Постанова
від 14.08.2023 по справі 722/694/18
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року

м. Чернівці

справа № 722/694/18

провадження 22-ц/822/297, 298/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Паучек І.А.

з участю представника позивача Іванічека Олександра Івановича , представника відповідача Поляк Марії Володмирівни , представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Мужилівського Дмитра Валерійовича

учасники справи:

позивач ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4

відповідач ОСОБА_5 , Вашковецька сільська рада Сокирянського району Чернівецької області, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6

апеляційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іванічек Олександр Іванович, на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2023 року, додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2023 року, головуючий у першій інстанції Унгурян С.В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Іванічек О.І., у травні 2018 року звернувся до суду з позовом до Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, ОСОБА_5 про скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

Зазначав, що рішенням 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року, прийнятого згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» передано ОСОБА_7 безкоштовно у приватну власність земельні ділянки 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства.

Внаслідок смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_4 подружжя ОСОБА_8 вважається такою, що прийняла спадщину.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 15 вересня 2016 року визнано право власності ОСОБА_3 на спадкове майно житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

З метою виготовлення правовстановлюючих документів на землю ОСОБА_4 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 укладено договір на виконання робіт від 12 вересня 2017 року №13-Г-17.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 виготовлено зведений кадастровий план земельної ділянки, за яким на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3 , розташована земельна ділянка кадастровий номер 7324082000:01:001:0742, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №540767 від 26 листопада 2012 року належить ОСОБА_5 .

Рішенням 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12 затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0713 га в с.Вашківці із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер земельної ділянки 7324082000:01:001:0742).

Рішення 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12 та державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767, виданий 26 листопада 2012 року ОСОБА_5 порушує право ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації на земельні ділянки та реєстрацію права власності на земельні ділянки.

У державному акті на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767, виданому 26 листопада 2012 року ОСОБА_5 , відсутні відомості щодо місця розташування земельної ділянки розміром 0,713 га цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7324082000:01:001:0742.

Фактично наведена земельна ділянка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Загальний розмір земельних ділянок по АДРЕСА_1 складає 0,5819 га, має право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в загальному розмірі, що не перевищує 2 га.

Однак, знаходження в цих межах земельної ділянки ОСОБА_5 позбавляє права на внесення змін до рішення 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року.

Просив визнати рішення 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12 в частині затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0.0713 га в с.Вашківці із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер земельної ділянки 7324082000:01:001:0742) незаконним та скасувати.

Визнати державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767, виданий 26 листопада 2012 року ОСОБА_5 на підставі рішення 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 25 червня 2012 року №46/10-12, згідно якого ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0713 га, земельна ділянка розташована в с.Вашківці Сокирянського району Чернівецької області, цільове призначення земельної ділянки 01.03 - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 7324082000:01:001:0742, недійсним.

Ухвалою Сокирянського районого суду Чернівецької області від 23 жовтня 2018 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 .

Також ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2020 року до участі у справі залучено ОСОБА_4 правонаступником ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 11 червня 2020 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано рішення 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12 в частині затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0713 га в с.Вашківці із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер земельної ділянки 7324082000:01:001:0742) незаконним та скасовано.

Визнано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767, виданий 26 листопада 2012 року ОСОБА_5 на підставі рішення 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 25 червня 2012 року №46/10-12 «Про передачу у власність земельних ділянок».

Додатковим рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24 червня 2020 року стягнуто з Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати, пов`язані з сплатою судового збору, в сумі 704 грн. 80 коп. та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 6631 грн. 25 коп. з кожного.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2020 року заочне рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 11 червня 2020 року скасовано.

ОСОБА_4 , який є правонаступником ОСОБА_3 , 09 жовтня 2020 року подав заяву про збільшення позовних вимог.

Просив скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки у поземельній книзі, відкритій відділом Держгеокадастру у Сокирянському районі Чернівецької області на земельну ділянку з кадастровим номером 7324082000:01:001:0742 та місцем розташування с.Вашківці Сокирянського району Чернівецької області, від 15 квітня 2012 року.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2020 року до участі у справі залучено співвідповідачем Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2020 року у позові ОСОБА_4 до Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним відмовлено.

Додатковим рішенням Кельменцького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2021 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 22985 грн. 30 коп., судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення, в сумі 1051 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 15428 грн. 50 коп.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2020 року та додаткове рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23 червня 2021 року рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2020 року, додаткове рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року скасовано.

Передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2023 року у позові ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , до Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки відмовлено.

Додатковим рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2023 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь Вашковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн., на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іванічек О.І., в апеляційній скарзі просить рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати рішення 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12 в частині затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_5 земельної ділянки плошею 0.0713 га в с.Вашківці із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер земельної ділянки 7324082000:01:001:0742) незаконним та скасувати.

Скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки у поземельній книзі, відкритій відділом Держгеокадастру у Сокирянському районі Чернівецької області на земельну ділянку з кадастровим номером 7324082000:01:001:0742 та місцем розташування с.Вашківці Сокирянського району Чернівецької області, від 15 квітня 2012 року.

Здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Стягнути з відповідачів судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в суді першої інстанції в сумі 2250 грн. 40 коп., в суді апеляційної інстанції в сумі 2275 грн. 60 коп., в суді касаційної інстанції в сумі 4500 грн., витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката в суді першої інстанції сумі 19789 грн. 67 коп., в суді касаційної інстанції в сумі 14600 грн. 64 коп.

ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іванічек О.І., в апеляційній скарзі на додатне рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2023 року просить додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2023 року скасувати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , успадкував лише право на завершення процедури приватизації земельної ділянки та одержання державного акта на право власності на землю.

Також суд першої інстанції дійшов висновків про недоведеність ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку на порушення норм матеріального права.

Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767, виданий 26 листопада 2012 року ОСОБА_5 , обмежує ОСОБА_4 у здійсненні ним прав як спадкоємця осіб, яким була передана у приватну власність спірна земельна ділянка, щодо оформлення речового права на земельну ділянку.

Вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано вважав, що доводи про передачу ОСОБА_7 у власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, розташованої біля житлового будинку АДРЕСА_1 з координатами, які зазначені у зведеному кадастровому плані земельної ділянки, є припущенням.

Вважає, що Земельно-кадастрова книга по с.Вашківці Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області та Протокол погодження із землекористувачами проекту попереднього упорядкування землекористувань, розташованих в с.Вашківці колгоспу «Газети «Правда» Сокирянскього району Чернівецької області УССР є належними та допустимими доказами для доведення даних щодо меж та конфігурації земельної ділянки, яка була передана у власність ОСОБА_5 , та її розміщення на площі земельної ділянки, яка була передана у власність ОСОБА_7 .

На виконання договору між ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іванічек О.І., та фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 від 12 вересня 2017 року №13-Г-17 виготовлено зведений кадастровий план земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_7 , та земельної ділянки кадастровий номер 7324082000:01:001:0742, переданої у власність ОСОБА_5 .

Також до матеріалів справи додано викопіювання із публічної кадастрової карти України щодо місця розташування спірної земельної ділянки розміром 0,0713 га кадастровий номер 7324082000:01:001:0742, яка згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №640767 від 26 листопада 2012 року належить ОСОБА_5 .

Наведені докази спростовують знаходження спірної земельної ділянки по АДРЕСА_2 та доводять розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 в межах земельної ділянки, яка була передана у власність ОСОБА_7 .

Судом першої інстанції не взято до уваги архівний витяг від 25 липня 2017 року №1/359 з рішення 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року, прийнятого згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», яким ОСОБА_7 передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до пункту 1 Перехідних положень ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків, що межі землекористування в натурі не встановлювались, відсутні докази, що земельна ділянка, розташована біля житлового будинку АДРЕСА_1 , в межах якої знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 7324082000:01:001:0742, була сформована.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Поляк М.В., просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іванічек О.І., залишити без задоволення.

Зазначає, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки, виготовлення технічної документації на земельні ділянки, визначення меж земельної ділянки в натурі, погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами, одержання у встановленому порядку державного акта на землю, реєстрація права власності на земельну ділянку.

Тому доводи, що до спадкоємця ОСОБА_4 в порядку спадкування перейшли відповідні майнові права, які належали спадкодавцеві ОСОБА_7 , з підстав передачі рішенням Вашковецької сільської ради народних депутатів 15 сесії 21 скликання від 22 грудня 1993 року земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_7 є безпідставними.

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 не зверталися до Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області щодо завершення процедури приватизації та одержання державного акту про право власності на землю.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 15 вересня 2016 року встановлено, що після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_7 , проте спадкових прав не оформила.

Згідно із повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області документація із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у Державному фонді документації із землеустрою не зареєстрована.

Таким чином, ні земельно-кадастрова документація, ні технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_7 , не розроблялася.

Тому суд першої інстанції дійшов вмотивованих висновків про недоведеність ОСОБА_4 формування спірної земельної ділянки шляхом виготовлення технічної документації, одержання у встановленому порядку державного акту на землю та державної реєстрації права власності на земельні ділянки за померлим ОСОБА_7 .

Крім того, ОСОБА_4 фактично користується земельною ділянкою площею 0,5177 га, що є більшою від розміру земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_7 рішенням 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року.

Обставини накладення чи збігу земельних ділянок одна на одну підтверджуються земельно-технічною експертизою, проте ОСОБА_4 не заявлено відповідного клопотання.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що оскаржуване рішенням 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №640767 не порушують право ОСОБА_4 на завершення процедури приватизації.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іванічек О.І., підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у позові ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , до Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з недоведеності порушення права ОСОБА_4 на завершення процедури приватизації оскаржуваним рішенням 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №640767 не порушують право ОСОБА_4 .

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про недоведеність, що спірна земельна ділянка площею 0,5819 га на час відкриття спадщини набула статусу сформованої та увійшла як окремий вид майна до спадкової маси після смерті ОСОБА_7

ОСОБА_4 не надано доказів виникнення права власності (користування) на земельну ділянку, яка розташована біля житлового будинку по АДРЕСА_1 , в межах якої знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 7324082000:01:001:0742.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 успадковано після смерті ОСОБА_7 право на завершення процедури приватизації земельної ділянки та одержання державного акта про право власності на землю.

Судом першої інстанції встановлено за зведеним кадастровим планом земельної ділянки, виготовленим на підставі договору між ОСОБА_3 та фізичної особою - підприємцем ОСОБА_9 від 12 вересня 2017 року №13-1-17, що земельна ділянка ОСОБА_4 площею 0,5890 га, в межах якої знаходиться земельна ділянка ОСОБА_5 кадастровий номер 7324082000:01:001:0742, фактично ОСОБА_4 користується земельною ділянкою площею 0,5177 га, відсутні відомості в межах якої саме земельної ділянки та якого саме цільового призначення знаходиться земельна ділянка ОСОБА_5 .

Також суд першої інстанції послався на те, що у рішенні 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року не зазначено місцезнаходження (координати) земельних ділянок, які були передані у приватну власність ОСОБА_7 , що унеможливлює їх ідентифікацію як предмета, тотожного предмету спору.

При цьому суд першої інстанції відхилив доводи ОСОБА_4 щодо порушення права на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,5890 га, а не в розмірі 0,50 га, визначеному рішенням 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам відповідає в частині.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Рішення 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_7 передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства.

За довідкою виконавчого комітету Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 04 серпня 2017 року ОСОБА_7 постійно проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 , на день смерті разом з ним проживала та була зареєстрована дружина ОСОБА_8

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_8 , прийняв ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі інформації приватного нотаріуса Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Гапчук В.В. від 16 березня 2020 року №32/01-16 згідно матеріалів спадкової справи №93/2019 до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину є син померлого ОСОБА_4 .

Відповідно до земельно-кадастрової книги по с.Вашківці Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області ОСОБА_7 передано земельну ділянку площею 0,50 га.

За протокол погодження із землекористувачами проекту попереднього упорядкування землекористувань, розташованих в с.Вашківці колгоспу «Газети «Правда» Сокирянскього району Чернівецької області УССР у користуванні ОСОБА_7 знаходились земельна ділянка за номером по схематичній карті НОМЕР_1 площею 0,30 га та земельна ділянка за номером по схематичній карті НОМЕР_2 площею 0,26 га город, намічено відрізати земельну ділянку 0,06 га город та передати ОСОБА_11 , залишились у користуванні земельна ділянка площею 0,30 га та земельна ділянка площею 0,20 га город.

Відділом у Сокирянському районі Міськрайонного управління у Сокирянському районі та м.Новодністровську Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області надано викопіювання щодо земельної ділянки ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 з матеріалів проекту упорядкування землекористувань, розташованих в с.Вашківці, за яким земельна ділянка за номером по схематичній карті НОМЕР_2 площею 0,26 га.

Відповідно до зведеного кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 , на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3 , розташована земельна ділянка кадастровий номер 7324082000:01:001:0742, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №540767 від 26 листопада 2012 року належить ОСОБА_5 .

За довідками Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 08 липня 2020 року №1614-1616 ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 до Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області по питанню виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, яка розташована по АДРЕСА_1 , не зверталися, технічна документація із землеустрою не виготовлялася.

Рішенням 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_13 передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,32 га для ведення особистого підсобного господарства.

Внаслідок смерті ОСОБА_13 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_5, подружжя ОСОБА_6 вважається такою, що прийняла спадщину.

За довідкою Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 10 жовтня 2018 року №455/02-16 у користуванні ОСОБА_14 знаходилися земельна ділянка орієнтовною площею 0,45 га по АДРЕСА_3 , земельна ділянка орієнтовною площею 0,10 га біля ОСОБА_7

ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_14 вчинено заповіт на користь ОСОБА_5 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області Іванською З. 2 листопада 1988 року, зареєстрований за номером 140.

ОСОБА_5 прийняв спадщину, користується земельними ділянками.

ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767 26 листопада 2012 року.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову

При цьому згідно зі п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Відповідно до правил, встановлених п. 3 ч.2 ст.197 ЦПК України, суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них.

За змістом абз1, 4 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Предметом позову ОСОБА_4 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є визнання рішення 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12 в частині затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0.0713 га в с.Вашківці із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер земельної ділянки 7324082000:01:001:0742) незаконним та скасування; визнання державного акту на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767, виданого 26 листопада 2012 року ОСОБА_5 , недійсним; скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки у поземельній книзі, відкритій відділом Держгеокадастру у Сокирянському районі Чернівецької області на земельну ділянку з кадастровим номером 7324082000:01:001:0742 та місцем розташування с.Вашківці Сокирянського району Чернівецької області, від 15 квітня 2012 року.

Обставинами, якими ОСОБА_4 обгрунтовував позовні вимоги, зазначав порушення права на виготовлення технічної документації на земельні ділянки та реєстрацію права власності на земельні ділянки рішенням 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12 та державним актом на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767, виданим 26 листопада 2012 року ОСОБА_5 .

Водночас ОСОБА_4 посилався на право на приватизацію земельних ділянок по АДРЕСА_1 у розмірі фактичного користування 0,5819 га, позбавлення права на внесення змін до рішення 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року внаслідок знаходження в цих межах земельної ділянки ОСОБА_5 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з вимогами частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Умовами частини першої, четвертої статті 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» було затверджено форму державного акта на право власності на земельну ділянку.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16 державний акт - це документ, що посвідчує право на земельну ділянку, із визнанням недійсним якого без внесення до державного реєстру відповідного запису щодо належного власника або землекористувача, спір про право може бути не вирішеним. У випадку коли позивач стверджує про порушення свого права постійного користування частиною земельної ділянки особою, яка володіє нею шляхом державної реєстрації за собою права власності (права користування) цієї спірної частини, право позивача може бути захищено шляхом подання позову про визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України), витребування нерухомості з володіння, усунення перешкод у користуванні майном (статті 387, 388, 391, 396 ЦК України) чи іншим способом відповідно до закону.

Встановлено, що рішенням 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_7 передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства.

ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767 26 листопада 2012 року на підставі рішення 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 25 червня 2012 року №46/10-12 на земельну ділянку площею 0,0713 га, розташовану в с.Вашківці Сокирянського району Чернівецької області, цільове призначення земельної ділянки 01.03 - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 7324082000:01:001:0742.

Відповідно до пункту 1, 20 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Установити, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Матеріалами, за якими можливо визначити розташування земельних ділянок в натурі (на місцевості), право на які посвідчено вказаними документами, у разі відсутності їх координат, можуть бути: графічні матеріали інвентаризації земель; схеми розташування земельних ділянок; плани земельних ділянок; матеріали технічної інвентаризації, плани - проекти розміщення будівель, тощо.

Внаслідок смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_4

Згідно з пунктом 4, абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З огляду на викладене спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 регулюються нормами ЦК Української РСР.

Відповідно до частин першої, другої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (частини перша, друга статті 548 ЦК Української РСР).

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

З огляду на наведене подружжя ОСОБА_8 вступила у володіння спадковим майном.

Також внаслідок смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини 1 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Отримавши право на отримання у власність земельної ділянки, ОСОБА_7 мав правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельну ділянку, оскільки ним було дотримано процедуру, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю, а саме рішення сільської ради, яким надано земельну ділянку у власність.

Таким чином, ОСОБА_4 як спадкоємець має підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення наданої землі.

У справі «Пайн Белі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та свобод людини можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_4 як на доказ посилався на зведений кадастровий план земельної ділянки, виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 на підставі договору між ОСОБА_3 та фізичної особою - підприємцем ОСОБА_9 від 12 вересня 2017 року №13-1-17.

Відповідно до зведеного кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 , земельна ділянка площею 0,5890 га, в межах якої знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 7324082000:01:001:0742, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №540767 від 26 листопада 2012 року належить ОСОБА_5

Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі 574/888/17 (провадження № 61-7541св22) вказав, що пунктами 1-3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» передбачено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК України.

Змістовний аналіз цих положень Декрету свідчить про те, що його дія поширюється на громадян, які вже мали у користуванні земельні ділянки, і умовою набуття за правилами Декрету права власності на земельні ділянки є те, що такі ділянки мали бути надані таким особам у користування раніше. Відповідно, передбачається, що межі такої земельної ділянки вже встановлено в натурі (на місцевості) та наявний певний документ про право на таку ділянку.

У пункті 3 Декрету зазначено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчувалися відповідною Радою народних депутатів, про що робився запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Тобто наведеним правилом пункту 3 зазначеного Декрету встановлено спеціальне правило набуття права власності на земельні ділянки, передані, зокрема для ведення особистого підсобного господарства в порядку, передбаченому цим нормативно-правовим актом.

Крім того, пунктом 6 зазначеного Декрету зупинено дію згаданої вище статті 23 ЗК України 1992 року щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 цього Декрету.

Отже, враховуючи зміст та конструкцію пункту 3 зазначеного Декрету, право на земельні ділянки, які передавалися у власність в порядку цього Декрету, виникало не з моменту отримання відповідного державного акта та після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а момент виникнення такого права пов`язувався з внесенням відповідного запису у земельно-кадастрові документи, посвідченого відповідною радою народних депутатів.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 року у справі № 6-31цс12, у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 635/2215/16-ц (провадження № 61-5545св18), від 15 листопада 2018 року у справі № 156/370/16-ц (провадження № 61-17647св18), від 19 червня 2019 року у справі № 369/4352/16-ц (провадження № 61-22030св18), згідно з якими документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені статтею 23 ЗК України 1992 року. Водночас дію статті 23 ЗК України 1992 року зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених Декретом. Пунктом 3 Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Таким чином, пунктом 3 Декрету врегульовано порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та передбачено документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц та постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 545/1631/19 та від 24 грудня 2021 року у справі № 343/1341/20 суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що якщо спадкодавець за життя не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 ЗК України).

Тобто у розумінні положень пунктів 1-3 Декрету, статей 17, 22, 23 ЗК України 1992 року на момент ухвалення вказаного рішення органом місцевого самоврядування вважався встановленим той факт, що громадяни вже мали раніше у користуванні земельні ділянки, які їм передаються у власність за цим рішенням; межі цих земельних ділянок було встановлено в натурі (на місцевості); був наявний певний документ на користування такими ділянками.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до спадкоємця ОСОБА_4 перейшло право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, передану рішенням 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_7 безкоштовно у приватну власність площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та площею 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства.

Водночас суд першої інстанції правильно зазначив про недоведеність виникнення права власності спадкодавця ОСОБА_7 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,5819 га, набуття земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,5819 га статусу сформованої.

Так, документом, що посвідчує право приватної власності спадкодавця ОСОБА_7 на земельні ділянки є відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_4 у апеляційній скарзі на зазначення у протоколі погодження із землекористувачами проекту попереднього упорядкування землекористувань, розташованих в с.Вашківці колгоспу «Газети «Правда» Сокирянскього району Чернівецької області УССР, земельної ділянки ОСОБА_7 площею 0,56 га.

За протоколом погодження із землекористувачами проекту попереднього упорядкування землекористувань, розташованих в с.Вашківці колгоспу «Газети «Правда» Сокирянскього району Чернівецької області УССР у користуванні ОСОБА_7 знаходились земельна ділянка за номером по схематичній карті НОМЕР_1 площею 0,30 га та земельна ділянка за номером по схематичній карті НОМЕР_2 площею 0,26 га город, намічено відрізати земельну ділянку 0,06 га город та передати ОСОБА_11 , залишились у користуванні земельна ділянка площею 0,30 га та земельна ділянка площею 0,20 га город.

Доводи ОСОБА_4 про порушення права на виготовлення технічної документації на земельні ділянки та реєстрацію права власності на земельні ділянки рішенням 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12 та державним актом на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767, виданим 26 листопада 2012 року ОСОБА_5 , фактично зводяться до того, що земельна ділянка площею 0,0713 га, розташована в с.Вашківці Сокирянського району Чернівецької області, цільове призначення земельної ділянки 01.03 - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 7324082000:01:001:0742, не могла бути сформована, оскільки фактично накладається на передану у власність спадкодавцеві ОСОБА_7 земельну ділянку рішенням 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» та раніше сформовану.

Натомість, у матеріалах справи відсутні докази, що земельна ділянка площею 0,0713 га, розташована в с.Вашківці Сокирянського району Чернівецької області, цільове призначення земельної ділянки 01.03 - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 7324082000:01:001:0742, на яку видано державний акт на право власності ОСОБА_5 , фактично є частиною земельної ділянки, переданої у власність спадкодавцеві ОСОБА_7 рішенням 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року.

Відповідно до зведеного кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 в межах земельної ділянки площею 0,5890 га знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 7324082000:01:001:0742, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №540767 від 26 листопада 2012 року належить ОСОБА_5 .

З огляду на наведене ОСОБА_4 фактично користується земельною ділянкою площею 0,5177 га по АДРЕСА_1 (0,5890 га - 0,0713 га), тобто більшою площею, ніж числиться за даними земельно-шнурової книги.

Отже, збільшення площі земельної ділянки по АДРЕСА_1 до 0,5980 га відбулось за рахунок включення до її складу земельної ділянки площею 0,0713 га, кадастровий номер 7324082000:01:001:0742, на яку видано державний акт на право власності ОСОБА_5 .

Виходячи із характеру спірних правовідносин у цій справі підлягає встановленню обставина, чи накладаються (перетинаються) ділянка, що передана у власність спадкодавцеві ОСОБА_7 рішенням 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року та ділянка, передана у власність ОСОБА_5 рішенням 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі частини 2 статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У такій категорії справ суд самостійно без застосування спеціальних знань не може зробити висновок, чи накладаються земельні ділянки сторін у справі.

Таким чином, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи.

ОСОБА_4 з клопотанням про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи не звертався.

На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.

Апеляційним судом роз`яснено представнику позивача Іванічек О.І. право на звернення з клопотанням про призначення земельно-технічної експертизи.

Натомість, ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іванічек О.І. не надано клопотанням про призначення земельно-технічної експертизи.

У такому разі ОСОБА_15 не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що рішенням 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12 передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку, яка була передана у власність спадкодавцеві ОСОБА_7 рішенням 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність порушення права ОСОБА_4 на оформлення права власності, отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, передану рішенням 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року спадкодавцеві ОСОБА_7 безкоштовно у приватну власність площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та площею 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства.

Вимоги про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767, виданого 26 листопада 2012 року ОСОБА_5 , недійсним, скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки у поземельній книзі, відкритій відділом Держгеокадастру у Сокирянському районі Чернівецької області, від 15 квітня 2012 року є похідними від вимоги про визнання рішення 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12 незаконним та скасування.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2023 року

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частини перша та друга статті 264 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пунктом 3 частини першої статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Натомість, апеляційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іванічек О.І., на додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2023 року не містить зазначення в чому полягає незаконність і (або) необгрунтованість рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо), нові обставини, що підлягають встановленню, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іванічек О.І., у апеляційній скарзі на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2023 року лише просить здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, у поєднанні із вимогою скасувати рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2023 року.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частини перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частинами 1, 3 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Частинами першою - четвертою статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частинами першою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Зі змісту статей 10 - 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підставі частини другої 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Зі змісту частини другої статті 134 ЦПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ЦПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у

справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Звідси, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Вашковецькою сільською радою Сокирянського району Чернівецької області, ОСОБА_5 , в інтересах яких діє адвокат Поляк М.В., 27 серпня 2020 року подано відзив на позовну заяву, у якому заявлено про розподіл судових витрат.

Крім того, у відзиві на позов міститься заява про подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

До відзиву на позов Вашковецькою сільською радою Сокирянського району Чернівецької області, ОСОБА_5 , в інтересах яких діє адвокат Поляк М.В., додано витяг з договору між Адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» та ОСОБА_5 про надання юридичної (правничої) допомоги від 16 липня 2020 року №117/20, витяг з договору між Адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» та Вашковецькою сільською радою Сокирянського району Чернівецької області про надання юридичної (правничої) допомоги від 24 червня 2020 року №10/20, попередній (орієнтований) розрахунок сум судових витрат.

Згідно із протоколом судового засідання від 25 січня 2023 року та технічним записом судового засідання представником Поляк М.В. зроблено заяву про розподіл судових витрат на професійну правову допомогу та подання доказів на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому Вашковецькою сільською радою Сокирянського району Чернівецької області, ОСОБА_5 , в інтересах яких діє адвокат Поляк М.В., подано засобами поштового зв`язку 30 січня 2023 року клопотання про ухвалення додаткового рішення та акт про надані послуги Вашковецькій сільській раді Сокирянського району Чернівецької області від 27 січня 2023 року з детальним описом робіт (наданих послуг), звіт (акт) про надані послуги ОСОБА_5 від 27 січня 2023 року з детальним описом робіт (наданих послуг), копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 27 січня 2023 року №27/22/1 про отримання від ОСОБА_5 10000 грн.

Згідно із частинами третьою, четвертою, п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іванічек О.І. не подано до суду клопотання про зменшення розміру судових витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року).

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до розділу 4 договору між Адвокатським об`єднанням «Поляк Іпартнери» та Вашковецькою сільською радою Сокирянсього району Чернівецької області про надання юридичної (правничої) допомоги від 24 червня 2020 року №10/20 винагорода за послуги, що надаються, визначається за згодою адвокатського об`єднання та клієнта в межах 40% розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу.

Крім того, відповідно до розділу 4 договору між Адвокатським об`єднанням «Поляк Іпартнери» та ОСОБА_5 про надання юридичної (правничої) допомоги від 16 липня 2020 року №117/20 винагорода за послуги, що надаються, визначається за згодою адвокатського об`єднання та клієнта в межах 40% розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу.

За статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

На підставі звіту (акту) про надані послуги, складеного Адвокатським об`єднанням «Поляк Іпартнери» та ОСОБА_5 27 січня 2023 року, надані послуги з підготовки та представництва інтересів Вашковецької сільської ради Сокирянського району у Сокирянському районному судді Чернівецької області під час дослідження фактичних обставин справи тривалістю 1 год. (2 год./2); підготовки письмової промови тривалістю 2 год. (4 год./2); підготовки та представництва інтересів Вашковецької сільської ради Сокирянського району у Сокирянському районному судді Чернівецької області під час дослідження доказів у справі 1 год. (2 год./2).

Всього витраченого часу 4 год. вартістю 10 000 грн. Клієнт до виконавця претензій щодо якості та обсягу наданих послуг немає.

Враховуючи те, що Адвокатське об`єднання «Поляк і партнери» здійснювало представництво інтересів двох відповідачів у справі Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області та ОСОБА_5 , час вказаний в графі «Кількість витраченого часу» обліковується наступним чином: реальний час / 2 = час витрачений на надання послуг одному із відповідачів.

Відповідно до акту про надані послуги, складеного Адвокатським об`єднанням «Поляк Іпартнери» та Вашковецькою сільською радою Сокирянсього району Чернівецької області 27 січня 2023 року, надані послуги з підготовки та представництва інтересів Вашковецької сільської ради Сокирянського району у Сокирянському районному судді Чернівецької області під час дослідження фактичних обставин справи тривалістю 1 год. (2 год./2); підготовки письмової промови тривалістю 2 год. (4 год./2); підготовки та представництва інтересів Вашковецької сільської ради Сокирянського району у Сокирянському районному судді Чернівецької області під час дослідження доказів у справі 1 год. (2 год./2).

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької від 25 січня 2023 року у позові ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , до Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки відмовлено.

На підставі пункту 1, 2 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на відмову у позові ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на ОСОБА_4 .

Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом Поляк М.В. робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, ураховуючи принципи співмірності, а також відсутність клопотання ОСОБА_4 щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано визначено, що підлягає відшкодуванню Вашковецькій сільській раді Сокирянського району Чернівецької області розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у сумі 10000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_5 на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів враховує складність справи та виконаних адвокатом Поляк М.В. робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, ураховуючи принципи співмірності, а також відсутність клопотання ОСОБА_4 щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, вважає, що судом першої інстанції правильно визначено, що підлягає відшкодуванню розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у сумі 10000 грн.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2023 року підлягає зміні з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2023 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Тому додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2023 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись п.1, 2 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Іванічек Олександр Іванович, задовольнити частково.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 24 серпня 2023 року.

Головуючий Н. Ю. Половінкіна

Судді М. І. Кулянда

О. О. Одинак


Дата ухвалення рішення	14.08.2023
Оприлюднено	23.01.2024
Номер документу	116409004
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: визнання права власності на земельну ділянку

Лисак І. Н.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 14.08.2023 по справі 722/694/18ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —722/694/18

Постанова від 14.08.2023

Постанова
від 14.08.2023 по справі 722/694/18
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД