Постанова

від 17.01.2024 по справі 296/922/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/922/23 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О.С.

Категорія 80 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/922/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Рожкової О.С. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради на свою користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01.11.2021 у справі №296/4252/20 з вини відповідача за період з 02.11.2021 по 16.05.2022, що становить 158 191,60 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01 листопада 2021 року у справі №296/4552/20 скасовано наказ №115 від 13.04.2020 про звільнення його з посади директора СДЮСШОР з футболу «Полісся» Житомирської міської ради та поновлено його на посаді директора вказаної установи. Стверджує, що вказане вище рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 листопада 2021 року залишено без змін судом апеляційної інстанції. Зазначає, що наказ про поновлення його на посаді виданий 16.05.2022, що є порушенням норм чинного законодавства, оскільки наказ про поновлення на роботі мав бути виданий 01.11.2021, а не 16.05.2022. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду залишено без розгляду. Роз`яснено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суду вказано недостовірні відомості, тому що він, як представник позивача завчасно приходив на судові засідання, окрім 23.03.2023, про що ним було завчасно повідомлено суд відповідною заявою про відкладення розгляду справи. Вказує, що 23.11.2023 він не зміг прибути на судове засідання, у зв`язку з невідкладним проведенням обшуку органом досудового розслідування в приміщенні ПрАТ «Електровимірювач», де він приймав участь як представник вказаного товариства, що підтверджується протоколом обшуку від 23.11.2023 по кримінальному провадженню №12023000000001795, в якому на сторінці 7 протоколу обшуку вказано відомості про те, що він був присутній в 09:45 год 23.11.2023 під час обшуку, який розпочатий в 09:00 год та завершився 16:45 год.

Стверджує, що 04.07.2023, 17.08.2023, 26.09.2023, він, як представник позивача приходив на судові засідання і був присутній, але по даній справі судове засідання не розпочиналося та не проводилося через неявку відповідачів, або з невідомих причин. Зазначає, що в суді першої інстанції жодного разу не було розпочато та проведено судове засідання, що підтверджується відомостями у Єдиному державному реєстрі судових рішень, у якому встановлено відсутність відомостей винесення жодної ухвали суду про перенесення розгляду справи та призначення на іншу дату судового засідання, що підтвердило факти присутності сторони позивача, та відсутність сторони відповідача.

Вказує, що посилання суду першої інстанції на те, що у представника позивача строк дії довіреності на представництво інтересів позивача закінчився 12.06.2023 є необґрунтованим, оскільки перебуваючи на вищевказаних датах призначених судових засідань 04.07.2023, 17.08.2023, 26.09.2023, ним як представником було пред`явлено нову довіреність від 17.06.2023 зареєстровану в реєстру №2493, НСМ 864973 посвідчену нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кузьміною Л.Л. на представництво інтересів ОСОБА_1 . Зазначає, що судом першої інстанції жодного разу не було відправлено йому, як представнику позивача повістку про виклик на судове засідання, при цьому не вказано відомості на сайті судова влада України, що він представляє інтереси ОСОБА_1 по даній справі, що безумовно є порушенням права позивача та представника сторони позивача, чим судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Стверджує, що позивач не зміг самостійно прибути в судове засідання 23.11.2023, тому що перебував на лікуванні, що підтверджується санаторно-курортною книжкою від 06.11.2023 ОСОБА_1 , випискою з історії хвороби 022386, актом відшкодування вартості послуг санаторно-курортного лікування осіб з інвалідністю внаслідок загального захворювання №8 від 13.12.2023 за договором №К/8/І від 21.11.2023. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що 31.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позов до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради, у якому просив стягнути на свою користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01.11.2021 у справі №296/4252/20 з вини відповідача за період з 02.11.2021 по 16.05.2022, що становить 158 191,60 грн.

Згідно даних ВОМІРМП УДМС України в Житомирській області №1888/1764 від 15.02.2023 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Цивільну справу №296/922/23 постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23 березня 2023 року о 11 год 00 хв.

Вбачається, що Корольовським районним судом м. Житомира на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 було направлено копію ухвали та судову повістку на 23.03.2023. Проте, поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також, 23 березня 2023 року на електронну адресу суду від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно протоколу судового засідання від 23.03.2023 розгляд справи було відкладено на 27 квітня 2023 року на 11:00 год.

Поштовим повідомленням за штрих-кодовим ідентифікатором 1000233385356 (а. с. 92) підтверджено вручення ОСОБА_1 судової повістки на 27.04.2023.

Даних направлення представнику ОСОБА_1 ОСОБА_2 судової повістки на 27.04.2023 матеріали справи не містять.

Відповідно до довідки від 27.04.2023 розгляд справи було відкладено у зв`язку з перебуванням головуючої судді Рожкової О.С. у відпустці на 04 липня 2023 року на 14:30 год., про що був повідомлений представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , що підтверджується особистим підписом у розписці на а. с. 94а.

Також, поштовим повідомленням за штрих-кодовим ідентифікатором 1000233481843 (а. с. 93) підтверджено вручення ОСОБА_1 судової повістки на 04.07.2023.

Згідно протоколу судового засідання від 04.07.2023 розгляд справи було відкладено на 17 серпня 2023 року на 12:00 год.

Поштовим повідомленням за штрих-кодовим ідентифікатором 1000233522116 (а. с. 102) підтверджено вручення ОСОБА_1 судової повістки на 17.08.2023.

Даних направлення представнику ОСОБА_1 ОСОБА_2 судової повістки на 17.08.2023 матеріали справи не містять.

Відповідно до протоколу судового засідання від 17.08.2023, на якому був присутній представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 розгляд справи було відкладено на 26 вересня 2023 року на 14:15 год., про що представник позивача був повідомлений під підпис, що підтверджується розпискою.

Даних направлення ОСОБА_1 судової повістки на 26.09.2023 матеріали справи не містять.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання, що міститься на а. с. 103 слідує, що розгляд справи 26.09.2023 не здійснювався, наступний розгляд справи було призначено на 23 листопада 2023 року на 10:30 год.

Поштовим повідомленням за штрих-кодовим ідентифікатором 0690209327933 (а. с. 104) підтверджено вручення ОСОБА_1 судової повістки на 23.11.2023.

Даних направлення представнику ОСОБА_1 ОСОБА_2 судової повістки на 23.11.2023 матеріали справи не містять.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки, а у представника позивача строк дії довіреності на представлення інтересів позивача закінчився 12.06.2023.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно зі статтею 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не з`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною 5 статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних встановлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Такий висновок, узгоджується із висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №761/8849/19 (провадження №61-21428св19), від 22 вересня 2021 року у справі №465/205/17 (провадження №61-9536св21), від 28 жовтня 2021 року у справі №465/6555/16-ц (провадження №61-9020св21), від 05 вересня 2022 року у справі №325/218/21-ц (провадження №61-4672св22).

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Наведені правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі №405/8125/15-ц (провадження №61-4801св20), від 21 вересня 2020 року у справі №658/1141/18 (провадження №61-3617св19), від 28 липня 2021 року у справі №756/6049/19 (провадження №61-4177св21).

У даній справі вбачається, що представник позивача ОСОБА_2 , відповідно до протоколу судового засідання від 17.08.2023 був присутній на судовому засіданні 17.08.2023, разом з тим розгляд справи було відкладено на 26 вересня 2023 року на 14:15 год.

Даних про направлення судової повістки та належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання 26 вересня 2023 року о 14:15 год матеріали справи не містять.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання, що міститься на а. с. 103 слідує, що розгляд справи 26.09.2023 не здійснювався, наступний розгляд справи було призначено на 23 листопада 2023 року на 10:30 год.

Поштовим повідомленням за штрих-кодовим ідентифікатором 0690209327933 (а. с. 104) підтверджено вручення ОСОБА_1 судової повістки на 23.11.2023.

Доказів направлення судової повістки та належного повідомлення представника позивача ОСОБА_2 про розгляд справи 23 листопада 2023 року о 10:30 год матеріали справи не містять.

За таких обставин відсутні підстави стверджувати про повторну неявку позивача у два останні судові засідання.

Висновки суду першої інстанції про те, що у представника позивача строк дії довіреності на представництво інтересів позивача закінчився 12.06.2023, а відтак повідомляти останнього про розгляд справи не було законних підстав є помилковим, оскільки представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 брав участь у судовому засіданні 17.08.2023, що підтверджується протоколом судового засідання, а відтак суд першої інстанції перевірив повноваження представника позивача на представництво інтересів ОСОБА_3 у даній справі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не визнавалася явка позивача обов`язковою.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Судом першої інстанції не враховано пункт 36 рішення Європейського суду з прав людини «Голдер проти Сполученого Королівства», оскільки суд не здійснив остаточного вирішення справи через заявлений ним брак компетенції. Згідно пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини «Кутіч проти Харватії» право на доступ до суду включає не тільки право ініціювати судове провадження, але й право одержати вирішення справи судом. Відсутність вирішення судом справи становить порушення права на доступ до суду (пункт 31 рішення у справі «Ганчі проти Італії»).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не забезпечив належної організації судового розгляду справи та порушив право позивача на доступ до правосуддя, закріплене в ст. 6 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2023 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 17 січня 2024 року.

Головуючий

Судді