ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
11.01.2024Справа № 910/7301/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг»
про стягнення грошових коштів
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг»
про стягнення грошових коштів
Щодо розгляду клопотання б/н від 20.12.2023 року «Про призначення до розгляду заяви ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат» Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг»
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Ільєнко О.О.
Представники учасників справи:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Роїк В.І.;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Лук`яненко В.О.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 року у справі № 910/7301/23 первісний позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» грошові кошти: основного боргу - 328 632,49 грн. та судовий збір - 4929,49 грн., зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» грошові кошти: неустойки - 250 560,94 грн. (двісті п`ятдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень 94 копійки) та судовий збір - 7516,83 грн., в іншій частині зустрічного позову відмовлено.
21.12.2023 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» надійшло клопотання б/н від 20.12.2023 року «Про призначення до розгляду заяви ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 року призначено розгляд клопотання б/н від 20.12.2023 року «Про призначення до розгляду заяви ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат» Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» у справі № 910/7301/23 на 11.01.2024 року о 10:10.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що клопотання б/н від 20.12.2023 року «Про призначення до розгляду заяви ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат» Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом, у відповідності до вимог ст. 16 ГПК України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
02.11.2023 року через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому заявник просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» судові витрати у розмірі 46 417,21 грн., які складаються з судового збору в розмірі 4929,49 грн. і витрат на правову допомогу в розмірі 41 487,72 грн.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи із змісту положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Виходячи із змісту статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Так, у відповідності до наданих ТОВ «УВС Інжиніринг» доказів розмір понесених витрат на правову допомогу за наслідками розгляду справи становить 41 487,72 грн.
Судом встановлено, що 21.08.2023 року між адвокатом Роїк Володимиром Івановичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 25 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов`язок надавати клієнту консультації з питань комерційної діяльності, управління підприємством, цивільного, господарського, податкового, кримінального та іншого законодавства України, представляти інтереси клієнта та захищати його майнові та немайнові права в судах, в органах досудового розслідування, прокуратурі, державній виконавчій службі та інших державних та недержавних органах і установах, а також у взаємовідносинах з фізичними особами в рамках розгляду господарської справи № 910/7301/23, провадження за якою відкрито Господарським судом міста Києва.
Згідно з п. 3.3. договору вартість робіт за цим договором складає 41 487,72 грн.
За умовами п. 3.4. договору першу частину цієї суми у розмірі 20 743,86 грн. клієнт сплачує адвокату в строк не більше п`яти днів з дати укладання договору.
Залишок суми, зазначеної в пункті 3.3. договору, клієнт сплачує адвокату протягом строку виконання робіт, зазначених в пункті 1.1. договору, але не пізніше 10 днів з дати отримання остаточного рішення, яке не підлягає судовому оскарженню (п. 3.5. договору).
Судом встановлено, що на підставі платіжних інструкцій № 4518 від 22.08.2023 року на суму 10 000,00 грн. та № 4535 від 04.09.2023 року на суму 10 743,86 грн. ТОВ «УВС Інжиніринг» сплачено на рахунок адвоката Роїк В.І. винагороду за договором № 25 від 21.08.2023 року у загальному розмірі 20 743,86 грн.
За змістом ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинами 1 та 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, у разі зазначення фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. І навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України не вказує конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного ч. 4 вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Як вже зазначалося судом вище, ТОВ «УВС Інжиніринг» уклало з адвокатом Роїк В.І. договір про надання правової допомоги № 25 від 21.08.2023 року, за умовами п. 3.3. якого вартість робіт за договором є фіксованою, становить 41 487,72 грн. та не залежить від тривалості розгляду справи.
Таким чином розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу виконаних ним робіт.
Від ТОВ «Інтерхолдінг» надійшли заперечення, в яких товариство просить відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат, з підстав його недоведеності та не обґрунтованості, оскільки ТОВ «УВС Інжиніринг» не подано акту приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та їх розрахунок.
На переконання суду, ТОВ «Інтерхолдінг» не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінив витрати ТОВ «УВС Інжиніринг» з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи та дійшов висновку про те, що сума заявлених ТОВ «УВС Інжиніринг» витрат на правову допомогу є справедливою та співрозмірною.
Таким чином, суд вважає, що заявлений ТОВ «УВС Інжиніринг» до стягнення розмір витрат на правову допомогу є співмірним із предметом позову та складністю справи, стягнення адвокатських витрат у зазначеній заявником сумі відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, витрати на правову допомогу в сумі 41 487,72 грн. підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг».
В частині вимог ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення з ТОВ «Інтерхолдінг» витрат по сплаті судового збору у розмірі 4929,49 грн. суд зазначає, що за наслідками розгляду первісного позову судом здійснено розподіл судових витрат ТОВ «УВС Інжиніринг» по сплаті судового збору та відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладено їх на відповідача за первісним позовом - ТОВ «Інтерхолдінг», тому в цій частині клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Клопотання б/н від 20.12.2023 року «Про призначення до розгляду заяви ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат» Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» у справі № 910/7301/23 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» (ідентифікаційний код 31662864, адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» (ідентифікаційний код 43516505, адреса: 02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, 87, офіс 21) витрати на правову допомогу у розмірі 41 487,72 грн. (сорок одна тисяча чотириста вісімдесят сім гривень 72 копійки).
3. В іншій частині клопотання відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено 18.01.2024р.
Суддя О.В. Котков
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 11.01.2024 |
Оприлюднено | 19.01.2024 |
Номер документу | 116381410 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань підряду |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Котков О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні