Рішення

від 16.09.2010 по справі 2-10464/10

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 2-10464/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

16 вересня 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого – судді                                 Макаренко І.О.,

при секретарі                                              Чилякові М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про визнання угоди недійсною та відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про визнання угоди такою, що укладена під впливом обману та відшкодування збитків в розмірі 28991,96 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.05.2006 р. між позивачем та відповідачем була укладена Угода № 124509, Додаток № 1 та Додаток № 2 до неї, відповідно до якої позивач повинен був сплатити вступний внесок, а відповідач надати учаснику системи автомобіль марки «Шевроле» через місяць після сплати. При цьому відповідач замовчував, що для визначення порядку надання права на отримання автомобіля використовується бальна система, жеребкування  та  аукціон. Пунктами 6.1 та 6.2 ст. 6 Правил діяльності Автоплан передбачено, що право на отримання автомобіля шляхом бальної системи, буде надано тому учаснику, який сплачуватиме найбільшу суму балів, однак доходи позивача не дозволяють сплачувати авансові внески, тому в червні 2007 р. позивач направив на адресу відповідача лист про розірвання угоди. Вважає, що угода укладена під впливом обману, оскільки працівник ЗАТ «АІСЕ Україна» навмисно замовчував обставини, які б могли перешкоджати укладанню угоди.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що позивач не вказав про яку саме  інформацію замовчали представники ЗАТ «АІСЕ України», позивачу були відомі права та обов’язки за угодою, окрім цього у позивача було сім днів для вивчення угоди та додатків до неї, однак він цього не зробив, а отже погодився на умови.  

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

04.05.2006 р. між позивачем та відповідачем була укладена угода № 124509 з додатками №№ 1 та 2, відповідно до якої позивач сплачує кошти на умовах, визначених Додатком № 2 до Угоди, а відповідач зобов’язався забезпечити його автомобілем, визначеним в Додатку № 1 до Угоди.

Позивач виконував належним чином умови угоди,  сплатив вступний внесок в розмірі 2080,80 грн. та сплачував щомісячні внески, про що свідчать квитанції                ( а. с. 14-17). В загалом сума сплачених внесків позивача складає 14495,98 грн.

На звернення позивача до відповідача з заявою про розірвання Угоди, укладеної між сторонами, відповідачем на адресу позивача було направлено лист в якому ЗАТ «АІСЕ Україна» погоджується з розірванням угоди та повернення сплачених ним внесків буде здійснено згідно ст. 14 п. 14.2 Додатку № 2.

Згідно  ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються, ч. 3 цієї ж статті встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін.

Статтею 907 ЦК України визначено, що порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Як вбачається з Угоди, укладеної між сторонами та розірваною за   їх згодою, умови, права та обов’язки сторін, що стосуються повернення внесків у випадку розірвання угоди встановлені в ст. 14 Додатку № 2 до Угоди.

Відповідно до ст. 14 п. 14.2 -14.4 Додатку № 2 до Угоди, фірма може здійснити повернення сплачених Чистих внесків учасником, що розірвав угоду, тільки по закінченні Графіку внесків групи учасників, до якої він належав. У цьому випадку фірма здійснює повернення тільки Чистих внесків, сплачених учасником, що розірвав угоду, у відповідності до ціни автомобіля, що діяла в останньому місяці існування відповідно угоди.

Позивач погодився на такі умови, підписавши 04.05.2006 р. Угоду № 124509 та Додатки № 1 та 2 до неї.

З урахуванням викладеного, оскільки угодою передбачено порядок її розірвання, який позивачем було дотримано, а саме подано заяву про розірвання угоди, а відповідач погодився з цим у своєму листі, суд вважає, що Угода від 04.05.2006 р. № 124509, укладена між сторонами на момент розгляду справи, розірвана за взаємною згодою сторін, тому вимоги в частині стягнення внесків задоволенню              не підлягають.

Щодо вимог позивача про визнання угоди недійсною у зв’язку з укладанням її під впливом оману, вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно ст. 8 Угоди № 124509, підписання цієї Угоди, а також Додатків до неї, є свідчення того, що сторони повністю зрозуміли усі визначення, умови та зміст Угоди та Додатків до неї.

Окрім цього, в п. 2.2 ст. 2 Додатку № 2 до Угоди, зазначено, що учаснику надається 7 днів для того, щоб він міг детально ознайомитися з Угодою та прийняти її чи відмовитися від участі в системі Автоплан.

    В Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9  «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що в ідповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.        

    Судом встановлено, що відповідач  не порушував умови Угоди та Додатків № 1, 2 до неї.

    Позивач не надав доказів, що сторона (відповідач) навмисно замовчував про існування обставин, які б перешкоджали вчиненню правочину та не довів суду, що під час підписання  Угоди та Додатків № 1 та 2 до неї діяв під впливом оману. Також позивач не скористався своїм правом  за Додатком № 2 до Угоди ознайомитися з  нею  протягом 7 днів, а отже він усвідомлював її умови.

    За таких обставин, беручи до уваги сукупність доказів у матеріалах справи, суд вважає  позов таким, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, на підставі ст. 230, 651, 653, 907  ЦК України, керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 10, 11, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1  до закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про визнання угоди недійсною та відшкодування шкоди – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом  10 днів з дня його проголошення.

Суддя: