Постанова

від 17.01.2024 по справі 1.380.2019.001239

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.001239

адміністративне провадження № К/9901/30821/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Науково-виробниче підприємство «СЕНС»

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 (головуючий суддя Москаль Р.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2021 (головуючий суддя Шинкар Т.І., судді Іщук Л.П., Шевчук С.М.)

у справі №1.380.2019.001239

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Науково-виробниче підприємство «СЕНС»

до державного інспектора головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням вимог земельного законодавства та оперативного реагування Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Бурлаченко О.С.,

Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Військова частина НОМЕР_1 ,

про визнання протиправним і скасування припису,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сенс» (далі - ТОВ «НВП «Сенс») звернулося до суду з позовом до державного інспектора - головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням вимог земельного законодавства та оперативного реагування Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Бурлаченко О.С., Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, просило (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), з врахуванням уточнених позовних вимог:

1.1. визнати протиправним наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» №11-ДК від 15.01.2019;

1.2. визнати протиправним та скасувати припис №11-ДК/0020Пр/03/01-19 від 18.02.2019 державного інспектора - головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням вимог земельного законодавства та оперативного реагування Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області Бурлаченко О.С.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2021, відмовлено в задоволенні позову.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

3.1. ТОВ «НВП «Сенс» зареєстровано як юридична особа 23.03.1999, основний вид діяльності за КВЕД 16.23 - виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів.

3.2. З метою розгляду листа Залізничного ВП ГУНП у Львівській області від 04.12.2018 Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» №11-ДК від 15.01.2019 наказано здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки використання земельної ділянки ТОВ «НВП «Сенс», кадастровий номер 4610136300:05:005:0154, площа 0,5870, по АДРЕСА_1.

3.3. За результатами проведеної перевірки 15.02.2019 складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №11-ДК/69/АП/09/01/-19, відповідно до якого у результаті перевірки встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером №4610136300:005:0154 загальною площею 0,5870 га використовує ТОВ «НВП «Сенс» без зареєстрованих у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документів, що посвідчують право користування чи право власності на земельну ділянку, що є порушенням статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статей 125, 126, 211 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Земельна ділянка загальною площею 0,5720 га з кадастровим №4610136300:005:0154 використовується ТОВ «НВП «Сенс» як самовільно зайнята.

3.4. 18.02.2019 ГУ Держгеокадастру у Львівській області винесено припис реєстраційний №11-ДК/0020Пр/03/01/-19, відповідно до якого ТОВ «НВП «Сенс» допустило використання земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:005:0154 за адресою АДРЕСА_1, без зареєстрованих в державному реєстрі документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою на загальній площі 0,5720 га земель державної форми власності на землях промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що є порушенням статей 125, 126, 211 ЗК України та статті 53-1 КУпАП, а тому приписано усунути порушення вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного контролю, а саме: п. «б» статті 211 ЗК України.

3.5. Вважаючи зазначені накази та припис протиправними, такими, що підлягають скасуванню, ТОВ «НВП «Сенс» звернулось із позовом до суду. Доводи позовної заяви зводяться до того, що рішення про призначення перевірки є протиправним, викладені в акті перевірки обставини не відповідають дійсності, а прийнятий на підставі таких висновків припис підлягає скасуванню.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що повідомлені позивачем обставини про його намагання врегулювати спір (розробка технічної документації та подальше виділення земельної ділянки, що фактично використовується ТОВ «НВП «Сенс», звернення про надання замощення цієї ділянки в оренду тощо) жодним чином не спростовують тієї обставини, що до прийняття відповідним державним органом рішення про надання згаданої на надання земельної ділянки в користування (оренду) її фактичне використання позивачем слід кваліфікувати як самовільне зайняття. Суд першої інстанції вказав, що викладений в оскарженому приписі спосіб усунення виявленого порушення шляхом вимоги «усунути порушення вимог земельного законодавства» не є категоричним та залишає ТОВ «НВП «Сенс» альтернативу - або звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, або ж оформити землекористування у встановлений законом спосіб. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний відповідачем захід реагування є адекватним до ситуації та не створює позивачу нездоланних перешкод в реалізації його інтересу продовжувати підприємницьку діяльність на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136300:05:005:0154.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. ТОВ «НВП «Сенс» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2021, задовольнивши позовні вимоги.

5.1. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, передбачені пунктами 1 та 3 абзацу 1 частини 4 статті 328 КАС України. Вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №806/1723/18, від 05.02.2021 у справі №160/4347/19, згідно яких припис повинен містити визначення конкретних дій, обов`язкових для виконання для усунення виявлених порушень.

5.2. Позивач зазначає, що його дії під час користування земельною ділянкою, яка прилягає до орендованої будівлі у розмірі необхідному для досягнення мети найму є законним, з огляду на те, що має гарантоване статтею 796 ЦК України право користування земельною ділянкою.

5.3. На його переконання оскаржений припис не відповідає вимогам обґрунтованості та не містить обов`язкової для виконання вказівки з питань використання та охорони земель чи дотримання вимог законодавства України. Вказівка у приписі на припинення порушення земельного законодавства без зазначення конкретних дій, які необхідно вчинити, є дефектом змісту такого припису, що робить неможливим його виконання.

6. У додаткових поясненнях Військової частини НОМЕР_1 вказано на протиправності розміщення на земельній ділянці військової частини з 2010 року тимчасових споруд. При цьому, позивачем розміщено 13 будівель та споруд на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети та без відповідних дозвільних документів.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що доводи її полягають у правомірному користуванні земельною ділянкою, що виключає самовільне зайняття, а також у неконкретизованому змісті оскарженого припису.

9. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

10. Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

11. Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

12. Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

13. Згідно із частинами 1 та 2 статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

14. Статтею 187 ЗК України закріплено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

15. Відповідно до статті 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

16. Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначено Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 №963-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №963-IV) відповідно до частини 1 статті 5 якого державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

17. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» ліквідовано Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику, зокрема, у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.

18. Згідно з Положенням Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

19. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд у сфері землеустрою, здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі.

20. Посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

21. Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 затверджене Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, відповідно до підпункту 30 пункту 4 якого Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

22. Відповідно до статей 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом здійснюються шляхом, зокрема, проведенням перевірок. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

23. Відповідно до статті 6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, в тому числі, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

24. Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів, однак законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

25. Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

26. Згідно з статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

27. Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

28. За положеннями статті 1 Закону №963-IV самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

29. Відтак, визначальними ознаками порушення вимог законодавства України про охорону земель у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки є її фактичне використання особою без достатніх правових підстав.

30. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.06.2023 у справі №809/993/18.

31. За змістом статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

32. Право постійного користування земельною ділянкою закріплене статтею 92 ЗК України, згідно якої право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

33. Приписами статті 93 ЗК України визначено право оренди земельної ділянки, як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

34. Зі встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій вбачається, що в запереченні на акт обстеження земельної ділянки №11-ДК/20/АО/10/01/-19 від 15.02.2019 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №11-ДК/69/АП/09/01/-19 від 15.02.2019 позивач повідомив, що з 1992 року орендував нерухоме майно (нежитлове приміщення) та площадку навколо нього, оренда приміщення триває згідно з договором №209 від 18.11.2010. Постійним користувачем земельної ділянки є 1-ий об`єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту. Земельна ділянка перебуває у власності держави, розпорядником є Львівська обласна державна адміністрація.

Також судами встановлено, що 16.06.1992 між ТОВ «НВП «Сенс» та Військовою частиною НОМЕР_2 укладено договір оренди відповідно до якого В/ч надано підприємству в оренду дерев`яний складський навіс площею 116 кв.м. та під`їзні шляхи з використанням прилеглої території площею 3151 кв.м. і огорожі в охоронній зоні залізниці для вивантаження і зберігання обладнання, а також виконання монтажних робіт. Строк дії договору до 31.12.1999.

10.03.1995 між ТОВ «НВП «Сенс» та Військовою частиною НОМЕР_3 укладено договір №9/95, відповідно до якого військова частина надала в оренду підприємству склад дерев`яний площею 196 кв.м. з прилягаючою територією 5112 кв.м. в охоронній зоні залізниці по АДРЕСА_2.

Пунктом 6 визначено особливі умови зазначеного договору: підприємство мало право проводити за свій рахунок будівництво тимчасових споруд, встановлювати обладнання і пристосовувати територію для своїх власних потреб; після закінчення дії договору або дострокового його розірвання підприємство зобов`язане звільнити територію у 6-місячний термін.

Додатковою угодою №1/9/95 від 17.12.2007 до Договору №9/95 від 10.03.1995 термін його дії продовжено до 31.12.2012.

До матеріалів справи ТОВ «НВП «Сенс» долучено Договір оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.11.2010 №209, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та ТОВ «НВП «Сенс» (Орендар), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення №1 одноповерхової будівлі складу (літ. У-1) (реєстровий №33252672.42), загальною площею 149,5 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі 1 Об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту.

Вказане в Договорі майно (нежитлове приміщення №1 одноповерхової будівлі складу) передане ТОВ «НВП «Сенс» відповідно до акта приймання-передачі від 18.11.2010.

Договорами про внесення змін до Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №209 від 18.11.2010 термін дії Договору продовжувався, змінювався розмір орендної плати.

Відповідно до останнього Договору про внесення змін до договору оренди державного майна №209 від 18.11.2010 щодо продовження договору за результатами аукціону (нова редакція) об`єктом договору оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 149,5 кв.м. одноповерхової будівлі складу (літ. У-1) за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі Військової частини НОМЕР_4 .

Договір №209 від 18.11.2010 не передбачав надання ТОВ «НВП «Сенс» земельної ділянки площею 5112 кв.м. (чи будь-якої іншої площі) чи права встановлювати і використовувати на прилеглій до орендованого складу території тимчасові споруди чи обладнання.

З метою укладення договору оренди земельної ділянки, на якій фактично розміщене деревообробне виробництво на базі згаданих тимчасових споруд, підприємство ініціювало поділ земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні військової частини.

Так, на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №556/0/5-16 від 10.08.2016 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 5,5926 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:05:005:0110), наданої у постійне користування 1 Об`єднаному загону Державної спеціальної служби транспорту (Державний акт про постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №188740 від 28.03.2012 за №461010003000112) на земельні ділянки: - площею 0,5870 га для розміщення та постійної діяльності Державної спеціальної служби транспорту (кадастровий номер 4610136300:05:005:0154); - площею 5,0056 для розміщення та постійної діяльності Державної спеціальної служби транспорту (кадастровий номер 4610136300:05:005:0153).

22.06.2016 за 1 Об`єднаним загоном Державної спеціальної служби транспорту (ідентифікаційний код 33252672) зареєстроване право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:005:0154 загальною площею 0,5870 га, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Вказана інформація підтверджена долученими до матеріалів справи копіями листів від 26.09.2019.

Проте договір оренди земельної ділянки площею 0,5870 га (кадастровий номер 4610136300:05:005:0154) з військовою частиною позивачем в подальшому укладено не було.

Як встановлено судами попередніх інстанцій із долучених до матеріалів справи письмових пояснень третьої особи, на час розгляду справи у суді першої інстанції існує попереднє погодження між військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «НВП «Сенс» та здійснюються передбачені законодавством заходи щодо укладення договору оренди усієї площі покриття нежорсткого типу загальною площею 5720,5 кв.м., яке знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:005:0154, площею 0,5870 га.

Відповідно до акта перевірки використання орендованого майна військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2018 №25/5 склад, переданий в оренду ТОВ «НВП «Сенс», знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4610136300:05:005:00154, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки - для обслуговування будівель, форма власності - державна, площа - 0,5870 гектарів. Перевіркою встановлено, що на території земельної ділянки розташовані ще 6 будівель і споруд, які позивач використовує для ведення господарської діяльності і які на балансі військової частини НОМЕР_1 не перебувають. Договір оренди на земельну ділянку, яку займає Товариство на момент перевірки відсутній.

35. Варто зазначити, що за змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

36. Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

37. Стаття 125 ЗК України імперативно встановлює, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

38. При цьому, відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

39. У розрізі зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 20.02.2020 по справі №1940/1655/18 Верховний Суд сформував наступний правовий висновок: «…, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки». Підстав для відступу від цього висновку колегія суддів не знаходить.

40. З огляду на відсутність документів, які підтверджували б правомірність користування позивачем спірною земельною ділянкою, а надані ним документи не можуть вказувати на правомірність набуття прав на земельну ділянку, вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності прийняття уповноваженим органом заходу реагування - припису, вимоги якого спрямовані на усунення порушення земельного законодавства.

41. Щодо доводів скаржника про правомірність користування земельною ділянкою, яке виникає в орендаря на підставі статті 796 ЦК України Суд зазначає таке.

42. Статтею 1 ЦК України врегульовані відносини, що регулюються цивільним законодавством. За змістом цієї статті цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

43. Глава 58 Найм (оренда) Книги П`ятої. Зобов`язальне право ЦК України містить параграфи, якими окремо врегульовано питання найму (оренди) земельної ділянки та найму будівлі або іншої капітальної споруди.

Так, відповідно до частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із частиною 1 статті 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

44. Аналіз положень цивільного законодавства дає підстави для висновку, що ЦК України містить загальні норми права, якими врегульовані відносини із користування земельною ділянкою, що виникають в результаті найму (оренди) будівлі або капітальної споруди. Натомість відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею належить до сфери регулювання ЗК України. ЗК України як спеціальний закон пов`язує виникнення права постійного користування із фактом державної реєстрації цих прав, який відповідатиме Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якому передує рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, землі яких перебувають у державній або комунальній власності.

Право користування позивачем земельною ділянкою, на якій знаходиться індивідуально визначене нерухоме майно (згідно Договору оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.11.2010 №209), а також ділянкою, яка прилягає до нерухомого майна, повинно відбуватися на підставі рішення уповноваженого органу та зареєстроване з дотриманням вимог чинного законодавства.

45. За такого правового регулювання, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги в цій частині безпідставними.

46. Верховний Суд не погоджується з доводами касаційної скарги, що в оскарженому приписі не конкретизовано, яких саме заходів має вжити позивач, не визначив способу усунення виявлених порушень.

47. Будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи правопорушника та публічними інтересами. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у публічній сфері, зокрема, питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист публічних інтересів.

48. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.01.2019 у справі №826/382/18, від 13.03.2019 у справі №826/11708/17, від 13.04.2022 у справі №183/2218/19.

49. З матеріалів цієї справи вбачається, що приписом зобов`язано усунути порушення вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного контролю, а саме: п. «б» статті 211 ЗК України, самовільне зайняття ділянки. При цьому, у мотивувальній частині спірного припису детально описані виявлені під час перевірки порушення, зокрема зазначено про використання позивачем земельної ділянки без зареєстрованих в державному реєстрі документів, що посвідчують право власності чи користування, що дає змогу зрозуміти, які дії слід вчинити на його виконання.

50. Враховуючи те, що позивачем використовується земельна ділянка, на яку належним чином не оформлено право власності або користування, що свідчить про факт користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених на неї документів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, видаючи приписи про усунення порушень земельного законодавства, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, та у спосіб визначений законами України, а тому відсутні підстави визнання оспорюваного припису протиправним та його скасування.

51. Позивач наполягає на неврахуванні судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.09.2019 у справі № 806/1723/18, згідно яких припис повинен містити визначення конкретних дій, обов`язкових для виконання для усунення виявлених порушень. З цього приводу колегія судів зазначає наступне.

52. Скасовуючи припис Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2017 № 453-ДК/-250Пр/03/01/-17 у справі №806/1723/18, Верховний Суд виходив з того, що, зазначивши у приписі про необхідність «усунути порушення вимог земельного законодавства» відповідач не вказав, які саме дії, та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення встановлених перевіркою порушення вимог законодавства, тобто винесений з порушенням вимог законодавства щодо його змісту, оскільки є неконкретизованим та стосується порушень, які суб`єктно відносяться до власників або землекористувачів земельних ділянок, яким позивач не є. Тобто підставою для скасування припису слугувала сукупність обставин: неточність вимог припису та порушення, які встановлені при проведенні перевірки та вказані у приписі суб`єктно стосуються власників або землекористувачів земельних ділянок, до яких позивач не відноситься, зважаючи на проведення певних робіт на земельних ділянках на підставі договору підряду, а тому до справи №1.380.2019.001239 ці висновки не є застосовними.

53. Суд також відхиляє доводи щодо незастосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.02.2021 у справі №160/4347/18, оскільки предметом її розгляду був висновок Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління Східного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України про результати моніторингу закупівлі товару «Вугілля Г13-100» від 07.05.2019. Натомість у справі, що розглядається, предметом розгляду є наказ про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності та припис, прийнятий за наслідками проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Відтак висновки Верховного Суду, на які посилається позивач, не є релевантними до спірних правовідносин.

54. З огляду на викладене, переглядаючи оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, що дає підстави для залишення касаційної скарги без задоволення.

55. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2021 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В.М. Шарапа

Судді А.А. Єзеров

В.М. Кравчук