Рішення

від 11.01.2024 по справі 918/1048/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. Справа № 918/1048/23

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Шандалюк А.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "ЕКСПОРТНИЙ КРЕДИТНИЙ БАНК ТУРЕЧЧИНИ" (ТУРК ЕКСІМБАНК) TURKIYE IHRACAT KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Приліпа М.М. (довіреність № 230802-01 від 04.08.2023 року);

від відповідача: Корсун Р.А. (довіреність № 3 від 05.08.2023 року).

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ЕКСПОРТНИЙ КРЕДИТНИЙ БАНК ТУРЕЧЧИНИ" (ТУРК ЕКСІМБАНК) TURKIYE IHRACAT KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (далі - Відповідач) в якому просить стягнути борг в сумі 346 711,19 USD.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.07.2017 р. між компанією Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret Anonim Sirketi (Саркуйсан Електролітік Бакир Санайі ве Тіджарет Анонім Шіркеті) (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (Покупець) було укладено Контракт № 29/17, за умовами якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити мідну електротехнічну катанку, далі іменується "товар". Поставка товару здійснюється на умовах: DAР - 33027, Україна, Рівне, бульвар Б.Хмельницького, 50 - ТОВ ВП "Акватон". Згідно Інвойсів (рахунків - фактур: № SK12020000005439 від 17.12.2020 р. на суму 161 400,36 USD; № SK02020000003484 від 23.10.2020 р. на суму 155 257,81 USD; № SK12020000004150 від 06.10.2020 р. на суму 153 666,26 USD), продавець поставив покупцю 3 (три) партії товару загальною вартістю 470 324,43 USD.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання продавець виконав у повному обсязі та належним чином, що підтверджується: СМR № 1675 від 18.12.2020 р., СМR № 001313 від 24.10.2020 р., СМR № 01241 від 08.10.2020 р. Покупець частково погасив свою заборгованість на суму 123 613,24 USD. Таким чином, на дату складання позовної заяви сума заборгованості покупця за товар становить 346 711,19 USD.

Позивач вказує, що вищевказана заборгованість була компенсована в межах лімітів страховки банком "TURK EXIMBANK" (ТУРК ЕКСІМБАНК) відповідно до страхової угоди та була повністю передана продавцем на користь "TURK EXIMBANK" (ТУРК ЕКСІМБАНК) разом з усіма правами, в тому числі звернення стягнення в межах закону, в рамках суми передач, що виникла з рахунків - фактур. Таким чином, на дату складання позовної заяви покупець має невиконані зобов`язання перед "TURK EXIMBANK" (ТУРК ЕКСІМБАНК) на суму 346 711,19 USD.

01.11.2023 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вих. № 292 від 01.11.2023 року) відповідно до якого просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки відповідач не порушував права позивача, а звернення до суду є передчасним. При цьому посилається на те, що з диспозиції ст. 993 ЦК України вбачається, що обов`язковою умовою переходу права вимоги до страховика є виплата страхового відшкодування. Проте, позивачем не надано доказів перерахування банком 346 711,19 доларів на користь Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret A.S. Відповідач не може перерахувати позивачу заборгованість, що є предметом позову, оскільки це буде порушенням чинного законодавста України, законодавчо встановленої заборони транскордонних платежів (п.п. 2 п. 14 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 р. № 18). Крім того, відповідач вказує, що обов`язок ТОВ ВП "Акватон" сплати позивачу 346 711,19 доларів США виникає лише після надання відповідачу доказів переходу права вимоги від Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret A.S. до Турк Ексімбанк: акту про передачу права вимоги сплати заборгованості за договором поставки, доказів сплати страхововго відшкодування тощо. За твердженням відповідача, такі докази відповідачу не надані, а тому обов`язок сплати не виник.

15.11.2023 року до суду від відповідача надійшов супровідний лист від 14.11.2023 відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи копію листа АТ "Полтава - банк" № 088-008/924 від 24.05.2023 р.

23.11.2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь (вих. № 09/11/2023-1 від 09.11.2023 року) на відзив № 292 від 01.11.2023 року в якій просить стягнути борг в сумі 346 711,19 USD. При цьому зазначає про те, що листом від 05.11.2021 року компанія Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret A.S. повідомила відповідача, що Турк Ексімбанк (Turk Eximbank) відшкодував їм збитки, тому всі законні права щодо дебіторської заборгованості були передані Турк Ексімбанк (Turk Eximbank). В листі зазначено дати рахунків - фактур, номери рахунків - фактур та загальну несплачену суму в доларах США, які повністю відповідають підставам позовних вимог у даній справі. Аналогічна сума зазначена і в акті про передачу.

Позивач вказує, що відповідач повинен був сплатити борг по рахунках фактурах: 20.11.2020 року, 07.12.2020 року та 31.01.2021 року. Станом на 31.01.2021 року були відсутні будь - які заборони на транскордонне перерахування грошових коштів та форс - мажорні обставини. Відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право" дані правовідносини регулюються правом Турецької Республіки. Відповідач безпідставно посилається на статті Цивільного кодексу України, які не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

На думку позивача, внаслідок протиправної поведінки відповідача виникла прострочена заборгованість по оплаті поставленого товару та в подальшому здійснена страхова виплата, що на дату складання позовної заяви складає 346 711,19 USD. Відповідач належним чином повідомлений про такі обставини 08.11.2021 року, але до теперішнього часу ухиляється від виконання грошових зобов`язань, посилаючись на форс - мажор та на введену в подальшому заборону здійснення транскордонних розрахунків.

04.12.2023 року до суду від відповідача надійшло зеперечення (вих. № 311 від 01.12.2023 року) на відповідь на відзив в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та долучити до матеріалів справи дані заперечення разом з перекладеними на українську мову роздруківками курсу валют з офіційних сайтів позивача і Центрального банку Турецької Республіки, що подаються разом із запереченнями, оскільки платіжна інструкція, за якою нібито виплачено страхове відшкодування, надано позивачем до суду лише разом з відповіддю на відзив.

Відповідач зазначає, що належним доказом здійснення позивачем страхового відшкодування турецькому підприємству є відповідні платіжні документи, проведені банком не пізніше 05.11.2021 р. Проте, позивач таких документів не надав. До відповіді на відзив додано копію полісу страхування № 2688-KVIKSTKPRM-5 від 17.07.2020 р. В полісі зазначається дата початку - 17.08.2020 р. і дата завершення - 31.12.2020 р. Отже, дія даного страхововго полісу припинилася 01.01.2021 р. На думку відповідача, копія роздруківки платіжної інструкції від 18.11.2021 р. щодо виплати компенсації не може бути належним доказом страхового відшкодування, оскільки складена після 05.11.2021 року на меншу суму і з її змісту не вбачається, що оплата проведена як компенсація збитків за невиконання ТОВ ВП "Акватон" договірних зобов`язань. Отже, за твердженням відповідача, належним доказом переходу права вимоги в порядку суброгації від Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret A.S. має бути саме доказ виплати страхового відшкодування. Акт про передачу, складений 09.11.2021 року вказаною турецькою компанією і позивачем, не є належним доказом переходу права вимоги, докази перерахування позивачем компенсації в сумі 346 711,19 доларів США не надані.

20.12.2023 року до господарського суду від представника позивача надійшли пояснення щодо запитань (зауважень) відповідача викладених у запереченнях Б/Н від 01.12.2023 року на відповідь на відзив, відповідно до яких просить суд приєднати до матеріалів справи ці пояснення та додані до них документи, які раніше не подані суду з поважних причин, та стягнути борг в сумі 346 711,19 USD. У вказаних поясненнях позивач зазначає про те, що У полісі № 2688-KVIKSTKPRM-5, спеціальні умови були видані для дат між 17.08.2020 р. та 31.12.2020 р., загальні умови починаються зі сторінки 3. Згідно зі статтею 16 "Договір страхування залишається чинним, якщо він не розірваний сторонами". Поліс підписано 12.08.2020 р. та залишається чинним до сьогодні. Разом з тим, позивачем подано суду платіжну іструкцію щодо страхової виплати завірену печаткою та підписами уповноважених осіб банку. Щодо обміного курсу турецької ліри та інших складових страхової виплати, позивачем зазначено розрахунки сум у турецьких лірах щодо кожної поставки (рахунку - фактури) до курсу долару США та зазначено суму, перераховану на рахунок страхувальника. При цьому, позивач вказує, що у повній відповідності до законодавства Турецької Республіки в даних правововідносинах відбулося передання права на отримання боргу по закону (внаслідок сплати страхового відшкодування без отримання згоди боржника та без необхідності оформлення у письмовій формі) та добровільне передання оформлене у письмовій формі у відповідності з умовами страхування (на підставі Акту про передачу, без отримання згоди боржника) на загальну суму 346 711,19 USD, що і становить предмет позову у даній справі.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на "01" листопада 2023 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.10.2023 року заяву Акціонерного товариства "ЕКСПОРТНИЙ КРЕДИТНИЙ БАНК ТУРЕЧЧИНИ" (ТУРК ЕКСІМБАНК) TURKIYE IHRACAT KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "01" листопада 2023 р. об 11:30 год. провести в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 01.11.2023 року оголошено перерву до 15.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.11.2023 року заяву Акціонерного товариства "ЕКСПОРТНИЙ КРЕДИТНИЙ БАНК ТУРЕЧЧИНИ" (ТУРК ЕКСІМБАНК) TURKIYE IHRACAT KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "15" листопада 2023 р. об 14:30 год. провести в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 15.11.2023 року оголошено перерву до 06.12.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.12.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 918/1048/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на "20" грудня 2023 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.12.2023 року заяву Акціонерного товариства "ЕКСПОРТНИЙ КРЕДИТНИЙ БАНК ТУРЕЧЧИНИ" (ТУРК ЕКСІМБАНК) TURKIYE IHRACAT KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "20" грудня 2023 р. об 12:30 год. провести в режимі відеоконференції.

У зв`язку з технічною несправністю онлайн сервісу відеоконференцзв`язку та виникненням технічних проблем під час проведення судового засідання 20 грудня 2023 року об 12:30 год. в режимі відеоконференції, використання онлайн сервісу відеоконференцзв`язку (пошук в мережі Інтернет за посиланням: https://vkz.court.gov.ua/) та фіксування судового засідання є неможливим, що підтверджується актом Господарського суду Рівненської області про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконфернцзв`язку від 20.12.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.12.2023 року відкладено розгляд справи на "10" січня 2024 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.12.2023 року заяву Акціонерного товариства "ЕКСПОРТНИЙ КРЕДИТНИЙ БАНК ТУРЕЧЧИНИ" (ТУРК ЕКСІМБАНК) TURKIYE IHRACAT KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено, постановлено судове засідання у справі призначене на "10" січня 2024 р. об 15:30 год. провести в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 10.01.2024 року оголошено перерву до 11.01.2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні 11.01.2024 року позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням відповіді на відзив та пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.01.2024 року заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, з урахуванням заперечення на відповідь на відзив та заперечень на приєднання пояснень позивача.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

11.07.2017 року між Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret A.S. (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (Покупець) укладено Контракт № 29/17 (далі - Контракт), за умовами п. 1.1. якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього контракту мідну електротехнічну катанку діаметром 8 мм марки Сu-ЕТР вироблену у відповідності до ASTМ В49 (С11040), або марки Сu-ЕТР1 вироблену у відповідності до EN1977, надалі іменується "Товар". Мідна катанка діаметром 8 мм має бути придатна для виробництва емальпроводів в діапазоні діаметрів від 0,18 мм до 2,5 мм та виготовлена по технології Contirod або SouthwireМідна катанка поставляється в бухтах та упакована на дерев`яних маркованих піддонах.

Відповідно до п. 2.1. Контракту, товар протягом дії контракту поставляється партіями. Кількість, ціна і загальна вартість партії товару, який підлягає поставці, визначається на підставі заявки покупця і вказуються у специфікації (додатку), яка підписується сторонами, після чого вона стає невід`ємною частиною контракту.

Згідно п. 3.1. - п. 3.3. Контракту, покупець до 10 години ранку (за лондонським часом) в день фіксації котирувань (одноденний SPOT) міді по Лондонській біржі металів (LME) для формування ціни, передає продавцю, з використанням засобів факсимільного чи електронного зв`язку, заявку на поставку партії товару з указанням дати фіксації котирування міді по LME, та дати доставки. Продавець, не пізніше наступного робочого дня, підтверджує ціну міді на дату фіксації та дату відвантаження, зазначені у заявці покупця, а також на підставі цієї заявки і відповідно до положень цього контракту виставляє проформу - рахунок і специфікацію на партію товару із указанням кількості, ціни, розрахованої згідно з зазначеною в контракті формулою, а також загальної вартості товару, що підлягає поставці відповідно до згаданої заявки покупця і відправляє її останньому, використовуючи, в тому числі, засоби факсимільного чи електронного зв`язку. Покупець не пізніше наступного робочого дня, після отримання, підписує специфікацію, скріплює її печаткою, після чого повертає її продавцю по факсимільному чи електронному зв`язку. Узгоджена сторонами в специфікації - ціна партії товару, що поставляється - не може бути змінена.

Умови поставки визначаються згідно з правилами "Інкотермс-2010". Поставка товару здійснюється на умовах: DAP - 33027, Україна, Рівне, бульвар Б. Хмельницького, 50 - ТОВ ВП "Акватон". Назва та адреса митниці доставки: Рівненська митниця, вул. Млинівська, 18 (п. 3.5. Контракту).

Згідно п. 3.7. Контракту, термін доставки продавцем партії товару покупцю не повинен перевищувати 4-5 календарних дні від дати зарахування оплати за дану партію товару на банківський рахунок продавця.

Відповідно до п. 4.1. - п. 4.4. Контракту, ціна 1 (одної) тони товару, кількість, а також загальна вартість партії товару, що підлягає поставці згідно заяви покупця, вказуються в специфікації, яка погоджується сторонами. Специфікація після її підписання та скріплення печатками стає невід`ємною частиною контракту. Сторони досягли згоди про те, що в рамках даного контракту встановлюється наступна формула визначення ціни: ціна = LME + 82 + 288 дол. США/тн, де: LME - значення котирування на мідь Лондонської біржі кольорових металів по категорії Cash seller and Settlement в доларах США/тн, що фіксується на дату виставлення заявки покупцем; 82 США/тн - премія; 288 дол. США/тн - вартість виробництва та доставки. Попередня загальна вартість контракту становить 2 039 070,00 дол. США. Фактична загальна вартість товару, що підлягає поставці за контрактомп, вказується в рахунках - фактурах і товаросупровідних документах для партії товару. У ціну товару включається вартість маркування, упаковки та тари, вартість митного оформлення при вивезенні з території країни продавця, вартість оформлення сертифікату походження, вартість доставки до покупця. Валюта контракту - долари США.

Відповідно до п. 5.1. та п. 5.2. Контракту, валюта платежів по контракту - долари США. Продавець, не пізніше наступного робочого дня від дати заявки покупця, виставляє проформу - рахунок і специфікацію на партію товару і направляє факсом (електронною поштою) покупцеві.

Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100 % вартості товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 3 (трьох) банківських днів від дати отримання від продавця проформи - рахунку із вказаними фактичними вагою та вартітсю товару. Всі банківські комісії та витрати на території України сплачує покупець, на території Туреччини - продавець (п. 5.3. та п. 5.4. Контракту).

Згідно п. 6.1. Контракту, продукція вважається прийнятою покупцем: за кількістю - відповідно до товарно - транспортних документів (рахунок - фактура і СМR); за якістю - відповідно до сертифікату якості продавця.

Згідно п. 8.1. - п. 8.3. Контракту, сторони не несуть відповідальності за часткове або повне невиконання своїх обов`язків відповідно до Контракту через дії "Обставини непереборної сили". "Обставинами непереборної сили", далі - "форс - мажорними обставинами" є обставини виняткового характеру, що виникли внаслідок війни; природних катастроф, дії державних та інших уповноважених органів і т.п. Сторона, яка не в змозі виконати свої зобов`язання в силу дії форс - мажорних обставин, повідомляє іншу сторону протягом 5 днів про дію таких обставин. Форс - мажорні обставини (пожежа, повінь, землетрус, епідемія, заборонні заходи державних органів тощо) пропорційно відсувають строки поставки, однак тільки в тому випадку, якщо дані обставини мають значний вплив на своєчасне виконання сторонами своїх зобов`язань за контрактом. Повідомлення про початок і про закінчення форс - мажорних обставин підтверджується Торгово - промисловою палатою країни, де настали такі обставини. У випадку, якщо внаслідок форс - мажору прострочення поставки складає більше трьох місяців, кожна зі сторін має право відмовитися від виконання всього контракту або його частини, що залишилася.

За порушення умов цього контракту винна сторона відшкодовує стороні, що постраждала завдані збитки у повному обсязі і виплачує передбачені контрактом санкції. У разі прострочення поставки партії товару, продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 0,1 % від вартості товару за кожний день прострочення. У випадку прострочення оплати покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 0,1 % від вартості товару за кожний день прострочення (п. 9.1. та п. 9.2. Контракту).

Контракт діє з моменту його підписання і до виконання сторонами своїх зобов`язань за цим контрактом (п. 11.1 Контракту).

Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret A.S. виставлено ТОВ "Виробниче підприємство "Акватон" рахунки - фактури на товар (мідний дріт 8 мм, Сu-ЕТР) на загальну суму 470 324,43 дол. США, зокрема:

- № SK12020000004150 від 06.10.2020 року на суму 153 666,26 дол. США, оплата - через 45 днів з дати виставлення рахунку - готівка проти товару, термін погашення - 20.11.2020 р.;

- № SK02020000003484 від 23.10.2020 року на суму 155 257,81 дол. США, оплата - через 45 днів з дати виставлення рахунку - готівка проти товару, термін погашення - 07.12.2020 р.;

- № SK12020000005439 від 17.12.2020 року на суму 161 400,36 дол. США, оплата - через 45 днів з дати виставлення рахунку - готівка проти товару, термін погашення - 31.01.2021 р.

Відповідно до міжнародних товарно - транспортних накладних (СМR) Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret A.S. поставлено ТОВ "Виробниче підприємство "Акватон" товар, зокрема: СМR № 01241 від 08.10.2020 р., СМR № 001313 від 24.10.2020 р. та СМR № 1675 від 18.12.2020 р.

Як вбачається зі змісту Акта про передачу, АТ "Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret Anonim Sirketi" погодилося та зобов`язалося, що кредиторська заборгованість, пов`язана із поставкою/поставками, які здійснено на адресу компанії ТОВ ВП "Акватон" (бульвар Б. Хмельницького, 50, Рівненська область, Україна), була частково компенсована в межах страховки банком "TURK EXIMBANK" (Турк Ексімбанк) відповідно до страхової угоди полісу № 2688-KVIKSTKPRM-5, який укладено із "TURK EXIMBANK" (Турк Ексімбанк), була передана на користь "TURK EXIMBANK" (Турк Ексімбанк) разом з усіма правами, в тому числі звернення стягнення в межах закону, в рамках суми передачі, що виникла з рахунків - фактури (№ SK12020000004150 від 06.10.2020 року, № SK02020000003484 від 23.10.2020 року, № SK12020000005439 від 17.12.2020 року), що не є предметом арешту та не передана частково чи повністю в країні та за кордоном іншій фізичній чи юридичній особі, а також повідомляємо боржника про передачу цієї заборгованості до "TURK EXIMBANK" (Турк Ексімбанк), і що у випадку будь - якої оплати у зв`язку із цією заборгованістю ця сума негайно буде сплачена на користь "TURK EXIMBANK" (Турк Ексімбанк). Загальна сума відвантаження - 470 324,43 USD. Сума залишку USD - 346 711,19 USD. Сума Акту - 346 711,19 USD.

АТ "Експортний Кредитний Банк Туреччини" (Турк Ексімбанк) відшкодував страхувальнику Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret A.S. (Саркуйсан Електролітік Бакир Санайі ве Тіджарет Анонім Шіркеті), за неоплачені поставки, здійснені ТОВ ВП "Акватон" за номером страхововго полісу 2688-KVIKSTKPRM-5.

Як вбачається з Полісу "TURK EXIMBANK" (Турк Ексімбанк) № 2688-KVIKSTKPRM-5 від 17.07.2020 року "Особливі умови": застрахована особа - АТ "Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret A.S." (Саркуйсан Електролітік Бакир Санайі ве Тіджарет Анонім Шіркеті); максимальна сума компенсації - 50 000 000 доларів США; дата початку 17.08.2020 року; дата завершення - 31.12.2020 року; чиста ставка премії - 1,50 %.

За твердженням позивача, поліс № 2688-KVIKSTKPRM-5 від 17.07.2020 року має особливі і загальні умови: спеціальні умови були видані для дат між 17.08.2020 р. та 31.12.2020 р.; загальні умови починаються зі сторінки 3. Згідно зі статтею 16 "Договір страхування залишається чинним, якщо він не розірваний сторонами". Поліс 2688-KVIKSTKPRM-5 підписано 12.08.2020 р. та залишається чинним.

Відповідно до листа від 05.11.2021 року, який направлений АТ "Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret A.S." (Саркуйсан Електролітік Бакир Санайі ве Тіджарет Анонім Шіркеті) та отриманий 08.11.2021 року ТОВ ВП "Акватон", в якому зазначено, що оскільки компанія не могла отримати вартість поставки на загальну суму 346 711,19 USD згідно рахунків - фактури № SK12020000004150 від 06.10.2020 року, № SK02020000003484 від 23.10.2020 року, № SK12020000005439 від 17.12.2020 року, АТ "Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret A.S." заявляє, що Турк Ексімбан ( ОСОБА_1 ) відшкодував збитки, тому всі законні права щодо дебіторської заборгованості були передані Турк Ексімбан (Turk Eximbank).

Згідно платіжного документу від 18.11.2021 року, "TURK EXIMBANK" (Турк Ексімбанк) перераховано АТ "Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret A.S." (Саркуйсан Електролітік Бакир Санайі ве Тіджарет Анонім Шіркеті) компенсацію за файлом № 2688-47165-001 у сумі 3 236 450,40 турецьких лір.

Позивачем було направлено відповідачу претензію (вих. № 542193090-2 від 22.03.2023 року) з проханням сплатити у п`ятнадцятиденний (15 днів) термін заборгованість у розмірі 346 711,19 USD, сплату здійснити на розрахунковий рахунок Турк Ексімбанку не пізніше 12.04.2023 року.

У відповідь на претензію відповідачем направлено лист вих. № 90 від 04.04.2023 року з проханням: надати повний пакет документів, за яким право вимоги щодо Контракту № 29/17 від 11.07.2017 р. перейшло від Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret A.S. (Саркуйсан Електролітік Бакир Санайі ве Тіджарет Анонім Шіркеті) до Турк Ексімбанк, у тому числі документи, що підтверджують суму заборгованості, та повноваження на представництво інтересів Турк Ексімбанку; відкликати (анулювати) санкції, зазначені у претензії; укласти угоду про реструктуризацію заборгованості; організувати переговори ТОВ ВП "Акватон" з менеджерами Турк Ексімбанку з метою відкриття рахунку та кредитної лінії. Разом з тим, у вказаному листі відповідач запевнив, що після отримання належного підтвердження заборгованості компанії перед Турк Ексімбанк та повноважень, готові її погасити шляхом розстрочки, де перші 12 місяців діють канікули. а наступні 36 місяців погашення здійснюється рівними щомісячними платежами.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що обґрунтовано заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу. (частину третю статті 16 визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 р. N 2-р(II)/2021) (ст. 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст.12 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 27 ГПК України визначено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Згідно з ст. 366 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ч. 5 ст. 11 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

Згідно ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання; 4) якщо спір пов`язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов`язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України (ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право").

При цьому, обмеження права на звернення до господарського суду не допускається.

У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 р. у справі № 1-3/2008 (№ 1-рп/2008) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визначено, що практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980 р.).

Статтею 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, якщо сторони мають місце проживання або місцезнаходження в одній державі, визначаються правом цієї держави. Право іноземної держави не застосовується в Україні, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною. Сторони зобов`язання, що виникло внаслідок завдання шкоди, у будь-який час після його виникнення можуть обрати право держави суду.

Згідно з ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.04.2018 року у справі № 910/3165/17 виклаено правову позицію: "Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого."

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобовязанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією. При суброгації у страхових відносинах, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати. При суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 910/2603/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/18279/19 висловлено позицію: "Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

Суброгація (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого."

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 та ст. 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями частин першої та третьої цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України" за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; п.58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено і цей факт не заперечується сторонами у справі, що на виконання Контракту № 29/17 від 11.07.2017р, укладеного між компанією Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret Anonim Sirketi (Саркуйсан Електролітік Бакир Санайі ве Тіджарет Анонім Шіркеті) (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (Покупець), продавець передав у власність покупця мідну електротехнічну катанку (товар) на загальну суму 470 324,43 USD, вартість якого була оплачена лише частково - на суму 123 613,24 USD.

Крім того, із зібраних у справі доказів вбачається, що АТ "Експортний Кредитний Банк Туреччини" (позивач) в межах укладеної страхової угоди відшкодував страхувальнику Sarkuysan Elektrolitik Bakir Sanayi ve Ticaret A.S. (Саркуйсан Електролітік Бакир Санайі ве Тіджарет Анонім Шіркеті) 90 % простроченої заборгованості в загальному розмірі 312 040, 07 USD та на підставі Акту передання права вимоги (добровільне передання оформлене у письмовій формі) отримав право вимоги до відповідача на решту 10 % простроченої заборгованості, що складає 34 671, 12 USD. Тобто, станом на день прийняття рішення у справі до позивача (АТ "Експортний Кредитний Банк Туреччини") у встановленому законом порядку (90% в порядку суброгації та 10 % в наслідок відступлення права вимоги) перейшло право вимоги до відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон") на загальну суму 346 711,19 USD.

За таких обставин, враховуючи, що доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд, перевіривши подані позивачем розрахунки, дійшов висновку про обгрунтованість заявленого позову, а тому, вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" 346 711,19 USD заборгованості підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 5 200,67 USD (346 711,19 х 1,5 %) покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (33027, м. Рівне, бул. Б. Хмельницького, буд. 50, код ЄДРПОУ 13970259) на користь Акціонерного товариства "ЕКСПОРТНИЙ КРЕДИТНИЙ БАНК ТУРЕЧЧИНИ" (ТУРК ЕКСІМБАНК) TURKIYE IHRACAT KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) (Турецька Республіка, 34768, м. Стамбул, район Умраніє, квартал Сарай, вул. Ахмета Тевфіка Ілері, буд. 19 (Saray Mah. Ahmet Tevfik Ileri Cad. No: 19, 34768 Umraniye / Istanbul Turkey) реєстраційний код 845859) 346 711,19 USD (триста сорок шість тисяч сімсот одинадцять доларів США 19 центів) заборгованості та 5 200,67 USD (п`ять тисяч двісті доларів США 67 центів) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Акціонерне товариство "ЕКСПОРТНИЙ КРЕДИТНИЙ БАНК ТУРЕЧЧИНИ" (ТУРК ЕКСІМБАНК) TURKIYE IHRACAT KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) (Турецька Республіка, 34768, м. Стамбул, район Умраніє, квартал Сарай, вул. Ахмета Тевфіка Ілері, буд. 19 (Saray Mah. Ahmet Tevfik Ileri Cad. No: 19, 34768 Umraniye / Istanbul Turkey) реєстраційний код 845859).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (33027, м. Рівне, бул. Б. Хмельницького, буд. 50, код ЄДРПОУ 13970259).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18 січня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк