Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/16744/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/16744/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мкарго» (вул. Антоновича, буд. 3-Б, 4 поверх, м. Київ, 01004; ідентифікаційний код 43202806)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєтєвуха.ЮА» (пр.-т. Берестейський, буд. 20, прим. 500, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 44096315)

про стягнення 7 930, 63 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Мкарго» (далі за текстом - ТОВ «Мкарго», Позивач, Експедитор) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєтєвуха.ЮА» (далі за текстом - ТОВ «Сєтєвуха.ЮА», Відповідач, Клієнт) про стягнення простою та штрафу за договором про транспортно-експедиторське обслуговування № 0805/01 від 08.05.2023 (далі за текстом - Договір) в загальному розмірі 7 930, 63 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору та заявки Відповідача надано транспортно-експедиторські послуги перевезення на суму 680 євро, що еквівалентно 26 906, 99 грн станом на дату курсу НБУ 23.05.2023.

Позивач зазначає, що вартість наданих Послуг Відповідачем оплачена, однак Позивач зазначає, що в ході виконання умов Договору Відповідачем порушено пункт 2.2.5, 2.2.8 останнього - не надано у строк до 24.05.2023 документи, необхідні для проходження митного кордону у зв`язку з чим Позивачем на підставі пункту 4.3.8 Договору здійснено нарахування штрафу в розмірі 100 євро (курс станом на 11.07.2023), що еквівалентно 4 006, 27 грн.

Також Позивач вказує, що у зв`язку із ненаданням Відповідачем необхідних для проходження митного кордону документів допущено простій автомобіля, який здійснював перевезення за замовленням Позивача (ФОП Колядюк В.П.) у зв`язку з чим на підставі пункту 4.3.9 Договору здійснено нарахування штрафу 100 євро (курс станом на 28.05.2023), що еквівалентно 3 924, 36 грн.

Відтак, Позивач просить суд стягнути з Відповідача штрафні санкції за Договором в розмірі 7 930, 63 грн.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позову оскільки матеріали справи не містять доказів дати завантаження автомобіля 23.05.2023, з якої починається відлік строку на надання документів, які необхідні для проходження кордону, а також відсутні докази, з яких вбачалося б за можливе встановити дату прибуття автомобіля на митний кордон та відповідно почати обраховувати простій такого автомобіля.

Так, Відповідач вказує, що вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

29.11.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

13.12.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

14.12.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про залишення без розгляду відповіді на відзив з огляду на пропуск процесуального строку на її подання.

18.12.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Позивача на клопотання Відповідача про залишення відповіді на відзив без розгляду та клопотання про продовження строку на її подання.

04.01.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Відповідача по справі.

Розглянувши клопотання Відповідача про залишення відповіді на відзив без розгляду та клопотання Позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частинами 1 та 2 статті 114 ГПК України встановлено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною 4 статті 166 ГПК України встановлено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Пунктом 6 ухвали суду від 15.11.2023 встановлено п`ятиденний строк з дня її отримання для подання відповіді на відзив.

Згідно наданої Відповідачем квитанції № 349806 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС відзив на позовну заяву Позивачем отримано 29.11.2023, а відтак строк на подання Позивачем відповіді на відзив - до 04.12.2023 (включно).

Як вбачається з матеріалів справи відповідь на відзив на позовну заяву надійшла до суду через систему Електронний суд 13.12.2023.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Дослідивши подане Позивачем клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив, з метою повного та всебічного розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що причини його пропуску є поважними, а відтак такий строк підлягає поновленню у відповідності до частини 1 статті 119 ГПК України, а не продовженню як про це зазначає помилково Позивач.

Так, подана Позивачем відповідь на відзив приймається судом до розгляду, а підстави для задоволення клопотання Відповідача про залишення відповіді на відзив без розгляду відсутні.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

08.05.2023 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого його предметом є забезпечення Експедитором за дорученням і за рахунок Клієнта транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, а також надання інших послуг за взаємною згодою Сторін (далі - Послуги).

Відповідно до пункту 1.2 Договору послуги надаються на підставі заявки Клієнта, у якій зазначаються детальні умови надання Послуг.

Пунктом 2.2.5 Договору визначено, що Клієнт зобов`язується своєчасно (але не пізніше ніж 24 години після завантаження транспортного засобу) здійснювати направлення ліцензій, транспортних та інших дозволів, ветеринарних, санітарних, карантинних сертифікатів, специфікацій, попередніх митних декларацій, транзитних декларацій та інших необхідних документів, а в разі перевезення небезпечного вантажу - вказівки на їхню класифікацію згідно міжнародних договорів.

Пунктом 2.2.8 Договору визначено, що Клієнт зобов`язується завчасно відправляти Експедитору інструкції, додаткову інформацію та необхідні документи для укладання транспортних та товаросупровідних документів.

З пункту 3.2 Договору вбачається, що розмір плати Експедитора за надання послуг визначається в кожному конкретному випадку в залежності від обсягу послуг та може узгоджуватися сторонами у додатковій угоді, зазначатися в заявці або листі клієнта, в електронних листах або узгоджуватися будь яким іншим зручним для сторін шляхом.

Послуги Експедитора сплачуються Клієнтом на підставі виставлених рахунків попередньою оплатою - до надання послуг, протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Експедитором відповідного рахунку, якщо інші умови оплати не передбачені заявкою (пункт 3.3 Договору).

Факт надання послуг Експедитором підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом інших відповідних документів, про що складається акт надання послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін (пункт 3.4. Договору).

Порядок погодження додаткових витрат визначено пунктом 3.6 Договору.

Пунктом 4.3.8 Договору визначено, що у разі несвоєчасного надання документів, зазначених у п. 2.2.5, 2.2.8 Договору Клієнт за вимогою Експедитора сплачує Експедитору штраф в розмірі 100 євро за курсом НБУ на дату пред`явлення письмової вимоги Експедитором.

Пунктом 4.3.9. Договору визначено, що у разі виникнення простою транспортного засобу понад 1 добу внаслідок несвоєчасного надання документів зазначених у пункті 1.2.5, 2.2.8 Договору Клієнт оплачує понаднормовий простій згідно відповідної заявки до Договору.

Згідно пункту 7.1. Договору останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 31.12.2023.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписано Заявку № 1 від 18.05.2023, якою визначено наступне:

- маршрут перевезення: м. Берн (Нідерланди) - м. Київ (Україна);

- вид перевезення (авто): Renault НОМЕР_1 ;

- перелік послуг: міжнародне перевезення автомобільним транспортом до місця призначення;

- характер вантажу: обладнання для протипожежної сигналізації до 60 кг;

- дата і час завантаження: 23.05.2023;

- вантажовідправник: згідно CMR;

- адреса завантаження: 6121, Netherlands, Re Born, Hoitum Noordweg 11, un 2;

- адреса розвантаження: 03113, Україна, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 20;

- контактні особи при розвантаженні і митному оформленні: ОСОБА_1, т. НОМЕР_2 ;

- орієнтовний строк доставки: 29.05.2033;

- вартість послуг: 680 євро;

- умови оплати: безготівково до розвантаження;

- нормативний час на завантаження/ розвантаження і митне оформлення: нормативний час на завантаження і митне оформлення 24 години;

- оплата понаднормового простою: 100 євро за курсом НБУ по Україні за кожну годину розпочатого за добу простою / 100 євро за курсом НБУ за межами України за кожну розпочату добу простою;

- відповідальний за перевезення з боку клієнта: ОСОБА_1, т. НОМЕР_3 .

Пунктом 5 вказаної заявки сторонами з метою обміну відомостями погоджено такі нікнейми одна одної:

- Експедитор: е-mail - будь яка адреса з доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_2; Viber - НОМЕР_4 ; Telegram - НОМЕР_4 ;

- Клієнт: е-mail - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Viber - НОМЕР_2 ; Telegram - НОМЕР_2 .

Суд вказує, що даний вантаж супроводжувався CMR № 164023, пунктом 21 якої зазначено місце та час її складання: Born, 23.05.2023; пунктом 4 якої зазначено, що завантаження відбулося в Netherlands, Born, 23.05.2023.

Також з вказаної накладної вбачається, що перевезення здійснювалося третьою особою (ФОП Колядюк В.П.), 29.05.2023 вантаж ввезено під митний контроль України, а 31.05.2023 отримано Відповідачем.

Позивачем виставлено Відповідачу на оплату рахунок № 258 від 23.05.2023 на послуги з міжнародного перевезення на суму 26 906, 99 грн, які Відповідачем згідно платіжної інструкції № 587 від 30.05.2023 оплачено без зауважень та претензій.

Так, суд вказує, що наразі спір між сторонами виник щодо нарахування Позивачем саме штрафних санкцій за неналежне виконання Відповідачем умов Договору, а саме за не надання у відповідності до пунктів 2.2.5 та 2.2.8 Договору митних документів, що призвело до понаднормового простою автомобіля.

Відтак, питання правомірності / неправомірності нарахування Позивачем додаткових витрат, які маються узгоджуватися сторонами наразі судом не вирішується та не оцінюється оскільки останнє не входить до предмету даного спору (виключно нарахування штрафних санкцій за Договором).

Згідно доводів Позивача, Відповідач в силу пунктів 2.2.5 та 2.2.8 Договору зобов`язаний був надати Позивачу документи, необхідні для проходження митного контролю у строк до 24.05.2023 включно, тобто не пізніше на 24 години від дати завантаження - 23.05.2023.

Однак, Відповідач надав попередню митну декларацію (електронну декларацію) 29.05.2023 о 18:06:08 год, при тому що згідно доводів Позивача водій, який здійснював перевезення прибув до місця перетину кордону «Устилуг-Зосін» 27.05.2023 про що Відповідач був повідомлений.

Суд зазначає, що Позивачем (враховуючи доводи Відповідача, викладені у відзиві) до відповіді на відзив надано переписку з додатку Telegram з контактом «ОСОБА_2».

З вказаної переписки вбачається, що станом на 24.05.2023 водій був готовий їхати на кордон, а станом на 28.05.2023 водій вже був на митному кордоні з Україною.

Переписка за 27.05.2023 взагалі відсутня.

При цьому, суд зазначає, що Позивачем не надано номер такого контакту як «ОСОБА_2», а відтак у суду відсутня можливість підтвердити його належність пункту 5 Заявки № 1 від 18.05.2023, яким сторонами погоджувалися засоби зв`язку.

Крім того, судом враховано заперечення Відповідача щодо вказаної контактної особи та визначення сторонами Заявкою № 1 від 18.05.2023 відповідальної особи за перевезення саме директора Відповідача - ОСОБА_1, яка згідно доводів Відповідача не отримувала жодних повідомлень від Позивач, а відтак судом критично сприймаються докази такої переписки та розцінення її як належного та достатнього доказу при вирішенняі спору.

Водночас, суд зазначає, що така переписка має ознаки спірних правовідносин (наприклад містить посилання та інформацію згідно Заявки № 1 від 18.05.2023).

Крім того, із наданого Позивачем скрін - шоту електронної переписки з ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка погоджена сторонами в Заявці № 1, а не ІНФОРМАЦІЯ_3 як про це вказує Відповідач) вбачається, що Позивач 23.05.2023 повідомляв Відповідача про необхідність ПП (попереднього повідомлення, яке складалося до вступу в дію Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа), тобто попередньої митної декларації та додатково направляв CMR від 23.05.2023.

Відповідач у відзиві стверджує, що подання декларації 29.05.2023 зумовлено виключно повідомленням Позивача про прибуття транспортного засобу на кордон лише 29.05.2023, а Відповідач не є відправником товару, що виключає його обізнаність про час завантаження.

При цьому доказів повідомлення Позивачем Відповідача 29.05.2023 до відзиву також не додано.

Враховуючи предмет спору та межі позовних вимог, суду є незрозумілим надання Відповідачем Акту № 271 від 31.05.2023 на додаткові витрати, щодо яких він заперечує, оскільки знову ж таки останні не входять до предмету спору.

Так, Відповідач посилається на належне з його боку виконання договірних зобов`язань, що виключає можливість нарахування штрафних санкцій та застосування заходів відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача з претензією від 11.07.2023 вих. № 1107/02 про необхідність сплати заявлених до стягнення штрафних санкцій в сумі 7 856, 04 грн.

У відповідь Відповідач листом від 26.07.2023 № 85 відмовився від відшкодування останніх з огляду на відсутність достатніх доказів, на які Експедитор посилався.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Частиною 12 статті 9 Закону України «Про транспортну експедиторську діяльність» закріплено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до частини 1 статті 933 ЦК України клієнт зобов`язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов`язків, встановлених договором.

Статтею 12 Закону України «Про транспортну експедиторську діяльність» визначено, що клієнт зобов`язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

З огляду на встановлені судом вище обставини по справі на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що докази надані Позивачем на підтвердження власних доводів є більш вірогідними, а відтак завантаження відбулося саме 23.05.2023, про що міститься відмітка в пункті 4 CMR № 164023 та про що Відповідач був повідомлений на офіційну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1.

Водночас суд зазначає, що погоджується з доводами Позивача, що дата завантаження 23.05.2023 визначена сторонами у Заявці № 1 від 18.05.2023, а пунктом 2.2.4 Договору на Клієнта покладено в тому числі і обов`язок завантаження транспортного засобу, наданого для виконання перевезення протягом часу, зазначеного у такій заявці.

Доводи Відповідача щодо неповідомлення його Позивачем 23.05.2023 про завантаження транспортного засобу, а повідомлення лише 29.05.2023, що тим самим зумовило надання документів для проходження митного контролю лише 29.05.2023 сприймаються судом критично та свідчать саме про недобросовісність такого клієнта, оскільки знову ж таки у випадку недотримання дати 23.05.2023 на завантаження було б допущено порушення обов`язку з боку клієнта в цій частині.

При цьому суд звертає увагу, що пунктом 2.2.19 Договору Клієнт наділений правом вимагати від Експедитора надання інформації про перебіг виконання перевезення, що наразі Відповідачем не вчинено.

Відтак, враховуючи викладене вище та те, що товар було прийнято Відповідачем 31.05.2023 з підписом CMR № 164023 без зауважень та претензій, суд дійшов висновку, що Відповідач погодився із зазначеними в ній даними.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Враховуючи положення пункту 2.2.5. Договору Відповідач зобов`язаний був надати електронну митну декларацію саме у строк до 24.05.2023, а не 29.05.2023, що відповідно свідчить про порушення визначених таким пунктом строків.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст. 550 ЦК України).

Відтак, суд дійшов висновку щодо правомірного нарахування Позивачем штрафу в розмірі 100 євро на підставі пункту 4.3.8 Договору за порушення пункту 2.2.5 та 2.2.8 Договору, що станом на 11.07.2023 (дату вимоги) по курсу НБУ 40, 0627 становить 4 006, 27 грн.

При цьому суд зазначає, що такий штраф нарахований Позивачем саме на підставі умов Договору, а відтак відсутня необхідність наявності доказів понесення Позивачем збитків у вигляді сплачених коштів на користь залученого перевізника.

Що стосується заявленого Позивачем до стягнення штрафу за простій транспортного засобу з 27.05.2023 по 28.05.2023 (1 доба) суд не вбачає підстав для його нарахування Відповідачу оскільки з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити, що дійсно водій транспортного засобу, що перевозив вантаж по Заявці № 1 від 18.05.2023 прибув до місця перетину кордону «Устилуг-Зосін» 27.05.2023, а відтак такі доводи Позивача не є підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини за сукупність наявних доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині дотримання строків надання Позивачу документів, необхідних для митного оформлення, а відтак і правомірності застосування відповідальності у вигляді штрафу в цій частині, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розподіл витрат Позивача та Відповідача на професійну правничу допомогу наразі судом не здійснюється в силу зазначення сторонами про необхідність подання додаткових доказів понесення останніх у відповідності до вимог частини 8 статті 129 ГПК України.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мкарго» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєтєвуха.ЮА» (пр.-т. Берестейський, буд. 20, прим. 500, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 44096315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мкарго» (вул. Антоновича, буд. 3-Б, 4 поверх, м. Київ, 01004; ідентифікаційний код 43202806) штраф за несвоєчасне надання документів в розмірі 4 006 (чотири тисячі шість грн) 27 коп та судовий збір в розмірі 1 355 (одна тисяча триста п`ятдесят п`ять) грн 86 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 15.01.2024

Суддя Антон ПУКАС