Рішення

від 16.01.2024 по справі 183/3793/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3793/23

№ 2/183/435/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., прокурора Ліскіна В. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Комунального підприємства «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування», Губиниської селищної ради до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунального підприємства «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 15507 гривень 99 копійок, -

В С Т А Н О В И В:

у березні 2023 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/6028/20 від 26 вересня 2022 року ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнано винним та призначено покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки, без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням строком два роки. В результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, у зв`язку з чим останній перебував на лікуванні в КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» з 19 вересня 2020 року по 16 жовтня 2020 року 27 л/д у травматологічному відділенні. На лікування потерпілого витрачено 15 507,99 грн. Витрати закладів охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_2 здійснені внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 , тому між діями останнього та цими витратами є прямий причинний-наслідковий зв`язок, що встановлено вироком суду, а тому обов`язок по відшкодуванню витрат необхідно покласти на відповідача та стягнути з нього, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого кошти в сумі 15 507,99 грн.

Постановленою суддею ухвалою від 10 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справ, призначено судове засідання.

23 травня 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року його визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки, без позбавлення права керування транспортними засобами. Внаслідок дій потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, у зв`язку з чим перебував на лікуванні в Комунальному підприємстві «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування». Однак, відповідач вважає, що розрахунок вартості ліжко-дня, на який посилається позивач, як на обґрунтування своїх позовних вимог є надуманим та заявлений без розрахункового обґрунтування, оскільки медикаменти та засоби догляду купувалися сином потерпілого - ОСОБА_3 , за надані відповідачем кошти в розмірі 35 000,00 грн, які останній отримав під розписку 14 жовтня 2020 року. Від сина потерпілого відповідачеві стало відомо, що потерпілий перебував в індивідуальній палаті і за кожний ліжко-день його родиною проводилася оплата, через що відповідачем і відшкодовано матеріальну шкоду саме у зазначеному в розписці розмірі. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано документів на підтвердження витрат на стаціонарне лікування потерпілого, час його перебування на лікуванні та перелік медикаментів, які використовувалися під час лікування. Витрати на лікування потерпілої особи повинні обчислюватись, виходячи із фактичної кількості ліжко-днів, проведених потерпілою особою у лікувальному закладі і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, при цьому до вказаних витрат не включаються витрати на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Указуючи, що розмір витрат, понесених лікувальним закладом, підтверджується довідкою КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» від 24 лютого 2023 року за вих. № 136 про вартість знаходження хворого ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні, позивач зазначає лише період та загальну вартість у розмірі 15 507,99 гривень. Однак належного розрахунку витрат на стаціонарне лікування потерпілого, складеного бухгалтерією медичного закладу з зазначенням алгоритму обчислення витрат на виплату заробітної плати медперсоналу, витрат на утримання лікувального закладу, обсягу медичних послуг пацієнту, розрахунку витрачених медичних препаратів на його лікування позивачем до справи не додано. Окрім того позивачем не надано на підтвердження понесених витрат медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_2 , зі змісту якої можна визначити достовірну кількість днів перебування у стаціонарі, кількість досліджень та лабораторних обстежень, які проведені потерпілому, а також вартість використаних перев`язувальних матеріалів та медичних засобів, які були використані для хворого, якщо такий облік матеріалів вівся по конкретній особі потерпілого. Позивачем не перевірено наявність внесення коштів до КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» безпосередньо до бухгалтерії даного медичного закладу рідними хворого на час його лікування.

У судовому засіданні 08 червня 2023 року судом задоволено клопотання прокурора та долучено докази до матеріалів справи. Також у судовому засіданні долучено, подану прокурором, відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві та вважає, що позовна заява підлягає задоволенню. Розписка, надана відповідачем до відзиву та згідно з якою відповідачем передані грошові кошти в розмірі 35 000,00 грн ОСОБА_3 не є належним доказом у справі, оскільки предметом розгляду у справі є відшкодування витрат на лікування потерпілого закладові охорони здоров`я, а не відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. У розписці зазначено, що грошові кошти передані в рахунок відшкодування шкоди потерпілому, а не на відшкодування витрат лікувального закладу та про подальше перерахування коштів на рахунок лікарні. Відповідна довідка від 24 лютого 2023 року № 136 від про вартість 1 ліжко-дня, видана медичним закладом, у якому потерпілий проходив лікування та розрахована відповідно до «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я і стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545. Крім того, розмір позовних вимог підтверджується листом КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» від 30 травня 2023 року за вих. № 431, що містить інформацію щодо кількості днів знаходження потерпілим на лікуванні, інформацію про ліки отримані за рахунок бюджетних коштів, проведені медичні обстеження, розрахунок вартості 1 ліжко-дня та відомості, що ліки придбані за власні кошти не включені до розрахунку.

У судовому засіданні 02 жовтня 2023 року долучено до матеріалів справи докази, подані представником відповідача - адвокатом Пташинським О. А. та поновлено строк для їх подання. Також постановленою судом ухвалою від 02 жовтня 2023 року витребувано докази у справі. Докази отримано судом 20 жовтня 2023 року.

Станом на день розгляду справи заперечення на відповідь на відзив до суду від відповідача не надходили.

Прокурор Ліскін В. І. у судовому засіданні позов підтримав, з підстав, указаних у ньому, просив задовольнити.

Представник позивача-1 - Комунального підприємства «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача-2 - Губиниської селищної ради у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника. Вирішення спору залишив на розсуд суду.

Відповідач у судове засідання не з`явився. 08 листопада 2023 року представником відповідача - адвокатом Пташинським О. А. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному, яке задоволено судом. У подальшому відповідач, представник відповідача у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Зважаючи на поданий відповідачем відзив на позовну заяву, подані представником відповідача докази, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.

Суд, заслухавши позицію прокурора, дослідивши надані докази у їх сукупності, дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 1026 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до частин 4-6 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом установлено та визнано відповідачем, що вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року у справі № 183/6028/22, зокрема, ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки без позбавленням права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком 2 роки. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи /а.с.30-31/. Вирок набрав законної сили 27 жовтня 2022 року.

Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з належним чином засвідченою копією листа Комунального підприємства «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» від 28 лютого 2023 року № 145 вбачається, зокрема, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні 27 л/д з 19 вересня 2020 року по 16 жовтня 2020 року у травматологічному відділенні. Заходи щодо стягнення витрат на лікування потерпілих лікарнею не вживались /а.с.14/.

Як убачається з матеріалів справи, заходи щодо стягнення витрат на лікування потерпілого не вживалися також і Губиниською селищною радою Новомосковського району /а.с.37/.

Відповідно до належним чином засвідченої копії довідки КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» від 24 лютого 2023 року № 136, вартість знаходження хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні за період з 19 вересня 2020 року по 16 жовтня 2020 року становить 15 507,99 грн /а.с.15/.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі норми законодавства.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 та ч. 4 ст. 56 ЦПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою.

Наведені обставини є підставою для представництва інтересів держави в суді прокурором.

Комунальне підприємство «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування», у якій проводилось лікування потерпілого перебувало в управлінні Дніпропетровської обласної ради та фінансується з обласного бюджету. Витрати, здійснені вищевказаною медичною установою на лікування потерпілої від злочину та непогашення зазначених витрат, призводять до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що створює навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам.

У клопотанні про долучення до матеріалів справи доказів від 26 вересня 2023 року представник відповідача, посилаючись на отриманий від Губиниської селищної ради лист від 10 липня 2023 року № 1989, зазначає, що Губиниська селищна рада не є належним позивачем у справі, оскільки приймання-передача КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» від Новомосковської районної ради до Губиниської селищної ради відбулась 30 грудня 2020 року, тоді як потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 19 вересня 2020 року по 16 жовтня 2020 року, тобто Губиниська селищна рада не була розпорядником коштів, які надходили до лікарні з метою лікування хворих.

Відповідно до п.1.2. наданої суду належним чином засвідченої копії Статуту Комунального підприємства «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» (далі - Статут), Комунальне підприємство «Новомосковська центральна районна лікарня» згідно з рішенням Губиниської селищної ради від 16 грудня 2020 року № 6-2/VIII прийняте до комунальної власності Губиниської селищної ради. Згідно з п. 1.4 Статуту засновником та Органом управління Підприємства є Губиниська селищна рада /а.с.16-27/.

З долученої до матеріалів справи належним чином засвідченої копії листа Губиниської селищної ради від 10 липня 2023 року № 1989 встановлено, що приймання-передача юридичної особи КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» від Новомосковської районної ради до Губиниської селищної ради відбулась 30 грудня 2020 року. Також установлено, що у зв`язку з правонаступництвом права та обов`язки, разом із юридичною особою перейшли як доходи, так і видатки/борги підприємства, що утворились за попередні періоди /а.с.84/.

Таким чином, суд приходить висновку, що Губиниська селищна рада є належним позивачем у справі, а тому відхиляє доводи представника відповідача, як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що медикаменти та засоби догляду для потерпілого ОСОБА_2 купувалися сином потерпілого - ОСОБА_3 , за надані відповідачем кошти в розмірі 35 000,00 грн, які останній отримав під розписку від 14 жовтня 2020 року, копію якої долучено до відзиву /а.с.52/.

Однак, суд вважає, що вказана розписка не є належним доказом у справі, оскільки предметом розгляду цієї справи є відшкодування витрат на лікування потерпілого закладові охорони здоров`я, а не відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. Також у наданій розписці вказано, що грошові кошти передані в рахунок відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_2 , а не на відшкодування витрат лікувального закладу. Відомості про подальше перерахування коштів на рахунок лікарні, зобов`язання особи ОСОБА_3 перерахувати такі кошти на вказані цілі в розписці також не зазначені.

Таким чином суд не приймає до уваги вищевказаний доказ, як неналежний.

Також, у відзиві на позов відповідач указує, що позивачем не надано належний розрахунок витрат на стаціонарне лікування потерпілого, складений бухгалтерією медичного закладу з зазначенням алгоритму обчислення витрат на виплату заробітної плати медперсоналу, витрат на утримання лікувального закладу, обсягу медичних послуг пацієнту, розрахунку витрачених медичних препаратів на його лікування, медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 , кількості досліджень та лабораторних обстежень, які проведені потерпілому.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Пунктом 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545 (далі - Порядок) передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

У пункті 3 Порядку зазначено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Крім цього, методологія та порядок обліку фактичних витрат закладів охорони здоров`я у зв`язку з наданням послуг з медичного обслуговування, які враховуються під час розрахунку єдиних тарифів та коригувальних коефіцієнтів на медичні послуги, визначені Методикою розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1075

Ця Методика спрямована на забезпечення стандартизації та уніфікації підходів до обліку витрат у закладах охорони здоров`я та встановлення базових принципів універсальної національної системи розрахунку вартості послуг з медичного обслуговування, фінансування яких забезпечується за рахунок бюджетних коштів.

Згідно з формулою розрахунку середньої вартості ліжко-дня у клінічному відділенні така вартість визначається шляхом ділення загальної вартості клінічного відділення після виконання покрокового розподілу витрат на загальну кількість ліжко-днів у клінічному відділенні.

У судовому засіданні судом досліджено наданий позивачем розрахунок витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 , виданий КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» від 30 травня 2023 року № 431, який містить інформацію про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого, яка складає 15 507,99 грн. Також розрахунок містить інформацію щодо кількості днів знаходження потерпілим ОСОБА_2 на лікуванні, інформацію про ліки отримані за рахунок бюджетних коштів, проведені медичні обстеження, розрахунок вартості 1 ліжко-дня та відомості, що ліки придбані за власні кошти не включені до розрахунку /а.с.57-59/. Вказані обставини підтверджуються і наданими суду, на виконання ухвали суду про витребування доказів, копіями документів стосовно лікування ОСОБА_2 , 1939 року народження, які також містять вищевказану інформацію /а.с.117-192/. Крім того, в журналі обліку виконаних перев`язок по травматологічному відділенню вбачається виконання процедур щодо ОСОБА_2 за рахунок коштів бюджету /а.с.132-137/, а доказів того, що за рахунок коштів відповідача потерпілий отримував послуги з платного перебування в медичному закладі відповідачем не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що вищевказаний розрахунок підписаний уповноваженими посадовими особами лікувального закладу, а саме: виконуючим обов`язки генерального директора та фінансовим директором.

Суд вважає, що зазначені докази є належними та допустимими, оскільки отримані безпосередньо з лікувального закладу, в якому перебував потерпілий ОСОБА_2 .

Таким чином аргументи відповідача та його представника щодо ненадання позивачем належного розрахунку витрат на стаціонарне лікування потерпілого, суд відхиляє, оскільки такі спростовуються вищезазначеними матеріалами справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд висновує, що в судовому засіданні встановлено причино-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_1 та підставами перебування потерпілого ОСОБА_2 на лікуванні. Позивачем належними доказами доведено розмір витрат, пов`язаних із стаціонарним лікуванням потерпілої особи, а тому обов`язок з відшкодування витрат необхідно покласти на відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інші доводи та аргументи сторін, викладені у заявах по суті справи, з огляду на відсутність доказів на їх підтвердження, як самі по собі так і у сукупності з іншими не можуть бути підставою для задоволення чи відмови в задоволенні позову, а тому не приймаються судом до уваги та не досліджуються.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, ураховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь держави у розмірі 1 073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов керівника Новомосковської окружної прокуратури - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , в розмірі 15 507 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сім) гривень 99 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19 січня 2024 року.

Учасники справи:

прокурор - Новомосковська окружна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909938; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 5;

позивач-1 - Комунальне підприємство «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування», код ЄДРПОУ 26137707; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 238;

позивач-2 - Губиниська селищна рада, код ЄДРПОУ 04338457; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт Губиниха, вул. Шевченка, буд. 16;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов