Постанова

від 16.01.2024 по справі 136/1518/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/1518/20

Провадження № 22-ц/801/55/2024

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 рокуСправа № 136/1518/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Берегового О.Ю., Панасюка О.С.,

за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2023 року, ухвалене суддею Липовецького районного суду Вінницької області Кривенко Д.Т.,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ "Берестівка" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,0234 га, з кад. № 0522283600:07:000:0133, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лукашівської сільської ради Вінницької області, відносно якої 14.07.2008 позивач уклала з відповідачем договір оренди за №38 строком на 10 років без чіткого визначення дати його закінчення.

ОСОБА_1 зазначає,що 11.09.2008 вищевказаний договір був зареєстрований в Липовецькому відділі ВФ ДП «Центр ДЗК» за №040883600524. 12.11.2019 по закінченню строку дії даного договору, враховуючи дату його реєстрації та відсутність пропозиції від відповідача про його поновлення, позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення їй земельної ділянки, нащо їй було повідомлено про існування нібито укладеної між сторонами додаткової угоди від 25.10.2011 до договору оренди землі, згідно якої строк дії договору оренди 20 років і діє до 31.12.2028.

Позивач вказує, що додаткова угода до договору оренди землі від 25.10.2011 була зареєстрована 15.06.2012 за №052220004002833. Проте, ознайомившись із додатковою угодою до договору оренди землі позивач дізналась, що хоч і вона була укладена від її імені, але підписана невідомою їй особою, а тому її зміст не відповідає внутрішній волі позивача. Оскільки спірну додаткову угоду до договору оренди землі вона не підписувала та з її умовами не погоджується, а тому спірний договір не є укладеним і державна реєстрація додаткової угоди є незаконною.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом.

В своючергу відповідачна позовнузаяву подаввідзив,в якому вказує,що позовнівимоги невизнає тапросить відмовитиу задоволеніпозову. Зазначає, що укладення 14.07.2008 з позивачем договору оренди за №38 строком на 10 років, який надалі згідно додаткової угоди від 25.10.2011 було продовжено на 20 років і діє до 31.12.2028, а також збільшено орендну плату, яку позивач справно отримувала і не могла не знати, що отримувала кошти на підставі договірних відносин з відповідачем продовжених згідно спірної додаткової угоди. На спростування аргументів позивача щодо подання нею заяви 12.11.2019 про повернення їй земельної ділянки, відповідач не заперечує таке звернення, однак вказує, що воно відбулося після спливу одного року коли б мала закінчитися оренда за первинним договором. Крім того, представник відповідача у своєму відзиві поставили позивачу питання: Коли і ким їй було видано оригінал договору про внесення змін від 25.10.2011 до договору оренди землі №38 від 14.07.2008? Чи наявна у відповідача перед позивачем заборгованість за користування її земельною ділянкою з 2011 по 2020 і чи самостійно була нею отримана орендна плата? Коли позивач дізналася про продовження строку оренди до 2028 року? Чи відомо, що ОСОБА_2 передавала в оренду земельну ділянку позивача і в її інтересах отримувала орендну плату? Представник відповідача надала суду копії заяв ОСОБА_2 від 2018 та 2020 про отримання від відповідача орендної замість своєї дочки позивача.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2023 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги в основному зводяться до обставин викладених у позові, яким суд першої інстанції переглядаючи рішення на переконання позивача не дав належної правової оцінки.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що позивачем було заявлено клопотання про призначення експертизи підписів лише у спірному Договорі про внесення змін до Договору оренди землі № 38 від 14.07.2008, який укладено 25.10.2011. За висновком експерта додаткова угода нею не підписувалась, підпис в графі орендодавець виконаний не нею, а іншої особою. Щодо основного договору від 14.07.2008, який також був предметом експертного дослідження, позивач вказувала, що існування даного договору нею не заперечувалось, він не був предметом спору і позовні вимоги щодо нього нею не заявлялись. Поставити питання перед експертом щодо належності підпису в основній угоді була ініціатива суду. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що висновок експерта викликає сумніви у його достовірності, внаслідок чого протиправно відхилив його.

Відповідач правом на подання письмового відзиву на скаргу не скористався.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали та обставини справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістомст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 4,0234 га, з кад. №0522283600:07:000:0133, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лукашівської сільської ради Вінницької області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку.

14.07.2008 між ОСОБА_1 та ТОВ "Берестівка" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки за №38. Договір зареєстровано 11.09.2008 за №040883600524 в Липовецькому відділі ВФ ДП «Центр ДЗК».

П. 8 Договору передбачено, що строк оренди землі складав 10 років.

Вінницьким апеляційним судом встановлено, що вказаний договір позивачем в судовому порядку не оспорювався, не був предметом спору та позовні вимоги щодо нього позивачем не заявлялись.

Також судом першої інстанції встановлено, що 25.10.2011 між ТОВ «Берестівка» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до Договору оренди землі №38 від 14.07.2008, державну реєстрацію якого проведено 15.06.2012 у відділі Держкомзему у Липовецькому районі за №052220004002833.

Відповідно до договору про внесення змін сторони дійшли згоди внести зміни до Договору та визначити строк оренди земельної ділянки до 31.12.2028 та встановлено орендну плату у розмірі 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення Договору складає 2256,36 грн.

12.11.2019 позивач звернулася до директора СТОВ «Берестівка». Посилаюсь на закінчення терміну договору оренди земельної ділянки від 14.07.2008, остання просила не здійснювати жодних сількогосподарських робіт на належній їй земельній ділянці та просила повернути її.

Заперечуючи позов, відповідач вказував, що позивач отримувала орендну плату, у тому числі в 2020 році через свою матір ОСОБА_2 , про що надали ксерокопію заяви про отримання останньою 15000 грн орендної плати.

Позивач, заперечуючи вказану обставину, вказала, що жодних осіб на отримання орендної плати, вона не уповноважувала.

Вінницький апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних заперечень відповідача, зокрема на відсутність відповідних фінансових документів, власноручних розписок позивача та інших належних доказів, якими би підтверджувався факт отримання позивачем орендної плати у вказаний період.

За висновком судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/102-22/7099-ПЧ від 10.08.2022 : "Підписи в графі «Орендодавець» у Договорі про внесення змін до Договору оренди землі №38 від 14.07.2008, що був укладений 25.10.2011 між сторонами, в графі «Орендодавець» у Договорі про внесення змін до Договору оренди землі №38 від 14.07.2008, що було укладено 25.10.2011, виконані не позивачем, а іншою особою. Підписи від імені позивача у графі «Орендодавець» у договорі оренди землі № 38 від 14.07.2008, виконані не позивачем, а іншою особою. Вирішити інші запитання , чи виконані підписи від імені орендодавця однією і тією ж особою не представилось за можливе.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції відхилив в якості доказу висновок експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/102-22/7099-ПЧ від 10.08.2022, оскільки він спростовується: зазначеними позивачем у позовній заяві обставинами щодо підписання нею договору оренди землі № 38 від 14.07.2008; змістом письмових відповідей позивача на поставленні відповідачем питання, де позивач не вказує, що вона не підписувала основний договір; актом про передачу та прийом земельної ділянки позивача в оренду від 14.07.2008 який сторони підписали у присутності землевпорядника Лукашівської сільської ради. Крім вказаного суд першої інстанції виходив із того, що висновок експертного дослідження позбавлений достовірності, а інших доказів на підтвердження позовних вимог матеріали справи не містять. Суд також виходив із того, що експерт не дав відповідь на поставлене перед ним третє запитання щодо встановлення авторства підпису від імені позивача у договорі від 25.10.2011, а тому на переконання суду такий висновок є недостовірним.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Обґрунтовуючи позовнівимоги ОСОБА_1 зазначила, що її волевиявлення на укладення договору про внесення змін до договору від 25.10.2011 було відсутнє, оскільки такої угоди вона не підписувала, а тому просить про усунення перешкод у користуванні належною позивачу земельною ділянкою шляхом її повернення та скасувати її державну реєстрацію.

Згідно з ч. 1ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ч.1ст.215ЦК України передбачено, щопідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5-6ст.203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до загальних вимог письмової форми правочину, останній вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ст. 207 ЦК України).

Наявність підпису є невід`ємною складовою та реквізитом письмової форми договору, має підтверджувати наміри, волевиявлення учасників правочину і, водночас, забезпечувати їхню ідентифікацію.

Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

У ч. 1ст. 638 ЦК Українизазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (ст. 14 ЗУ «Про оренду землі»).

Ч. 1, 2 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» визначають істотні умови договору оренди землі. Якщо у договорі оренди землі відсутня одна з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушені вимоги статей 4 6, 11, 17, 19 цього Закону, то це є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ст.76 ЦПК містить перелік доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасники справи.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом позивачем заявлено клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи Договору про внесення змін до Договору оренди землі №38 від 14.07.2008, укладеного 25.10.2011 з метою дослідження підпису на вказаному договорі та запропоновано суду на вирішення експертизи поставити наступні питання Чи виконаний підпис в графі «Орендодавець» на Договорі про внесення змін до Договору оренди землі ОСОБА_1 чи іншою особою?

19.07.2021 судом першої інстанції було призначено судову почеркознавчу експертизу. Крім запитань, які були поставлені позивачем, суд, за клопотанням відповідача поставив перед експертом ще два питання: чи виконаний підпис від імені орендодавця в договорі оренди землі від 14.07.2008 позивачем чи іншою особою? Та чи виконаний підпис в договорі оренди від 14.07.2008 та договорі від 25.10.2011 про внесення змін до договору оренди від 14.07.2008 однією і тією ж особою?

Ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, поставивши перед експертом вказані запитання, суд грубо порушив диспозицію ст.13 ЦПК України.

Вінницький апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції фактично вийшов , як за межі предмету спору, так і за межі позовних вимог, поставивши питання перед експертною установою з метою з`ясування обставин, які не мають значення для справи. Такі питання виходять за межі предмету спору, межі позовних вимог та доводів та обставин, якими позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги.

Вінницький апеляційний суд звертає увагу, що позивачем Договір оренди землі №38 від 14.07.2008 не оспорювався, тобто обставини підписання сторонами даного договору не були предметом спору, тому не підлягали доказуванню при розгляді справи за правилами статей 76-81 ЦПК України.

Вирішуючи спір, на вказане суд першої інстанції належної уваги не звернув.

За змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, та на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

В свою чергу, висновком експерта, який є належним та допустимим доказом у справі, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в оспорюваній угоді, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Тобто висновком експертизи підтверджені обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема те, що вона не підписувала Договір від 25.10.2011 про внесення змін до Договору оренди землі №38 від 14.07.2008.

Позовні вимоги ОСОБА_1 фактично спрямовані на повернення із незаконного володіння ТОВ "Берестівка" земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без відповідних правових підстав, тому таке право позивача підлягає захисту судом.

За статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19), правовідносини у якій виникли щодо безпідставного користування земельною ділянкою за неукладеними договорами оренди землі, й від таких висновків Велика Палата Верховного Суду не відступала.

З урахуванням наведеного, Вінницьким апеляційним судом встановлено, що позивач не підписувала Договір від 25.10.2011про внесення змін до Договору оренди землі №38 від 14.07.2008, що вказує на його неукладеність, тому його державна реєстрація порушує права позивача, як власниці земельної ділянки, оскільки належне їй нерухоме майно знаходяться у фактичному користуванні відповідача без відповідних правових підстав, що створює позивачці перешкоди у користуванні своїм майном та є підставою для задоволення позовних вимог.

Відтак, заявлена позивачем вимога щодо усунення перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, шляхом повернення даної земельної ділянки є обґрунтованою, тому порушене право позивача, як власника земельної ділянки, підлягає захисту у обраний нею спосіб.

Згідно вимог частини п`ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі»,пункту 2 частини першої статті 4,частин другої,третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди землі підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації, а речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Отже, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право оренди земельної ділянки створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації, що порушує права власника земельної ділянки, яке підлягає судовому захисту.

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Так як Договір від 25.10.2011 про внесення змін до Договору оренди землі №38 від 14.07.2008 є неукладеним, тому саме з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація права оренди земельної ділянки.

Заявлені позовні вимоги про скасування державної реєстрації такого договору опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 656/242/19).

Суд першої інстанції порушив вимоги процесуального закону під час розгляду справи, а також норми матеріального права та дійшов неправильного висновку про відмову в задоволені позовних вимог. Позивачем доведенообставин,якими вонаобґрунтовувала позовнівимоги, висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем своїх вимог не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать наявним у справі доказам.

Наведені в апеляційній скарзі доводи впливають на правильність прийнятого судом рішення та спростовують висновки суду ,а тому приймаються до уваги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Стаття 141 ЦПК Українипередбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

У відповідності до ст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені нею по оплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1681,60 грн; за подання апеляційної скарги в розмірі 2522,40 грн, а також витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 6768,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141,367,374,376,382-384,389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2023 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 4,0234 га, з кад. № 0522283600:07:000:0133, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лукашівської сільської ради Вінницької області, згідно державного акту на право власності на землю серії ВН№066076 від 08.12.2004, шляхом повернення даної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 25.10.2011 до договору оренди землі від 14.07.2008, укладену між ТОВ "Берестівка" та ОСОБА_1 , державну реєстрацію якої проведено 15.06.2012 у відділі Держкомзему у Липовецькому районі за №052220004002833.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю "Берестівка" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 1681,60 грн; судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2522,40 грн. та витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 6768,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 січня 2024 року.

ГоловуючийМ.М. Якименко

Судді: О.Ю. Береговий

О.С. Панасюк