропозицією останній не скористався. Оскільки посади у відповідних структурних підрозділах Пенсійного фонду України передбачають статус державного службовця (державна служба), без проходження відповідного конкурсу не можливо зайняття будь-якої посади, в тому числі і шляхом переведення.

З урахуванням вимогЦПК України(ч. 1 ст. 2 в частині своєчасного розгляду справи) та встановлених строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за відсутності осіб, які не з`явились у судове засідання.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

ІІІ. Фактичні обставини справи, які встановлені судом.

Відповідно до записів у трудової книжці ОСОБА_1 (а.с. 15-18, т. 1), останній з 01.11.2017 року перебував у трудових відносинах з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області; починаючи з 17.12.2019 року, обіймав посаду виконуючого обов`язки начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на період до дати призначення керівника управління (наказ № 02-123-к від 16.12.2019 року (а.с. 24, т. 1).

На виконання п. 2 Розділу VII Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», керуючись ч. 4 ст.105 Цивільного Кодексу (ЦК) України, ст.ст.492, 944КЗпП України та ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України О. Бахматським видано наказ № 9-ОД від 16.01.2023 року «Про скорочення чисельності та штат працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України». Пунктом 1 вказаного наказу передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18 квітня 2023 року (а.с. 25-26, т. 1).

27.01.2023 року ОСОБА_1 вручено повідомлення від 21.01.2023 року за підписом голови комісії з реорганізації Бахматським О., в якому попереджено, що з 18.04.2023 року посада, яку обіймає позивач, буде скорочена. Зазначено, що оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників виконавчої дирекції ФСС України, інша робота у виконавчій дирекції ФСС України йому не пропонується (а.с. 27, т. 1). Позивачем на даному повідомленні письмово зазначено, що він не погоджується, оскільки попередження не відповідає нормам чинного законодавства.

Головою комісії з реорганізації ФСС України О. Бахматським видано оскаржуваний наказ № 02-14-к від 21.03.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з 31.03.2023 року. Як вбачається з п. 1 вказаного наказу, звільнення відбулося у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 24а, т. 1); підстава: заява ОСОБА_1 від 17.03.2023 року. В даній заяві позивач просить голову комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України ОСОБА_3 скоротити термін попередженя про наступне звільнення та звільнити його з посади з 31.03.2023 року (а.с. 28, т. 1).

IV. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини шостої статті 36 КЗпП у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділенні, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ видано саме у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, його положення не суперечать чинному законодавству.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 сформовано висновок, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

З огляду на зазначене, варто врахувати позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 297/868/18, від 28.04.2021 у справі № 373/2133/17, відповідно до яких суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає КзПП України, відповідно до статті 40 КзПП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої цієї статті). Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Верховний Суд в постанові від 05.10.2020 у справі № 451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Слід зазначити, що суд не приймає посилання позивача на те, що йому не було запропоновано вакантні посади, оскільки всі посади ВД ФСС підлягають скороченню так само, як і посада позивача.

Згідно із пунктом 2 розділу Прикінцеві положення Закону Україна «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон №2136) главу XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавств про працю, які не суперечать положенням Закону №2136 також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 22136 у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільненні працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілковій органів.

Таким чином, оспорюваний наказ про звільненні позивача є таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Щодо поновлення позивача на іншій аналогічній чи рівнозначній посаді в Головному управлінні ПФУ в Житомирській області суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 «Положення про Пенсійний фонд України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду визначаються, зокрема, Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Положенням № 280. Відповідно до пункту 14 Положення № 280 гранична чисельність державних службовців та працівників Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України від 17.03.2011 № 3166-УІ «Про центральні органи виконавчої влади» державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1471 внесено зміни дододатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 (далі - Постанова № 85), відповідно до якого гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців - 302, гранична чисельність працівників територіальних органів Фонду - 24098, у тому числі державних службовців - 23229.

Отже, основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII«Про державну службу»(далі - Закон № 889).

Згідно з додатком 2 до постанови правління ФСС України від 18.11.2021 №35 «Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» гранична чисельність працівників ФСС України становила 4829 осіб. Посади працівників ФСС України, на відміну від посад працівників Пенсійного фонду, не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону № 889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина Україна на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС Україна, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях.

За таких умов, переведення працівників ФСС України на посаді державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889.

В силу положень пунктів 1 і 2 частини першої статті 41 Закону № 889 без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець:

- на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті) - рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

- на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті) - рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Таким чином, законодавством не передбачено переведення працівника посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в державному органі.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VІІІ«Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість яких передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства встановленими щодо відповідних посад. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді позивача задоволенню не підлягають.

У справі встановлено, що законодавцем в особі Верховної Ради України з 01 січня 2023 року припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України. При цьому відбулось скорочення усього штату та усієї чисельності працівників, визначених штатними розписами ВД ФССУ та управлінь ВД ФССУ в областях та м. Києві з 18.04.2023, у тому числі й посади, яку обіймав позивач. Про наступне вивільнення позивача попереджено більше ніж за 2 місяці, тобто у визначений законом строк.

З огляду на викладене трудове право при звільненні, за захистом якого позивач звернувся до суду, не порушено. Правові підстави для поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Відтак, зважаючи на законність наказу про звільнення позивача позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відповідача є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню як похідні від основних вимог також не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кирилюк Віталій Леонідович, до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2024 року.

Суддя О. М. Дубовік