Постанова

від 17.01.2024 по справі 910/2158/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2158/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ес Маккензі-Україна"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Кирилюк Т.Ю.)

від 13.06.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Буравльов С.І.)

від 04.10.2023

у справі № 910/2158/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старліт Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ес Маккензі-Україна"

про стягнення 4 757 662,49 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Полумисний В.В.

відповідача - Моряков К.І.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Старліт Груп" (далі - ТОВ "Старліт Груп") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ес Маккензі-Україна" (далі - ТОВ "Еф Ес Маккензі-Україна") про стягнення 4 757 662,49 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач завдав позивачу збитків внаслідок втрати вантажу.

1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/2158/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС Маккензі-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старліт Груп" 927 634,00 грн грошової компенсації за втрачений вантаж. В іншій частині позову - відмовлено.

1.4. ТОВ "Еф Ес Маккензі-Україна" подало до Господарського суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 335 896,14 грн.

1.5. Заява обґрунтована тим, що позовні вимоги позивача були задоволені судом частково у розмірі 927 634,00 грн, що становить 19% від загальної ціни позову, яка складала 4 757 662,49 грн. Відтак відповідач має право на відшкодування 81% понесених ним у зв`язку з розглядом справи витрат на професійну правничу допомогу, що відповідно складає 335 896,14 грн.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/2158/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ес Маккензі-Україна" про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- суду надано лише документ, що має назву "Детальний опис робіт (наданих послуг)", підписаний посадовими особами адвокатського об`єднання, та який фактично містить лише загальний опис наданих послуг без їх деталізації;

- суд не може прийняти доводи відповідача, що підготовка клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з тим, що цей представник обрав для себе необхідність участі в іншому засіданні для розгляду іншого спору. Такі витрати поза розумним сумнівом є витратами самого адвоката, які не повинні покладатись навіть на відповідача у даній справі, а тим більше - на позивача;

- судом не можуть бути прийнятими і витрати адвоката на підготовку процесуальних документів, які не мають будь-якої процесуальної перспективи, зокрема, клопотання про закриття провадження у справі за наявності частково погодженого та не сплаченого боргу. Єдиним доведеним правовим наслідком цієї процесуальної дії представника відповідача є фактичне збільшення вартості наданих послуг на 780 дол. США на ознайомлення з запереченнями позивача та підготовки заперечення на заперечення;

- суд врахував доводи позивача, що заявляючи вимогу про відшкодування витрат з відрядження адвоката, відповідач мав довести суду належними доказами, що ці витрати і саме у заявленому розмірі мали місце та були розумно необхідними з огляду на вимоги частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України;

- позивачем доведено суду відсутність співмірності заявлених до розподілу витрат відповідача на послуги його адвоката у розмірі 414 686,60 грн та відсутність складності вирішення спору;

- подальші дії відповідача (клопотання про перенесення засідань, клопотання про закриття провадження у справі, клопотання про залучення третьої особи тощо) фактично були направленими на затягування розгляду справи по суті заявлених вимог;

- нараховані відповідачем витрати на підготовку мирової угоди взагалі не були пов`язаними з розглядом даної справи судом.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/2158/23 скасовано частково, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ес Маккензі-Україна" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старліт Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС Маккензі-Україна" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 686,00 грн. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ес Маккензі-Україна" про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи частково додаткове рішення та задовольняючи заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 686,00 грн виходив з того, що відповідач просив стягнути з позивача суму правничої допомогу 335 896,14 грн, що більше ніж в двадцять разів перевищує розмір визначених в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат (18 100,00 грн), проте заява не містить належних обґрунтувань щодо такого перевищення.

При цьому, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення частини третьої статті 124 Господарського процесуального кодексу України, а також доводи, викладені в запереченні позивача, дійшов висновку, що зазначена у детальному описі робіт (наданих послуг) в цілому загальна вартість адвокатських послуг не відповідає критерію співмірності зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою. Відтак, враховуючи суму заявленого попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правничу допомогу, витрат на представництво в суді першої інстанції та пропорційність задоволених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заяви щодо покладення на позивача відшкодування відповідачу 16 686,00 грн грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №910/2158/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еф Ес Маккензі-Україна" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, якою просить додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати повністю, постанову суду апеляційної інстанції скасувати частково в частині визначеного розміру витрат, які підлягають відшкодуванню та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 335 896,14 грн.

3.2. Підставами для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Еф Ес Маккензі-Україна" зазначило порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме пункт 2 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також вказав, що апеляційним господарським судом не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Старліт Груп" проти вимог останньої заперечує та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, мотивуючи зазначене тим, що реалізація відповідачем права на захисника було вірно оцінено судами через призму основних принципів добросовісності та розумності, оскільки така реалізація не може бути способом отримання прибутку шляхом відшкодуванням завищених, необґрунтованих, неспівмірних та непотрібних витрат на правову допомогу.

3.4. Додатково скаржник подав пояснення у справі із запереченнями на доводи, викладені у відзиві позивача.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

4.3. Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

4.4. Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

4.5. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

4.6. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

4.7. Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

4.8. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

4.9. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.10. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

4.11. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем у своїй першій заяві по суті спору було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу в сумі 18 100,00 грн та повідомлено про надання підтверджуючих доказів в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України. До відзиву також надано деталізацію попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, згідно якого відповідачем було визначено можлива наявність витрат з правничої допомоги у вигляді надання адвокатом консультацій, узгодження правової позиції - 2 години - 2 000 грн; збір та отримання адвокатом документів - 2 години - 2 000 грн; вивчення правової бази - 1 година - 1 000 грн; підготовка та направлення відзиву на позовну заяву до суду та іншій стороні - 8 годин - 8 000 грн; представництво та захист інтересів в суді (2 судових засідання) - 5 000 грн; витрати пов`язані з направленням відзиву - 100 грн.

Разом з тим, звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення, відповідач просив стягнути з позивача 335 896,14 грн (пропорційно задоволеним вимогам), що більше ніж в двадцять разів перевищує розмір визначених в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, наведеного у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Тобто у даному випадку має місце наявність обставин істотного перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, а тому відповідач в силу приписів частини шостої статті 129 Господарського процесуального кодексу України повинен довести, що станом на час його подання він не міг передбачити витрат, заявлених до відшкодування згідно заяви.

Проте, суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи сторони щодо такого перевищення, дійшов висновку, що збільшення його витрат у зв`язку із укладенням з Адвокатським об`єднанням "АНК Морська юридична практика" договору про надання правової допомоги від 03.03.2023, який визначає їх вартість виходячи із погодинної ставки та кількості витраченого адвокатом часу, - не є непередбачуваними. Залучення до захисту Адвокатського об`єднання є волевиявленням сторони та непов`язане з непереборними обставинами, які б зумовлювали вчинення відповідних дій відповідачем. А укладення додаткового або нового договору з Адвокатським об`єднанням, само по собі, не може бути підставою для істотного (більше ніж у двадцять разів) збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у порівнянні за попереднім орієнтовним розрахунком.

До того ж, суд апеляційної інстанції, дослідивши усі обставини справи та надаючи оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, заявленого у заяві про ухвалення додаткового рішення, а також врахувавши доводи позивача щодо зменшення розміру витрат, дійшов висновку що:

- спір який виник між сторонами у справі не відноситься до складної категорії спорів;

- спірні правовідносини не вимагають великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, а правова стратегія захисту відповідача обґрунтовувалась посиланням на обмеження його відповідальності за завданий позивачу під час перевезення збиток, узгодженими між сторонами положеннями пунктів 4.4 та 1.4 договору №3122020 від 03.12.2020 та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів;

- матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження б яких адвокат витратив значний час у спорах такого характеру.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що вартість наданих Адвокатським об`єднанням послуг з правової допомоги по підготовці та поданню клопотань про відкладення та залучення третьої особи, а також заяви про закриття провадження у справі визначена у 1 300 дол. США (разом), є завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності їх розміру, оскільки їх підготовка не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвоката. Зазначена у детальному описі робіт (наданих послуг) у цілому загальна вартість адвокатських послуг не відповідає критерію співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які відповідач очікував понести у зв`язку з розглядом справи, відповідає критеріям співмірності зі складністю справи, розумною необхідністю витрат для цієї справи, та фактично виконаних адвокатами робіт.

Відповідно до цього розрахунку, відповідач визначив вартість цих послуг, з яких:

- надання адвокатом консультацій, узгодження правової позиції - 2 години - 2 000 грн;

- збір та отримання адвокатом документів - 2 години - 2 000 грн;

- вивчення правової бази - 1 година - 1 000 грн;

- підготовка та направлення відзиву на позовну заяву до суду та іншій стороні - 8 годин - 8 000 грн;

- представництво та захист інтересів в суді (2 судових засідання) - 5 000 грн;

- витрати пов`язані з направленням відзиву - 100 грн.

Враховуючи наведене, з урахуванням понесених витрат, пов`язаних з представництвом інтересів відповідача в суді першої інстанції (за одне засідання), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума витрат, складає 20 600 грн (18 100 грн + 2 500 грн).

З огляду на принцип пропорційного розподілу судових витрат від суми задоволених вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про стягнення з позивача витрати в розмірі 16 686,00 грн (81 % від суми незадоволених вимог).

Водночас, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, суд апеляційної інстанції зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Щодо доводів скаржника, що судом апеляційної інстанції не враховано остаточного розрахунку фактично понесених судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу, то колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 стосовно того, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Також Верховний Суд, розглянувши постанови, висновки яких, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив, що застосування судом апеляційної інстанції норм права в оскаржуваному рішенні не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. Застосування судами норм права у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

Аргументи скаржника стосовно неправильної оцінки судами доказів щодо обставин надання послуг правничої допомоги зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення та постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ес Маккензі-Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №910/2158/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова