Рішення

від 18.07.2023 по справі 911/906/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/906/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи

за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури

14000, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Князя Чорного, будинок 9, код ЄДРПОУ 02910114

поштова адреса: 15300, Чернігівська область, місто Корюківка, вулиця Шевченка, будинок 98

в інтересах держави

в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області

07700, Київська область, Бориспільський район, місто Яготин, вулиця Незалежності, будинок 67, код ЄДРПОУ 05408823

до:

1) Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області

03115, місто Київ, вулиця Серпова, будинок 3/14, код ЄДРПОУ 39817550

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм"

08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, вулиця Привокзальна, будинок 2, код ЄДРПОУ 35652231

про зобов`язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, припинення речових прав та витребування земельної ділянки

за участі представників сторін:

прокурора: Козачук В.Б., посвідчення прокуратури України №069059 від 01.03.2023;

позивача: не з`явився;

відповідача-1: не з`явився;

відповідача-2: Храпач О.В., посвідчення адвоката України №629 від 14.02.2020, ордер серії ВІ №1140000 від 25.04.2023,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №786/23 від 27.03.2023) Керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" про зобов`язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, припинення речових прав та витребування земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує рішення Господарського суду Київської області у справі №911/2822/19 від 29.10.2020, рішення Господарського суду Київської області у справі №911/2824/19 від 29.10.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №911/2824/19 від 06.04.2021.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2023 позовну заяву (вх. №786/23 від 27.03.2023) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/906/23 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 25.04.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Яготинської міської ради надійшла заява (вх. №1210/23 від 18.04.2023) про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання 25.04.2023 з`явився прокурор та представник відповідача-2, представники позивача та відповідача-1 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені через систему "Електронний суд".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2023 підготовче засідання відкладено на 16.05.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8097/23 від 26.04.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшло клопотання (вх. №8096/23 від 26.04.2023) про залишення позову без розгляду.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли заперечення (вх. №8923/23 від 08.05.2023) на клопотання відповідача-2 (вх. №8096/23 від 26.04.2023) про залишення позову без розгляду.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №8947/23 від 08.05.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8963/23 від 09.05.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №9329/23 від 12.05.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №9329/23 від 15.05.2023).

У судове засідання 16.05.2023 з`явився прокурор та представник відповідача-2, представники позивача та відповідача-1 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені через систему "Електронний суд".

У судовому засіданні 16.05.2023 за результатом розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (вх. №8096/23 від 26.04.2023) про залишення позову без розгляду на підставі частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням заперечень прокурора, відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні цього клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм", у зв`язку із тим, що прокурором обґрунтоване звернення до суду, а самі підстави позову будуть розглядатись під час розгляду справи по суті. Суд відзначає, що передчасними будуть висновки щодо підсудності до з`ясування обставин справи при розгляді справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2023 підготовче засідання відкладено на 20.06.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшло клопотання (вх. №11112/23 від 07.06.2023) про зупинення провадження.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшли заперечення (вх. №11113/23 від 07.06.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшло клопотання на виконання ухвали (вх. №11419/23 від 12.06.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. №9743/23 від 18.06.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №12013/23 від 19.06.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №1931/23 від 19.06.2023) про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання 20.06.2023 з`явився прокурор та представник відповідача-2, представники позивача та відповідача-1 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені через систему "Електронний суд".

У судовому засіданні 20.06.2023 відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу за результатами розгляду клопотання відповідача-2 (вх. №11112/23 від 07.06.2023) про зупинення провадження у справі про відмову у задоволенні цього клопотання, у зв`язку із тим, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено зупинення провадження у справі до постановлення рішення Європейським судом з прав людини.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.06.2023 закрито підготовче провадження у справі №911/906/23 та призначено справу до розгляду по суті на 18.07.2023.

У судове засідання 18.07.2023 з`явились прокурор та представник відповідача-2, представник позивача та відповідача-1 у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені через систему «Електронний суд».

У судовому засіданні 18.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Правовідносини сторін

Відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі №911/2824/19, які набрали законної сили, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (далі - відповідач-2) витребувано з незаконного володіння земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, яка була відчужена громадянином ОСОБА_1 відповідачу-2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.06.2018, за реєстровим номером 785, посвідченого приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Київської області Мусієнко М.М., оскільки ОСОБА_1 , в порушення вимог статей 116, 121 Земельного кодексу України, повторно, з порушенням визначеного земельним законодавством порядку, отримав у власність вказану земельну ділянку. Також відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 у справі № 911/2822/19, які набрали законної сили, у відповідача-2 витребувано з незаконного володіння земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, яка була відчужена громадянином ОСОБА_2 відповідачу-2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.08.2018, за реєстровим номером 986, посвідченого приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Київської області Мусієнко М.М., оскільки ОСОБА_2 , у порушення вимог статей 116, 121 Земельного кодексу України, повторно, з порушенням визначеного земельним законодавством порядку, отримав у власність вказану земельну ділянку.

2. Аргументи позивача

2.1. Доводи Керівника Корюківської окружної прокуратури (далі - прокурор).

Прокурор зазначає, що під час виконання рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі № 911/2824/19, яке набрало законної сили 06.04.2021 про витребування з незаконного володіння відповідача-2 земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0025 та рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі № 911/2822/19, яке набрало законної сили 15.03.2021, про витребування з незаконного володіння відповідача-2 земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0023 для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, стало відомо, що дані земельні ділянки припинили своє існування як об`єкти цивільних прав.

Прокурор відзначає, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області, викладеною в листі №10-10-0.221-626/2-22 від 20.01.2022, дані земельні ділянки з кадастровими номерами: 3225583600:01:005:0025 та 3225583600:01:005:0023 за заявою відповідача-2 об`єднані з іншими земельними ділянками в земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029. У результаті чого вказані земельні ділянки перенесені до архівного шару, припинили своє існування як об`єкти цивільних прав. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.09.2019 вчинено державну реєстрацію права приватної власності (з відкриттям розділу) на новостворену земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 за відповідачем-2, номер запису про право власності 33442171, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1925278832255.

Прокурор наголошує, що внаслідок вчинених дій із державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029, державної реєстрації речового права на вказану земельну ділянку за відповідачем-2, порушено майнове право держави на витребування земельної ділянки, а також порушені конституційні засади щодо обов`язковості виконання судового рішення.

Прокурор, з посиланням на постанову Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №924/144/20, відзначає, що, у даному випадку, ефективними способами захисту права будуть припинення права власності та витребування земельних ділянок в координатах, межах та конфігурації, що були передані безоплатно у власність фізичним особам - відповідачам у справах № 911/2824/19 № 911/2822/19.

Прокурор відзначає, що частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктами 4 та 7 частини 2 цієї статті передбачається, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення правовідношення. Відповідно до частини 13 статті 79 Земельного кодексу України, частини 10 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Прокурор зазначає, що з огляду на викладене, з метою відновлення порушеного права держави в особі Яготинської міської ради, яке полягає у витребуванні земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0025 та 3225583600:01:005:0023 в координатах, межах та конфігурації, що були передані безоплатно у власність фізичним особам - відповідачам у справах № 911/2824/19, № 911/2822/19, та забезпеченні його виконання, необхідно відновити становище, яке існувало до вчинення рішень та дій з об`єднання земельних ділянок та перереєстрації речових прав на новоутворений об`єкт, шляхом визнання незаконною державної реєстрації земельної ділянки площею 19,363 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0029 та її скасування. За твердженням прокурора, задоволення такої вимоги надасть безперешкодну можливість як позивачу оформити витребувані земельні ділянки як об`єкт цивільних прав у спосіб, що передбачений статтею 79-1 Земельного кодексу України, так і не завадить відповідачу забезпечити державну реєстрацію та речові права на решту земельних ділянок.

Прокурор обґрунтовує своє представництво інтересів держави саме в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області тим, що відповідно до норм чинного законодавства Яготинська міська рада Бориспільського району Київської області є розпорядником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 та наділена повноваженнями звертатись до суду, якщо це необхідно для захисту прав комунальної власності на землю або здійснення повноважень з контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель комунальної власності. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Прокурор відзначає, що ключовим для застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є поняття «інтерес держави». В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи, а надмірна формалізація «інтересів держави» особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень.

Також щодо втручання у мирне володіння прокурор зазначає, що втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Прокурор зауважує, що український народ чи територіальна громада, як його частина, є визначеними Конституцією України суб`єктами права власності на землю в межах території України, рівними в своїх правах перед законом із іншими суб`єктами права власності. Суспільство має право правомірно припускати та одночасно правомірно очікувати, що і окремі члени суспільства (громадяни), і органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування при вирішенні земельних питань додержуються засад правового порядку в Україні, визначених статтею 19 Конституції України. Суспільство, Український народ, як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на статті 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю. З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки набуття права приватної власності на земельну ділянку не у спосіб, визначений Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

Прокурор наголошує, що втручання держави у право власності відповідача здійснено на підставі закону, так як поданню даної позовної заяви передував встановлений факт незаконного вибуття спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 з власності держави, тобто, порушення вимог статей 116 та 121 Земельного кодексу України. Дана позовна заява подана з метою захисту інтересів держави в особі Яготинської міської ради та є повністю пропорційною визначеним цілям, серед яких: повернення в розпорядження держави земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025, які незаконно вибули із власності держави та забезпечення обов`язковості виконання судових рішень у справах №911/2824/19 та №911/2822/19.

2.2. Доводи Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (далі - позивач).

У своїй заяві (вх. №1210/23 від 18.04.2023) про розгляд справи без участі представника, позивач, зокрема, зазначає, що він підтримує позов прокурора в повному обсязі та клопоче про його задоволення у повному обсязі.

3. Аргументи відповідача

3.1. Доводи Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (далі - відповідач-1).

У своєму відзиві відповідач-1 клопоче проводити розгляд справи без його участі. Окрім цього, відповідач-1 заперечує доводи позивача, аргументуючи свої заперечення втручанням держави у мирне володіння майном.

Таким чином, відповідач-1 клопоче про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.2. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (далі - відповідач-2).

Відповідач-2 не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими і безпідставними.

Відповідач-2 зазначає, що він є сільськогосподарським підприємством і кінцевим добросовісним набувачем витребуваної рішеннями суду у справах №911/2824/19 та №911/2822/19 землі.

Відповідач-2 зазначає, що витребування земельних ділянок у нього є втручанням у його мирне володіння майном, у зв`язку з чим він, зокрема, 07.10.2021 звернувся до Європейського суду з прав людини з відповідною заявою про порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в результаті незаконного витребування в підприємства як добросовісного набувача даних земельних ділянок.

Відповідач-2 зауважує, що предметом даного позову прокурора є припинення права приватної власності відповідача-2 на земельну ділянку загальною площею 19,363 га, що є неспівмірним і безпідставним позбавленням права власності на решту частини земельної ділянки та не відповідає обсягу права, для захисту якого звернувся прокурор. Відповідач-2 зауважує, що такий спосіб захисту суперечить статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім цього, відповідач-2 апелює до доводів прокурора про те, що задоволення вимоги про визнання незаконною державної реєстрації земельної ділянки площею 19,363 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0029 та її скасування надасть безперешкодну можливість як позивачу оформити витребувані земельні ділянки як об`єкти цивільних прав у спосіб, передбачений статтею 79-1 Земельного кодексу України, так і не завадить відповідачу забезпечити державну реєстрацію та речові права на решту земельних ділянок: відповідач-2 наголошує, що прокурор не заявляє вимоги про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію і не вказує достатніх та належних підстав для цього. Більше того, відповідач-2 вважає, що скасування реєстрації та припинення права власності на земельну ділянку площею 19,363 га є неспівмірним обтяженням для підприємства і не відповідає обсягам прав, які підлягають захисту.

Також відповідач-2 зазначає, що скасування реєстрації не поновлює попереднє становище ділянок, адже відповідний попередній розділ реєстру речових прав перестав існувати з реєстрацією новоутовреного об`єкту і, в такому випадку, повернення земельної ділянки в комунальну власність не відбудеться, а відповідач-2 взагалі втратить право власності на земельні ділянки.

Відповідач-2 зазначає, що у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, відповідач-2 вважає, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Виходячи з вищевикладеного, поділ земельної ділянки призведе до скасування її державної реєстрації як об`єкта цивільних прав, формування нових земельних ділянок та внесення інформації про них до Державного земельного кадастру, тому вимога позивача про скасування державної реєстрації у Державному кадастрі є необґрунтованою.

Тож відповідач-2 зазначає, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Окрім цього, відповідач-2 зазначає, що прокурор не надав належних обґрунтувань дотримання ним територіальної юрисдикції та компетенції у даній справі. Відповідач-2 зауважує, що юрисдикція Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області та її компетенція не поширюється на земельні спори Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області, а тому вважає, що відповідно до частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України позов прокурора має бути залишений без розгляду.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

У статті 116 Земельного кодексу України зазначається таке:

1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

5. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 121 Земельного кодексу України визначається таке:

1. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

2. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

3. Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо вимог про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 29.05.2018 №10-4769/15-18-сг ОСОБА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Київської області від 29.05.2018 №10-4770/15-18-сг ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі №911/2824/19, яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021, та, відповідно, набрало законної сили 06.04.2021, витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА ФАРМ» (відповідач-2 у даній справі) на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0025 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

У рішенні Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі №911/2824/19, зокрема, зазначається таке: «Враховуючи те, що спірну земельну ділянку Третьою особою 1 надано у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства, подальше відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 на користь ТОВ «НИВА ФАРМ» також відбулось з порушенням вимог законодавства, особою, яка не мала права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою. Зокрема, спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, тоді як видача Третьою особою 1 спірного наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій відповідного органу державної влади по передачі цієї землі у власність. За таких обставин, набуття земельної ділянки у власність відповідачем відбулось з порушенням вимог ст. 328, 330 ЦК України. Тому згідно ст. 387, 388 ЦК України, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ «НИВА ФАРМ» на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.».

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі №911/2822/19, яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021, та, відповідно, набрало законної сили 15.03.2021, витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА ФАРМ» (відповідач-2 у даній справі) на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0023 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

У рішенні Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі №911/2822/19, зокрема, зазначається таке: «Також, судом встановлено, що спірну земельну ділянку Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області надано у власність ОСОБА_2 з порушенням вимог законодавства, подальше відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 на користь ТОВ "Нива Фарм" також відбулось з порушенням вимог законодавства, особою, яка не мала права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою. Таким чином, спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, тоді як видача Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій відповідного органу державної влади по передачі цієї землі у власність. Згідно ст. 387, 388 ЦК України, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, оскільки набуття земельної ділянки у власність відповідачем відбулось з порушенням вимог ст. 328, 330 ЦК України.».

У частині 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд відзначає, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення) це можливість прийняття судом як беззаперечних обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.

Преюдиційність пов`язана з нормою про обов`язковість судового рішення, що закріплена в частині 2 статті 129 Конституції України, а також з такими складовими верховенства права як принцип легітимних очікувань, правової визначеності та заборони зловживати процесуальними правами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №910/10006/19 зазначається: « 46. Зокрема, як неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), принцип правової визначеності, як складова верховенства права в державі, також полягає в тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву. 47. Так, у рішенні від 22 листопада 2010 року у справі "Ющенко та інші проти України" ЄСПЛ зазначив таке. Право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII)... За відсутності будь-яких ознак того, що в цивільному провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань звело нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності. Отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (пункти 60-65 зазначеного рішення).».

У постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі 140/6115/21, зокрема, зазначається таке: « 71. Преюдиційність відрізняється від поняття передсудність, яке означає можливість ініціювати особою вирішення спору в суді лише після отримання судового рішення в іншій, напряму пов`язаній справі, якщо того вимагає процесуальний закон. 72. Преюдиційність також відрізняється від обов`язковості правових висновків (позицій) Верховного Суду, які мають прецедентний характер та стосуються тлумачення законодавства, що здійснює Суд під час касаційного перегляду справи (відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права). 73. На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція зберігається як при зміні законодавства, так і зміні судової практики. 74. Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).».

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у справах №911/2822/19 та №911/2824/19 встановлено факти незаконного вибуття із власності держави земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025, та, відповідно, дані факти є преюдиційними для даної справи.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають y постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. 3 дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Отже, на даний час, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру втратила право розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів у межах територіальних громад. У частині 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначається, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Таким чином, суд відзначає, що орган місцевого самоврядування може виконувати як функцію розпорядника земельних ділянок комунальної власності, з усіма повноваженнями власника на захист прав власності, так і функцію контролю за дотриманням земельного законодавства при використанні земельних ділянок комунальної власності. Виходячи з цього, суд зауважує, що наразі саме Яготинська міська рада Бориспільського району Київської області є розпорядником спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог прокурора про витребування у віповідача-2 земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 29.05.2018 №10-4769/15-18-сг ОСОБА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Київської області від 29.05.2018 №10-4770/15-18-сг ОСОБА_2 на користь держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області.

5.2. Щодо вимог про припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029, зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 та належності обраного прокурором способу захисту.

Суд зазначає, що предметом позову в даній справі є вимоги прокурора про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025, що розташовані на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області, а також припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029, яка була утворена шляхом об`єднання земельних ділянок, у тому числі витребуваних (кадастрові номери 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025).

Як встановлено судом раніше та у справах №911/2822/19 та №911/2824/19, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 вибули із власності держави незаконним шляхом та, у подальшому, відчужені на користь відповідача-2, який об`єднав їх з іншими земельними ділянками, у результаті чого утворено земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029, площею 19,363 га.

При цьому, судом встановлено, що при об`єднанні спірних земельних ділянок записи про їх державну реєстрацію були скасовані, а кадастрові номери цих земельних ділянок були перенесені до архівного шару. Дане, зокрема, підтверджується наявним у матеріалах справи листом Головного управління держгеокадастру у Київській області №10-10-0.221-626/2-22 від 20.01.2022.

Таким чином, на момент звернення до суду із позовом, земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 як об`єкти цивільного права вже не існували, оскільки шляхом об`єднання увійшли до складу іншої земельної ділянки з кадастровим номерам 3225583600:01:005:0029, площею 19,363 га.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Основним критерієм об`єкта цивільних правовідносин є його оборотоздатність, тобто можливість вільно відчужуватися або переходити від однієї особи, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 79 Земельного кодексу України унормовано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом положень частин 1-4 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини 10 статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З наведеного вбачається, що повернення земельних ділянок у володіння власника (титульного володільця) шляхом задоволення позовної вимоги про витребування майна в повній мірі не відбувається, з огляду на те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 втратили статус об`єкта цивільних прав, тому рішення суду про витребування майна не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за відповідачем-2 наразі зареєстровано право не на витребувані спірні земельні ділянки, а на новоутворену земельну ділянку, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина 1 статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, окрім іншого, під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідно до положень статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Згідно із пунктом 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі, суд, з урахуванням положень частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029, призведе до ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Аналогічні висновки щодо ефективності обраного прокурором способу захисту містяться у постановах Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №672/1790/18 та від 07.12.2022 у справі №924/144/20.

5.3. Щодо втручання держави у право на мирне володіння.

Відповідно до приписів статей 318, 324 Цивільного кодексу України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, такі положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол, який ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції", з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України, застосовується судами України як частина національного законодавства, тоді як розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У пункті 166 рішення Європейського суду з прав людини "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Отже, згідно з практикою Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Судом раніше встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 вибули з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу.

Суд зазначає, що «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідача-2, з одночасним припиненням права власності та скасуванням державної реєстрації земельної ділянки площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029, у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі із державної власності у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та рівності усіх громадян на отримання такого права, а також захист суспільного інтересу загалом - права власності Українського народу на землю, шляхом відновлення правового порядку в частині поновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, а такий захід є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення та рівність усіх громадян у праві на отримання такої землі у власність.

Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені обставини та правові норми, що підлягають застосуванню, втручання держави в право відповідача-2 на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, закладеним у статті 1 Першого протоколу, у зв`язку з чим відповідні твердження відповідачів, викладені у заявах по суті справи, про порушення статті 1 Першого протоколу у разі задоволення позову прокурора, є безпідставними та необґрунтованими.

5.4. Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області, юрисдикції Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області та її компетенції на земельні спори Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області.

Відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (пункт 1 статті 6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1 та 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Судом враховано, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

При цьому, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У контексті зазначеного судом враховане, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 № 3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3 та 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Судом враховано, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

При цьому, судом також враховано, що щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Порушення інтересів держави (територіальної громади) обґрунтовується тим, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, вибули з власності держави з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 стверджує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (пункт 54 рішення).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Як вже зазначалось вище, наразі саме Яготинська міська рада Бориспільського району Київської області є розпорядником спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025.

У даній справі керівник Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області з вимогами про витребування земельних ділянок (кадастрові номери 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025) та припинення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 та зобов`язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, оскільки Яготинська міська рада Бориспільського району Київської області не вживала заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України та повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 у власність держави.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертався до Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області з листом №51-75-201вих23 від 19.01.2023, в якому повідомляв про наявність підстав для витребування на користь держави земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 та просив повідомити про заходи, які вжито Яготинською міською радою з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах.

У відповідь на вказаний лист Яготинська міська рада Бориспільського району Київської області повідомила (лист №08-28/458 від 09.02.2023), що вона зацікавлена у поверненні спірних земельних ділянок у власність держави (комунальну власність), але, у той же час, не вбачає правових підстав для здійснення відповідних заходів. У той же час, в даному листі Яготинська міська рада Бориспільського району Київської області не заперечує проти застосування Корюківською окружною прокуратурою Чернігівської області представницьких повноважень інтересів держави у сфері земельних відносин в її особі.

Оскільки Яготинська міська рада Бориспільського району Київської області протягом розумного строку так самостійно і не звернулась до суду з позовом, то керівник Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області на підставі частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив Яготинську міську раду Бориспільського району Київської області про встановлення підстав та намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області з позовною заявою з метою повернення у державну власність земельних ділянок (лист №51-75-1371вих-23 від 22.03.2023).

З огляду на зазначене, зважаючи, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області.

Таким чином, судом доводи відповідача-2 щодо порушення позивачем процесуальних питань представництва інтересів держави та порядку представництва прокурором, оцінюються критично та до уваги не беруться.

Окрім цього, суд зауважує, що у справах №911/2822/19 та №911/2824/19, в яких встановлено факти незаконного вибуття із власності держави земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025, та які є преюдиційними для даної справи, інтереси держави представляв заступник прокурора Чернігівської області. Таким чином, першочерговий захист інтересів держави щодо вибуття спірних земельних ділянок із власності держави відбувався за ініціативи Чернігівської обласної прокуратури до підпорядкування якої належить й Корюківська окружна прокуратура. Слід зазначити, що однією з підстав для звернення до суду з даним позовом є невиконання рішень у справах №911/2822/19 та №911/2824/19.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу 6 частини 3 статті 17 Закону України «Про прокуратуру» прокурором вищого рівня для керівника окружної прокуратури, його першого заступника та заступників є керівник відповідної обласної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов`язків.

Також у частині 3 статті 17 Закону України «Про прокуратуру» зазначається, що під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними та самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень.

Суд окремо наголошує, що Законом України «Про прокуратуру» визначається, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (стаття 1); єдність системи прокуратури України забезпечується: єдиними засадами організації та діяльності прокуратури, єдиним статусом прокурорів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів та ін. (частина 5 статті 7); прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (частина 2 статті 15).

Зважаючи на все вищезазначене, суд дійшов висновку, що керівник Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області повноважний у даній справі представляти інтереси держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області.

Таким чином, суд не вбачає підстав для залишення позову прокурора без розгляду відповідно до частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з пунктом 2 частини 1, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача-2 у повному розмірі, у зв`язку із тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №786/23 від 27.03.2023) Керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" про зобов`язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, припинення речових прав та витребування земельних ділянок - задовольнити повністю.

2. Припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, вулиця Привокзальна, будинок 2, код ЄДРПОУ 35652231) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 19,363 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0029 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1925278832255, номер запису про право власності 33442171).

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 19,363 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0029 на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (раніше - Лозоворівської сільської ради Яготинського району Київської області).

4. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, вулиця Привокзальна, будинок 2, код ЄДРПОУ 35652231) на користь держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (07700, Київська область, Бориспільський район, місто Яготин, вулиця Незалежності, будинок 67, код ЄДРПОУ 05408823) земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 загальною площею 2 га, що розташована на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (раніше - Лозоворівської сільської ради Яготинського району Київської області) в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 29.05.2018 №10-4769/15-18-сг Саку С.В.

5. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, вулиця Привокзальна, будинок 2, код ЄДРПОУ 35652231) на користь держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (07700, Київська область, Бориспільський район, місто Яготин, вулиця Незалежності, будинок 67, код ЄДРПОУ 05408823) земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 загальною площею 2 га, що розташована на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (раніше - Лозоворівської сільської ради Яготинського району Київської області) в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Київської області від 29.05.2018 №10-4770/15-18-сг Погребному О.М.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, вулиця Привокзальна, будинок 2, код ЄДРПОУ 35652231) на користь Чернігівської обласної прокуратури (рахунок UA248201720343140001000006008, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, одержувач - Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ - 02910114, 14000, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Князя Чорного, будинок 9) 10736,00 грн. (десять тисяч сімсот тридцять шість гривень) судового збору за подання позову.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 18.01.2024.

Суддя С.О. Саванчук