Постанова

від 23.07.2024 по справі 541/578/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/578/23 Номер провадження 22-ц/814/1829/24Головуючий у 1-й інстанції Вірченко О.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2024 року, ухвалене суддею Вірченко О.М., повний текст рішення складено 15 січня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський арматурний завод «Армапром» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський арматурний завод «Армапром» ( далі ТОВ «МАЗ «Армапром») про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що працює у відповідача на посаді завідуючого спортивної споруди.

З березня 2022 року він не отримує заробітної плати, яка становить 6000 грн на місяць. Неодноразово звертався до керівництва заводу з приводу виплати йому зарплати, але безрезультатно. Також просив адміністрацію підприємства видати йому довідку про розмір щомісячної заробітної плати та заборгованості на час звернення з позовом до суду, однак таку довідку йому також не видали.

За розрахунками позивача заборгованість по його заробітній платі становить 72000 грн (6000 грн х 12 міс.).

Крім того зазначив, що з березня 2022 року відповідач усно запропонував йому залишатися вдома та не приходити на роботу в зв`язку з воєнним станом, при цьому будь-яких наказів відносно позивача видано не було. В свою чергу, він не писав і не подавав заяв про щорічну відпустку та про відпустку без збереження заробітної плати. Незалежно від цих обставин він виходив на роботу і виконував свої обов`язки, до теперішнього часу перебуває в трудових відносинах з відповідачем, не звільнений, трудова книжка знаходиться на підприємстві. Завод працює, має доходи та мав би виплатити йому грошові кошти по зарплаті.

Вказує, що внаслідок невиплати заробітної плати з вини відповідача йому завдано моральну (немайнову) шкоду.

На час звернення до суду він майже рік не отримував заробітну плату, що негативно впливає на нього та членів його родини в плані матеріального забезпечення, оплати житлово-комунальних послуг, придбання продуктів харчування, речей та майна повсякденного вжитку. Внаслідок цього позивач має тривалі переживання, вишукує додаткові зусилля для організації свого життя та членів сім`ї.

З наведених підстав ОСОБА_1 просить стягнути на його користь заробітну плату в розмірі 72000 грн та моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

Рішенням Миргородськогоміськрайонного судуПолтавської областівід 10січня 2024року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «МАЗ «Армапром» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної (немайнової) шкоди відмовлено.

Рішення вмотивоване тим, що позивач не навів переконливих доказів того, що з 01 квітня 2022 року він виконував у відповідача трудові обов`язки, передбачені посадовою інструкцією.

Вищевказане рішення суду оскаржено до апеляційного суду позивачем ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на його незаконність внаслідок порушення норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення його позову або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що його позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, він з березня 2022 року постійно працює на підприємстві у відповідача, кожного дня крім вихідних та виконує обов`язки відповідно до займаної ним посади.

Зазначає, що не подавав відповідачу заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати, не підписував її та відповідного наказу, а висновком експерта від 05 грудня 2023 року встановлено, що підпис у графі «підпис» у заяві про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01 квітня 2022 року без обмеження строку на період дії воєнного стану виконаний не ним, а іншою особою.

Наказ судом першої інстанції не витребовувався для перевірки і дослідження.

Вважає, що відповідач зобов`язаний був нараховувати йому заробітну плату згідно норм і тарифів та виплачувати йому, проте цього не зробив, чим порушив його права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТОВ «Армапром» просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення місцевого суду, яке вважає законним і обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою ТОВ «Миргородський арматурний завод «Армапром» від 03 березня 2023 року № 158 ОСОБА_1 працює в ТОВ «МАЗ Армапром» завідуючим спортивними спорудами з 20 січня 2022 року на підставі наказу про прийом № 6к від 19 січня 2022 року (а.с. 16).

Відповідно до довідки ТОВ «МАЗ Армапром» від 06 березня 2023 року № 172

посадовий оклад ОСОБА_1 станом на 28 лютого 2023 року становить 6 700 грн (а.с. 18).

Згідно з довідкою від 06 березня 2023 року № 174, виданою ТОВ «МАЗ Армапром», ОСОБА_1 працює в ТОВ «МАЗ Армапром» з 20 січня 2022 року; на даний момент займає посаду завідувача спортивної споруди; за період з 01 квітня 2022 року по 28 лютого 2023 року його дохід склав 666,66 грн. (виплата в жовтні 2022 року).

У довідці ТОВ «МАЗ Армапром» від 22 березня 2023 року № 222 зазначено, що дохід ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2022 року по 28 лютого 2023 року склав 8 280,41 грн (лютий 2022 року - 4 143,75 грн, березень 2022 року - 3 470 грн, жовтень 2022 року - 666,66 грн); фактично виплати проведені: 23 лютого 2022 року - 2 158 грн, 09 березня 2022 року - 3 470 грн, 22 березня 2022 року - 3 000 грн, всього - 8 626 грн; переплата по заробітній платі на 21 березня 2023 року - 1 285,63 грн; в зв?язку з перебуванням працівника у відпустці без збереження заробітної плати в інші місяці нарахування заробітної плати не проводилося (а.с. 27).

Відповідно до довідки ТОВ «МАЗ Армапром» від 06 березня 2023 року № 173 станом на 28 лютого 2023 року переплата із заробітної плати ОСОБА_1 становить 1 285,63 грн (а.с. 20).

Згідно з довідкою відповідача від 10 квітня 2023 року № 274 середня зарплата ОСОБА_1 за 2023 рік становить 2 405,21 грн (а.с. 34).

У відповідності з довідкою ТОВ «МАЗ Армапром» від 10 квітня 2023 року № 275 щодо обліку робочого часу ОСОБА_1 за період з січня 2022 року по листопад 2022 року останній працював у січні - 64 год, у лютому - 102 год, в жовтні - 15 год (а.с. 35).

В обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позову представником відповідача було надано копію заяви ОСОБА_1 на ім`я директора ТОВ «МАЗ Армапром» про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01 квітня 2022 року без обмеження строку, на період дії воєнного стану, датовану 01 квітня 2022 року (а.с. 17).

У відповідності з висновком експерта Полтавського НДЕКЦ МВС України від 05 грудня 2023 року № CE-19/117-23/15258-ПЧ підпис у графі «підпис», що у заяві «Про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01 квітня 2022 року без обмеження строку, на період дії воєнного стану» від 01 квітня 2022 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 109-115).

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною 1 статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з частиною 1 статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури. Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

Згідно вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до наданих суду доказів ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «МАЗ Армапром» з 20 січня 2022 року. При цьому у зв`язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати облік робочого часу з період з січня 2022 року становить: січень 64 год, лютий 102 год., березень-вересень - 0 год, жовтень - 15 год, листопад - 0 год. ОСОБА_1 фактично виплачено: 23 лютого 2022 року - 2 158 грн, 09 березня 2022 року - 3 470 грн, 22 березня 2022 року - 3 000 грн, всього - 8 626 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин викладених у позовній заяві та апеляційній скарзі, не спростовано зазначену вище інформації, щодо обліку робочого часу.

При цьому висновок експерта щодо неналежності підпису на заяві про надання відпуски без збереження заробітної плати ОСОБА_1 не спростовує факт перебування його у відпустці без збереження заробітної плати.

Наказ про надання зазначеної вище відпустки судом першої інстанції не досліджувався.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції відповідачем надано копію наказу від 01 квітня 2022 року № 22/ос про надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати, без обмеження строку. Відповідно до даного наказу працівникам підприємства з 01 квітня 2022 року, визначеним в додатку до наказу, надано відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку на період дії воєнного стану. З наказом ознайомлений ОСОБА_1 , про що свідчить відповідний підпис.

Даний наказ ОСОБА_1 не оспорювався, клопотання про проведення почеркознавчої експертизи не заявлялося.

Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав ненадання ОСОБА_1 достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, тоді як рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

У свою чергу, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з рішенням суду та не спростовують обставини встановлені в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук