Ухвала

від 25.09.2024 по справі 911/906/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/906/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Підяша О.С., Валевач М.М.,

Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області - не з`явився,

Головного управління

Держгеокадастру у місті Києві та Київській області - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» - Коцупатрий О.М.,

Храпача О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Заступника Генерального прокурора

у справі № 911/906/23

за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області

до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм»

про зобов`язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, припинення речових прав та витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Керівник Корюківської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (далі - Яготинська міська рада) до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» (далі - ТОВ «Нива Фарм»), у якому просив:

- припинити за ТОВ «Нива Фарм» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 19,363 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0029 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1925278832255, номер запису про право власності 33442171);

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 19,363 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0029 на території Яготинської міської ради (раніше Лозоворівської сільської ради);

- витребувати у ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Яготинської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 загальною площею 2 га, що розташована на території Яготинської міської ради, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 29.05.2018 № 10-4769/15-18-сг Саку С.В.;

- витребувати у ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Яготинської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 загальною площею 2 га, що розташована на території Яготинської міської ради, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 29.05.2018 №10-4770/15-18сг Погребному О.М.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що судовими рішеннями у справах № 911/2824/19 та № 911/2822/19 витребувано з незаконного володіння ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0025 площею 2,0 га та 3225583600:01:005:0023 площею 2,0 га, однак при виконанні цих рішень стало відомо, що зазначені земельні ділянки припинили своє існування як об`єкти цивільних прав, оскільки за заявою ТОВ «Нива Фарм» ці земельні ділянки об`єднані з іншими земельними ділянками в земельну ділянкою з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 площею 19,363 га, внаслідок чого порушено майнове право держави на витребування земельних ділянок, а також порушено конституційні засади щодо обов`язковості виконання судового рішення. Тому просив припинити право власності ТОВ «Нива Фарм» на новостворену земельну ділянку та скасувати її реєстрацію, витребувати земельні ділянки в координатах, межах та конфігурації, що були передані безоплатно фізичним особам, які в подальшому продали їх товариству.

При цьому прокурор звернув увагу на те, що у спірних правовідносинах виконання судових рішень про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відповідача можливе лише разом із застосуванням такого способу захисту, як скасування державної реєстрації новоствореної земельної ділянки.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що рішеннями Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі № 911/2824/19 та у справі № 911/2822/19, що набрали законної сили, задоволено позови Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та витребувано з незаконного володіння ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0025 та земельну площею 2,0000 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0023 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

У зазначених справах судами було встановлено незаконне, без волі держави вибуття земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 із власності держави.

Ці судові рішення не виконано й земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 не були повернуті у власність держави, оскільки ТОВ «Нива Фарм» вчинило дії з об`єднання 10 земельних ділянок, у тому числі з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 (незаконність вибуття яких з власності держави встановлено судовими рішеннями у справах № 911/2824/19 та № 911/2822/19), внаслідок чого була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 площею 19,363 га, а попередні кадастрові номери 10 земельних ділянок були перенесені до архівного шару.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за ТОВ «Нива Фарм» зареєстровано право власності на земельну ділянку 3225583600:01:005:0029 площею 19,363 га, а інформація про земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 у цих реєстрах відсутня.

Такі обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із зазначеним позовом за захистом порушених прав держави в особі Яготинської міської ради, яка наразі є розпорядником спірної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024, позов задоволено в повному обсязі.

Припинено за ТОВ «Нива Фарм» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 19,363 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0029 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1925278832255, номер запису про право власності 33442171).

Зобов`язано ГУ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 19,363 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0029 на території Яготинської міської ради (раніше - Лозоворівської сільської ради Яготинського району Київської області);

Витребувано у ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Яготинської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 загальною площею 2 га, що розташована на території Яготинської міської ради (раніше - Лозоворівської сільської ради Яготинського району Київської області) в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 29.05.2018 № 10-4769/15-18-сг Саку С.В.

Витребувано у ТОВ «Нива Фарм» на користь держави в особі Яготинської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 загальною площею 2 га, що розташована на території Яготинської міської ради (раніше - Лозоворівської сільської ради Яготинського району Київської області) в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Київської області від 29.05.2018 № 10-4770/15-18-сг Погребному О.М.

Стягнуто з ТОВ «Нива Фарм» на користь на користь Чернігівської обласної прокуратури 10 736,00 грн судового збору за подання позову.

Суди першої та апеляційної інстанцій вважали всі заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, та виходили з таких мотивів:

- земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 площею 19,363 га сформована шляхом об`єднання 10 земельних ділянок, у тому числі з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025, які були придбані ТОВ «Нива Фарм» у фізичних осіб за договорами купівлі-продажу;

- у справах № 911/2822/19 та № 911/2824/19 встановлено факти незаконного вибуття із власності держави земельних ділянок з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 і ці факти є преюдиційними для справи, що розглядається;

- судові рішення у справах № 911/2822/19 та № 911/2824/19 не виконані і земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 не повернуті у власність держави;

- на момент звернення прокурора до суду із позовом у цій справі, земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 як об`єкти цивільного права вже не існували, оскільки шляхом об`єднання увійшли до складу іншої земельної ділянки з кадастровим номерам 3225583600:01:005:0029, площею 19,363 га;

- повернення земельних ділянок у володіння власника (титульного володільця) шляхом задоволення позовної вимоги про витребування майна в повній мірі не відбувається з огляду на те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3225583600:01:005:0023 та 3225583600:01:005:0025 втратили статус об`єкта цивільних прав, тому рішення суду про витребування майна не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за товариством наразі зареєстровано право не на витребувані спірні земельні ділянки, а на новоутворену земельну ділянку, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки;

- з урахуванням положень частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» задоволення позовних вимог про припинення за товариством у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 та зобов`язання ГУ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 19,363 га з кадастровим номером 3225583600:01:005:0029 призведе до ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів позивача (аналогічні висновки щодо ефективності обраного прокурором способу захисту містяться у постановах Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №672/1790/18 та від 07.12.2022 у справі №924/144/20);

- судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах № 911/2822/19 та № 911/2824/19 встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, тоді як видача ГУ Держгеокадастру наказів не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій відповідного органу державної влади з передачі цієї землі у власність, такі обставини є підставою для задоволення вимог прокурора про витребування у товариства на користь держави в особі Яготинської міської ради, яка наразі є розпорядником спірних земельних ділянок у зв`язку із змінами у законодавстві, земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 29.05.2018 №10-4769/15-18-сг Саку С.В. та земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 29.05.2018 №10-4770/15-18-сг Погребному О.М.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у червні 2024 року ТОВ «Нива Фарм» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, статей 12, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушення норм процесуального права, а саме статей 18, 74, 76-79, 98, 326, пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник, зокрема, зазначає про неналежний спосіб захисту порушеного права, який суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, оскільки фактичною метою позову є зміна способу виконання рішень господарського суду у справах № 911/2822/19 та № 911/2824/19, що, на його думку, суперечить, зокрема статті 326 ГПК та Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку виконання судових рішень і є підставою для закриття провадження у справі в частині вимог про витребування земельних ділянок на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК.

Припинення права власності ТОВ «Нива Фарм» у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 19,363 га, кадастровий номер 3225583600:01:005:0029, яка була сформована згідно з частиною 6 статті 79-1 Земельного кодексу України шляхом об`єднання 10 земельних ділянок, у тому числі за відсутності спору щодо решти земельних ділянок, не ґрунтується на вимогах закону та порушує майнові права товариства.

Суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 388 ЦК щодо вичерпних випадків для витребування нерухомого майна з незаконного володіння добросовісного набувача, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном відповідача.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 911/906/23 за касаційною скаргою ТОВ «Нива Фарм» з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.07.2024.

Керівник Корюківської окружної прокуратури подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а відтак просив відмовити в її задоволенні.

У судових засіданнях 10.07.2024, 31.07.2024, 28.08.2024 оголошувалася перерва.

Заступник Генерального прокурора подав Суду клопотання, у якому просив передати справу № 911/906/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення ефективного способу захисту прав власників земель у подібних правовідносинах, зокрема у випадку, коли сформована на час розгляду справи земельна ділянка, яка є предметом позову, включає як землі, що належать позивачу, так і землі, що належать відповідачу, та щодо яких відсутній спір, а рішення суду про витребування земельних ділянок, державна реєстрація яких скасована, не може бути виконане.

ТОВ «Нива Фарм» подало Суду додаткові пояснення, у яких вважає клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду безпідставним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наведені у клопотанні доводи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (справа «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), рішення ЄСПЛ від 28.11.1999).

Перед касаційним судом у цій справі постало питання щодо комплексного застосування норм матеріального права, а саме статей 15, 16, 387, 388 ЦК, статей 18, 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у контексті належного/ефективного способу захисту прав власника при вирішенні спорів про витребування земельної ділянки (яка внаслідок поділу/об`єднання, включає як земельні ділянки, що належать позивачу, так і земельні ділянки, що належать відповідачу, а рішення суду про витребування первісної земельної ділянки, державна реєстрація якої скасована внаслідок її об`єднання, не може бути виконане), припинення за відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації новоствореної земельної ділянки.

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК, може застосовуватися лише в разі недоступності для позивача можливості захисту його права (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 27).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28).

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У статті 387 ЦК передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і шляхом витребування цих ділянок (див. постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56), від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 (пункт 7.36), від 01.09.2020 у справі № 233/3676/19 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 200), від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19).

Так, за неодноразово висловленими позиціями Великої Палати Верховного Суду, позивач із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 71, 76), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункти 55-57), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункти 120-121, 123-124), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 101, 103), від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19 (пункти 9.32-9.33, 9.38), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 86-87), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 148-151, 153-154, 167-168), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц зазначено, що: «…відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)…

…Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити…

…Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову…».

Велика Палата Верховного Суду також зазначала, що суд витребовує нерухоме майно на користь власника останнього з незаконного володіння того, за ким таке майно зареєстроване саме на праві власності. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовну презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 62-63)).

Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 64), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 93)).

Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. Особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності на неї є можливим незалежно від того, чи набув або не набув володілець право власності (і відповідно право володіння) на таку ділянку (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-66)).

Тому володіння як фактичний стан відрізняється від права володіння. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК) незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 67), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 92)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно. Такий запис засвідчуватиме, що власник нерухомого майна відновив володіння останнім (див., зокрема, постанову від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункти 94, 96)).

У справі № 357/8277/19, (у якій вирішувався спір щодо захисту речових прав позивача на земельну ділянку, яка була розділена та припинила існування), Велика Палата Верховного Суду постановою від 18.04.2023 ухвалила рішення про задоволення позовних вимог про витребування новоутворених земельних ділянок із незаконного володіння відповідача та зазначила, що таке рішення є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що витребування первісної земельної ділянки не може бути ефективним та відповідно до прямих вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та порядку ведення Державного земельного кадастру України таке рішення не може бути виконане.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56), від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 (пункт 7.36)).

Отже, якщо право власності зареєстроване за відповідачем, то задоволення будь-яких вимог, крім вимог про витребування земельних ділянок, не відповідає зазначеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

У справі № 911/906/23 (у якій подано касаційну скаргу та яка розглядається) прокурор обрав такий спосіб захисту порушеного права держави в особі міської ради, як припинення за відповідачем (товариством) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 19,363 га кадастровий номер 3225583600:01:005:0029, зобов`язання ГУ Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки, витребування у відповідача (товариства) на користь держави в особі міської ради земельних ділянок з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 загальною площею 2 га та з кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 загальною площею 2 га, в координатах, межах та конфігурації, що були передані відповідно до наказів ГУ Держгеокадастру фізичним особам, які в подальшому здійснили відчуження цих земельних ділянок відповідачу (товариству), у якого за рішенням суду, що набрало законної сили, в інших справах земельні ділянки (з кадастровим номером 3225583600:01:005:0025 загальною площею 2 га, з кадастровим номером 3225583600:01:005:0023 загальною площею 2 га) витребувано на користь держави в особі відповідного органу.

При вирішенні клопотання Заступника Генерального прокурора про передачу справи № 911/906/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення належного/ефективного способу захисту прав власників земель у подібних правовідносинах суд касаційної інстанції, у тому числі враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 щодо критерію визначення подібності спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Подібність правовідносин у наведених вище справах, розглянутих Великою Палатою Верховного Суду, та у справі № 911/906/23, в якій подано касаційну скаргу, полягає у способі захисту порушених прав позивача шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, коли сама така реєстрація та формування земельної ділянки порушують права власника землі.

Разом із тим наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду висловлено за обставин, коли предметом позовної вимоги про витребування були об`єкти речових прав, які існували як de facto, так і de jure. Позовні вимоги фактично стосувалися витребування рівно того ж майна, що і вибуло з володіння власника, незважаючи на те, що це майно було юридично розділено на частки із внесенням запису про речові права щодо кожної із них окремо. Водночас витребування на користь власника спірного майна мало наслідком повернення всього первісного об`єкта у володіння власника, що відновлювало обсяг речових прав на майно до стану, який існував до порушення.

Володіння позивачів було відновлене внаслідок реєстрації їхніх речових прав на об`єкти, що були предметом позовів та були зареєстрованими безпосередньо за відповідачами.

Натомість у справі № 911/906/23, в якій подано касаційну скаргу, об`єкт, який є предметом позовної вимоги про витребування, de jure припинив своє існування і на нього не зареєстровані речові права за відповідачем.

Так, у цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що у 2018 році на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у приватну власність громадянам у порядку безоплатної приватизації протиправно відведено земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Надалі ці земельні ділянки первісними набувачами було відчужено на користь юридичної особи, якою за результатами поділу та об`єднання із належними йому суміжними земельними ділянками утворено новий об`єкт речових прав - земельна ділянка, яка фактично включає, у тому числі первісно незаконно відчужені з державної власності землі.

Як наслідок, первісні земельні ділянки, залишаючись існувати фактично, як об`єкти цивільних прав на підставі вимог статті 79-1 ЗК існування припинили та їхня державна реєстрація скасована.

Вказуючи на відсутність можливості відновити порушені права шляхом заявлення виключно віндикаційного позову через неможливість виконання рішень суду про витребування первісних земельних ділянок шляхом реєстрації прав державної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (відповідно до прямої вимоги пункту 3 частини 4 статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прокурор заявив позовні вимоги про скасування державної реєстрації новоутвореної земельної ділянки, яка включає первісні земельні ділянки, а також про припинення речових прав на новоутворену земельну ділянку, оскільки це прямо передбачено частиною 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Пред`явлені прокурором позовні вимоги судом задоволено.

Водночас, подаючи касаційну скаргу, ТОВ «Нива Фарм» оскаржує рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про скасування речових прав на новоутворену земельну ділянку та державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, вказуючи, що це не є належним способом захисту, а рішення суду про витребування первісних земельних ділянок достатньо для відновлення порушених прав держави з посиланням на наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування критерію ефективності наведеної позовної вимоги.

Суд касаційної інстанції зазначає, що наразі відсутній висновок Великої Палати Верховного Суду, який би визначав належний/ефективний спосіб захисту прав позивача у випадку, коли предмет спору внаслідок незаконних дій володільців зазнав змін і став частиною нового об`єкта речових прав, що включає поряд із належним позивачу майном інше майно, законність набуття якого позивачем не оспорюється. Водночас такі обставини (поділ первісної земельної ділянки) роблять неможливим виконання судового рішення щодо витребування первісної земельної ділянки з огляду на те, що судове рішення про витребування первісної земельної ділянки вже не може бути підставою для внесення запису про право власності позивача на витребувану земельну ділянку, оскільки кадастровий номер первісної земельної ділянки скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі прав - закритий.

Останнім часом внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин у судовій практиці виникли спори, у яких власник земельної ділянки намагається захистити своє право за обставин, коли належна йому земельна ділянка, що була витребувана на його користь з незаконного володіння відповідача за судовим рішенням в іншій справі або про витребування якої заявлено позовні вимоги, була неодноразово поділена або об`єднана відповідачем з іншими земельними ділянками, внаслідок чого була сформована нова земельна ділянка, у склад якої входять як земельні ділянки, які вибули з власності позивача поза його волею, так і ті земельні ділянки, щодо яких відсутній спір.

Вирішуючи спори у правовідносинах з новими обставинами та намагаючись застосувати сталу практику Великої Палати Верховного Суду щодо визначення неефективного способу захисту прав власників шляхом витребування у разі поділу/об`єднання земельних ділянок, касаційні суди в складі Верховного Суду по-різному вирішували спори.

Так, у справах № 924/504/20 (постанова від 31.01.2023), № 924/144/20 (постанова від 07.12.2022) Касаційний господарський суд, у справі № 672/1790/18 (постанова від 24.03.2021) Касаційний цивільний суд вважали, що задоволення лише віндикаційного позову шляхом витребування об`єднаної земельної ділянки, складовою частиною якої є спірні земельні ділянки, не призведе до повного відновлення порушеного права держави без скасування державної реєстрації права власності відповідача на об`єднану земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

У постанові від 01.02.2024 у справі № 915/200/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду за подібних із цими справами обставин дійшов висновку, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Згідно із частиною 4 статті 303 ГПК про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах 1- 4 статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах 5 або 6 статті 302 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 02.09.2021 у справі № 910/11820/20 зазначила, що для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати кілька з наведених ознак, проте не одночасно у їх сукупності, зокрема: - справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; - встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; - існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми; - існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; - невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; - встановлення глибоких та довгострокових розбіжностей у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому тощо.

На думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, проблема щодо неоднакового застосування положень статей 16, 388 ЦК, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у контексті подання віндикаційного позову як належного та ефективного способу захисту прав власника нерухомого майна, що не потребує скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірне майно, потребує узгодження (уточнення) висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду наведених вище справ.

Заступник Генерального прокурора, обґрунтовуючи кількісний показник для передачі справи № 911/906/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у клопотанні зазначає, що такі правовідносини є непоодинокими та виникають регулярно у ситуаціях, коли незаконні володільці об`єднують належні їм земельні ділянки із землями, щодо яких наявний спір, нівелюючи тим самим можливість поновлення володіння на такі об`єкти - земельні ділянки, які вибули із володіння законних власників.

Зазначає, що на оцінку наявності виключної проблеми у спірних правовідносинах вказує той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у великій кількості спорів, які вже існують, а також можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постала проблема невизначеності.

Прокурор вказує, що аналогічна виключна правова проблема щодо способу захисту вже виникла внаслідок неможливості виконання понад 70 судових рішень про витребування земельних ділянок у ТОВ «Зарус-Інвест» (для прикладу, справи № 924/994/23, № 924/1053/24, № 924/880/23, № 924/1031/23 та інш.). Тільки у справі № 924/1053/23 спір стосується земельних ділянок, щодо яких наявні 53 судові рішення, що набрали законної сили, про задоволення позовних вимог про витребування первісно відчужених із державної власності земельних ділянок.

Аналогічні спори виникли також у справах № 911/2698/23, № 911/2352/23 за позовами прокурора в інтересах держави до ТОВ «Нива Фарм», у зв`язку із невиконанням ще семи судових рішень про витребування земельних ділянок, об`єднаних із землями, належними відповідачу, а також у справах № 915/1662/23, № 915/200/21 за позовами прокурора в інтересах держави за подібних обставин.

Можливість виникнення аналогічних спорів є абсолютною та повсюдною, а тому відповідний правовий висновок, окрім того, що визначить долю десятків судових рішень, що вже набрали законної сили та залишаються невиконаними, буде застосовним до необмеженого кола спорів у майбутньому.

Вирішення цієї виключної правової проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, яка з урахуванням існування наведених вище критеріїв, є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для уточнення висновку щодо визначення ефективного способу захисту у наведених подібних правовідносинах у контексті подання віндикаційного позову як належного та ефективного способу захисту прав власника нерухомого майна, що не потребує/потребує скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірне майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Ця виключна правова проблема може бути вирішена шляхом формування Великою Палатою Верховного Суду єдиного підходу до застосування норм матеріального права, зокрема, статей 15, 16, 387, 388 ЦК, статей 18, 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та обрання ефективного способу захисту в подібних правовідносинах з урахуванням нових обставин, які стали виникати у великій кількості справ.

Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Заступника Генерального прокурора задовольнити.

2. Справу № 911/906/23 разом з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко