Рішення

від 12.01.2024 по справі 380/21494/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2024 рокусправа № 380/21494/23

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перекопське 21" до Львівської міської ради про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перекопське 21" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Львівської міської ради щодо безпідставного не затвердження об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Перекопське21" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:03:004:0086 площею 0,1055 га для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Львівську міську раду на найближчій сесії затвердити об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Перекопське21" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:03:004:0086 площею 0,1055 га у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул.Перекопській, 21 в м.Львові.

Ухвалою від 22.09.2023 відкрите спрощене провадження у справі, розгляд справи призначений у спрощеному провадженні без виклику сторін.

Ухвалою від 08.11.2023 суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.10.2018 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перекопське21» звернулось до Львівської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вулПерекопській,21 в м.Львові площею 0,1055 га кадастровий номер 4610137500:03:004:0086 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Листом від 24.10.2018р. №2403-5357 відповідач відмовив в затвердженні проекту землеустрою з підстав: у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не зареєстровано речове право на земельну ділянку площею 0,1055га на вулиці Перекопській,21; рекомендовано відкоригувати межі земельної ділянки згідно пропозицій узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради; представити інший витяг з державного земельного кадастру з врахуванням рекомендованого відкоригування меж.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2019р. у справі №1340/5646/18 визнано протиправними дії Львівської міської ради щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою, оформлені листом від 24.10.2018 №2403-5357 та зобов`язано у встановленому законом порядку та строки повторно розглянути заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перекопське 21» з питань затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:03:004:0086, для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. Перекопській, 21 в м. Львові та прийняти рішення з урахуванням наданої судом у рішенні правової оцінки.

Проект ухвали про затвердження проекту землеустрою неодноразово виносився на розгляд сесії Львівської міської ради, проте не був затверджений. 23.08.2023 проект ухвали про затвердження проекту землеустрою у черговий раз винесений на розгляд 19 сесії Львівської міської ради 8-го скликання, однак питання не набрало необхідної кількості голосів. З результатів голосування вбачається, що окремі депутатські фракції ЛМР взагалі не приймають участі в голосуванні по питанню ОСББ «Перекопське 21», чим завідомо унеможливлюють прийняття будь-якого рішення ради з цього питання.

Стверджує, що такі дії та бездіяльність відповідача щодо організації розгляду питання затвердження проекту землеустрою, виконання судового рішення та вирішення питання передачі землі ОСББ «Перекопське 21» у відповідності до норм чинного законодавства у постійне користування для обслуговування багатоквартирного будинку не відповідають вимогам закону, є протиправними.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав відзив, у якому зазначив, що право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення компетентних органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях і такі повноваження є виключною компетенцією Ради. Тобто підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності, як і визначення умов такого користування є відповідне рішення Ради. Вирішення питань щодо затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки комунальної власності належить до виключної компетенції Львівської міської ради та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати на себе функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Стверджує, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято. Таким чином, суд не може підміняти функції органів місцевого самоврядування, а позовна вимога про зобов`язання відповідача затвердити проект із землеустрою є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач надіслав відповідь на відзив, у якій зазначив, що земельна ділянка площею 0,1055га к.н. 4610137500:03:004:0086 по АДРЕСА_1 сформована у чіткій відповідності до ухвали ЛМР №4743 від 21.05.2015р., зареєстрована у Державному земельному кадастрі 21.09.2015р. у відповідності до норм чинного законодавства, проект землеустрою земельної ділянки к.н. 4610137500:03:004:0086 погоджено уповноваженими органами, що відповідачем не заперечується. У постановах від 19.06.2018 по справі № 820/5348/17 та від 25.01.2022 по справі №826/17708/14 Верховний Суд висловив правову позицію, відповідно до якої розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності. Реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки к.н. 4610137500:03:004:0086 у 2015 році на підставі погодженого уповноваженими органами проекту землеустрою відповідно до ст. ст. 9, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства, документації із землеустрою та містобудівній документації. Згідно з абзацом 1 частини 6 статті 186-1 ЗК України, чинною на момент виникнення спірних правовідносин (статтю виключено на підставі Закону№1423-ІХ від 28.04.2021) підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Відповідно до положень чинної ч.8 ст.186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації з землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Наведені правові норми є імперативними. За таких обставин відповідач не має правових підстав не затверджувати проект землеустрою щодо якого вже встановлена відповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Просив задовольнити позов.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Позивач - ОСББ «Перекопське 21» зареєстрований як юридична особа з присвоєнням коду ЄДРПОУ 38935188, місцезнаходження юридичної особи: 79019, м. Львів, вул. Перекопська, 21. Вказане підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АВ №394883).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка площею 0, 1055 га, кадастровий номер 4610137500:03:004:0086, що розташована по АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; цільове призначення: 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Ухвалою ЛМР від 21.05.2015 №4743 «Про погодження ОСББ «Перекопське 21» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 » позивачу погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1055 га (у тому числі площею 0, 0092 га для влаштування проїзду та площею 0, 0014 га з обмеженнями) на АДРЕСА_1 у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_1 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСББ «Перекопське 21» для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Перекопська, 21.

Згідно з актом узгодження меж земельної ділянки землекористувачами (землевласниками) суміжних ділянок претензій щодо існуючих меж не заявлено.

Висновком управління архітектури департаменту містобудування ЛМР про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 28.08.2015 №2401-3вих-1719 погоджено матеріали відведення земельної ділянки площею 0, 1055 га в приватну власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку на вул. Перекопській, 21 у м. Львові.

Відділом Держземагенства у м. Львові Львівської області висновком від 11.09.2015 319-1323-0.3-827379/9-15АП погоджено проект землеустрою щодо відведення ОСББ «Перекопське 21» з метою оформлення права власності , на земельну ділянку 0, 1055 га для обслуговування багатоквартирного житлового будинку на вул.. Перекопській, 21 у м. Львові.

Позивач 22.09.2015 та 27.04.2017 звертався до ЛМР з листами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:03:004:0086, для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , однак щодо таких органом місцевого самоврядування не було прийнято рішення та повернуто такі листи без розгляду 08.10.2015 та 16.05.2017.

ОСББ «Перекопське 21» двічі зверталося до ЛМР (09.02.2018 за №3623/АП-Л-2403 та 08.10.2018 за №2-28857/АП-2403) з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду вказаних звернень ЛМР не прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі №1340/5646/18 визнано протиправними дії Львівської міської ради щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою, оформлені листом від 24.10.2018 №2403-5357 та зобов`язано у встановленому законом порядку та строки повторно розглянути заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перекопське 21» з питань затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:03:004:0086, для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням наданої судом у рішенні правової оцінки.

З 2019 року Львівська міська рада складає проекти ухвал про затвердження (відмову у затвердженні) ОСББ «Перекопське 21» проекту землеустрою, виносить їх на розгляд сесії, однак рішення, як акт органу місцевого самоврядування та результат розгляду питання в установленому законом порядку, до сих пір не прийняте, проекти ухвал системно не набирають достатньої кількості голосів депутатів (лист від 09.01.2020р. № 2403-вих-408 2-19024/АП, лист від 21.01.2020р. №4-2403-1263, від 04.03.20р. № 0001-вих-18023).

17.06.2021 ухвалою сесії ЛМР проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:03:004:0086 був затверджений, земельну ділянку площею 0,1055га передано для обслуговувань багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Проте, Львівський міський голова зупинив дію ухвали від 17.06.2021 про затвердження проекту землеустрою, повторно ухвала розглядалася міською радою на пленарному засіданні 08.07.2021, однак рада не підтвердила попереднє рішення і воно не набрало чинності.

У подальшому 24.09.2021 ОСББ «Перекопськ 21» звернулось до відповідача щодо виконання рішення суду, затвердження проект землеустрою та передачу земельної ділянки к.н. 4610137500:03:004:0086 площею 0,1055га у постійне користування позивача.

17.02.2022 проект ухвали «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Перекопській,21» розглядався на пленарному засіданні сесії ЛМР, однак в черговий раз не набрав необхідної кількості голосів депутатів.

15.03.2022 ОСББ «Перекопське21» звернулось до відповідача про повторний розгляд проекту ухвали «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведеш земельної ділянки на вулПерекопській,21» на наступній сесії 17.03.2022.

15.04.2022 листом № 2403-ВИХ27285 з посиланням на Указ Президента України від 24.02.2022 запровадження в Україні воєнного стану, відповідач сповістив, що пленарні засідання міської ради у даний період провадитися не будуть.

02.01.2023 ОСББ вчергове звернулось до відповідача з нагадуванням про затвердження проекту землеустрою.

Департамент «Секретаріат ради» листом від 27.02.2023 сповістило позивача що проект ухвали «Про затвердження ОСББ «Перекопське 21» проекту землеустрою щодо відведені земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 » не включений до порядку денного 14-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання, яке відбудеться 02 березня 2023 року, натомість роз`яснено, що законодавство надає право оскаржувати таку відповідь чи дії у судовому порядку.

Листами від 22.06.2023 та 24.06.2023 ОСББ звернулось до відповідача, заступника міського голови з містобудування, голови комісії землекористування та агломерації, голови комісії архітектури та розвитку територій про винесення на розгляд 17-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання питання затвердження проекту землеустрою та передачі землі відповідності до норм чинного законодавства.

23.08.2023 проект ухвали про затвердження проекту землеустрою був винесений на розгляд 19 сесії Львівської міської ради 8-го скликання, однак питання не набрало необхідної кількості голосів.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 Земельного кодексу України статті 42 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) передбачено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Частинами 1 та 2 статті 42 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з частиною 2 статтті 89 ЗК України, у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.

Отже, вказаними нормами законодавства закріплений принцип загальної цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Частинами 6-9 статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч. 6 ст. 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

Таким чином на орган місцевого самоврядування покладено обов`язок у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, нормами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №826/8844/16.

Як вже зазначалось, ЛМР ухвалою від 21.05.2015 №4743 погоджено позивачу місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прощею 0, 1055 га (у тому числі площею 0, 0092 га для влаштування проїзду та площею 0, 0014 га з обмеженнями) на АДРЕСА_1 у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Проект землеустрою земельної ділянки розроблено сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_1 та погоджено:

- позитивним висновком Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 28.08.2015 № 2401-Звих- 1719;

- позитивним висновком відділу Держземагенства у м.Львові Головного управління Держземагенства у Львівській області від 11.09.2015р.№ 19-1323-0.3-8273/9-15АП.

Відтак перешкоди у затвердженні проекту відведення земельної ділянки відсутні.

Зазначене підтверджене також рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2019р. у справі №1340/5646/18, яким визнано протиправними дії Львівської міської ради щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою, оформлені листом від 24.10.2018 №2403-5357 та зобов`язано у встановленому законом порядку та строки повторно розглянути заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перекопське 21» з питань затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:03:004:0086, для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням наданої судом у рішенні правової оцінки.

Відповідач розглянув повторно заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перекопське 21» з питань затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:03:004:0086, для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , проте проект землеустрою не затвердив через відсутність необхідної кількості голосів для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за результатами розгляду ЛМР звернення позивача про затвердження проекту землеустрою, відповідачем не було прийнято передбаченого законом рішення, що вказує на протиправність бездіяльності останнього.

Визнання судом протиправності бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 70-71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження обставин, зазначених у відзиві на позовну заяву. Суд наголошує, що відповідач жодним чином не повідомив про причини неприйняття рішення щодо проекту землеустрою позивача.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд зазначає наступне.

Позивач позов у цій частині обґрунтовує тим, що відповідач із 2019 року протиправно не затверджує проект землеустрою, посилаючись на відсутність необхідної кількості голосів для прийняття рішення. Посилаючись на постанову Верховного суду від 19.07.2023р. у справі №440/4187/19 КАС ВС, стверджує, що «…Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захист застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного прав позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані н відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення…».

Відповідач стверджує, що задоволення позову у цій частині є втручанням суду у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд зауважує, що відповідач невмотивовано ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за наявності передбачених ЗК України правових підстав для вчинення таких дій. При цьому і ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», і Земельним Кодексом України, і ЗУ «Про землеустрій» встановлені процедури і форми прийняття рішення яких орган місцевого самоврядування повинен дотримуватися і при цьому обирати лише визначені законом засоби.

У спірних правовідносинах для прийняття Львівською міською радою рішення на користь позивача останнім виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права органу місцевого самоврядування діяти лише на власний розсуд, повноваження відповідача за таких обставин передбачені законом і не мають варіантів.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд зазначає, що у справі, що розглядається повноваження відповідача Львівської міської ради не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення лише конкретних дій - за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені Законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у цьому конкретному випадку звернення позивача із заявою, з урахуванням наведених у позові фактичних обставин, згідно із Законом існує лише один правомірний варіант поведінки органу, уповноваженого на прийняття відповідного рішення.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 20 серпня 2019 року справа №813/2273/18.

Також суд при розгляді даної справи враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.07.2023 у справі № 440/4187/19 за аналогічних обставин:

«… Щодо дискреційності повноважень, то такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у цій справі, відповідач вважає свої повноваження дискреційними помилково, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно з законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав. …».

У справі, що розглядається, суд вважає ефективним способом захиступорушеного права позивача - зобов`язання відповідача затвердити позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Такий спосіб захисту відповідає вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю та зобов`язання відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимогст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, вказана норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача.

При цьому, положення КАС України не містять обмеження щодо застосування заходів судового контролю, передбачених вказаною нормою КАС України, після ухвалення такого рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Необхідно зазначити, що ч.2 ст.372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким законом в Україні є Закон України «Про виконавче провадження». Примусове виконання рішень суду покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

З аналізу зазначених норм слідує, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи ту обставину, що рішення суду у цій справі ще не набрало законної сили і відсутні підстави стверджувати, що відповідач протиправно його не виконує, суд вважає, що така вимога є передчасною.

28.11.2023 представник позивача надіслав суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 10000,0 грн.

Вирішуючи дане питання суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача надав договір про надання правової допомоги від 28.08.2023, ордер серії ВС №1231776 від 27.09.2023, платіжну інструкцію про оплату витрат на правничу допомогу від 26.10.2023 № 2 та акт виконаних робіт від 24.11.2023, відповідно до якого наданими послугами є: надання консультацій та узгодження правової позиції , складення позовної заяви, відповіді на відзив, письмових пояснень. Загальна вартість витрат становить 10000,00 грн.

Відповідач заперечень щодо розміру заявлених витрат на правничу допомогу не заявляв.

При вирішенні питання щодо розміру витрат на правову допомогу суд ураховує, що справа даної категорії є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників сторін в письмовому провадженні; порушення є очевидними; витрати пов`язані з підготовкою, поданням позовної заяви та провадженням справи в суді становлять 10000 грн., тоді як справа є не складною, а правова позиція з даного питання є усталеною та незмінною.

Суд вважає, що обґрунтованим, пропорційним до предмета спору та співмірним ціні позову розміром витрат на правничу допомогу є сума 5000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо не затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:03:004:0086 площею 0,1055 га для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Львівську міську раду (ЄДРПОУ 04055896, адреса: 79000, м. Львів, пл. Ринок, 1) прийняти рішення про затвердження Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Перекопське21" (ЄДРПОУ 38935188, адреса: 79019, м. Львів, вул. Перекопська, 21) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:03:004:0086 площею 0,1055 га у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Стягнути із Львівської міської ради (ЄДРПОУ 04055896, адреса: 79000, м. Львів, пл. Ринок, 1) на користь Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Перекопське21" (ЄДРПОУ 38935188, адреса: 79019, м. Львів, вул. Перекопська, 21) судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Стягнути із Львівської міської ради (ЄДРПОУ 04055896, адреса: 79000, м. Львів, пл. Ринок, 1) на користь Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Перекопське21" (ЄДРПОУ 38935188, адреса: 79019, м. Львів, вул. Перекопська, 21) витрати на правничу допомогу 5000,0 (п`ять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна