Постанова

від 09.01.2024 по справі 910/6558/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2024 р. Справа№ 910/6558/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Сидоров А.І.;

від відповідача : не з`явився;

вільний слухач: ОСОБА_5;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КИЇВСПЕЦМОНТАЖ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 року (повний текст складено 29.08.2023)

у справі №910/6558/23 ( суддя Чинчин О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "КИЇВСПЕЦМОНТАЖ"

до Садівничого товариства "Сонячний" Дарницького району м. Києва

про визнання незаконним та скасування рішення правління, визнання членом товариства, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "КИЇВСПЕЦМОНТАЖ" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Садівничого товариства "Сонячний" Дарницького району м. Києва про визнання незаконним та скасування рішення правління, визнання членом товариства.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання незаконним та скасування рішення правління Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, оформлене п.2 протоколу від 19.03.2023 року, визнання членом Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва з 31.01.2014 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» на користь Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що на виконання вимог статуту Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, затвердженого рішенням загальних зборів членів садового товариства, оформленого протоколом №7 від 25.08.2011, Приватне акціонерне товариство «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» подало письмову заяву про вступ до членів Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, сплатило вступний внесок, а Відповідач в свою чергу видав членську книжку, тобто сторонами вчинені конклюдентні дії на підтвердження факту прийняття Позивача до членів Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва.

Проте, при зверненні до суду з вказаним позовом Приватним акціонерним товариством «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» не зазначено жодних підстав для визнання рішення правління Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, оформленого п.2 протоколу від 19.03.2023 року, незаконним із посиланням на належні норми чинного законодавства України, які визначають підстави для визнання незаконним й скасування такого рішення.

Суд першої інстанції також вказав, що позивачем заявлено вимогу саме про визнання Приватного акціонерного товариства «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» членом Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва з 31.01.2014 року. Проте, обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, оскільки задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не призведе до відновлення прав позивача, а рішенням суду має вирішуватись саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин.

Також суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп. і саме вказаний розмір суд вважає співрозмірним по відношенню до обсягу фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "КИЇВСПЕЦМОНТАЖ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 року у справі №910/6558/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- висновок суду, що позивач, як юридична особа, не наділена правом бути членом Садівничого товариства прямо спростовується встановленою самим ж судом обставиною щодо прийняття позивача до членів садівничого товариства;

- судом першої інстанції не досліджено, що оспорюване рішення правління фактично стосується позбавлення і припинення членства позивача в цьому обслуговуючому кооперативі, тоді як таке рішення є незаконним з точки зору відсутності повноважень у виконавчого органу приймати рішення про невизнання певного суб`єкта членом кооперативну;

- судом першої інстанції здійснено невірне тлумачення норм матеріально права, що позивач, як юридична особа, не наділена правом бути членом садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району міста Києва, а також що дискримінаційні положення статутів в редакції 2011 та 2016 років надають можливість бути членами в кооперативі тільки фізичним особам;

- висновки суду першої інстанції про неможливість захисту та відновлення порушених прав шляхом заявлення вимоги про визнання позивача членом садівничого товариства є необґрунтованими та незаконними, оскільки ст. 16 ЦК України визначає одним із способів захисту цивільного права як визнання права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/6558/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою суду від 25.09.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "КИЇВСПЕЦМОНТАЖ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 року у справі №910/6558/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 17.10.2023 відкрито апеляційне провадження за Приватного акціонерного товариства "КИЇВСПЕЦМОНТАЖ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 року у справі №910/6558/23 та призначено справу до розгляду на 21.11.2023.

Ухвалою суду від 21.11.2023 відкладено розгляд справи на 09.01.2024.

Позиції інших учасників справи

31.10.2023 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Явка представників сторін

Відповідач у судове засідання 09.01.2024 не з`явився, однак 08.01.2024 до суду апеляційної інстанції дійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (із подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 09.01.2024.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14 грудня 2012 року між Приватним акціонерним товариством «Київспецмонтаж» (надалі - Товариство, Позивач, ПрАТ «Київспецмонтаж»), як покупцем, та фізичною особою ОСОБА_1 , як продавцем, було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Льовушкіною С.А. (реєстровий номер 4224).

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу Товариством було придбано у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:90:888:0002, площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва.

Зазначене підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 973866 від 06.02.2008, витягом з Державного реєстру правочинів № 12300719 від 14.12.2012 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.10.2013 № 11485436 та витягом з бази даних міського земельного кадастру від 24.01.2014.

Як вказує позивач, він звертався до правління СТ «Сонячний» з проханням прийняти ПрАТ «Київспецмонтаж» до членів Садівничого товариства, однак Відповідачем було повідомлено, що це можливо лише після фінансування та проведення Позивачем електролінії вздовж вулиці Садової, 54-та.

01 листопада 2013 року СТ «Сонячний» було надано позивачу технічні умови на приєднання до електромережі садового будинку в Садівничому товаристві «Сонячний», де вказано про умови проведення повітряної електролінії 380 В з застосуванням самонесучого електрокабеля силами та коштами Позивача.

01 листопада 2013 року між ПрАТ «Київспецмонтаж» та СТ «Сонячний» (колишня назва - садовий кооператив «Сонячний») було укладено договір № 48 безоплатного користування електричною лінією ПрАТ «Київспецмонтаж», згідно якого позивач, як власник майна, передає у безоплатне тимчасове користування відповідачу, наступне майно:

електрокабель СИП-4, переріз 4x95 мм, довжиною 620 метрів;

автомат ВА 88-37, 3р 400А - одна шт.;

щиток металевий 650x500x220 мм, ЩМП-30-0,36 УХЛЗ - одна шт.

Зазначене вище майно після його передачі у тимчасове користування для відповідача, залишається у власності позивача.

16.12.2013 сторонами було підписано акт передачі-приймання майна в тимчасове користування, а також акт прийняття в експлуатацію повітряної електролінії 380В від ТП-4811 до ділянки АДРЕСА_1.

31 січня 2014 року ПрАТ «Київспецмонтаж» звернулося до СТ «Сонячний» із заявою № 60 про прийняття Позивача до членів кооперативу «Сонячний» (СТ «Сонячний»), до якої було додано довідку з Головного управління статистики, свідоцтво про реєстрацію юридичної особи, державний акт на земельну ділянку, договір купівлі-продажу земельної ділянки та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За твердженням позивача, правлінням СТ «Сонячний» було прийнято рішення про прийняття ПрАТ «Київспецмонтаж» до членів Садівничого товариства, у зв`язку з чим Товариству було оформлено та видано членську книжку Садівничого товариства «Сонячний» від 31.01.2014.

Як зазначає позивач, ним 02.03.2014 у повному обсязі сплачено вступний внесок у розмірі 650,00 грн., а також вчасно та у повному обсязі сплачувалися членські внески і нараховані суми за використану електроенергію, що відображено у членській книжці, оплата по якій виконувалася по 2017р. З грудня 2017р. розрахунки проводяться через банк.

В подальшому, у період з 2014 по 2016 роки включно, позивачем було збудовано на земельній ділянці АДРЕСА_1 садовий будинок з двома поверхами, загальною площею 436,80 кв.м., що підтверджується копіями декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.06.2014 № КВ082141770746 та декларацією про готовність до експлуатації об`єкта від 10.02.2016 № КВ142160411532. Також, Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано Позивачу довідку від 03.12.2015 № 050/08-10549 про сплату пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Як вказує позивач, у період з січня 2014 по квітень 2023 рік він мав статус члена СТ «Сонячний», сплачував членські та інші внески, а також нараховані суми за використану електроенергію.

Листом від 12.01.2023 № 3 позивач звернувся до відповідача з проханням інвентаризувати наявні земельні ділянки вулиць СТ «Сонячний» з тим, щоб встановити ділянки членів СТ «Сонячний» та підключені до електропостачання для об`єктивних розрахунків та підведення підсумків.

Листом від 17.02.2023 № 628 відповідач повідомив позивачу, що про необхідність уточнити реєстр членів СТ «Сонячний» писалося в актах ревізій ще з 2017 року але реєстр відсутній, у зв`язку з чим правління починає збір та актуалізацію даних про ділянки, що рахуються членами СТ «Сонячний», а тому просив Позивача надати:

- документи, що підтверджують право власності на землю;

документи, які підтверджують прийом у члени Садівничого товариства або факт членства у СТ «Сонячний».

Листом від 23.02.2023 № 21 ПрАТ «Київспецмонтаж» було надано Відповідачу документи, запитувані листом від 17.02.2023 № 628.

За твердженням позивача, 09.04.2023р. в чаті СТ «Сонячний Головне» з опублікованих протоколів засідань правління, а саме протоколу від 19.03.2023р. йому стала відома інформація про те, що правління СТ «Сонячний» не вважає ПрАТ «Київспецмонтаж» членом Садівничого товариства, оскільки за статутом відповідача юридичні особи не мають права бути його членами. Також, правління СТ «Сонячний» не може знайти рішення правління та рішення загальних зборів 2014 року, якими позивача прийнято до членів Садівничого товариства.

10 квітня 2023 року позивач отримав від відповідача лист від 10.04.2023 № 665, яким СТ «Сонячний» надіслало ПрАТ «Київспецмонтаж» договір датою 15.04.2023р. для підписання, з метою встановлення правових відносин між позивачем та відповідачем.

Також до вказаного листа було додано витяг з протоколу рішення правління від 19.03.2023, в якому зазначено наступне:

« 2. Встановлення правових відносин між СТ «Сонячний» і ПрАТ «Київспецмонтаж »

Відповідно до Статуту СТ «Сонячний», членами товариства є громадяни України. За статутом 2011 року рішення про прийняття в члени Товариства приймає правління. Члену СТ видається книжка садовода.

В протоколах засідань правління тa/чи загальних зборів відсутнє рішення про прийняття в члени СТ «Сонячний» ПрАТ «Київспецмонтаж». Книжка садовода виписана 31.01.2014 р. саме на ПрАТ «Київспецмонтаж». Членські внески сплачувалися ПрАТ «Київспецмонтаж». В зв`язку з тим, що членство ПрАТ «Київспецмонтаж» в СТ не підтверджено рішенням уповноважених органів, садова книжка видана безпідставно, з урахуванням рекомендацій Ревізійної комісії СТ «Сонячний», вважати що ПрАТ «Київспецмонтаж» не є членом товариства.

Пропонується голові правління укласти з ПрАТ «Київспецмонтаж» договір. Робочий проект додається.»

Крім того, позивач отримав від відповідача попередження від 18.04.2023 № 667, згідно якого у зв`язку з не підписанням договору на обслуговування від 15.04.2023 з особою, яка не є членом Садівничого товариства, ділянка по АДРЕСА_1 буде відімкнута від електропостачання 28.04.2023.

Оскільки, за твердженням позивача, відповідач не визнає ПрАТ «Київспецмонтаж» членом Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, позивач звернувся з даним позовом до суду вказуючи на незаконність рішення правління Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, оформленого протоколом від 19.03.2023.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що на виконання вимог статуту Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, затвердженого рішенням загальних зборів членів садового товариства, оформленого протоколом №7 від 25.08.2011 року, Приватне акціонерне товариство «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» подало письмову заяву про вступ до членів Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, сплатило вступний внесок, а відповідач в свою чергу видав членську книжку, тобто сторонами вчинені конклюдентні дії на підтвердження факту прийняття позивача до членів Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва.

Проте, при зверненні до суду з вказаним позовом Приватним акціонерним товариством «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» не зазначено жодних підстав для визнання рішення правління Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, оформленого п.2 протоколу від 19.03.2023 року, незаконним із посиланням на належні норми чинного законодавства України, які визначають підстави для визнання незаконним й скасування такого рішення.

Суд першої інстанції також вказав, що позивачем заявлено вимогу саме про визнання Приватного акціонерного товариства «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» членом Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва з 31.01.2014 року. Проте, обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, оскільки задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не призведе до відновлення прав позивача, а рішенням суду має вирішуватись саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин.

Однак колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Зазначені вище норми ГК України кореспондуються із приписами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про кооперацію" для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Особливості діяльності обслуговуючих кооперативів містяться у статтях 2, 23, 26 Закону України "Про кооперацію".

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку.

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Особи, які є членами створеного ним обслуговуючого кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні обслуговуючим кооперативом, отримувати певну частку активів обслуговуючого кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі.

За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18.

Згідно з розділом ІІ п.1 Статуту Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, затвердженим рішенням загальних зборів членів садового товариства, оформленого протоколом №7 від 25.08.2011 року, членом товариства може бути кожен громадянин, проживаючий в м. Києві, та досягнув 18-ти річного віку, і виявив бажання і здатний приймати участь у здійсненні цілей товариства.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав, що статутом Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва станом на момент подання Позивачем заяви про вступ 31.01.2014 року не було передбачено право юридичних осіб бути членом вказаного товариства.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач, як юридична особа, не наділена правом бути членом Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва відповідно до положень його статутів, положення яких є чинними станом на момент розгляду даної справи.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України "Про кооперацію" (в редакції станом на січень 2014 року) членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу (ч. 1).

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності (ч. 2).

Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (ч. 3).

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про кооперацію" вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Тобто, Законом України «Про кооперацію» передбачено, що членами садівничого товариства можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи, незалежно від організаційно-правової форми.

Суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні зазначив, що приписи ст. 10 Закону України «Про кооперацію» не є імперативними, а альтернативними, надаючи суб`єктам кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів, право вибору щодо їх членів.

Водночас, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що дійсно, право вибору членів кооперативу належить самому кооперативу, що, зокрема, і встановлено приписами ст. 11 Закону України «Про кооперацію».

Водночас, у статті 10 Закону України «Про кооперацію» закріплена суб`єктивна можливість юридичної особи бути членом кооперативну, що напряму залежить від правової природи такого кооперативу, визначеного в ст. 2 Закону України «Про кооперацію».

Колегією суддів досліджено правову природу Садівничого кооперативу «Сонячний» та встановлено, що він відноситься до обслуговуючого кооперативну, членами якого можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, що прямо відображено у статті 2 Закону України «Про кооперацію».

Більше того, стаття 10 Закону України «Про кооперацію» не наділяє права кооперативам визначати лише певне коло суб`єктів, які можуть бути прийняті до відповідного кооперативу, а встановлює імперативне право будь-якого суб`єкта цивільних правовідносин бути членом кооперативу, в залежності від правової природи його створення.

Водночас, судом першої інстанції також не було враховано приписи статті 41 Закону України «Про кооперацію», якою встановлено, що кооперативи та кооперативні об`єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов`язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об`єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються. Натомість у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать закону, судам слід керуватись нормами закону (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №922/2183/18).

Оскільки положення п. II. 1 статуту у редакції 2011 року та п. 3.1. статуту СТ «Сонячний» чинної редакції 2016 року не відповідають положенням ст. 10 Закону України «Про кооперацію», а тому у даному випадку слід керуватись приписами ст.ст. 2, 10 Закону України «Про кооперацію», яка прямо передбачає право позивача бути членом кооперативу СТ «Сонячний».

Також, положення п. II. 1 статуту у редакції 2011 року та п. 3.1. статуту СТ «Сонячний» чинної редакції 2016 року не передбачають прямої заборони на участь у садівничому товаристві юридичних осіб.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, 31.01.2014 Садівничим товариством «Сонячний» Дарницького району м. Києва видано Приватному акціонерному товариству «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» членську книжку у Садівничому товаристві «Сонячний», з якої вбачається, що Позивачем 02.03.2014 року сплачено внесок при вступі в товариство у розмірі 650 грн., а також сплачувались членські внески за 2014-2017 р.р. й за електроенергію. Приватне акціонерне товариство «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» здійснювало оплату за електроенергію та членські внески за період грудень 2017 р. - квітень 2023 р., що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Згідно з довідками Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва від 02.03.2014 р., №29 від 10.04.2016 р., виданими Приватному акціонерному товариству «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» в особі директора ОСОБА_2 , він (вони) дійсно є членами СТ «Сонячний» з 31.01.2014.

Крім того, згідно з заявами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 01.06.2023 року, 13.06.2023 року, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою В.В. за реєстровими №№573, 640, які працювали головою правління Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, останні підтвердили факт прийняття Приватного акціонерного товариства «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» до членів Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2022 року по справі №916/700/21 зазначено, що усталеною є практика, відповідно до якої членська книжка садівника визнається тим документом, який підтверджує, що певна особа є членом садівничого кооперативу. Зокрема, у постановах від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 25.10.2019 у справі №509/1760/16-ц, від 24.06.2021 у справі №916/3581/19 Верховний Суд вважав доведеною обставину того, що особа є членом садівничого кооперативу, якщо була надана книжка садівника. При цьому не вимагалось надання додаткових доказів, зокрема, документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку із зазначенням кадастрового номеру та інших.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що на виконання вимог статуту Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва у редакції 2011 року, та вимог Закону України «Про кооперацію», Приватне акціонерне товариство «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» подало письмову заяву про вступ до членів Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, сплатило вступний внесок, а відповідач в свою чергу видав членську книжку, тобто сторонами вчинені конклюдентні дії на підтвердження факту прийняття позивача до членів Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва з 31.01.2014.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення правління Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, оформлене п.2 протоколу від 19.03.2023.

Так, вказаним рішенням вирішено вважати, що ПрАТ «Київспецмонтаж» не є членом товариства, запропоновано Голові правління укласти з ПрАТ «Київспецмонтаж» договір.

Колегія суддів зазначає, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства/рішення правління необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера, члена) товариства. Також слід з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивачки про такі збори.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Із витягу з протоколу рішення правління від 19.03.2023 вбачається, що правління, з урахуванням рекомендацій Ревізійної комісії СТ «Сонячний», дійшло до висновку вважати, що ПрАТ «Київспецмонтаж» не є членом товариства.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним рішення правління, суд першої інстанції зазначив, що при зверненні до суду з вказаним позовом Приватним акціонерним товариством «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» не зазначено жодних підстав для визнання рішення правління Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, оформленого п.2 протоколу від 19.03.2023 року, незаконним із посиланням на належні норми чинного законодавства України, які визначають підстави для визнання незаконним й скасування такого рішення.

У п.5.1 Статуту Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, затверджених рішенням загальних зборів членів товариства, оформленого протоколом №46 від 13.12.2016 року, визначено, що органами управління Товариства є: Загальні збори, Збори уповноважених та Правління. Органом, що здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Товариства, є Ревізійна комісія.

Згідно з п.5.4.1 Статуту правління Товариства є виконавчим органом Товариства. Керується у своїй діяльності Статутом та рішеннями Загальних зборів (Зборів уповноважених). Здійснює управління Товариством в період між Загальними Зборами та щорічно звітує перед загальними зборами про діяльність.

Засідання Правління правомочні приймати рішення, якщо на них присутні не менше 2/3 членів Правління. Рішення приймається більшістю голосів від загальної кількості членів Правління. Якщо інше не встановлено рішенням Загальних зборів (Зборів уповноважених). Протоколи засідань Правління підписуються Головою та, членами Правління зберігаються у справах Товариства. (п.п.5.4.11-5.4.13 Статуту).

Так, оспорюване рішення правління фактично стосується позбавлення і припинення членства ПрАТ «Київспецмонтаж» в цьому обслуговуючому кооперативі та виключення з нього.

Відповідно до приписів ст. 13 Закону України "Про кооперацію" членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.

Як передбачено ст. 15 Закону України "Про кооперацію", до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.

Тобто, саме до компетенції загальних зборів кооперативу належить вирішення питання щодо припинення чи невизнання певної особи членом кооперативу, а не до компетенції правління товариства.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 16 Закону України "Про кооперацію" виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

Вказаною нормою Закону України "Про кооперацію" передбачено наявність певних повноважень (певних прав) виконавчого органу кооперативу та можливість наділення іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

Водночас, ні ст. 16 Закону України «Про кооперацію», ні вимоги статуту відповідача не наділяють виконавчий орган кооперативу правами щодо виключення членів із СТ «Сонячний».

В оскаржуваному рішенні правління СТ «Сонячний», оформленого пунктом 2 протоколу від 19.03.2023, зазначається, що «за статутом 2011 року рішення про прийняття в члени Товариства приймає правління. Члену СТ видається книжка садовода. В протоколах засідань правління тa/чи загальних зборів відсутнє рішення про прийняття в члени СТ «Сонячний» ПрАТ «Київспецмонтаж».»

Проте, положення статуту відповідача у редакції 2011 року, які діяли станом на січень 2014, коли позивача було прийнято у члени СТ «Сонячний», не передбачали обов`язковості ухвалення (прийняття) правлінням СТ «Сонячний» рішення про прийняття у члени Садівничого товариства та затвердження його Загальним зборами членів Товариства.

Відповідно до п. ІІ.5 статуту Відповідача у редакції 2011 року приймання у члени Товариства виконується по письмовій заяві особи, що вступає, правлінням Товариства в межах одного місяця з дня подачі заяви.

Кожний що вступає в члени Товариства вносить вступний внесок. Кожний що вступає стає членом Товариства після сплати ним вступного членського внеску.

Правління Товариства видає кожному члену Товариства на протязі місяця з дня його прийому членську книжку.

Тобто, згідно вказаного п. II.5 статуту відповідача у редакції 2011 року, вбачається, що членом СТ «Сонячний» стають після сплати вступного членського внеску, за результатами чого новому члену видається членська книжка.

У даному випадку сторонами були дотримані вимоги статуту відповідача, адже як встановлено вище, 31.01.2014 позивачу було видано членську книжку, в якій зроблено запис про підтвердження сплати позивачем вступного членського внеску. Членська книжка позивача була підписана головою правління та секретарем СТ «Сонячний», а також скріплена печаткою останнього.

Отже, згідно положень статуту відповідача у редакції 2011 року, ПрАТ «Київспецмонтаж» правомірно та згідно встановленого порядку і способу 31.01.2014 стало членом СТ «Сонячний».

При цьому, ухвалення (прийняття) правлінням СТ «Сонячний» рішення про прийняття позивача у члени Садівничого товариства та затвердження його Загальним зборами членів Товариства не вимагалося статутом відповідача у редакції 2011 року.

Так, п. IV.9 статуту Відповідача у редакції 2011 року, в якому визначено повноваження правління СТ «Сонячний», не містить положення про ухвалення правлінням рішення про прийняття в члени Товариства.

Також п. IV.2 статуту Відповідача у редакції 2011 року, в якому визначено повноваження Загальних зборів членів СТ «Сонячний», не містить положення про затвердження Загальними зборами членів рішення правління про прийняття у члени Товариства.

Дійсно стаття 11 Закону України «Про кооперацію» встановлює, що рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів.

Водночас, питання оформлення прийому нової особи (фізичної чи юридичної) до членів СТ «Сонячний» відповідним протоколом (рішенням) правління та його затвердження загальними зборами, перебуває у виключній компетенції і відповідальності СТ «Сонячний» та не залежить від позивача.

Оскільки наявними в матеріалах та дослідженими судом доказами підтверджується факт прийняття позивача до членів Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва (зокрема видача членської книжки, сплата позивачем членських внесків та видача відповідачем позивачу довідок про його членство у садівничому товаристві), а тому, приймаючи рішення правління Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва, оформленим п.2 протоколу від 19.03.2023 року, яким вирішено вважати, що ПрАТ «Київспецмонтаж» не є членом товариства, відповідач діяв всупереч своїй попередній поведінці.

За приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому, справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.

Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Крім того, у даному випадку підлягають до застосування доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

А тому, оскільки рішення правління Садівничого товариства «Сонячний», оформлене пунктом 2 протоколу від 19.03.2023, яким ПрАТ «Київспецмонтаж» не визнано членом СТ «Сонячний», прийнято з порушенням вимог статуту, Закону України «Про кооперацію» та з перевищенням наданих виконавчому органу кооперації повноваженнями, порушує права позивача на вільну участь в кооперативі, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення правління Садівничого товариства «Сонячний», оформлене пунктом 2 протоколу від 19.03.2023.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання його членом СТ «Сонячний» Дарницького району міста Києва з 31.01.2014, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Положеннями ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц.

При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що предметом позову не може бути встановлення обставин, а вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. (така правова позиція, зокрема, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16).

Колегія суддів відзначає, що із наведених обставин вимога про визнання Приватного акціонерного товариства «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» членом Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва з 31.01.2014 року є за своєю правовою суттю вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, а тому не може розглядатись як самостійна позовна вимога, оскільки не є належним способом захисту порушеного права у даному випадку.

Задоволення вказаної вимоги не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Встановлення судом такого факту може мати місце лише при розгляді іншого господарського спору, в якому будуть встановлюватись обставини щодо невизнання позивача членом Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва.

Вказане вище опосередковано підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.08.2020 у справі № 910/10764/19.

Колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції під час розгляду окремої позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення правління, оформлене пунктом 2 протоколу від 19.03.2023, яким Приватне акціонерне товариство «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» не визнано членом Садівничого товариства «Сонячний», досліджено та встановлено факт членства позивача у садівничому товаристві, а тому судом апеляційної інстанції шляхом задоволення відповідної позовної вимоги захищено право позивача, яке він вважав порушеним з боку відповідача.

З цих підстав, колегія суддів дійшла до висновку, що позовна вимога про визнання Приватного акціонерного товариства «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» членом Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва з 31.01.2014 року задоволенню не підлягає.

Стосовно заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000 грн. 00 коп. колегія суддів зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу були надані відповідачем до закінчення судових дебатів, тобто у строк, встановлений законом.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

01.05.2023 року між адвокатом Матвієвським А.О. (Адвокат) та Садівничим товариством «Сонячний» Дарницького району м. Києва (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №1/01052023, за змістом якого Адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту з наступних питань та у таких обсягах:

1.1.Надання усних та (за необхідності) письмових консультацій з усіх правових питань, що виникають з приводу спору між Садівниче товариство «Сонячний» та ПрАТ «Київспецмонтаж». що розглядається судами України в межах судової справи № 910/6558/23.

1.2. Підготовка відзиву на позов ПрАТ «Київспецмонтаж» у судовій справі № 910/6558/23 та інших процесуальних документів.

1.3. За додатковою домовленістю, що оформлюється доповненням до цього договору, представництво інтересів Клієнта в судах усіх інстанцій та юрисдикцій, а також інших державних та недержавних органах, організаціях та установах з питань пов`язаних зі спором між Садівниче товариство «Сонячний» та ПрАТ «Київспецмонтаж», що розглядається судами України в межах судової справи № 910/6558/23.

Матвієвський А.О.. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю КВ №000637 від 15.07.2019 року.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат відповідачем було подано акт виконання робіт по договору від 09.06.2023 року на суму 30 000 грн. 00 коп., платіжну інструкцію №348 від 12.06.2023 р. на суму 10 000 грн. 00 коп.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, наданий акт прийому передачі виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки відповідний розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної їх необхідності.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, колегія суддів зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що саме розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн. 00 коп є співмірним по відношенню до обсягу фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги у даному випадку були задоволені частково (задоволено позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення правління та відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання членом товариства), а тому витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем у суді першої інстанції, підлягають розподілу пропорційно.

Таким чином, з огляду на приписи ст. 129 ГПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "КИЇВСПЕЦМОНТАЖ" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 частковому скасуванню.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КИЇВСПЕЦМОНТАЖ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/6558/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 у справі № 910/6558/23 частково скасувати, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення правління Садівничого товариства «Сонячний» (02132, місто Київ, ОСОКОРКИ, ВУЛИЦЯ САДОВА, 53-61, ідентифікаційний код юридичної особи 24256307), оформлене пунктом 2 протоколу від 19.03.2023, яким ПрАТ «Київспецмонтаж» не визнано членом СТ «Сонячний».

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва (02132, місто Київ, ОСОКОРКИ, ВУЛИЦЯ САДОВА, 53-61, Ідентифікаційний код юридичної особи 24256307) на користь Приватного акціонерного товариства «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» (01010, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕВАНДОВСЬКА, будинок 3-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 04012615) 2 684,00 грн судового збору за подачу позову та 4 026,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «КИЇВСПЕЦМОНТАЖ» (01010, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕВАНДОВСЬКА, будинок 3-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 04012615) на користь Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва (02132, місто Київ, ОСОКОРКИ, ВУЛИЦЯ САДОВА, 53-61, ідентифікаційний код юридичної особи 24256307) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн., понесені у суді першої інстанції.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/6558/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 18.01.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко