Постанова

від 02.04.2024 по справі 910/7301/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. Справа№ 910/7301/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 02.04.2024 у справі №910/7301/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024, повний текст якого виготовлений 18.01.2024,

яким частково задоволено клопотання б/н від 20.12.2023 «Про призначення до розгляду заяви ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат» Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг»

у справі № 910/7301/23 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг»

про стягнення грошових коштів

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23 частково задоволено клопотання б/н від 20.12.2023 «Про призначення до розгляду заяви ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат» Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» у справі № 910/7301/23 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» витрати на правову допомогу у розмірі 41 487,72 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений ТОВ «УВС Інжиніринг» до стягнення розмір витрат на правову допомогу є співмірним із предметом позову та складністю справи, стягнення адвокатських витрат у зазначеній заявником сумі відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості, а відтак, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, витрати на правову допомогу в сумі 41 487,72 грн. підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг».

При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги заперечення ТОВ «Інтерхолдінг», в яких товариство просить відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат, з підстав його недоведеності та не обґрунтованості, оскільки ТОВ «УВС Інжиніринг» не подано акту приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та їх розрахунок, зазначивши про те, що на переконання суду, ТОВ «Інтерхолдінг» не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, в свою чергу суд оцінив витрати ТОВ «УВС Інжиніринг» з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи та дійшов висновку про те, що сума заявлених ТОВ «УВС Інжиніринг» витрат на правову допомогу є справедливою та співрозмірною.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23 про стягнення з ТОВ «Інтерхолдінг» витрат на правову допомогу у розмірі 41 487,72 грн. повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ТОВ «УВС Інжиніринг» від 20.12.2023 про стягнення з ТОВ «Інтерхолдінг» витрат на правову допомогу у розмірі 41 487,72 грн. відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з явними порушеннями норм процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- позивачем не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку розміру витрат на правничу допомогу та не наведено поважності причин невчинення таких дій, що є підставою для покладення витрат на правничу допомогу на позивача;

- суд першої інстанції в порушення норм процесуального права прийшов до хибного висновку про те, що апелянтом не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правову допомогу;

- матеріали справи взагалі не містять жодних описів робіт, виконаних адвокатом та переданих позивачу, що свідчить про безпідставність та недоведеність надання та понесення витрат на правову допомогу;

- суд першої інстанції мав вирішити питання щодо розподілу витрат позивача про надання правової допомоги під час оголошення судового рішення 12.12.2023, оскільки як слідує із поданої позивачем заяви від 02.11.2023, сторона заявила про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів, а не після 5-ти днів після винесення судового рішення;

- при цьому подане позивачем клопотання від 20.12.2023 було заявлено до суду з пропуском 5-ти денного строку, передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України, за таких обставин, суд першої інстанції повинен був залишити подане клопотання від 20.12.2023 без розгляду, у зв`язку із пропуском процесуального строку.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 06.02.2024, справу № 910/7301/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/531/24 від 12.02.2024 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.02.2024, справу № 910/7301/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.04.2024 об 11:15 год.

29.02.2024 до суду від ТОВ «УВС Інжиніринг» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланням на те, що:

- під час складання і подання позовної заяви позивач не мав укладеного з адвокатом договору правничої допомоги та не проводив переговорів стосовно участі адвоката в розгляді справи за цією позовною заявою, а тому і не міг вносити суму витрат на послуги адвоката в наданий в позовній заяві попередній розрахунок суми судових витрат;

- умовами укладеного з адвокатом Роїком В.І. договору надання правової допомоги № 25 від 21.08.2023 встановлено фіксований розмір гонорару на виконання всієї роботи адвоката в рамках розгляду господарської справи №910/7301/23 до отримання остаточного рішення у цій справі, яке не підлягає судовому оскарженню та не передбачено ані надання адвокатом проміжних звітів з виконання доручення вразі відсутності відповідних запитів довірителя, ані складання на окремих етапах виконання доручення актів прийому-передачі робіт з правничої (правової) допомоги адвоката, а відтак відсутність акту приймання-передачі послуг, які були надані адвокатом не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення вартості таких послуг;

- в свою чергу, доказами виконання адвокатом робіт за названим договором, які містяться в матеріалах справи, є копія договору про надання правової правничої допомоги № 25 від 21.08.2023, ордер АА № 1342549 від 21.08.2023, документи, складані, підписані і подані до суду адвокатом Роїком В.І. в рамках господарської справи №910/7301/23, протокол судового засідання у справі №910/7301/23;

- адвокат Роїк В.І. не приймав участі в формуванні та поданні до суду позовної заяви, відзиву на зустрічну позовну заяву, а також не приймав участі в розгляді справи № 910/7301/23 на початкових стадіях підготовчого засідання до 21.08.2023 (дати укладання договору правової допомоги № 25). При чому всі дії адвоката з надання правові допомоги в рамках розгляду господарської справи №910/7301/23 викладені в протоколі судового засідання, передбаченому статтею 223 ГПК України. Таким чином, оскільки форма детального опису робіт, виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги, законом не встановлена, та за відсутності робіт зі складання, підписання та подання до суду позовної заяви та відзиву на зустрічну позовну заяву, детальний опис робіт адвокату повністю викладений в протоколі судового засідання,

просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року у справі №910/7201/23, прийняте за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг»

У зв`язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Гончарова С.А. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1454/24 від 01.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7301/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 01.04.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» на додаткові рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Станом на 02.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.

У травні 2023 року позивач за первісним позовом (далі позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідач за первісним позовом (далі відповідач) основного боргу в сумі 328 632,49 грн. за виконані за договором підряду № 20200701/СВ від 01.07.2020, але неоплачені роботи.

Крім того, відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому просив стягнути з позивача неустойку за прострочення виконання робіт у розмірі 501 121,88 грн., яка нарахована на підставі п. 8.2 спірного договору за період з 03.11.2020 по 16.03.2021.

Як у позові, так і у відзиві на зустрічний позов позивачем не було наведено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Водночас 02.11.2023 позивачем до суду було подано клопотання про стягнення судових витрат, в якому позивач просив стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 46 417,21 грн., які складаються з судового збору в розмірі 4 929,49 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 41 487,72 грн. До вказаної заяви позивачем додані докази понесення таких витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/7301/23:

- первісний позов задоволено повністю, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» присуджено основний борг в сумі 328 632,49 грн. та судовий збір в сумі 4 929,49 грн.;

- зустрічний позов задоволено частково, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» присуджено неустойку в сумі 250 560,94 грн. та судовий збір в сумі 7 516,83 грн., в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

21.12.2023 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 20.12.2023 року «Про призначення до розгляду заяви ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат».

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/7301/23 частково задоволено клопотання б/н від 20.12.2023 «Про призначення до розгляду заяви ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат» Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» у справі № 910/7301/23 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» витрати на правову допомогу у розмірі 41 487,72 грн.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою при розгляді заяви про перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами є відповідна заява про заяви про перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, відзив на таку заяву або письмові пояснення сторін щодо такої заяви, а докази понесення таких витрат - до розгляду заяви про перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами по суті, або протягом п`яти днів після її розгляду по суті за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що

- як у позові, так і у відзиві на зустрічний позов позивачем не було наведено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат;

- 02.11.2023 позивачем до суду було подано клопотання про стягнення судових витрат, в якому просив стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 46 417,21 грн., які складаються з судового збору в розмірі 4 929,49 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 41 487,72 грн. До вказаної заяви позивачем додані докази понесення таких витрат.

Отже, матеріалами справи підтверджується не дотримання відповідачем строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та дотримання строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного з адвокатом Роїк Володимиром Івановичем договору про надання правової допомоги № 25 від 21.08.2023 та платіжних інструкцій № 4518 від 22.08.2023 та № 4535 від 04.09.2023.

Наданими позивачем документами підтверджено наступне.

21.08.2023 між адвокатом Роїк Володимиром Івановичем та позивачем (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 25 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов`язок надавати клієнту консультації з питань комерційної діяльності, управління підприємством, цивільного, господарського, податкового, кримінального та іншого законодавства України, представляти інтереси клієнта та захищати його майнові та немайнові права в судах, в органах досудового розслідування, прокуратурі, державній виконавчій службі та інших державних та недержавних органах і установах, а також у взаємовідносинах з фізичними особами в рамках розгляду господарської справи № 910/7301/23, провадження за якою відкрито Господарським судом міста Києва.

Згідно з п. 3.3 Договору вартість робіт за цим договором складає 41 487,72 грн.

За умовами п. 3.4 Договору першу частину цієї суми у розмірі 20 743,86 грн. клієнт сплачує адвокату в строк не більше п`яти днів з дати укладання договору.

Залишок суми, зазначеної в пункті 3.3 Договору, клієнт сплачує адвокату протягом строку виконання робіт, зазначених в пункті 1.1. Договору, але не пізніше 10 днів з дати отримання остаточного рішення, яке не підлягає судовому оскарженню (п. 3.5 Договору).

На підставі платіжних інструкцій № 4518 від 22.08.2023 року на суму 10 000,00 грн. та № 4535 від 04.09.2023 року на суму 10 743,86 грн. позивачем сплачено на рахунок адвоката Роїк В.І. винагороду за Договором у загальному розмірі 20 743,86 грн.

Колегія суддів зазначає про те, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також слід врахувати і те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Посилання відповідача на те, що позивачем не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку розміру витрат на правничу допомогу та не наведено поважності причин невчення таких дій, що є підставою для покладення витрат на правничу допомогу на позивача, колегія суддів до уваги не приймає та зазначає про те, що, за змістом положень ч. 2 ст. 124 ГПК України, відмова у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору, є правом суду, а не його обов`язком. Водночас у спірному випадку колегія суддів не вбачає за доцільне скористатися таким правом.

Слід зауважити і на тому, що, як вірно зазначено позивачем, під час складання і подання позовної заяви позивач не мав укладеного з адвокатом договору правничої допомоги та не проводив переговорів стосовно участі адвоката в розгляді справи за цією позовною заявою, а тому і не міг вносити суму витрат на послуги адвоката в наданий в позовній заяві попередній розрахунок суми судових витрат.

Водночас колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача всієї суми витрат на правничу допомогу, яка визначена у Договорі, а саме 41 487,72 грн., з огляду на наступне.

За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Слід зауважити на тому, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У Договорі сторонами погоджено фіксований розмір гонорару, що не заборонено положеннями чинного законодавства.

Водночас, зі змісту п. 1.1 Договору слідує, що вказана сума гонорару сплачується не лише за представництво інтересів позивача в рамках розгляду господарської справи № 910/7301/23 в суді, а й за надання консультації з питань комерційної діяльності, управління підприємством, цивільного, господарського, податкового, кримінального та іншого законодавства України, представництво інтересів позивача та захист його майнових та немайнових прав в органах досудового розслідування, прокуратурі, державній виконавчій службі та інших державних та недержавних органах і установах, а також у взаємовідносинах з фізичними особами в рамках розгляду господарської справи № 910/7301/23.

Слід окремо зауважити і на тому, що предметом розгляду у справі № 910/7301/23 є як первісний позов, так і зустрічний, який також фактично було задоволено повністю, а відтак розмір витрат за розгляд останнього має бути покладений саме на позивача.

Колегія суддів вважає за доцільне зауважити на правовій позицій щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16, згідно з якою у випадку зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Колегія суддів зазначає про те, що хоча така позиція і стосується розподілу витрат по сплаті судового збору, а не витрат на правову допомогу, проте визначений ГПК України принцип розподілу як витрат по сплаті судового збору, так і витрат на правову допомогу є тотожнім.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, після укладення Договору (21.08.2023) адвокатом: складено заяву про сплив строку позовної давності (подана щодо зустрічного позову - примітка суду); складено заяву про ознайомлення з матеріалами справи; складено відповідь на відзив відповідача на первісний позов; складено клопотання про зменшення розміру неустойки та додаткові пояснення щодо вказаного клопотання (подані щодо зустрічного позову - примітка суду); складено клопотання про стягнення судових витрат, клопотання про призначення до розгляду заяви позивача про стягнення судових витрат та заперечення на клопотання (заяву) відповідача про стягнення судових витрат.

Крім того адвокат ознайомився з матеріалами справи та прийняв участь в судових засіданнях 05.09.2023, 13.10.2023, 22.11.2023 та 11.01.2024.

Слід зауважити на тому, що позивачем не надано опису виконаних робіт з урахуванням часу витраченого адвокатом на кожен вид робіт, що, з огляду на визначення гонорару у фіксованому розмірі, не є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, проте, з огляду на те, що визначена сума гонорару сплачується не лише за представництво інтересів позивача в рамках розгляду господарської справи № 910/7301/23 та на те, що предметом розгляду у справі № 910/7301/23 є як первісний позов, так і зустрічний, який також фактично було задоволено повністю, а відтак розмір витрат за розгляд останнього має бути покладений саме на позивача, відсутність опису виконаних робіт з урахуванням часу витраченого адвокатом на кожен вид робіт ускладнює перевірку колегією суддів обґрунтованості заявленої до стягнення позивачем до стягнення суми.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу в суді першої інстанції не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати позивача у загальній сумі 15 000,00 грн.

В свою чергу суд першої інстанції цілком вірно відмовив в частині вимог позивача про стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору у розмірі 4 929,49 грн., так як за наслідками розгляду первісного позову судом здійснено розподіл судових витрат позивача по сплаті судового збору та відповідно до ст. 129 ГПК України покладено їх на відповідача .

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024, яким частково задоволено клопотання б/н від 20.12.2023 «Про призначення до розгляду заяви ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат» Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг», у справі № 910/7301/23 підлягає зміні.

За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті додаткового рішення судом першої інстанції мале місце порушення норм процесуального права, тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024, яким частково задоволено клопотання б/н від 20.12.2023 «Про призначення до розгляду заяви ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат» Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» у справі № 910/7301/23 підлягає зміні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15 000,00 грн., в решті додаткове рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» задовольняється частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024, яким частково задоволено клопотання б/н від 20.12.2023 «Про призначення до розгляду заяви ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат» Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» у справі № 910/7301/23 задовольнити частково .

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024, яким частково задоволено клопотання б/н від 20.12.2023 «Про призначення до розгляду заяви ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат» Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» у справі № 910/7301/23 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024, яким частково задоволено клопотання б/н від 20.12.2023 «Про призначення до розгляду заяви ТОВ «УВС Інжиніринг» про стягнення судових витрат» Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» у справі № 910/7301/23 в такій редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» (ідентифікаційний код 31662864, адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УВС Інжиніринг» (ідентифікаційний код 43516505, адреса: 02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, 87, офіс 21) витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

4. Матеріали справи № 910/7301/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 02.04.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала