Постанова

від 09.01.2024 по справі 910/4318/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2024 р. Справа№ 910/4318/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача: Андрощук С.В.

від відповідача: Дерев`янчук В.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. Трак Сервіс"

про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еффітекс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 (повний текст рішення складено 26.06.2023)

у справі №910/4318/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еффітекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. Трак Сервіс"

про стягнення 849 959,72 грн

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі №910/4318/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еффітекс" подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти до розгляду цю апеляційну скаргу і її розглянути; скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 прийняте у справі №910/4318/23; ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ТОВ "Еффітекс" (вул. Мельникова, буд. №83-Д, м. Київ, 04119; код в ЄДРПОУ №41981412), які є предметом розгляду у справі №910/4318/23 і викладені в позовній заяві від 20.03.2023, судові витрати покласти на ТОВ "В.І.О. Трак Сервіс" (вул. Автопаркова, буд. №7, м. Київ, 02121; код в ЄДРПОУ №39372921).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еффітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі №910/4318/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі №910/4318/23 без змін.

18.12.2023 на адресу суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. Трак Сервіс" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. У даній заяві відповідач просив суд ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат у справі, а саме судові витрати на правову допомогу у сумі 54 250 грн (п`ятдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят грн. 00 коп.) гривень 00 копійок стягнути з ТОВ "Еффітекс".

В додатках до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав наступні документи:

- копія договору на правову допомогу від 01.03.2023 на 1 арк.;

- копія акту виконаних робіт на 1 арк.

09.01.2024 від позивача надійшли заперечення про ухвалення додаткового рішення, у яких зокрема зазначав, що доказів того, що адвокат Дерев`янчук В.А. є працівником АО «ДЕРЕВ`ЯНЧУК, МАКАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» - немає. Відповідно, яке відношення саме це об`єднання має до Справи - питання.

Позивач також зазначав, що змісту відзиву відповідача від 18.08.2023 убачається, що останній не повідомляв жодної інформації про будь-які його витрати на правову (правничу) допомогу. Згідно з вимогою ч. 24 ст. 124 ГПК України, то це є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат. Те, що в заяві від 18.12.2023 указано, що, нібито, представник відповідача, адвокат Дерев`янчук В.А. повідомив про намір подати заяву в своїх дебатах, то, в будь-якому разі, не узгоджується з вимогою ч. 1 ст. 124 ГПК України. Більше того, всі заяви мають бути здійснені у формі, визначеній в положення ст. 170 ГПК України.

Також, 09.01.2024 перед судовим засіданням від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав браку часу для підготовки заперечення щодо розміру адвокатських, заявлених відповідачем.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.01.2024 був присутній представник відповідача.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду заяви відповідача про відшкодування правових витрат, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача з наступних підстав.

З матеріалів справи убачається, що судове засідання про призначення судового засідання на підстави заяви відповідача про відшкодування правових витрат була винесена судом 19.12.2023, і була оприлюднена на сайті єдиного реєстру судових рішень 21.12.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115742313), позивачу/його представнику дана ухвала була направлена через електронний суд і крім того на електронну пошту представника позивача, і матеріалами справи підтверджується отримання даного відправлення, де представник позивача зазначив, що ухвалу отримав 21.12.2023. Тобто, на переконання суду у позивача/його представника було достатньо часу для виготовлення заперечень щодо суми витрат заявлених відповідачем.

Крім того у матеріалах справи наявні докази того, що відповідачем було направлено на адресу позивача заяву про ухвалення додаткового рішення - 19.12.2023 (відповідно до відмітки штемпелю пошти).

Стосовно тверджень позивача, викладених у запереченнях про ухвалення додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2023 у справі № 910/8680/20 зазначив, що вирішуючи питання про своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: 1) зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; 2) заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; 3) подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише установлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18).

Колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні, яке відбулося 13.12.2023, представником відповідача було заявлено попередньо про відшкодування адвокатських витрат, що підтверджується аудіо запису протоколу судового засідання.

Стосовно тверджень позивача про те, що доказів того, що адвокат Дерев`янчук В.А. є працівником АО «ДЕРЕВ`ЯНЧУК, МАКАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» - немає, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно наявного у матеріалах справи Договору про надання правової допомоги від 01.03.2023, укладеного між відповідачем та АО «ДЕРЕВ`ЯНЧУК, МАКАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», головою даного об`єднання є Дерев`янчук В.А., який є адвокатом. Ураховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача щодо представника відповідача.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України установлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Як вже було зазначено колегією суддів, представник відповідача у судовому засідання 13.12.2023 усно заявив про намір подати заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

У подальшому, 18.12.2023 відповідач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просив суд стягнути 54 250,00 грн судових витрат з позивача на користь відповідача.

Відповідачем було надано суду Договір про надання правової допомоги від 01.03.2023, укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. Трак Сервіс" та АО «ДЕРЕВ`ЯНЧУК, МАКАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ». Сторони домовились, що адвокат відповідно до цього договору надає клієнту правову допомогу з ведення судової справи в Господарському суді м. Києва та Північному апеляційному господарському суді зокрема.

Відповідач надав суду акт приймання-передачі наданих послуг від 15.12.2023 до договору про надання правової допомоги від 01.03.2023, згідно даного акту адвокатом було надано наступні послуги:

- вересень 2023 підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 2.75 год;

- вересень 2023 підготовка та участь у слуханні справи 27.09.2023 - 1.42 год;

- жовтень 2023 підготовка та участь у слуханні справи 09.10.2023 - 1.08 год;

- жовтень 2023 підготовка та участь у слуханні справи 16.10.2023 - 1 год;

- листопад 2023 консультація клієнта щодо укладення мирової угоди, складання відповідних процесуальних документів - 2.25 год;

- листопад 2023 підготовка на участь у слуханні справи 08.11.2023 - 0.75 год;

- листопад 2023 підготовка на участь у слуханні справи 29.11.2023 - 2.25 год;

- листопад 2023 підготовка на участь у слуханні справи 13.12.2023 - 1.92 год.

Відповідач зазначав, що загальний витрачений час становить 15.50 год, вартість години послуг коштує 3500, 00 грн. Отже, загальна вартість послуг за даним актом становить 54 250,00 грн.

Також у матеріалах справи наявний ордер виданий відповідачем на ім`я адвоката Дерев`янчука В.А. від 04.08.2023 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія 1465 від 27.04.2020).

Розглянувши клопотання відповідача про розподіл судових витрат понесених останнім у суді апеляційної інстанції на правничу допомогу колегія суддів установила наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Водночас суд вважає з урахуванням позиції викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі та ураховуючи складність відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Додатково судом ураховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Крім того колегією суддів береться до уваги те, що витрати наразі стягуються за перегляд рішення суду першої інстанції у суді апеляційної інстанції. Отже, при складанні процесуальних документів представнику позивача не знадобилось вивчення обставини справи, оскільки відповідно до норм ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у постанові ВС Великої Палати від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зазначено, що в судовому рішенні суд повинен конкретно зазначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Водночас, приймаючи до уваги співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи.

Стосовно виконання адвокатом робіт, а саме консультація клієнта щодо укладання мирової угоди та складання відповідних процесуальних документів, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи наявний документ з цього приводу, а саме пропозиція щодо укладання мирової угоди, яка складається з однієї сторінки, зі змісту убачається, що відповідач запропонував позивачу укласти мирову угоду, тому на переконання колегії суддів заявлений час адвокатом у акті є необґрунтований. Стосовно підготовки відзиву на апеляційну та витраченого на нього часу адвокатом відповідача, колегія суддів зазначає, що зміст відзиву частково дублює відзив на позовну заяву та саме рішення суду першої інстанції, тому на переконання суду зазначені години на виготовлення такого відзиву адвокатом відповідача є необґрунтовано завищені. Також, колегія суддів зазначає, відповідачем/його представником у акті приймання - передачі виконаних робіт було зазначено, що адвокатом було витрачено 2.08 год на складання заперечення щодо клопотання апелянта про опитування відповідача, про виклик свідків. Дослідивши дане заперечення судом було установлено, що адвокатом відповідача цитувалися норми ГПК України стосовно даного питання і в кінці здійснено узагальнюючий висновок, і на переконання суду заявлені години, які були витрачені на дане заперечення є також завищеними.

Суд вважає правомірним нарахування витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 40 000,00 грн, з урахуванням наданих адвокатом послуг. Крім того колегією суддів ураховано те, що у суді апеляційної інстанції переглядається справа за наявними у справі доказами, які вже були надані сторонами у суді першої інстанції.

Отже, оскільки Верховний Суд акцентує увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін та з огляду на заперечення позивача щодо розміру понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. Трак Сервіс", з покладенням на позивача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. Трак Сервіс" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №910/4318/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еффітекс" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83-Д, ідентифікаційний код 41981412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. Трак Сервіс" (02121, м. Київ, вул. Автопаркова, буд. 7, ідентифікаційний код 39372921) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн.

В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. Трак Сервіс" відмовити.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є невід`ємною складовою основного судового рішення та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.01.2024.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов