Постанова

від 27.09.2023 по справі 722/694/18

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року

м. Чернівці

справа № 722/694/18

провадження 22-з/822/59/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Височанської Н.К., Кулянди М.І.

секретаря Паучек І.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3 , Вашковецька сільська рада Сокирянського району Чернівецької області, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4

за заявою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк Марія Володимирівна, про ухвалення додаткового рішення

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Іванічек О.І., у травні 2018 року звернувся до суду з позовом до Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

Зазначав, що рішенням 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року, прийнятого згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» передано ОСОБА_5 безкоштовно у приватну власність земельні ділянки 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства.

Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_2, подружжя ОСОБА_6 вважається такою, що прийняла спадщину.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 15 вересня 2016 року визнано право власності ОСОБА_2 на спадкове майно житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

З метою виготовлення правовстановлюючих документів на землю ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 укладено договір на виконання робіт від 12 вересня 2017 року №13-Г-17.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 виготовлено зведений кадастровий план земельної ділянки, за яким на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , розташована земельна ділянка кадастровий номер 7324082000:01:001:0742, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №540767 від 26 листопада 2012 року належить ОСОБА_3 .

Рішенням 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12 затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0713 га в с.Вашківці із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер земельної ділянки 7324082000:01:001:0742).

Рішення 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12 та державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767, виданий 26 листопада 2012 року ОСОБА_3 порушує право ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації на земельні ділянки та реєстрацію права власності на земельні ділянки.

У державному акті на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767, виданому 26 листопада 2012 року ОСОБА_3 , відсутні відомості щодо місця розташування земельної ділянки розміром 0,713 га цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7324082000:01:001:0742.

Фактично наведена земельна ділянка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Загальний розмір земельних ділянок по АДРЕСА_1 складає 0,5819 га, має право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в загальному розмірі, що не перевищує 2 га.

Однак, знаходження в цих межах земельної ділянки ОСОБА_3 позбавляє права на внесення змін до рішення 15 сесії 21 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 22 грудня 1993 року.

Просив визнати рішення 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12 в частині затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.0713 га в с.Вашківці із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер земельної ділянки 7324082000:01:001:0742) незаконним та скасувати.

Визнати державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767, виданий 26 листопада 2012 року ОСОБА_3 на підставі рішення 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 25 червня 2012 року №46/10-12, згідно якого ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0713 га, земельна ділянка розташована в с.Вашківці Сокирянського району Чернівецької області, цільове призначення земельної ділянки 01.03 - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 7324082000:01:001:0742, недійсним.

Ухвалою Сокирянського районого суду Чернівецької області від 23 жовтня 2018 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 .

Також ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2020 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 правонаступником ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 11 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано рішення 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області «Про передачу у власність земельних ділянок» від 25 червня 2012 року №46/10-12 в частині затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0713 га в с.Вашківці із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер земельної ділянки 7324082000:01:001:0742) незаконним та скасовано.

Визнано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ №640767, виданий 26 листопада 2012 року ОСОБА_3 на підставі рішення 10 сесії 6 скликання Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 25 червня 2012 року №46/10-12 «Про передачу у власність земельних ділянок».

Додатковим рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24 червня 2020 року стягнуто з Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з сплатою судового збору, в сумі 704 грн. 80 коп. та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 6631 грн. 25 коп. з кожного.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2020 року заочне рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 11 червня 2020 року скасовано.

ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 , 09 жовтня 2020 року подав заяву про збільшення позовних вимог.

Просив скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки у поземельній книзі, відкритій відділом Держгеокадастру у Сокирянському районі Чернівецької області на земельну ділянку з кадастровим номером 7324082000:01:001:0742 та місцем розташування с.Вашківці Сокирянського району Чернівецької області, від 15 квітня 2012 року.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2020 року до участі у справі залучено співвідповідачем Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2020 року у позові ОСОБА_1 до Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним відмовлено.

Додатковим рішенням Кельменцького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 22985 грн. 30 коп., судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення, в сумі 1051 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 15428 грн. 50 коп.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2020 року та додаткове рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23 червня 2021 року рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2020 року, додаткове рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року скасовано. Передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2023 року у позові ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки відмовлено.

Додатковим рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вашковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн., на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 серпня 2023 року рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2023 року змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2023 року залишено без змін.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк М.В., звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 16080 грн.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Поляк М.В., подано відзив на апеляційну скаргу 27 квітня 2023 року, у якому заявлено про розподіл витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу міститься заява про подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до розділу 4 договору між Адвокатським об`єднанням «Поляк Іпартнери» та ОСОБА_3 про надання юридичної (правничої) допомоги від 16 липня 2020 року №117/20 винагорода за послуги, що надаються, визначається за згодою адвокатського об`єднання та клієнта в межах 40% розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу.

За звітом (актом) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, складеним адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» і ОСОБА_3 15 серпня 2023 року у суді апеляційної інстанції надано правову допомогу з ознайомлення з підготовки відзиву на апеляційну скаргу тривалістю 4 год., підготовки та участі у судовому засіданні 10 серпня 2023 року тривалістю 1 год., підготовки та участі у судовому засіданні 14 серпня 2023 року тривалістю 1 год. загальною тривалістю 6 год. вартістю 16080 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 15 серпня 2023 року №15/23/8 адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» прийнято від ОСОБА_3 за правову допомогу 16080 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

На підставі п.1, 3, 4 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази давали пояснення, не ухвалено рішення; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до п.41 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» передбачено, що апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове чи змінив його за наявності підстав, передбачених статтею 220 ЦПК.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 серпня 2023 року не вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частинами 1, 3 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У відповідності до пункту 1,2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частинами першою - третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Зі змісту статей 10 - 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підставі частини другої 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Зі змісту частини другої статті 134 ЦПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ЦПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18.

ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Поляк М.В., подано відзив на апеляційну скаргу 27 квітня 2023 року, у якому заявлено про розподіл витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу міститься заява про подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно із частинами третьою, четвертою, п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року).

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до розділу 4 договору між Адвокатським об`єднанням «Поляк Іпартнери» та ОСОБА_3 про надання юридичної (правничої) допомоги від 16 липня 2020 року №117/20 винагорода за послуги, що надаються, визначається за згодою адвокатського об`єднання та клієнта в межах 40% розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу.

Підставою для виплати гонорару є звіт (акт наданих послуг), який повинен містити інформацію про вид наданої послуги, час, витрачений на виконання, понесені фактичні витрати.

За звітом (актом) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, складеним адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» і Балан Ю.В. 15 серпня 2023 року у суді апеляційної інстанції надано правову допомогу з ознайомлення з підготовки відзиву на апеляційну скаргу тривалістю 4 год., підготовки та участі у судовому засіданні 10 серпня 2023 року тривалістю 1 год., підготовки та участі у судовому засіданні 14 серпня 2023 року тривалістю 1 год. загальною тривалістю 6 год. вартістю 16080 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 15 серпня 2023 року №15/23/8 адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» прийнято від ОСОБА_3 за правову допомогу 16080 грн.

Згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22 ) фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

На підставі пункту 1, 2, 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької від 25 січня 2023 року у позові ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 серпня 2023 рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 січня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

На підставі пункту 1, 2 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на відмову у позові ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на ОСОБА_1 .

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Застосовуючи наведений правовий висновок, колегія суддів вважає, що підготовка до представництва інтересів клієнта в судовому засіданні не є тими послугами, які є необхідними, тому не можуть бути враховані при розподілі судових витрат.

Крім того, представник відповідача Поляк М.В. приймав участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 10 серпня 2023 року тривалістю 43 хвилини (11:06:22 - 11:49:03) та у судовому засіданні 14 серпня 2023 року тривалістю 37 хвилин (11:27:10 - 12:04:34) загальною тривалістю 1 година 20 хвилин.

З огляду на наведе обсяг наданих адвокатом Поляк М.В. послуг з участі у судовому засіданні 10 серпня 2023 року тривалістю 1 год., участі у судовому засіданні 14 серпня 2023 року тривалістю 1 год. є завищеним.

Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом Поляк М.В. робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, значення справи для ОСОБА_3 , реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, ураховуючи принципи співмірності, а також відсутності клопотання відповідача щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, колегія суддів вважає справедливим відшкодування ОСОБА_3 понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 13400 грн.

Керуючись п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк Марія Володимирівна, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 13400 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н. Ю. Половінкіна

Судді Н. К. Височанська

М. І. Кулянда