Ухвала

від 11.01.2024 по справі 2-3865/05

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Київ

справа № 2-3865/05

провадження № 61-104ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дорош А. І., Дряниця Ю. В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Дзержинської районної ради м. Харкова, третя особа - ОГПО №8, про визнання права власності на житловий будинок та прибудови,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Дзержинської районної ради м. Харкова про визнання за нею права власності на розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , одноповерховий житловий будинок літ.Ж-1 з підвалом, мансардою та з прибудованим гаражем, загальною площею 302,7 кв. м, в тому числі житлової 88,3 кв. м та допоміжної 214,4 кв. м; сарай пл.5.3 кв. м, альтанку площею 15,9 кв. м, та цегляний паркан по периметру домоволодіння площею 251,4 кв. м, двох залізних воріт, замощення площею 101,5 кв. м.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 березня 2005 року визнано за ОСОБА_2 право власності на розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , одноповерховий житловий будинок літ. Ж-1 з підвалом, мансардою та з прибудованим гаражем, загальною площею 302,7 кв. м, у тому числі житловою 88,3 кв. м, та допоміжної 214,4 кв. м; сарай пл.5.3 кв. м, альтанку площею 15,9 кв. м, та цегляний паркан по периметру домоволодіння площею 251,4 кв. м, двох залізних воріт, замощення площею 101,5 кв. м.

Суд першої інстанції виходив з положень статті 376 ЦК України, указаний будинок зведений на належній позивачці земельній ділянці та не порушує права інших осіб.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 березня 2005 року закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 на час ухвалення оскаржуваного рішення не був власником чи користувачем будинку за адресою: АДРЕСА_2 , сусідньої з належної позивачці земельної ділянки та розташованих на ній будівлях. Тому підстав вважати, що оскаржуваним рішенням порушено майнові права ОСОБА_1 , колегія суддів не вбачає, а доводи його апеляційної скарги обґрунтовані безпідставністю вимог, та за відсутності порушеного права, оцінці не підлягають. Оскільки питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось, відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає закриттю.

До Верховного Суду засобами поштового зв`язку 28 грудня 2023 року подано касаційну скаргу ОСОБА_1 у якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_3 зазначив, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа № 638/15048/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про зобовязання ОСОБА_2 знести самочинну забудову за адресою: АДРЕСА_2 з наступним відшкодуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджених витрат на знесення. Позовні вимоги обґрунтовані належністю їй на підставі рішення рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 березня 2005 року по справі №2-3565 на праві власності самовільно побудованого майна за адресою АДРЕСА_3 . В той же час було встановлено, що насправді справа №2-3565 має своїм змістом зовсім іншій спір. Саме з цих підстав він та попередній власник належного йому домоволодіння не могли звернутись з апеляційною скаргою.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 02 серпня 2000 року Шостою Харківською державною нотаріальною конторою по р.№ 1-1760, ОСОБА_2 успадкувала житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 955 кв. м, який складається з будинку літ А-1, дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 77,7 кв. м, надвірні будівлі: льох літ. Г, вбиральня літ. Д, огорожа № 1-2.

Рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова від 30 січня 2001 року № 16/11 надано ОСОБА_2 дозвіл на будівництво нового житлового будинку з мансардою і гаражем замість старого будинку літ-А-1, загальною площею 95,5 кв. м, в т.ч. жилою 77,7 кв. м по АДРЕСА_1 .

Відповідного до ескізного проекту житлового будинку, погодженого архітектором району, загальна площа будівлі мала складати 324,5 кв. м, корисною площею 219,0 кв. м, з яких 102,0 кв. м неопалюваної площі; площа забудови 181,2 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10 жовтня 2001 року № 1808 передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 , загальною площею 965,99 кв. м.

На підставі зазначеного рішення 24 жовтня 2001 року ОСОБА_2 видано Державний акт на право приватної власності на землю серія РІ № 692592, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4113.

Будівництво здійснено у 2002 році на підставі вказаного рішення та проекту.

Висновком про технічний стан несучих і обмежувальних будівельних конструкцій будівель, у тому числі, житловий будинок, альтанка і сарай для сушіння дров, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , зробленого ТОВ «Харківбудінпроект» станом на червень 2004 року, ці конструкції характеризуються як задовільні, відповідають вимогам СНІП і ДБН, придатні для подальшої нормальної експлуатації.

КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» проведено інвентаризацію вказаного закінченого будівництвом житлового будинку та складено 20 липня 2004 року технічний паспорт.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Встановивши, що ОСОБА_1 не був власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 , сусідньої з належної позивачці земельної ділянки та розташованих на ній будівлях, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 березня 2005 року не вирішувалось питання щодо його прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків та ухвалив судове рішення про закриття апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Згідно частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дзержинської районної ради м.Харкова, третя особа - ОГПО №8, про визнання права власності на житловий будинок та прибудови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат