Ухвала

від 16.01.2024 по справі 922/4804/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

16 січня 2024 року м. ХарківСправа № 922/4804/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального закладу "Харківська обласна Мала академія наук Харківської обласної ради" (61057, м. Харків, вул. Скрипника, 14) до Приватного акціонерного товариства "Інюрполіс" (61057, м. Харків, вул. Скрипника, 14а) про стягнення 273436,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальний заклад "Харківська обласна Мала академія наук Харківської обласної ради" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Інюрполіс", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 50 % заборгованості за договором оренди комунального майна №2 від 13.07.2010 в розмірі 51551,80 грн.; 50 % пені в розмірі 29469,38 грн.; 50 % трьох відсотків річних в розмірі 1853,73 грн.; 50 % інфляційних в розмірі 3767,95 грн. та неустойку в порядку п. 10.10 договору за період з 15.12.2022 по 07.11.2023 в розмірі 100145,48 грн. Також, згідно вимог позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Харківської обласної ради 50 % заборгованості за договором оренди комунального майна №2 від 13.07.2010 в розмірі 51551,80 грн.; 50 % пені в розмірі 29469,38 грн.; 50 % трьох відсотків річних в розмірі 1853,73 грн.; 50 % інфляційних в розмірі 3767,95 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди комунального майна №2 від 13.07.2010 в частині здійснення орендарем повних та своєчасних орендних платежів у встановлені договором строки та порядку. Позовні вимоги в частині заявленої до стягнення неустойки обґрунтовано положеннями пункту 10.10 договору та тим, що фактично майно було повернуто орендодавцю 07.04.2023.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

06.12.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №33533), у прохальній частині якого викладено клопотання про встановлення додаткового строку для подання відповідачем додаткових доказів. До відзиву відповідачем також надано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

Розглянувши клопотання відповідача про встановлення додаткового строку для подання відповідачем додаткових доказів, яке викладено у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку про наступне.

У відповідності до ч.1 ст.113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Частиною другою статті 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України)

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ст. 80 ГПК України строк для подання доказів встановлюється законом.

При цьому, за приписами статті 119 ГПК України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом.

Отже, відповідач помилково просить продовжити (встановити додатковий строк), встановлений законом строк, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні відповідних клопотань про встановлення додаткового строку для подання доказів.

Враховуючи викладене, суд відмовляє відповідачу в задоволення клопотань про встановлення додаткового строку для подання відповідачем доказів, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження суд виходить з наступного.

Так, на обґрунтування вищевказаного клопотання, відповідач посилається на те, що відповідач разом із відзивом подав клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, а також те, що ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження в даній справі суд виходив з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Малозначними справами для цілей ГПК України, відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України, є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визначені судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження, відповідно до ч. 3 ст. 247 ГПК України, суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Категорія цієї справи, спосіб захисту, обсяг та характер доказів свідчать про незначну складність справи, тому за висновками суду, справа є малозначною та підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Отже, виходячи з критеріїв, визначених ч. 3 ст. 247 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін учасників справи, поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, оскільки є незначної складності, тому суд дійшов висновку, що справа є справою незначної складності, яка визнається судом малозначною та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ст. 247 ГПК України та під час запровадження на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, суд дійшов до висновку про необхідність розглянути справу в письмовому провадженні за наявними в матеріалах справи доказами, без повідомлення (виклику сторін).

Приймаючи до уваги, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження як станом на дату подання клопотання, так і на дату постановляння даної ухвали.

Окремо суд зауважує, що свою правову позицію по справі та пояснення відповідач не позбавлений права подати у письмовому вигляді до суду.

За вказаних підстав суд дійшов висновку, що станом на день розгляду даного клопотання є недоцільним розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

За таких обставин суд залишає без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Розглянувши вказане клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи, суд дійшов висновку про його необґрунтованість з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Частиною 1 статті 100 ГПК України встановлено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

З вищезазначених приписів чинного законодавства вбачається, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження необхідності проведення експертизи.

При цьому необхідно зазначити, що відповідач не позбавлений був права подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, у порядку, визначеному статтею 101 ГПК України.

Суд наголошує про те, що експертиза призначається лише у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші докази, які знаходяться у матеріалах справи чи неможливо застосувати інші засоби доказування. При цьому, відповідачем не обґрунтовано належним чином необхідності проведення у справі судової експертизи, призначення якої зумовить зупинення провадження у даній справі, за наявності інших наданих сторонами письмових доказів, які мають значення для розгляду даної справи та прийняття обґрунтованого рішення у справі.

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На думку суду, у даному випадку, виходячи з наявних у справі матеріалів, а також, враховуючи можливість сторін підтвердити свою позицію у справі іншими доказами, ніж експертний висновок, враховуючи те, що призначення експертизи призведе до затягування розгляду справи, відсутні підстави для призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Крім того, суд звертає увагу на положення ст. 104 ГПК України, відповідно до якої висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в сукупності підстав, передбачених ст. 99 ГПК України, необхідних для задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи у даній справі із запропонованими питаннями учасником справи не доведено.

Керуючись ст.ст. 12, 234, 235, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотань відповідача про надання додаткового строку для надання доказів.

2. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

3. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (16.01.2024) та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.М. Жиляєв