Постанова

від 17.01.2024 по справі 723/2313/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2024 року місто Чернівці справа №723/2313/21

провадження №22-ц/822/7/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Височанської Н.К.,

суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.

секретар Факас А.В.

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 , представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , та апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , третя особа ОСОБА_8 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та Кам`янської сільської ради про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору, на спадкове майно за законом та встановлення юридичних фактів, головуючий в суді першої інстанції суддя Яківчик І.В.,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст первісних позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , третя особа ОСОБА_11 про визнання права власності на спадкове майно.

Посилався на те, що він та його сестра ОСОБА_9 є дітьми ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Батьками їх батька були ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , у власності яких був житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і спадщину після її смерті прийняв її чоловік ОСОБА_13 , оскільки проживав в житловому будинку один і фактично вступив в управління спадковим майном.

ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після його смерті відкрилась спадщина на вказаний житловий будинок та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,35 га, яка належала йому на праві власності згідно Державного акту серії ІІ-ЧВ № 013608.

Спадщину після смерті ОСОБА_13 прийняв його син ОСОБА_12 , який проживав разом із своїм батьком без реєстрації місця проживання та на якого було оформлено заповіт від 10 травня 2001 року, посвідчений нотаріусом і зареєстрований в реєстрі за № 1196.

Двір в якому проживали всі зазначені особи відносився до категорії «колгоспних» і за станом на 15 квітня1991 року в ньому були зареєстровані ОСОБА_13 - голова двору та ОСОБА_14 - дружина, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_4 - невістка та ОСОБА_15 - внучка.

Вважає, що ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_4 та їх дочка ОСОБА_16 не мають власності в колишньому колгоспному дворі, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 одружились в червні 1990 року, а 24 жовтня 1990 року вибули з цього двору та переїхали в житловий будинок АДРЕСА_1 , де проживають і до нині і де народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 їх дочка ОСОБА_15 .

Будинок по АДРЕСА_1 також був двором колгоспним, членами якого були ОСОБА_17 та батько позивача ОСОБА_12 , які там проживали і були зареєстровані.

Батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і він ІНФОРМАЦІЯ_5 , його сестра ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 та брат померлого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 подали заяви до нотаріуса про прийняття спадщини. 11 лютого 2020 року нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на майно померлого.

Вважає, що його батько ОСОБА_12 успадкував будинок по АДРЕСА_1 , а після його смерті спадкоємцями першої черги за законом є він та його сестра ОСОБА_9 .

Просив визнати за ним право власності на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,35 га, яка належала ОСОБА_13 на підставі державного акту серії ІІ-ЧВ № 013608, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 271 від 11 березня 2002 року.

В подальшому позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, посилаючись при цьому на поданий зустрічний позов та спростовуючи його. Позов доповнив вимогою щодо встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_12 разом із своїм батьком ОСОБА_13 в будинку АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, зазначивши, що у 2001 році ОСОБА_12 розлучився із ОСОБА_18 і того ж року переїхав проживати до свого батька в с. Кам`яна і проживав там до смерті батька, після настання якої прийняв спадщину. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

В жовтні 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та Кам`янської сільської ради про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору, на спадкове майно за законом та встановлення юридичних фактів.

Посилалися на те, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Двір в якому проживали батьки позивача по зустрічному позові, згідно даних погосподарського обліку Кам`янської сільської ради, відносився до категорії колгоспних дворів, в якому крім батьків проживали позивачі за зустрічним позовм.

Таким чином всі зазначені особи станом на 15 квітня 1991 року були членами колгоспного двору, а відповідно мають по 1/5 частці в майні цього двору.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 матері ОСОБА_19 - ОСОБА_14 , спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_13 та позивач ОСОБА_3 , які проживали в цьому господарстві, здійснили її поховання, доглядали земельну ділянку та підтримували майно в належному стані.

Брат ОСОБА_19 на час смерті матері в будинку не проживав, поховання матері не здійснював, господарством не володів і не здійснював догляд за ним.

Прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_14 , спадкоємці, таким чином приростили вказану 1/5 частку до своїх часток і стали володіти по 1/10 частці спадкового майна кожен.

В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_13 і позивач також прийняв спадщину, оскільки до дня його смерті опікувався батьком, поховав батька та сплачував комунальні платежі.

Просили визнати за ними право власності по 1/5 ідеальній частці житлового будинку АДРЕСА_1 , за кожним, як на частку в майні колишнього колгоспного двору.

Встановити юридичний факт вступу ОСОБА_3 в управління та володіння спадковим майном після смерті його матері ОСОБА_14 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/10 частку вказаного житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_14 .

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_13 на час відкриття спадщини та визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/10 частки вказаного житлового будинку та на земельну ділянку площею 1, 35 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ІІ-ЧВ №013608, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_13 .

В задоволенні первісного позову просили відмовити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , третя особа ОСОБА_11 про визнання права власності на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,35 га., яка належала ОСОБА_13 на підставі державного акту серії ІІ-ЧВ № 013608, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 271 від 11 березня 2002 року та про встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_12 разом із своїм батьком ОСОБА_13 в будинку АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, задоволено частково.

Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_12 постійно проживав із своїм батьком ОСОБА_13 , в будинку АДРЕСА_1 на час його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається із 3/8 часток житлового будинку літ А, прибудови літ. «а», підвалу літ. «Пд», ганку літ. «а-1», літньої кухні літ. «Б», сараїв літ. «В»,»Г»,»Д», гаражу літ. «Д», воріт з хвірткою №1, огорожі № 1 криниці № 3, які значаться по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається з частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,35 га, місце розташування якої на території Кам`янської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, яка належала, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧВ № 013608, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів за № 271 від 11 березня 2002 року, ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 до Кам`янської сільської ради про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору, на спадкове майно за законом та встановлення юридичних фактів, відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про визнання за позивачами право власності по 1/5 ідеальній частці житлового будинку АДРЕСА_1 , за кожним, як на частку в майні колишнього колгоспного двору, встановлення юридичного факту вступу ОСОБА_3 в управління та володіння спадковим майном його матері ОСОБА_14 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/10 частку вказаного житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_14 , встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 , разом з батьком ОСОБА_13 на час відкриття спадщини, визнання за ОСОБА_3 права власності на 3/10 частки вказаного житлового будинку та на земельну ділянку площею 1,35 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ІІ-ЧВ №013608, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_13 , задоволено частково.

Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_3 вступив в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців після смерті його матері ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, після смерті ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , яке складається із 2/8 часток житлового будинку літ. «А», прибудови літ. «а», підвалу літ. «Пд», ганку літ. «а-1», літньої кухні літ. «Б», сараїв літ. «В», «Г», «Д», гаражу літ. «Д», воріт з хвірткою №1, огорожі № 1, криниці № 3, які значаться по АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовлено.

Повний текст рішення складено 09 серпня 2023 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення первісних позовних вимог та відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог.

В апеляційній скарзі наводить обставини й підстави для задоволення первісних вимог, які викладені в позові та свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи, не вірно застосував при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню та допустив порушення норм матеріального права.

Вказує на те, що відповідач ОСОБА_3 на момент смерті ОСОБА_14 був зареєстрований по АДРЕСА_1 , однак фактично проживав в селі Снячеві Сторожинецького району Чернівецької області, а отже не вчиняв дій по управлінню, розпорядженню і користуванню спадковим майном своєї матері і, що дані обставини підтверджуються показами відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , допитаних в якості свідків та показами інших свідків. Спадщину після смерті ОСОБА_14 своєчасно прийняв її чоловік ОСОБА_13 в порядку спадкування по закону, як спадкоємець першої черги, на момент відкриття спадщини, який був зареєстрований, проживав разом із померлою, фактично був головою двору та вступив в управління та володіння спадковим майном.

Суд першої інстанції встановив факт, який не доказувався відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та не спростовувався позивачем, а також, що не було з приводу даної обставини спору в суді першої інстанції. Зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 2/8 часток будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування підлягає скасуванню.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в 2002 році офіційно виписались з села Кам`яна Сторожинецького району Чернівецького району та зареєструвались в своєму будинку в селі Снячів Сторожинецького району Чернівецького району і до 2021 року не заявляли жодних вимог на спірний будинок, а отже втратили своє право на частку в майні колгоспного двору, оскільки не заявили про свої права на витребування права власності протягом трьох річного строку.

Після смерті ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,35 га з місцем розташування на території Кам`янецької сільської ради. На момент його смерті в селі Кам`яна з ним ніхто не був зареєстрований. Спадкоємцями першої черги за законом були його два сини ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , спадкоємцем за заповітом є син ОСОБА_12 , який постійно проживав в селі Кам?яна Сторожинецького району без реєстрації зі своїм батьком, а після його смерті фактично вступив в управління та володіння господарством та залишився проживати в даному будинку до моменту своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 підтвердили, що ОСОБА_12 на час відкриття спадщини проживав без реєстрації постійного місця проживання на АДРЕСА_1 , однак часто був в роз`їздах по роботі, в тому числі за межі України.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині встановлення юридичного факту, що відповідач ОСОБА_3 вступив в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців після смерті своєї матері ОСОБА_14 , скасувати в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 2/8 часток будинку АДРЕСА_1 та в частині зменшення частки права власності на спадкове майно позивача ОСОБА_1 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту вступу в управління спадковим майном та постійного проживання разом із спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - відмовити.

Змінити рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, після смерті ОСОБА_12 по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке складається із 1/2 частки житлового будинку літ А, прибудови літ. «а», підвалу літ. «Пд», ганку літ. «а-1», літньої кухні літ. «Б», сараїв літ. «В»,»Г»,»Д», гаражу літ. «Д», воріт з хвірткою №1, огорожі № 1 криниці № 3, які значаться по АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення залишити без змін.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення зустрічних позовних вимог та відмови в задоволенні первісних позовних вимог.

В апеляційній скарзі наводять обставини й підстави для задоволення зустрічних вимог, які викладені в зустрічному позові та свої доводи мотивують тим, суд першої інстанції не встановив юридичної суті правовідносин сторін, допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вказують на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що спірний двір по АДРЕСА_1 ?яна не відноситься до юридичної категорії «колгоспний» двір.

ОСОБА_13 все життя працював в колгоспі трактористом, був членом колгоспу ім. Леніна в селі Камяна. Всі докази наявні у справі, а саме копії погосподарських книг, довідки Виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, показання свідків, вказують на те, що ОСОБА_13 був членом колгоспу ім. Леніна в селі Камяна, а спірне домогосподарство відносилось до категорії колгоспний двір.

Станом на 15.04.1991 року по АДРЕСА_1 були зареєстровані: голова двору ОСОБА_13 , дружина - ОСОБА_14 , син - ОСОБА_3 , невістка - ОСОБА_4 , внука - ОСОБА_15 . Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_27 був укладений 21 липня 1990 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя в с.Кам?яна народилась донька ОСОБА_28 , яка 12 травня 1991 року була похрещена в свято Михайлівському Храмі в селі Кам?яна. З огляду на зазначене ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули право власності на господарство, колишнє майно колгоспного двору, яке знаходиться по АДРЕСА_1 в рівних частках, по 1/5 кожний.

Апелянти погоджуються із рішенням суду першої інстанції в частині встановлення юридичного факту вступу ОСОБА_3 в управління та володіння спадковим майном його матері ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Зазначають, що поховання ОСОБА_14 здійснили її син ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_13 та починаючи з дня її смерті почали здійснювали догляд за господарством по АДРЕСА_1 , доглядали земельну ділянку до вказаного господарства, підтримували майно в належному стані (володіли, користувались та доглядали за будинком, володіли та користувались майном померлої, обробляли город, тощо).

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути серед іншого запис у паспорті спадкоємця або будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі), інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом із спадкодавцем. Отже, після смерті ОСОБА_14 її чоловік ОСОБА_13 та син ОСОБА_3 набули право власності на спадкове майно у вигляді 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, в рівних частках по частці від 1/5 частки, в порядку спадкування за законом, тобто по 1/10 кожний.

Відповідно до погосподарського обліку у даному господарстві були зареєстровані у 1996-1997 роках: голова двору ОСОБА_13 , дружина - ОСОБА_14 , син - ОСОБА_3 , невістка - ОСОБА_4 , внука - ОСОБА_15 , внук - ОСОБА_1 ; у 1998-2000 роках: голова двору ОСОБА_13 , син - ОСОБА_3 , невістка - ОСОБА_4 , внука - ОСОБА_15 , внук - ОСОБА_1 . Син ОСОБА_12 на день смерті матері ОСОБА_14 не проживав у даному господарстві, поховання матері не здійснював, після її смерті господарством не володів, не користувався і не здійснював догляд за ним до червня 2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_13 , який був зареєстрований у спірному господарстві, інших зареєстрованих осіб не значилось. ОСОБА_3 здійснив поховання свого батька та до дня смерті постійно здійснював догляд за ним, опікувався станом його здоров?я та постійно допомагав батькові вести господарство. ОСОБА_12 разом з батьком за вказаною адресою не проживав, поховання батька не здійснював, а отже не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_13 в розумінні ч.3 ст.1268 ЦК України.

ОСОБА_3 прийняв спадщину за батьком ОСОБА_13 та набув у порядку спадкування за законом право власності на 3/10 частин спірного господарства та право власності на земельні ділянки, які знаходяться на території Кам`янської сільської ради, які на праві власності належали ОСОБА_13 . Крім цього, зазначають, що саме ОСОБА_3 здійснив поховання та провів похорони свого брата ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Всі вищевказані обставини підтверджують допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_23 , а також підтверджується матеріалами справи, зокрема довідками Виконавчого комітету Кам?янської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, Актами, які затверджені Кам?янським сільським головою Костащуком М.І. та погосподарськими книгами.

Просили прийняти докази, долучені до апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції скасувати частково.

Залишити рішення без змін в частині встановлення юридичного факту вступу ОСОБА_3 в управління та володіння спадковим майном його матері - ОСОБА_14 .

Визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності по 1/5 (за кожним) ідеальної частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , як на частку в майні колишнього колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/10 ідеальної частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_3 разом із його батьком, спадкодавцем ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини;

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/10 ідеальної частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 та на земельні ділянки № 1, 2, 3 загальною площею 1,35 га, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», що розташовані на території Кам`янської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_9 , про визнання права власності на спадкове майно - відмовити у повному обсязі. Стягнути на користь позивачів за зустрічним позовом (апелянтів) усі понесені судові витрати.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 просили апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення. Вказали, що факт розірвання шлюбу ОСОБА_12 та ОСОБА_24 не може свідчити, що ОСОБА_12 почав проживати у селі Кам`яна, як про це зазначається у оскаржуваному рішенні та у апеляційній скарзі. Доказами у справі констатується, що ОСОБА_12 час від часу почав проживати у спірному будинку з 2005 року, вже після смерті батька, не бажав жити разом з батьком та не хотів за ним доглядати. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядження і користування цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів. Доказом фактичного вступу у володіння або управління спадковим майном можуть бути серед іншого запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі , який підтверджує, що спадкоємець був постійно приписаний. Вказують, що починаючи з 12 вересня 1998 року ОСОБА_3 та ОСОБА_13 продовжили здійснювати догляд за господарством по АДРЕСА_1 , доглядати земельну ділянку, підтримували майно в належному стані, разом вели господарство. ОСОБА_3 здійснив поховання свого батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та до дня смерті постійно здійснював догляд за ним, опікувався станом його здоров`я та постійно допомагав батькові вести господарство по АДРЕСА_1 .

Допитані свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 не надавали суду показань, що ОСОБА_12 постійно проживав разом зі своїм батьком на час відкриття спадщини. Наявність заповіту не може свідчити про факт прийняття спадщини у розумінні ст.1268 ЦК України. ОСОБА_1 не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, що його батько ОСОБА_12 прийняв спадщину за ОСОБА_13 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 вказав, що відповідачі будучи допитаними в якості свідків, особисто підтвердили, що не проживали з батьками в селі Кам?яна починаючи з 1991 року. Крім цього, дану обставину підтвердили допитані всі свідки, які вказали, що ОСОБА_3 проживав в селі Кам?яна до весілля свого брата ОСОБА_12 , орієнтовно до 1991 року, а з 1991 року ОСОБА_3 разом з сім`єю почали господарювати в селі Снячеві. Зазначав, що ОСОБА_3 не вчиняв дії по управлінню розпорядженню і користуванню спадковим майном своєї матері, так як самого юридичного факту реєстрації ОСОБА_3 за даною адресою відповідно до положень ЦК УРСР недостатньо.

Після смерті ОСОБА_13 , за землю сплачував його син ОСОБА_12 . Вважає необґрунтованим посилання на Акти щодо вступу в управління спадковим майном від 11 жовтня 2021 року, які затверджені Кам?янським сільським головою, в яких з точністю до місяця визначено, де і з ким ОСОБА_12 проживав в 2004 році і до 2004 року.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в апеляційній скарзі свідків цитують не повністю і не точно. Поза увагою залишились покази свідків, які вказували, що ОСОБА_12 після розлучення в 2001 році, переїхав проживати в село Кам?яна Сторжинецького району Чернівецької області. Свідки вказували, що він тут тримав свої речі, брав до себе сина в гості на вихідні чи свята.

Суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що ОСОБА_12 фактично не проживав в с. Снячів у сім?ї свого брата ОСОБА_3 , так як він фактично проживав в АДРЕСА_1 із своїм батьком до його смерті, а в подальшому і без батька, до своєї смерті, прийнявши, таким чином заповідану йому батьком спадщину, не відмовляючись від її прийняття.

ОСОБА_1 вказує, що він своєчасно звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_12 . Просив в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 уклав шлюб із ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який зареєстровано виконавчим комітетом Кам`янської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області 23 жовтня 1965 року актовий запис № 15, про що свідчить повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб за № 00033290226 від 22 жовтня 2021 року (том 2 а.с.95-96).

У даного подружжя від шлюбу народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 16 серпня 1967 року, видане Кам?янською сільською радою Сторожинецького району Чернівецької області, актовий запис №34), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 09 січня 2019 року, видане виконавчим комітетом Снячівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, актовий запис №12) та ОСОБА_32 , який помер до смерті своїх батьків, не будучи одруженим і не маючи дітей, а тому в спірних спадкових відносинах участі не приймає (том 1 а.с.141, том 2 а.с.16).

ОСОБА_3 одружився із ОСОБА_4 і у подружжя народилася донька - ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 21 липня 1990 року, видане Кам?янською сільською радою Сторожинецького району Чернівецької області актовий запис № 23. Свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 14 квітня 1991 року, видане Кам?янською сільською радою Сторожинецького району Чернівецької області, актовий запис №17 та Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 14 травня 2009 року, видане виконкомом Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, актовий запис №05) (том 1 а.с.138-141).

ОСОБА_12 двічі одружувався. Від першого шлюбу у нього народилась донька ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 03 вересня 1992 року, видане Кам?янською сільською радою Сторожинецького району Чернівецької області, актовий запис № 49, Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 від 17 вересня 2011 року, видане виконавчим комітетом Кам?янської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, актовий запис № 13) (том 2 а.с.143-144).

Вдруге ОСОБА_12 одружився із ОСОБА_34 , 13 червня 1996 року та перебував з нею у шлюбі до 03 квітня 2001 року (Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00034314225 від 21 грудня 2021 року) (том 2 а.с.17).

Від шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 , видане Відділом реєстрації актів громадянського стану Сторожинецького районного управління юстиції Чернівецької області, актовий запис № 27) (том 1 а.с.14).

ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 від 04 лютого 2020 року, видане виконавчим комітетом Кам?янської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області (том 1 а.с.142). Заповіт на випадок смерті не складала.

Згідно спадкової справи №134/2021 до майна померлої ОСОБА_14 , її син ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Савчук Ю.В., із заявою про прийняття спадщини 22 жовтня 2021 року (том 2 а.с.87-102). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26 жовтня 2021 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/10 частку житлового будинку та господарських споруд (том 2 а.с.101-102).

ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 від 19 березня 2008 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Сторожинецького районного управління юстиції Чернівецької області актовий запис №41 (том 1 а.с.15, 143).

10 травня 2001 року ОСОБА_13 на випадок своєї смерті склав заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Коржан Вірою Данилівною, зареєстровано в реєстрі за №1196, бланк серії АЕА №427250 (том 1 а.с.16). Згідно даного заповіту ОСОБА_13 все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на, що за законом він матиме право, заповів ОСОБА_12 .

Згідно спадкової справи № 135/2021 до майна померлого ОСОБА_13 , його син ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Савчук Ю.В., із заявою про прийняття спадщини 22 жовтня 2021 року (том 2 а.с.68-87). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26 жовтня 2021 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/10 частки житлового будинку та господарських споруд (том 2 а.с.82-83).

ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_11 від 16 серпня 2019 року, видане виконавчим комітетом Кам?янської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області актовий запис №30 (том 1 а.с.17). Заповіт на випадок своєї смерті не складав.

Згідно спадкової справи № 140/2019 до майна померлого ОСОБА_12 , із заявами про прийняття спадщини звернувся його син ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , його донька ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_5 та його брат ОСОБА_3 відповідно - 07 лютого 2020 року (том 2 а.с.129-152). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 лютого 2020 року спадкоємцям відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадкове майно (том 2 а.с.152).

Спірний житловий будинок АДРЕСА_1 , побудований ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Правовстановлюючі документи на підтвердження реєстрації права власності - відсутні. Кам?янська сільська рада не володіє інформацією, що стосується оформлення права власності на вказане будинковолодіння (том 1 а.с.144).

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , господарство складається з: житлового будинку літ «А-І», прибудови літ. «а», підвалу літ. «Пд», ганку літ. «а1», загальною площею 217,10 кв.м., житловою площею 120,40 кв.м., літньої кухні літ. «Б», сараїв літ. «В», «Г», ОСОБА_35 , гаражу літ. «Д», воріт з хвірткою №1, огорожі № 2, криниці № 3. Рік побудови 1983 (том 1 а.с.32-34).

Із по господарської книги особовий рахунок № НОМЕР_12 за 1991-1995 р.р., Довідки Кам`янської сільської ради №55 від 06 лютого 2020 року вбачається, що будинок (господарство) АДРЕСА_1 відносилось до категорії «колгоспний двір», головою господарства з 1985 року по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) значиться ОСОБА_13 , місце роботи і посада зазначено колгосп ім.Леніна, тракторист (том 1 а.с.23, 144-145). По даній адресі також були зареєстровані: його дружина ОСОБА_14 з 1985 року по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ); син ОСОБА_3 з 1985 року по 2002 рік; невістка ОСОБА_4 та внука ОСОБА_15 з 1991 по 2002 рік; син ОСОБА_12 з 1985 року по 1988 рік; син ОСОБА_32 з 1985 року по 1989 рік; внука ОСОБА_36 з 1992 року по 1995 рік; внук ОСОБА_1 з 1996 року по 2001 рік.

Станом на 15 квітня 1991 року в даному господарстві були зареєстровані голова двору ОСОБА_13 , його дружина ОСОБА_14 , син ОСОБА_3 , невістка ОСОБА_4 та внука ОСОБА_15 (Довідка №255 від 06 лютого 2020 року та №533 від 21 квітня 2021 року Кам`янської сільської ради) (том 1 а.с.22, 145).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧВ № 013608, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за № 271 від 11 березня 2002 року та Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9902815432021 від 07 грудня 2021 року, № НВ-2309847572021 від 28 жовтня 2021 року та № НВ-4812342982021 від 27 жовтня 2021 року, ОСОБА_13 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,35 га, місце розташування якої на території Кам`янської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області (том 1 а.с.25-26, том 2 а.с.18-27).

Згідно Довідки №1641 від 20 грудня 2021 року Виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Сторожинецького району, з 2005 по 2019 роки за земельну ділянку площею 1,35 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельний податок сплачував ОСОБА_12 . В період 2020-2021 роки за дану земельну ділянку сплачував податок сплачував ОСОБА_1 (том 2 а.с.45). Крім цього, з квитанцій до прибуткових касових ордерів №178 та №179 від 06 червня 2007 року, та №375 від 05 липня 2012 року вбачається, що ОСОБА_12 сплачував земельні податки до Кам?янської сільської ради (том 2 а.с.46).

Відповідно до відповіді Житлово-будівельного кооперативу №69 від 04 червня 2020 року №16 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не був зареєстрований по АДРЕСА_3 (том 1 а.с.21).

Довідками Кам`янської сільської ради № 1742 від 16 жовтня 2019 року та № 1445 від 19 вересня 2019 року, які видавались одразу ж після смерті ОСОБА_37 підтверджено те, що ОСОБА_12 на час смерті свого батька ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_15 ) і до дня своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_16 ), проживав в АДРЕСА_1 (том 1 а.с.19-20).

З матеріалів справи також вбачається, що в подальшому 18 жовтня 2021 року Кам`янський сільський голова, вже під час розв`язання спору між спадкоємцями ОСОБА_37 та його братом ОСОБА_38 листом за № 787 намагався спростувати інформацію зазначену у вказаних довідках та зазначив, що було проведено комісійне обстеження і встановлено, що ОСОБА_12 в будинку АДРЕСА_1 разом із своїм батьком не проживав як на час смерті батька, так і після її настання, поховання батька не здійснював та не володів цим господарством до червня 2005 року, а з цієї дати в господарстві проживав періодично без реєстрації і аж до часу своєї смерті (том 1 а.с.157).

Інформація викладена в листі сільського голови, зазначена також в Актах від 11 жовтня 2021 року, складеному за участю сусідів ОСОБА_21 , ОСОБА_20 та ОСОБА_29 , які були в подальшому допитані в суді в якості свідків (том 1 а.с.148-149, 151-152).

Згідно рішення Снячівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №197-16/2001 від 26 червня 2001 «Про виділення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва» задоволено заяву ОСОБА_3 про виділення земельної ділянки для будівництва житлового будинку та господарських будівель в розмірі 0,25 га на куті Винний та оформлено технічну документацію на будівництво. Земельна ділянка площею 0,25 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7324588500:01:001:0171, належить ОСОБА_3 на підставі рішення Снячівської сільської ради від 14 квітня 2006 року, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №769895 (том 1 а.с.202-203).

З акту обстеження наявності житлового будинку по АДРЕСА_4 від 21 вересня 2021 року комісії Снячівського старостинського округу Великокучурівської сільської ради Чернівецького району вбачається, що за даною адресою наявний новий житловий будинок, забудовником якого являється ОСОБА_3 , на місці старого господарського двору виявлено господарську будівлю - сарай (що знаходиться в аварійному стані), який належав померлій громадянці ОСОБА_17 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_17 (том 2 а.с.28-30).

З по господарської книги за період 1986 - 2000 роки вбачається, що господарство по вулиці Кам`янська в селі Снячів Сторожинецького району Чернівецької області відносилось до категорії «колгоспний двір», і головою господарства з 1986 року по день смерті 1996 рік була ОСОБА_17 , 1903 року народження і по даній адресі значиться зареєстрованим її внук ОСОБА_12 (том 1 а.с.35-45). За період 2001-2005 роки головою двору значиться ОСОБА_12 до 30 листопада 2005 року (відмітка про вибуття в с.Кам`яна), з ним в даний період були приписані також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_15 . За період 2006-2010 роки в погосподарській книзі додатково вбачається також відмітка про вибуття ОСОБА_12 17 травня 2011 року в село Кам`яна.

19 січня 1996 року ОСОБА_17 склала заповіт, який посвідчений головою виконкому Снячівської сільської ради Іонуц Сільвією Петрівною, зареєстрований в реєстрі за №5 (том 1 а.с.205). На випадок своєї смерті ОСОБА_17 все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом матиме право, заповіла ОСОБА_3 .

Доводи та мотиви апеляційного суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам в повній мірі не відповідає.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісних та зустрічних позовних вимог, прийшов до висновку, що господарство по АДРЕСА_1 не відносилось до типу «колгоспного двору», оскільки жодних доказів того, що голова господарства чи будь-хто інший із членів цього господарства були прийняті в члени колгоспу, суду не надано.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_3 , проживаючи із мамою, батьком та своєю сім`єю, а саме дружиною ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_39 , в житловому будинку до смерті та після смерті своєї мами, вчинив дії по управлінню розпорядженню і користуванню майном цього двору по АДРЕСА_1 , в т.ч. спадковим майном своєї матері, тобто прийняв спадщину матері, яка складається із житлового будинку, що по АДРЕСА_1 , в частині, яка належала їй в спільному сумісному майні із своїм чоловіком, з урахуванням частки у спільному сумісному майні її чоловіка ОСОБА_13 та його частки у спадщині.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_12 постійно проживав в житловому будинку АДРЕСА_1 на час настання смерті його батька ОСОБА_13 та після його смерті, а тому суд прийшов до висновку, що ОСОБА_12 прийняв заповідану йому батьком спадщину, не відмовляючись від її прийняття.

Після смерті ОСОБА_12 спадкоємцями є його син ОСОБА_1 , його донька ОСОБА_40 , як спадкоємці першої черги за законом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на майно як колгоспного двору

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, прийшов до висновку про недоведеність віднесення спірного господарства до категорії суспільної групи «колгоспний двір».

Проте, колегія суддів з таким висновком погодитись не може, виходячи з наступного.

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

Його створення і діяльність врегульовувалось положеннями 120-127 ЦК Української РСР.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а частина друга статті 123 цього Кодексу визначала, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

06 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено з ЦК Української РСР статті 120-127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563 щодо спадкування майна колгоспного двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, вирішуються за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки №69).

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок №112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_13 працював трактористом та отримував зарплату колгоспника колгоспу імені ім.Леніна, що підтверджується Викопіюванням з книги обліку праці і розрахунків з членами колгоспу на 1966 рік, Викопіюванням з книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника к-п ім.Леніна розпочату у 1983 році, Викопіюванням з списку громадян - членів Кам?янської селянської спілки Сторожинецького району Чернівецької області (1996 рік), Додатком до Акту ІІ-ЧВ №000055 та відповіддю Аграрно-промислового товариства з обмеженою відповідальністю «Кам?яна» від 23 жовтня 2023 року №31, з якої вбачається, що колгосп імені Леніна неодноразово перейменовувався, остаточно в АПТОВ «Кам?яна» (том 3 а.с.86-97, 168).

ОСОБА_13 за адресою АДРЕСА_1 був зареєстрований з 1985 року, а отже відповідно його домогосподарство відносилось до категорії суспільної групи «колгоспний двір». Станом на 15 квітня 1991 року в даному господарстві були зареєстровані та проживали ОСОБА_13 - голова двору, його дружина ОСОБА_14 , син ОСОБА_3 , невістка ОСОБА_4 та внука ОСОБА_15 , що підтверджується господарською книгою особовий рахунок № НОМЕР_12 за 1991-1995 р.р., довідками Кам`янської сільської ради №55 від 06 лютого 2020 року, №255 від 06 лютого 2020 року, №533 від 21 квітня 2021 року Кам`янської сільської ради та відміткою в паспорті ОСОБА_3 в графі місця проживання.

Згідно з частиною другою статті 123 ЦК УРСР при визначенні частки у власності майна колгоспного двору слід виходи з рівності часток всіх членів такого двору, а тому кожному із членів домоволодіння належало на праві власності по 1/5 частці спірної нерухомості.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання за кожним з позивачів права власності по 1/5 частці житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, як на частки в майні колишнього колгоспного двору.

Перевіряючи доводи представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про пропуск відповідачами строку позовної давності на звернення з вимогою про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У справі, що переглядається, установлено, що частка у майні колгоспного двору належить позивачам по зустрічному позову ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у силу закону.

Неоформлення права власності документально не позбавляє їх права на належні їм частки у майні колгоспного двору.

Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який власник може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин відсутні.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 530/442/17 (провадження № 61-15085св18).

Щодо позовних вимог про прийняття спадщини після смерті члена колгоспного двору

Правила статті 563 ЦК Української РСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правила книги шостої ЦК України про спадкове право застосовуються до спадщини, яка відкрилась після 01 січня 2004 року.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Отже, норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими цей ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти так, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців.

Відповідно до частин першої, другої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (частини перша, друга статті 548 ЦК Української РСР).

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 553 ЦК Української РСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_14 .

На момент смерті заповіту вона не залишила, а тому спадкування після її смерті відбувається за законом.

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_14 були її чоловік - ОСОБА_13 та діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_12 .

Як зазначено вище, що спірне господарство відносилось до суспільної групи колгоспного двору, ОСОБА_14 була членом колгоспного двору і її частка становила 1/5 в майні колгоспного двору. Отже, саме ця частка є спадковою.

В судовому засіданні встановлено, що на час смерті ОСОБА_14 разом з нею в господарстві проживав її чоловік ОСОБА_13 , який прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Діти ОСОБА_14 - ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , на час її смерті з нею в господарстві не проживали, до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не зверталися та в судовому засіданні не було надано жодних доказів про фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 на час смерті матері був зареєстрований в господарстві по вул.. с.Кам`яна. Проте, в судовому засіданні було встановлено, що з 1992 року він постійно проживав в іншому господарстві, а саме в будинку АДРЕСА_5 . Дану обставину визнав ОСОБА_3 в судовому засіданні як в першій інстанції, так і в апеляційній інстанції.

Допитані в якості свідків в суді першої інстанції ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_41 , ОСОБА_26 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,, ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_23 та ОСОБА_22 вказували, що ОСОБА_3 проживав в селі Кам?яна виключно до весілля свого брата ОСОБА_37 , тобто орієнтовно до 1991 року, а з 1991 року ОСОБА_3 з сім?єю фактично почали проживати в селі Снячеві Сторожинецького району, в старому будинку ОСОБА_17 , де в подальшому ОСОБА_42 збудував новий будинок.

Відповідно до статті 17 ЦК Української РСР 1963 року місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.

Виходячи з аналізу вказаної норми станом на 12 жовтня 1998 року (день смерті ОСОБА_14 ) місцем проживання ОСОБА_3 був будинок АДРЕСА_5 , незважаючи на те, що він був прописаний в будинку своїх батьків.

Вирішуючи спір про встановлення фактів, які просять позивачі за первісним та за зустрічним позовом, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції помилково встановив факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті своєї матері ОСОБА_14 , зокрема, що ним вчинено дії по управлінню розпорядженню і користуванню майном цього двору по АДРЕСА_1 .

Так, згідно норм цивільного законодавства, прийняття спадщини повинно бути підтверджено діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать про те, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони або фактично вступили в управління або володіння спадковим майном або подали державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини.

Доказів щодо вступу в управління та володіння майном ОСОБА_3 після смерті своєї матері, зокрема що він залишився проживати в цьому господарстві, доглядав земельну ділянку, підтримував майно в належному стані та вів домашнє господарство, матеріали справи не містять.

ОСОБА_3 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку не звертався, а доказів, які б свідчили, що він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, не надано.

Безпідставним є посилання апелянта на те, що доказом факту постійного проживання із спадкодавцем є наявність запису про його реєстрацію (прописку) в паспорті та в погосподарській книзі. Факт реєстрації в даному господарстві не може свідчити про його фактичний вступ в управління і володіння майном, а відтак не може слугувати підставою для встановлення факту прийняття ним спадщини.

З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що частка члена колгоспного двору ОСОБА_14 перейшла в порядку спадкування до її чоловіка ОСОБА_13 і таким чином ОСОБА_13 став власником 2/5 часток в спірному домогосподарстві (1/5 частка як члена колгоспного двору і 1/5 частка спадщина).

Встановлено, що ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилась спадщина, яка складалась із 2/5 часток домогосподарства по АДРЕСА_1 та земельної ділянки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,35 га з місцем розташування на території Кам`янецької сільської ради.

10 травня 2001 року ОСОБА_13 заповів все своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося, і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що за законом він буде мати право, своєму синові ОСОБА_12 . Його заповіт посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Коржан В.Д. (том 2 а.с.85 на звороті).

Спадкоємцями першої черги за законом були його сини ОСОБА_3 та ОСОБА_12 . Спадкоємцем за заповітом був син ОСОБА_12 . На момент смерті в селі Кам`яна окрім спадкодавця, не було зареєстрованих осіб.

Разом з тим, встановлено, що на час смерті ОСОБА_3 з ним постійно проживав в будинку АДРЕСА_1 його син ОСОБА_12 .

Воля ОСОБА_13 за життя була викладена в заповіті, яким спадкодавець на випадок своєї смерті заповів все своє майно своєму сину ОСОБА_12 .

Спору щодо місця проживання ОСОБА_12 в будинку АДРЕСА_1 починаючи з червня 2005 року і до його смерті немає та не заперечується учасниками справи.

Запереченню піддається лише його проживання на час смерті батька та протягом шести місяців після смерті батька. При цьому в спірному періоді зареєстроване місце проживання ОСОБА_12 було в селі Снячеві Сторожинецького району Чернівецької області, тобто в будинку його брата ОСОБА_3 . Однак, в цьому будинку він не проживав, що не заперечує відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 .

Колегія суддів констатує, що спору між братами ОСОБА_3 та ОСОБА_12 після смерті їхнього батька ОСОБА_13 , з 2004 року по 2019 року, в тому числі з приводу прийняття спадщини та належності будинку і земельної ділянки (паю) - не було. Спір уже фактично виник між ОСОБА_3 та спадкоємцем ОСОБА_12 - ОСОБА_1 , тобто між дядьком та племінником, після смерті одного із братів. Дану обставину підтвердив в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 .

Також допитані свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 підтвердили в судовому засіданні, що ОСОБА_12 на час відкриття спадщини проживав без реєстрації постійного місця проживання на АДРЕСА_1 , однак часто був в роз`їздах по роботі, в тому числі за межі України.

Колегія суддів оцінюючи кожен доказ окремо та всі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що вчинення ОСОБА_13 заповіту на сина ОСОБА_12 , а також та обставина, що ОСОБА_12 проживав в спадковому домоволодінні на час та після смерті свого батька і проживав в ньому до своєї смерті, відсутність у нього іншого житла, сплата ним податків за землю за період часу з 2005 по 2019 роки, страхування ним житлового будинку, свідчення окремих свідків, які вказували, що особисто бачили його речі в будинку і, що він проживав в ньому, відсутність спору з приводу будинку та земельних ділянок між братами ОСОБА_43 та ОСОБА_44 за життя останнього (з 2004 року по 2019 рік) є об`єктивними факторами, які вказують на те, що саме ОСОБА_12 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_12 успадкував після смерті свого батька ОСОБА_13 2/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, по АДРЕСА_1 та земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,35 га, місце розташування якої на території Кам`янської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області.

В той же час є безпідставними посилання ОСОБА_3 на ту обставину, що саме він успадкував майно після смерті свого батька.

Відповідно до норм Цивільного кодексу, які було зазначено вище, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Встановлено, що ОСОБА_3 проживав окремо від свого батька ОСОБА_13 . Цю обставину визнає сам відповідач ОСОБА_3 . До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька в шестимісячний строк він не звертався. А тому спадщину після смерті батька він не прийняв.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_12 .

Після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина яка складалась із 2/5 часток домогосподарства по АДРЕСА_1 та земельної ділянки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,35 га з місцем розташування на території Кам`янецької сільської ради,. Спадкоємцями першої черги за законом, які своєчасно прийняли спадщину є його син ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_9 . Спадкоємцем другої черги є його брат ОСОБА_3 .

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, тощо.

Позивач ОСОБА_1 успадкував 1/2 частину належного його батькові спадкового майна, а саме 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_6 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,35 га, місце розташування якої на території Кам`янської сільської ради Чернівецького (колишнього Сторожинецького) району Чернівецької області.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 3/8 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 підлягає зміні шляхом визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті бабусі ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , дідуся ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та батька ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .

В решті рішення суду щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 слід залишити без змін.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно п.1, 3, 4 ч.1, ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 3/8 часток житлового будинку підлягає зміні; в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підлягає скасуванню із частковим задоволенням зустрічних позовних вимог.

Керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 3/8 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 - змінити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , податковий номер НОМЕР_13 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку літ «А-І», прибудови літ. «а», підвалу літ. «Пд», ганку літ. «А-І», загальною площею 217,10 кв.м., житловою площею 120,40 кв.м., літньої кухні літ. «Б», сараїв літ. «В», «Г», ОСОБА_35 , гаражу літ. «Д», воріт з хвірткою №1, огорожі № 2, криниці №3.

В решті рішення суду щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2023 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - скасувати.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , податковий номер НОМЕР_14 , право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку літ «А-І», прибудови літ. «а», підвалу літ. «Пд», ганку літ. «А-І», загальною площею 217,10 кв.м., житловою площею 120,40 кв.м., літньої кухні літ. «Б», сараїв літ. «В», «Г», ОСОБА_35 , гаражу літ. «Д», воріт з хвірткою №1, огорожі № 2, криниці №3, як на частку в майні колишнього колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , податковий номер НОМЕР_15 , право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку літ «А-І», прибудови літ. «а», підвалу літ. «Пд», ганку літ. «А-І», загальною площею 217,10 кв.м., житловою площею 120,40 кв.м., літньої кухні літ. «Б», сараїв літ. «В», «Г», ОСОБА_35 , гаражу літ. «Д», воріт з хвірткою №1, огорожі № 2, криниці № 3, як на частку в майні колишнього колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , податковий номер НОМЕР_16 , право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку літ «А-І», прибудови літ. «а», підвалу літ. «Пд», ганку літ. «А-І», загальною площею 217,10 кв.м., житловою площею 120,40 кв.м., літньої кухні літ. «Б», сараїв літ. «В», «Г», ОСОБА_35 , гаражу літ. «Д», воріт з хвірткою №1, огорожі № 2, криниці №3, як на частку в майні колишнього колгоспного двору.

В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 січня 2024 року.

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: І.Н. Лисак

В.М. Литвинюк