Постанова

від 18.01.2024 по справі 702/379/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 702/379/23Провадження № 22-ц/821/28/24категорія 307000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.

секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

представник позивача адвокат Штундер Ярослав Григорович;

відповідач: ОСОБА_2 ;

представник відповідача адвокат Домачук Володимир Анатолійович

третя особа: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Бевзюк Валерій Петрович

розглянув у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Бевзюк Валерій Петрович про усунення від права на спадкування.

в с т а н о в и в :

Описова частина

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_3 , 1982 року народження, яка проживала та була зареєстрована у м. Монастирище.

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, на квартиру АДРЕСА_1 , земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4020 га, кадастровий номер: 7123488500:03:001:0574 в адміністративних межах Шабастівської сільської ради, 1/2 частка земельної ділянки площею 3,4020 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7123488500:03:001:0573 в адміністративних межах Шабастівської сільської ради, грошові вклади, які знаходяться в АТ «Ощадбанк» та ПАТ КБ «Приватбанк».

Для прийняття спадщини, ним було подано відповідну заяву, зареєстровану за вх. № 411 від 12.08.2022 року, яка надійшла в межах спадкової справи № 181/2022 номер СР 69573305.

Його тітка ОСОБА_3 була інвалідом з дитинства.

Спадкодавець ОСОБА_3 , приходилась ОСОБА_2 рідною сестрою та йому рідною тіткою.

Про хворобу, яка зумовила до постійного догляду за ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_4 (рідна тітка спадкодавця). Спочатку вона звернулась до відповідача, якому повідомила, що ОСОБА_5 потребує постійного стороннього нагляду та піклування. Проте від догляду за своєю сестрою він відмовився, хоча мав достатню можливість її надавати.

ОСОБА_3 , померла на 39 році життя, зважаючи на досить молодий вік спадкодавця, заповіту останньою складено не було. Однак, в усному порядку, між ОСОБА_1 (позивачем) та ОСОБА_2 (відповідачем), було вирішено, що він, ОСОБА_1 , буде піклуватись та доглядати за своєю тіткою ОСОБА_3 , а після її смерті, відповідач не буде заявляти про свої права на спадкове майно. Домовленість ґрунтувалась на тому принципі, хто доглядає та утримує спадкодавця, той в подальшому успадковує все його майно.

За життя ОСОБА_3 , позивач піклувався про неї, утримував, купував їжу, одяг, речі, супроводжував до лікарів та всіляко підтримував її, в той час як відповідач у даних питаннях участі не брав.

Після смерті ОСОБА_3 всі усні домовленості не були дотримані.

Він організовував та займався похованням ОСОБА_3 та влаштовуванням поминальних обідів.

В зв`язку з вищевикладеним просив суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті своєї сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Всі судові витрати покласти на відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування відмовлено повністю.

Рішення судупершої інстанції,зокрема,мотивовано тим,що позивачемненадано належних, допустимих та безспірних доказів, що відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_3 , яка через хворобу була у безпорадному стані та потребувала такої допомоги.

Суд зазначив, що сам факт того, що сторони домовились про те, що позивач буде доглядати спадкодавця, в результаті отримає спадщину та те, що позивач провів поховання спадкодавиці, не є самостійними підставами для застосування ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 , оскаржив його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі просив скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скаргамотивована тим,що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує, що суддя невірно розглянув справу, вибравши такі факти, щоб відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Судом не досліджено стан спадкодавця, не взяв до уваги покази свідків, які зазначали, що вона не могла сама себе забезпечити, що позивач допомагав фінансово померлій.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 29.06.2022 Монастирищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 8).

Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , виданим Пенсійним фондом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була інвалідом 2 групи (а.с. 9).

ОСОБА_1 12.03.2022 року звернувся до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини після тітки ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).

Відповідно до довідки № 115, виданої 25.04.2023 року виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради ОСОБА_1 дійсно похоронив на кладовищі по АДРЕСА_2 свою тітку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 за власні кошти (а.с. 11).

На підтвердження здійснення поховання та поминального обіду позивачем надано накладну № 29 від 29.06.2022 року про придбання необхідних речей для поховання ОСОБА_3 , рахунок про оплату поминальних обідів 30.06. та 07.08.2022 року та чек № 338 від 29.06.2022 року про придбання продуктів харчування (а.с. 12 - 14).

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Бевзюка В.П. № 364/01-16 від 31.05.2023 року після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведена спадкова справа № 181 2022 рік, в коло спадкоємців, які прийняли спадщину за законом входять: її рідний племінник ОСОБА_1 , 1989 року народження, яким було подано заяву про прийняття спадщини за законом від 12.08.2022 року; та її рідний брат - ОСОБА_2 , 1970 року народження, яким було подано заяву про прийняття спадщини за законом від 09.12.2022 року (а.с. 85).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду повністю відповідає.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідност. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про усунення від спадкування, позивач ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що спадкодавець перебувала у безпорадному стані внаслідок хвороби та потребувала стороннього догляду, який відповідач (єдиний спадкоємець) не надавав, тому вважає що відповідач повинен бути позбавлений права на спадкування.

Крім того, зазначено, що саме позивач ОСОБА_1 здійснював догляд за тіткою, купував ліки, а після смерті поніс витрати на поховання, тому саме він повинна прийняти спадщину, а не відповідач.

Відповідно до статей1216,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ст. 1217 ЦК України,передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зістаттею 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Частиною п`ятоюстатті 1224 ЦК Українипередбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судове практику у справах про спадкування» правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд, при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Згідно висновків Верховного Суду від 12 березня 2020 року за наслідком розгляду справи № 325/314/18 (провадження № 61-4100св19), від 23 грудня 2020 року за наслідком розгляду справи № 209/4512/14-ц (провадження № 61-6041св20) та від 29 червня 2021 року за наслідком розгляду справи № 750/9209/20-ц(провадження№ 61-6290св21) зазначено,що позбавленняособи праваспадкувати -це захід,що маєзастосовуватися лишев крайньомувипадку зурахуванням передусімхарактеру поведінкивідповідача. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. При цьому, Верховним Судом зазначено, що позивачами у вказаній категорії справ повинно бути доведено, що спадкодавець дійсно потребувала сторонньої допомоги, а якщо потребувала - зверталася за такою допомогою до відповідачів у вказаних справах, а останні ухилялися від її надання.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятоїстатті 1224 ЦК Українимає значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Вказані правові висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 4 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), від19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 2 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20), від 1 квітня 2021 року у справі № 760/8781/17-ц (провадження № 61-18807св20), від 16 серпня 2023 року у справі № 714/675/17, від 12 жовтня 2023 року у справі № 760/3157/21.

Згідно з вимогами статей12,81 ЦПК Україниобов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цимЦПК України, покладається на кожну із сторін.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Судом першої інстанції встановлено, що спадкодавець, згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , виданим Пенсійним фондом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була інвалідом 2 групи, інвалідність з дитинства, проте доказів того, що вона потребувала сторонньої допомоги матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, з урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши вік, стан здоров`я спадкодавця, негативне відношення сторін одна до одної, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцеві, винної поведінки останнього, а також потребу спадкодавця в такій допомозі.

Доводи апелянта про неврахування судом при розгляді справи наданих ним письмових доказів, а також залишення поза увагою показання свідків, які були допитані за його клопотанням, є необґрунтованими, оскільки ці докази судом першої інстанції оцінені в сукупності з іншими письмовими доказами та показаннями свідків.

Крім того, районним судом надано правильну оцінку відсутності факту винної поведінки відповідача, оскільки матеріали справи не містять доказів ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавці та факту її потреби саме у допомозі відповідача. Суд правильно встановив, що позивачем не доведено факту звернення спадкодавця до відповідача з проханням у наданні допомоги, а останній, маючи змогу надати таку допомогу, ухилився в її наданні.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував, що незважаючи на участь позивача у догляді за померлою, останній не зробив будь-якого розпорядження на випадок своєї смерті відносно спадкового майна, що свідчить про відсутність її бажання в позбавлення відповідача права на спадкування.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції правомірно в своєму рішенні акцентував увагу на ту обставину, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Частина перша ст. 76 ЦПК Українивказує на те, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду про те, що позивачем не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів винної поведінки відповідача.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Звертаючись за захистом своїх прав до суду саме позивач повинен обґрунтувати підстави позову, предмет позову, вказати осіб, які порушують його права, та яких може стосуватись вирішення спору відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільно-процесуального судочинства.

Надаючи оцінку законності рішення суду, враховуючи матеріали справи, колегія суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що саме позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України та з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог, зазначені нею обставини. Оскільки таких доказів він суду не надано, тому суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову через його недоведеність.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не містять доказів та посилань, що оскаржуване рішення є незаконним, та судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, оскільки доводи апеляційноїскарги висновків суду не спростовують, тому вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районногосуду Черкаськоїобласті від14серпня 2023року усправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:приватний нотаріусУманського районногонотаріального округуБевзюк ВалерійПетрович проусунення відправа наспадкування - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повногосудового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 18 січня 2024 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко