Ухвала

від 12.01.2024 по справі 462/7435/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/7435/23

УХВАЛА

12 січня 2024 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого судді Колодяжного С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи приватне підприємство «Авто-Фортуна», Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС у Львівській області про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

встановив:

ТОВ «Автокат» 26.09.2023 року звернулося до Залізничного районного суду м.Львова з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002393 (CГ) від 08.08.2018 року автомобіля MAN 23.414 11967 (2000), № шасі НОМЕР_1 , укладеному в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_2 автомобіля MAN 23.414 11967 (2000), № шасі НОМЕР_1 за ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002380 від 07.08.2018 року транспортного засобу SCHMITZ SPR 24 (1997), № шасі НОМЕР_2 , укладеному в ПП «АВТО ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_2 на транспортний засіб SCHMITZ SPR 24 (1997), №шасі НОМЕР_2 та поновити/визнати право власності на транспортний засіб SCHMITZ SPR 24, (1997), № шасі НОМЕР_3 за ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002379 від 07.08.2018 року автомобіля MAN 19.403 11967 (1996), № шасі НОМЕР_4 , укладеному в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_2 на автомобіль MAN 19.403 11967 (1996), № шасі НОМЕР_4 та поновити/визнати право власності на автомобіль MAN 19.403 НОМЕР_5 (1996), № шасі НОМЕР_6 за ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002108 від 12.06.2018 року транспортного засобу SCHWARZMULLER SPA-3E (1999), № шасі НОМЕР_7 , укладеному в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_2 на транспортний засіб SCHWARZMULLER SPA-3E (1999), № шасі НОМЕР_7 та поновити/визнати право власності на транспортний засіб SCHWARZMULLER SPA-3E (1999), № шасі НОМЕР_7 за ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/18/002107 від 12.06.2018 року автомобіля MAN 19.403, 11973 куб.см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_8 укладеному в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_2 на автомобіль MAN 19.403, 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_8 та поновити/визнати право власності на автомобіль MAN 19.403, 11973 куб. см., 1998 року випуску, шасі № НОМЕР_8 за ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/21/011068 від 26.11.2021 року автомобіля SCHWARZMULLER SPA-3E (1999), № шасі НОМЕР_7 , укладеному в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_2 на автомобіль SCHWARZMULLER SPA-3E, (1999), № шасі НОМЕР_7 та поновити/визнати право власності на автомобіль SCHWARZMULLER SPA-3E (1999), № шасі НОМЕР_7 за ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №5959/22/011815 від 17.09.2022 року, автомобіля MAN 19.403, 11973 куб. см., 1998 року випуску № шасі НОМЕР_8 , укладеному в ПП «АВТО-ФОРТУНА» (СГ) (реєстрація в ТСЦ 4641) між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладання оспорюваного договору: - скасувати перереєстрацію права власності за ОСОБА_2 на автомобіль MAN 19.403, 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_8 та поновити/визнати право власності на автомобіль MAN 19.403, 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_9 за ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 24.11.2023 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. На даний час судом здійснюється підготовче провадження у справі.

10.01.2024 року через систему «Електронний суд» представник позивача ТОВ «Автокат» - Кубрак О.О. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на вказані нижче транспортні засоби, оголошення їх в розшук та поміщення на спеціальний майданчик, й заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які правочини, пов?язані з їх відчуженням (купівля-продаж, міна, дарування та ін.), а саме: MAN 23.414 11967, (2000), шaci №WMAT50ZZZYM307032, що зареєстрований за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на підставі Договору купівлі-продажу №5959/18/002393 (СГ) від 08.08.2018 (реєстрація в ТСЦ 4641); SCHMITZ SPR 24, (1997), шасі № НОМЕР_2 , що зареєстрований за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на підставі Договору купівлі-продажу №5959/18/002380 від 07.08.2018 (реєстрація в ТСЦ 4641); MAN 19.403 11967, (1996), шасі № НОМЕР_4 , що зареєстрований за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на підставі Договору купівлі-продажу № 5959/18/002379 від 07.08.2018 (реєстрація в ТСЦ 4641); SCHWARZMULLER SPA-3E, (1999) шасі № НОМЕР_7 , що зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу №5959/21/011068 від 26.11.2021 (реєстрація в ТСЦ 4641); MAN 19.403, 11973 куб. см., 1998 року випуску, шасі № НОМЕР_8 , що зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу №5959/22/011815 від 17.09.2022 (реєстрація в ТСЦ 4641), так як не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Дану заяву обґрунтовує тим, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 року у справі №914/905/18 апеляційну скаргу ТзОВ «Автокат» задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2018 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ТзОВ «Автокат» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу збитків на суму 420807 грн. задоволено. На виконання вказаної постанови Господарським судом Львівської області 18.02.2022 року видано накази, які були подані для їх примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. 15.09.2022 приватним виконавцем були відкриті відповідні виконавчі провадження. Позивачем за наслідками вчинення виконавчих дій в 2022-2023 роках з`ясовано, що ОСОБА_1 задля уникнення стягнення з нього боргу в 2018 році відчужив належні йому транспортні засоби. Оскільки ОСОБА_1 вже вчинялися умисні та цілеспрямовані дії щодо ухилення від виконання судового рішення про стягнення з нього грошових коштів в порядку регресу шляхом переоформлення його майна на заінтересованих осіб, а отже існує ймовірність вчинення таких дій повторно після пред`явлення позову про визнання договору купівлі-продажу транспортних засобів недійсними, й відповідно ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення, тому просить заяву задовольнити.

З врахуванням положень ч.1 ст.153 ЦПК України, учасники справи в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалась.

Вивчивши зміст та доводи заяви про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, та є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу, охорону його матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною 2 ст.149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред?явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Пунктом 1 ч.1 ст.150ЦПК України визначено, що позов може забезпечуватись шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Таким чином, позивач просить застосувати захід забезпечення позову, передбачений законодавством.

Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС на адвокатський запит від 20.06.2023 року та довідок Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, долучених до відзиву на позовну заяву автомобіль марки «MAN 23.414 11967», 2000 року випуску, № НОМЕР_11 , на підставі договору купівлі-продажу 08.08.2018 року перереєстрований на ОСОБА_2 (актуальний власник); напівпричіп «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , на підставі договору купівлі-продажу 07.08.2018 року перереєстрований на ОСОБА_2 (актуальний власник); автомобіль марки «MAN 19.403 11967», 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , на підставі договору купівлі-продажу 07.08.2018 року перереєстрований на ОСОБА_2 (актуальний власник); напівпричіп SCHWARZMULLER SPA-3E, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_7 , на підставі договору купівлі-продажу 26.11.2021 року перереєстрований на ОСОБА_3 (актуальний власник); автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_8 , на підставі договору купівлі-продажу 17.09.2022 року перереєстрований на ОСОБА_4 (актуальний власник).

Враховуючи наведене, беручи доуваги предметта підставипозову,надавши оцінкувідповідності видузабезпечення позовупозовним вимогам,балансу інтересівсторін,а такожтого,що невжиттятакого заходузабезпечення позовуяк арештмайна можепризвести доподальшого відчуженняспірного майнабудь-якимспособом,не забороненимзаконом,що уразі задоволенняпозову призведедо новихспорів міжособами,за якимибуде зареєстрованоправо власностіна спірнийоб`єктрухомого майна,та позивачем,а такожможливим порушеннямїх правяк законнихнабувачів, суд дійшов висновку про задоволення заяви в частині накладення арешту на автомобіль марки «MAN 23.414 11967», 2000 року випуску, № НОМЕР_11 ; напівпричіп «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 ; автомобіль марки «MAN 19.403 11967», 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_4 ; напівпричіп SCHWARZMULLER SPA-3E, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_7 ; автомобіль марки «MAN 19.403», 11973 куб. см., 1998 року випуску, № шасі НОМЕР_8 , шляхом заборони розпорядження цим майном та проведення з таким обліково-реєстраційних операцій.

Разом з тим, заява про забезпечення позову в частині оголошення транспортних засобів в розшук та поміщення на спеціальний майданчик не підлягає до задоволення, оскільки такий вид забезпечення позову не є співрозмірним засобом забезпечення заявленого позову, зазначені заходи забезпечення позову значним чином можуть порушити права відповідачів на користування належним на праві власності майном, а заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Так згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має правомірно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що розшук майна, як забезпечення позову не визначено статтею 150 ЦПК України, а є однією з примусових заходів спрямованих на виконання рішення суду на стадії його виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Згідно з ч.5 ст.431 ЦПК України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Враховуючи, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, суд вважає за необхідне постановити ухвалу, що є виконавчим документом щодо кожного з відповідачів, на майно яких накладається арешт.

Як передбачено положеннями частини 8 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно з ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Враховуючи наведене правило процесуального закону суд має право, однак, він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідачів.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2018 року (справа № 61-11274св18).

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов?язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

Керуючись ст.10, 12, 13, 149, 150, 153, 258-261,353, 354 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль марки «MAN 23.414 11967», 2000 року випуску, № НОМЕР_11 , напівпричіп «SCHMITZ SPR 24», 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_2 ; автомобіль марки «MAN 19.403 11967», 1996 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , що належать на праві власності ОСОБА_2 , шляхом заборони розпорядження цим майном та проведення з таким обліково-реєстраційних операцій.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокат», місцезнаходження 04073, м.Київ, пр.Степана Бандери, буд.6, офіс808, ЄДРПОУ 39120932;

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред?явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Копію ухвали про забезпечення позову направити заявнику для відома, а Регіональному сервісному центру Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях - для негайного виконання.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч.4 ст.157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи,якому ухваласуду небула врученау деньїї проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний