Ухвала

від 20.03.2024 по справі 136/1518/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 136/1518/20

провадження № 61-2935ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Берестівка» на постанову Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Берестівка» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Берестівка» (далі - ТОВ «Берестівка») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 4,0234 га, кадастровий № 0522283600:07:000:0133, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лукашівської сільської ради Вінницької області, згідно з державноим актом на право власності на землю серії від 08 грудня 2004 року ВН № 066076, шляхом повернення даної земельної ділянки ОСОБА_1 . Скасовано державну реєстрацію додаткової угоди від 25 грудня 2011 року до договору оренди землі від 14 липня 2008 року, укладену між ТОВ «Берестівка» та ОСОБА_1 , державну реєстрацію якої проведено 15 червня 2012 року у відділі Держкомзему у Липовецькому районі Вінницької області за № 052220004002833. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У лютому 2024 року ТОВ «Берестівка» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило зазначене судове рішення скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з актом управління забезпечення автоматизованого документообігу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 лютого 2024 року № 229 касаційна скарга надійшла до суду без додатку, а саме: доказів сплати судового збору, про що зазначено у додатках до касаційної скарги.

20 березня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла заява про долучення до касаційної скарги докази сплати судового збору.

Разом з цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як на підставу касаційного оскарження, як вбачається з тексту касаційної скарги, заявник, посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, при цьому, постанови Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 908/1164/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 917/772/17 та пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, однак подана касаційна скарга не містить норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах без зазначення конкретної норми права, та яку, як на думку заявника, не застосував або застосував неправильно апеляційний суд, не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

У зв`язку із наведеним, заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу, з визначенням передбачених (передбаченої) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); надати копії касаційної скарги з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Отже подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Берестівка» на постанову Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Осіян