Постанова

від 23.07.2024 по справі 702/379/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 702/379/23

провадження № 61-2352св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Бевзюк Валерій Петрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2023 року у складі судді Жежер Ю. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 січня 2024 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Бевзюк В. П., про усунення від права на спадкування.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований, тим що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_3 , яка мала інвалідність

з дитинства.

3. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4020 га, кадастровий номер: 7123488500:03:001:0574 в адміністративних межах Шабастівської сільської ради; 1/2 частку земельної ділянки площею 3,4020 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7123488500:03:001:0573 в адміністративних межах Шабастівської сільської ради; грошові вклади в АТ «Ощадбанк» та АТ КБ «Приватбанк».

4. Про прийняття спадщини ним нотаріусу було подано відповідну заяву, зареєстровану за вх. № 411 від 12 серпня 2022 року в межах спадкової справи № 181/2022.

5. Відповідач ОСОБА_2 є рідним братом спадкодавця ОСОБА_3 .

6. ОСОБА_4 , яка є тіткою ОСОБА_3 , повідомляла відповідача про хворобу сестри та потребу у постійному догляду, проте ОСОБА_2 від догляду за сестрою відмовився, хоча мав можливість надати необхідну допомогу.

7. ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті заповіт не складала, проте усно між сторонами було вирішено, що ОСОБА_1 буде піклуватись та доглядати за тіткою, а відповідач, після її смерті, не буде заявляти про свої права на спадкове майно. Домовленість ґрунтувалась на тому, що хто доглядає та утримує спадкодавця, той в подальшому успадкує все майно.

8. За життя ОСОБА_3 саме він піклувався про неї, утримував, купував їжу, одяг, речі, супроводжував до лікарні та всіляко підтримував, а після її смерті займався організацією поховання та влаштуванням поминальних обідів.

9. Однак після смерті ОСОБА_3 , відповідач вказаних домовленостей не дотримався та став претендувати на спадщину.

10. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд усунути

ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 14 серпня 2023 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, у позові відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав, що позивачем не доведено ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_3 , а посилання на усну домовленість між сторонами про догляд за спадкодавцем та подальший розподіл спадщини, не свідчить про наявність підстав для застосування положень частини п`ятої статті 1224 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржені судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. 15 лютого 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14 серпня

2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 січня 2024 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які

у березні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

15. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду

від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц, від 21 березня 2018 року

у справі № 337/6000/15, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц,

від 29 червня 2021 року у справі № 750/9209/20, від 14 листопада 2018 року

у справі № 712/4709/15, від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17,

від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Вказує, що судами не було належним чином досліджено докази

у справі, проігноровано пояснення відповідача та показання свідків. Не досліджено стан спадкодавця, зокрема чи могла вона сама себе забезпечувати, з урахуванням того, що до неї приходив соціальний працівник.

18. Пославшись на наявність у померлої співмешканця, суди не встановили його особу, взявши до уваги лише показання свідків.

19. Також судами проігноровано той факт, що відповідач самоусунувся від надання допомоги сестрі.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Обставини справи, встановлені судами

20. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була особою

з інвалідністю 2 групи та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21. 12 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса

із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї тітки ОСОБА_5 .

22. Відповідно до довідки № 115, виданої 25 квітня 2023 року виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради, ОСОБА_1 здійснив поховання ОСОБА_3 на кладовищі у с. Половинчик Монастирищенської територіальної громади.

23. На підтвердження оплати витрат на поховання та поминальні обіди позивачем надано накладну від 29 червня 2022 року № 29, рахунки

від 30 червня 2022 року та 07 серпня 2022 року, а також чек від 29 червня 2022 року № 338.

24. Згідно з довідкою приватного нотаріуса від 31 травня 2023 року

№ 364/01-16 після смерті ОСОБА_3 , заведена спадкова справа № 181/2022, до кола спадкоємців за законом, які прийняли спадщину входять: рідний племінник спадкодавця - ОСОБА_1 , яким 12 серпня 2022 року було подано заяву про прийняття спадщини за законом; рідний брат

спадкодавця - ОСОБА_2 , яким 09 грудня 2022 року було подано заяву про прийняття спадщини за законом.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

25. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

26. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

27. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

28. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

29. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

30. Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на наявність підстав, визначених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідача від права на спадкування, стверджуючи, що ОСОБА_2 , будучи рідним братом померлої ОСОБА_3 , ухилявся від надання їй допомоги, яка через тяжку хворобу була у безпорадному стані та потребувала постійного піклування і догляду.

31. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

32. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом

(стаття 1217 ЦК України).

33. Частиною третьою статті 1224 ЦК України передбачено, що не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

34. Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

35. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

36. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

37. Вказані висновки викладено Верховним Судом у постановах

від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15, від 04 березня 2019 року

у справі № 321/1573/17, від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц,

від 02 лютого 2022 року у справі № 706/445/20, від 31 травня 2022 року

у справі № 323/288/21, від 16 березня 2023 року у справі № 185/6281/21,

від 26 червня 2023 року у справі № 466/6613/20.

38. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за позовом заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому необхідно враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

39. Ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій

(див. постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі

№ 337/6000/15 та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16).

40. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

41. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

42. Суди попередніх інстанцій,надавши належну оцінку наявним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті його сестри ОСОБА_3 , оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів перебування ОСОБА_3

в безпорадному стані та існування у неї потреби в допомозі саме ОСОБА_2 .

43. На підтвердження своїх вимог, ОСОБА_1 послався на те, що

ОСОБА_3 була особою з інвалідністю з дитинства, тому потребувала сторонньої допомоги, проте, сам лише факт наявності в особи інвалідності не доводить наявності підстав передбачених статтею 1224 ЦК України для усунення від спадкування, на що правильно вказали суди.

44. Доводи касаційної скарги про не врахування судами наданих позивачем письмових доказів, а також залишення поза увагою пояснень відповідача та показань свідків, які були допитані за його клопотанням, є безпідставними, оскільки докази, надані сторонами, судами оцінені в їх сукупності.

45. При цьому узагальнені показання допитаних в суді першої інстанції свідків, зводяться до того, що до потрапляння в лікарню у травні 2022 року ОСОБА_3 постійного стороннього догляду не потребувала, мала дохід

у вигляді пенсії та орендної плати за землю, а також грошові заощадження

в банку.

46. Відомості про те, що через дії чи бездіяльність відповідача, ОСОБА_3 , не була забезпечена необхіднім лікуванням та доглядом під час перебування

у лікарні, в матеріалах справи відсутні.

47. Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги щодо не дослідження судами стану ОСОБА_3 , змоги самостійно себе утримувати та наявності у неї співмешканця, які фактично спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом.

48. За встановлених обставин, висновки судів не суперечать узагальненим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду

від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц, від 21 березня 2018 року

у справі № 337/6000/15, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц,

від 29 червня 2021 року у справі № 750/9209/20, від 14 листопада 2018 року

у справі № 712/4709/15, від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17,

від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц, на які посилався заявник як на підставу касаційного оскарження.

49. Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримали вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень та правильно вирішили спір.

50. Незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

51. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року).

52. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

53. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

54. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

55. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

56. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

57. Враховуючи відсутність необхідності у заслуховуванні пояснень учасників справи, заява ОСОБА_1 про розгляд справи за участі сторін, викладена у касаційній скарзі, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 14 серпня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 18 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович