Ухвала

від 08.01.2024 по справі 953/6269/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/6269/23 (1-кс/953/9040/23) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/44/24 Суддя доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

підозрюваного - ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42023052110000069 від 17.07.2023 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою продовжено ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а саме: заборонено підозрюваному залишати житло квартиру АДРЕСА_1 в період доби з 23:00 год. до 05:00 год. за виключенням необхідності перебувати в безпечному місці в період оголошення сигналу тривоги, строком на 2 місяці, тобто до 20 січня 2024 року включно.

Також на ОСОБА_7 покладено наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора за кожною вимогою; не залишати місце мешкання за адресою: АДРЕСА_2 в період доби з 23:-- до 05:00 год., за виключенням необхідності перебувати в безпечному місці в період оголошення сигналу тривоги; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання в Харківській області.

На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу захисник посилалася на те, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України відсутні. Зазначала, що ОСОБА_7 співпрацює зі слідством. Вказувала, що слідчий суддя не навів обґрунтувань неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. Посилається на наявність міцних соціальних зв`язків. Також вважає підозру необґрунтованою.

Заслухавши доповідьсудді,доводи підозрюваного ОСОБА_7 та йогозахисника ОСОБА_8 ,які підтрималиподану апеляційнускаргу тапросили їхзадовольнити,а такожпояснення прокурора,який заперечувавщодо задоволенняапеляційної скаргита вважавоскаржувану ухвалузаконною таобґрунтованою,дослідивши матеріалипровадження таперевіривши доводиапеляційної скарги,колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги захисника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023052110000069 від 17.07.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.

Прокурором було подано до слідчого судді суду першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту, в якому він посилався на те, що наявні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, що полягають у можливості переховуватись від органів досудового розслідування і суду, впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та у такий спосіб перешкоджати кримінальному провадженню, продовжують існувати.

Слідчий суддя суду першої інстанції встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Вирішуючи питання щодо заходу, який належить застосувати до ОСОБА_7 , слідчий суддя суду першої інстанції виходив із того, що враховуючи наявність ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а саме позбавлення волі від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років, враховуючи також, що ОСОБА_7 раніше не судимий, а тому слідчий суддя продовжив відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 176 КПК України до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Строк застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту може бути подовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до відомостей судового провадження вбачається, що постановою першого заступника керівника спеціалізованої у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 від 18.10.2023 року продовжено строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до 24 листопада 2023 року.

24 серпня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2023 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4202352110000069 від 17.07.2023 за підозрою, в тому числі, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191 КК України до 5 місяців, тобто до 24.01.2024 року включно.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, для завершення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких зазначена в клопотанні прокурора.

Зміст оскаржуваної ухвали підтверджує, що слідчий суддя суду першої інстанції дослідив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з урахуванням особливостей даного кримінального провадження, об`єму висунутої підозри, необхідності виконання ряду слідчих і процесуальних дій, обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби у межах продовженого строку досудового розслідування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч.1ст.177 КПК України.

Надаючи оцінку продовження існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду, колегія суддів зазначає, що ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

За таких обставин, враховуючи зазначене, а також те, що дії ОСОБА_7 , за вчинення яких йому повідомлено підозру, класифікуються як тяжкий злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років внаслідок чого колегія суддів вбачає, що існує суспільний інтерес та саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що продовжують існувати ризики того, що підозрюваний може вдатися до втечі, переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків, а тому більш м`який запобіжний захід, ніж продовження застосування домашнього арешту у певний період доби не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).

Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м`якого виду запобіжного заходу.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, проходить службу в складі ЗСУ на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий, однак такі відомості не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт у певний період доби. Крім того, зазначені обставини існували на час інкримінованих підозрюваному дій, однак, згідно підозри, вони не стали для нього стримуючим фактором для уникнення від вчинення дій відповідно до повідомлення про підозру.

Доводи апеляційної скарги стосовно неповного дослідження слідчим суддею підстав застосування запобіжного заходу не свідчить про необґрунтованість судового рішення. Всім обставинам справи слідчим суддею дана належна оцінка у відповідності з вимогами КПК України. Крім того, суддею врахована практика ЄСПЛ, конкретні обставини справи. Суворість покарання, яка є суттєвим, проте не єдиним елементом, що має враховуватись під час обрання запобіжного заходу, не може слугувати підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу.

Крім того, доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.

Доводи захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання іншого запобіжного заходу, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, оскільки доводи захисника ґрунтуються суто на його суб`єктивних оціночних судженнях.

За таких обставин доводи сторони захисту про недоведеність висновків суду першої інстанції з цього приводу та їх декларативність не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки є необґрунтованими.

Поряд з цим, належить врахувати. Що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор повідомив, що ОСОБА_7 не порушував обов`язків, які були встановлені йому ухвалою слідчого Київського районного суду м. Харкова судді від 20 листопада 2023 року.

Враховуючи наведене,колегія суддівдійшла висновку,що продовженнясаме такоговиду запобіжногозаходу,як домашнійарешт,забезпечить належнупроцесуальну поведінку ОСОБА_7 та слугуватиме досягненню процесуальним задачам і меті досудового розслідування є законними та обґрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими, а тому і такими, що не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Київськогорайонного судум.Харкова від20листопада 2023року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді :