Ухвала

від 15.01.2024 по справі 1-004/11

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-004/11

Провадження № 6/545/44/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2024Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.

з участю секретаря Синегуб Д.В.,

розглянувши подання старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління юстиції у Полтавській області А. Худолєй про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, що знаходиться у спільній сумісній власності,

в с т а н о в и в:

03.01.2024 старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління юстиції у Полтавській області А. Худолєй звернулася до суду з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, що знаходиться у спільній сумісній власності. Подання обґрунтовувала тим, що на виконанні в Шевченківському ВДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавче провадження №41403547, відкрите на підставі виконавчого листа №1-4/11 від 21.08.2013, виданого Полтавським районним судом Полтавської області про конфіскацію у ОСОБА_1 на користь держави всього належного йому майна. Державним виконавцем 14.01.2014 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 153938365, ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить 1/1 квартири ( кв.59 загальною площею 74,2 кв.м складається: 1 коридор 12,0 кв.м, кімната 12,2 кв.м, кімната 11,5 кв.м, вбиральня 1,4 кв.м, ванна 2,8 кв.м, кімната 7,0 кв.м, кімната 16,5 кв.м, кухня 8,3 кв.м, лоджія 2,5 кв.м), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою від 13.06.2014 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 . Згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває в спільній сумісній власності: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках на підставі свідоцтв про право власності, б/н, 14.12.1998 (всього п`ять співвласників).

Просила визначити частку ОСОБА_1 у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Державний виконавець в судове засідання не з`явилася, у поданні просила провести судовий розгляд за її відсутності.

Треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, надавши до суду спільну заяву, у якій просили закрити провадження у справи з огляду на порушення правил територіальної підсудності.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, у якій підтримав клопотання третіх осіб про закриття провадження у справи з огляду на порушення правил територіальної підсудності; окрім того, заявив про відмову від права власності у спільній сумісній власності на спірну квартиру, просив виключити право власності у спільній сумісній власності у кв. АДРЕСА_2 з переліку майна, на яке звертається стягнення у виконавчому провадженні, та зняти накладений арешт на спірне майно.

Згідно з ч. 2 ст. 443 ЦПК України, неявка сторін та заінтересованих осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України«Про виконавчепровадження» від02червня 2016року №1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини шостої статті 48Закону України«Про виконавчепровадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Порядок виконання рішень суду на користь держави, у тому числі щодо конфіскації майна регулюється Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України (далі - Інструкція) та іншими нормативно-правовими актами.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Конфіскація майна може призначатися за тяжкі та особливо тяжкі злочини лише як додаткове покарання і тільки у випадках, прямо передбачених у санкції статті, за якою кваліфіковане діяння засудженого.

Згідно з положеннями статей Кримінального кодексу України, конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого.

Виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законодавством України. Частка майна засудженого в спільній власності з іншими особами, яка підлягає конфіскації, визначається судом.

Після виконання виконавчого документа про конфіскацію майна державний виконавець робить відповідні відмітки про виконання і повертає його відповідному суду.

Тобто, конфіскація майна полягає у безоплатному вилученні майна, що належить особі на праві приватної власності на підставі рішення суду.

Встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 мають у приватній спільній сумісній власності 1/1 квартири АДРЕСА_2 .

Підставою звернення державного виконавця до суду із вказаним поданням є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною сумісною власністю боржника та членів його сім`ї, набуте у відповідності із вимогами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», частки боржника в цьому майні не визначені.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) уточнено правові висновки про те, що в разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - див. пункт 73 цієї постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - див. пункти 74 - 75 цієї постанови).

Велика Палата Верховного Суду знов звернула увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається із процесуальних заяв боржника та третіх осіб, поданих ними до суду під час розгляду подання державного виконавця, співвласники житла заперечують ту обставину, що спірна квартира взагалі підлягає конфіскації у відповідності до вимог КК України та Переліку майна, що не підлягає конфіскації.

Отже, суд приходить до висновку про наявність спору про право.

Враховуючи викладене, слід залишити подання без розгляду, із роз`ясненням державному виконавцю можливості звернутись до суду із позовом у порядку позовного провадження для визначення частки майна боржника у майні, яке належить йому та іншим особам на праві спільної сумісної власності, із дотриманням правил територіальної юрисдикції, встановлених параграфом 3 ЦПК України.

Керуючись ст. 443 ЦПК України,

у х в а л и в:

Подання старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління юстиції у Полтавській області А. Худолєй про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, що знаходиться у спільній сумісній власності - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення, а особою, що не була присутня при проголошенні, у той же строк з дня отримання.

Суддя: Л. І. Стрюк