Рішення

від 10.01.2024 по справі 541/578/23

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/578/23

Номер провадження 2/541/28/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 січня 2024 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський арматурний завод «Армапром» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної (немайнової) шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Миргородський арматурний завод «Армапром» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної (немайнової) шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач працює у відповідача на посаді завідуючого спортивної споруди. З березня 2022 року він не отримує заробітної плати, яка становить 6000 грн на місяць. ОСОБА_1 неодноразово звертався до керівництва заводу з приводу виплати йому зарплати, але безрезультатно. Позивач також просив адміністрацію підприємства видати йому довідку про розмір щомісячної заробітної плати та заборгованості на час звернення з позовом до суду, однак таку довідку йому також не видали. За розрахунками позивача заборгованість по його заробітній платі становить 72000 грн (6000 грн х 12 міс.). ОСОБА_1 зазначив, що з березня 2022 року відповідач усно запропонував йому залишатися вдома та не приходити на роботу в зв`язку з воєнним станом, при цьому будь-яких наказів відносно позивача видано не було. В свою чергу, ОСОБА_1 не писав і не подавав заяв про щорічну відпустку та про відпустку без збереження заробітної плати. Незалежно від цих обставин позивач виходив на роботу і виконував свої обов`язки. Він до теперішнього часу перебуває в трудових відносинах з відповідачем, не звільнений, трудова книжка знаходиться на підприємстві. Завод працює, має доходи та мав би виплатити йому грошові кошти по зарплаті. Внаслідок невиплати заробітної плати з вини відповідача позивачеві завдано моральну (немайнову) шкоду. На час звернення ОСОБА_1 до суду він майже рік не отримував заробітну плату, що негативно впливає на нього та членів його родини в плані матеріального забезпечення, оплати житлово-комунальних послуг, придбання продуктів харчування, речей та майна повсякденного вжитку. Внаслідок цього позивач має тривалі переживання, вишукує додаткові зусилля для організації свого життя та членів сім`ї. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь заробітну плату в розмірі 72000 грн та моральну шкоду в розмірі 30000 грн.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, у відповідності з яким він позовні вимоги не визнає у повному обсязі в зв`язку із наступним. На час дії воєнного стану встановлено новий порядок надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати, що регулюється Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з підприємством. 01 квітня 2022 року ним особисто підписана заява на ім`я керівника підприємства про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01 квітня 2022 року без обмеження строку, на період дії воєнного стану. Таким чином, позивач з 01 квітня 2022 року не виконував та не виконує обов`язки за посадою завідувача спортивними спорудами. Позивач зазначає недостовірну інформацію щодо його неодноразових звернень до керівництва заводу з приводу заробітної плати та видачу відповідних довідок, про що свідчить відсутність доказів на підтвердження таких звернень. Оскільки ОСОБА_1 не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, що підтверджували би виконання ним трудових обов`язків на підприємстві з 01 квітня 2022 року, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач під час судового розгляду пояснив, що з березня 2022 року він не отримує заробітну плату. Заяву про відпустку без збереження заробітної плати він не писав, виходив на роботу, оскільки охорони об`єкта не було, а він несе матеріальну відповідальність за майно, за пожежну безпеку, виконував певні роботи знімав шифер, переробляв дах. В телефонному режимі позивачу повідомили, щоб він йшов у відпустку, але ОСОБА_1 вважав, що необхідно проводити роботи по усуненню наслідків аварії бойлера, заяву про відпустку не писав, тому вважає, що він працював та має право на отримання заробітної плати з березня по жовтень (включно) 2022 року. Зазначив, що аварія з бойлером була в 2021 році; церква, яка постраждала внаслідок цієї аварії, домоглася виконання робіт у 2022 році, тому у вересні-жовтні він там працював за вказівкою керівника. За вказані роботи йому не заплатили. Після 01 квітня 2022 року позивач приходив на робоче місце до жовтня 2022 року, здійснював ремонт вікон, після продажу будівлі на роботу він вже не виходив. Надаючи пояснення, позивач спочатку просив стягнути заборгованість з 01 квітня 2022 року до часу ухвалення рішення, потім до 01 грудня 2022 року, при цьому зазначив, що з часу продажу споруди, яку було реалізовано 09 листопада 2022 року, на роботу до відповідача він не виходив. Потім вказав, що ключі від споруди він віддав на початку жовтня 2022 року. Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 не навів, але просив суд провести розрахунок, виходячи з 4-годинного робочого дня, 5-денного робочого тижня та його окладу в розмірі 6700 грн. В подальшому ОСОБА_1 пояснив, що за ремонтні роботи, про які він раніше зазначав, директор підприємства обіцяв виплатити винагороду шляхом нарахування премій чи інших платежів понад посадовий оклад. Просив його вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача зазначив, що після повномасштабного вторгнення рф на територію України всі працівники підприємства написали заяви про відпустки. ОСОБА_1 було надано відпустку без збереження заробітної плати. Проведення будь-яких робіт позивачу керівництво підприємства не доручало. ТОВ «МАЗ Армапром» надало суду довідку, відповідно до якої позивач у вказаний в позовній заяві період не працював, заробітна плата йому не нараховувалась. Майно, за яке ОСОБА_1 ніс відповідальність, було зачинено на замок, посадові обов`язки позивач не виконував. Позивачем не надано доказів, що хтось йому давав будь-які завдання. Враховуючи зазначене, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положенням ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з довідкою ТОВ «Миргородський арматурний завод «Армапром» від 03 березня 2023 року № 158 ОСОБА_1 працює в ТОВ «МАЗ Армапром» завідуючим спортивними спорудами з 20 січня 2022 року на підставі наказу про прийом № 6к від 19 січня 2022 року (а.с. 16).

У відповідності з довідкою ТОВ «МАЗ Армапром» від 06 березня 2023 року № 172 посадовий оклад ОСОБА_1 станом на 28 лютого 2023 року становить 6700 грн (а.с. 18).

Згідно з довідкою від 06 березня 2023 року № 174, виданою ТОВ «МАЗ Армапром», ОСОБА_1 працює в ТОВ «МАЗ Армапром» з 20 січня 2022 року; на даний момент займає посаду завідувача спортивної споруди; за період з 01 квітня 2022 року по 28 лютого 2023 року його дохід склав 666,66 грн (виплата в жовтні 2022 року) (а.с. 19).

В довідці ТОВ «МАЗ Армапром» від 22 березня 2023 року № 222 зазначено, що дохід ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2022 року по 28 лютого 2023 року склав 8280,41 грн (лютий 2022 року 4143,75 грн, березень 2022 року 3470 грн, жовтень 2022 року 666,66 грн); фактично виплати проведені: 23 лютого 2022 року 2158 грн, 09 березня 2022 року 3470 грн, 22 березня 2022 року 3000 грн, всього 8626 грн; переплата по заробітній платі на 21 березня 2023 року 1285,63 грн; в зв`язку з перебуванням працівника у відпустці без збереження заробітної плати в інші місяці нарахування заробітної плати не проводилося (а.с. 27).

Відповідно до довідки ТОВ «МАЗ Армапром» від 06 березня 2023 року № 173 станом на 28 лютого 2023 року переплата із заробітної плати ОСОБА_1 становить 1285,63 грн (а.с. 20).

Згідно з довідкою відповідача від 10 квітня 2023 року № 274 середня зарплата ОСОБА_1 за 2023 рік становить 2405,21 грн (а.с. 34).

У відповідності з довідкою ТОВ «МАЗ Армапром» від 10 квітня 2023 року № 275 щодо обліку робочого часу ОСОБА_1 за період з січня 2022 року по листопад 2022 року останній працював у січні 64 год, у лютому 102 год, в жовтні 15 год (а.с. 35).

В обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позову представником відповідача було надано копію заяви ОСОБА_1 на ім`я директора ТОВ «МАЗ Армапром» про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01 квітня 2022 року без обмеження строку, на період дії воєнного стану, датовану 01 квітня 2022 року (а.с. 17).

Ухвалою від 20 квітня 2023 року за клопотанням відповідача, оскільки останній під час судового розгляду стверджував, що вказану заяву він не підписував, по справі було призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення експерта поставлено питання, чи виконаний підпис у заяві від 01 квітня 2022 року про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1 , чи іншою особою (а.с. 41-43).

У відповідності з висновком експерта Полтавського НДЕКЦ МВС України від 05 грудня 2023 року № СЕ-19/117-23/15258-ПЧ підпис у графі «підпис», що у заяві «Про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01 квітня 2022 року без обмеження строку, на період дії воєнного стану» від 01 квітня 2022 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 109-115).

Ч. 4 ст. 43 Конституції України гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3, ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату прані», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена у ст. 2 цього Закону, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додатковою заробітною платою є винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

З вищенаведеного вбачається, що заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оплату праці»організація оплати праці здійснюється на підставі трудових договорів.

Відповідно до ст. 115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило,стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В той же час, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

З урахуванням вказаних норм позивачу судом неодноразово було роз`яснено його право подавати заяви та клопотання, спрямовані на отримання доказів в обґрунтування його вимог.

Під час розгляду справи позивачем доведено, що він не підписував заяву від 01 квітня 2022 року про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, однак із вимогою про скасування наказу про надання такої відпустки, виданого на підставі вказаної заяви, ОСОБА_1 не звертався.

В судовому засіданні позивач зазначив, що наразі він не виконує свої посадові обов`язки в ТОВ «МАЗ Армапром», хоча його до теперішнього часу не звільнено, однак не зміг чітко визначитися, з якого періоду він не виходить на роботу до відповідача, тобто не зазначив, за який період він просить стягнути заробітну плату. Так, ОСОБА_1 під час судового розгляду неодноразово змінював вказаний період з 01 квітня 2022 року по день ухвалення рішення, по 01 грудня 2022 року, по день продажу споруди (09 листопада 2022 року), по жовтень 2022 року.

Крім зазначеного, ОСОБА_1 не навів переконливих доказів того, що він з 01 квітня 2022 року виконував у відповідача свої трудові обов`язки, передбачені його посадовою інструкцією.

В свою чергу, відповідачем суду були надані довідки, у відповідності з якими ОСОБА_1 з 01 квітня 2022 року трудові обов`язки на підприємстві не виконував, заробітна палата йому не нараховувалась (окрім жовтня 2022 року). Як пояснив представник ТОВ «МАЗ Армапром», в жовтні 2022 року позивач виходив на роботу для того, щоб звільнити приміщення спортивної споруди перед її продажем, за що йому було нараховано та виплачено заробітну плату.

Надаючи пояснення, ОСОБА_1 спочатку вказував, що він з квітня 2022 року виконував ремонтні роботи, в тому числі приміщення церкви, розташованого в будівлі спортивної споруди, що входить до його посадових обов`язків. Потім позивач зазначив, що вказані роботи ним проводились за окремим дорученням керівника підприємства і що за ці роботи йому було обіцяно додаткову плату, яка не входить в його посадовий оклад, заборгованість по виплаті якого він просив стягнути.

Таким чином, на підставі з`ясованих обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський арматурний завод «Армапром» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної (немайнової) шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 січня 2024 року.

Суддя: О. М. Вірченко