Окрема думка

від 17.01.2024 по справі 127/33297/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Крата В. І.,

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 127/33297/21

провадження № 61-12029св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області залишив без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Постанову Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року залишив без змін.

У пунктах 86-90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/407/19 зазначено, що:

«системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19» та в резолютивній частині постановила: «Викласти абзац четвертий резолютивної частини в новій редакції: «Стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ідентифікаційний код 37316378; місцезнаходження: 03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 895 561,73 грн (вісімсот дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня 73 копійки) з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 808/8156/14 (адміністративне провадження № К/9901/21084/20, № К/9901/22282/20) вказано, що:

«надаючи оцінку викладеним у касаційній скарзі Прокуратури Запорізької області доводам щодо неправильного розрахунку судами першої та апеляційної інстанцій розміру належного заробітку за час вимушеного прогулу з огляду на незазначення у резолютивній частині рішення суду, що сума середнього заробітку визначена без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов`язкових платежів, колегія суддів зазначає таке. Як слідує з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, Запорізький окружний адміністративний суд стягнув з Прокуратури Запорізької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 13 січня 2020 року у розмірі 986 593,36 грн. У постанові у справі № 359/10023/16-ц Верховний Суд виклав правову позицію щодо утримання прибуткового податку із визначених судом сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника. Верховний Суд дійшов висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. Тобто сума, призначена судом як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшується на суму податків і зборів. Під час вирішення питання про призначення суми середнього заробітку за період вимушеного прогулу суд вказує суму без відрахування з неї податків і зборів. При цьому в резолютивній частині рішення обов`язково має бути зазначено, що суму визначено без утримання податку. Стягнення і сплата прибуткового податку покладаються на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків. Отже, задовольнлячи вимогу про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Проте у рішенні суду першої інстанції (яке було залишено без змін судом апеляційної інстанції) не було зазначено, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута з роботодавця на користь працівника без урахування податків і зборів. З одного боку, суд не повинен був розраховувати розмір податків, що підлягають утриманню, з іншого - у резолютивній частині рішення суд повинен був указати, що суму виплат зазначено без урахування податків і зборів. У підсумку можна констатувати, що суд першої інстанції допустився помилки не зазначивши у резолютивній частині рішення суду, що сума середнього заробітку визначена без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов`язкових платежів, а суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача з цього приводу та не виправив зазначену помилку. Відтак, аргументи скаржника - 2 у цій частині знайшли своє підтвердження. Водночас, будь-яких доводів про незгоду зі складовими здійсненого судами розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу касаційна скарга не містить, а тому у частині їх визначення оцінка Верховним Судом не надається. З огляду на викладене Верховний Суд уважає, що оскаржувані судові рішення підлягають зміні шляхом викладення пункту четвертого резолютивної частини рішення суду першої інстанції у редакції цієї постанови».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 580/2613/19 (провадження № К/9901/5071/20) зазначено, що:

«судами встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 у справі № 823/722/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, адміністративний позов задоволено повністю та серед іншого, стягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 25.04.2017 по дату поновлення на службі в розмірі 35 462,32 грн. Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц, дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду, за час вимушеного прогулу є базою нарахування та утримання податків та зборів, відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету яких покладено на податкового агента - роботодавця. Твердження відповідача про те, що на виконання рішення у справі №823/722/17 відбулось безспірне списання органами казначейської служби з рахунків ГУНП в Черкаській області коштів, а також що жодного обчислення, нарахування чи виплати доходу позивачу відповідачем не здійснювалось, суди вірно відхилили з огляду на зазначений висновок Верховного Суду у справі № 359/10023/16-ц та п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, відповідно до положень якого податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Несплата відповідачем податків при виконанні судового рішення у справі №823/722/17 мала наслідком прийняття ГУ ДФС у Черкаській області податкових повідомлень-рішень, якими застосовано штрафні санкції до відповідача та стало предметом спору у справі №2340/3023/18. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 у зазначеній справі, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 23.04.2019, відмовлено у задоволенні позовних вимог Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування штрафних санкцій. Відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №2340/3023/18, при виконанні судового рішення у справі №823/722/17 під час виплати ОСОБА_1 середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу позивач діяв як податковий агент та із вказаної суми мав сплатити податкові зобов`язання, в тому числі і з податку на доходи фізичних осіб».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі №826/16141/16 (адміністративне провадження №К/9901/7966/18) зазначено, що:

«Верховний Суд також відхиляє аргументи відповідача про неврахування апеляційним судом при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу сум податків і зборів, які мають бути утримані з суми виплати. Такі доводи відповідача зроблені без врахування норм пункту 3 розділу ІІІ вказаного Порядку. Згідно з абзацом третім цього пункту всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Відтак, визначені апеляційним судом до стягнення з роботодавця на користь працівника суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу обраховуються без віднімання сум податків і зборів.

Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та вираховуються при виплаті працівнику. Отже, присуджена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів при її виплаті. Вказана правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц та від 18.04.2019 у справі № 812/2/16, тому є обов`язковою для врахування Верховним Судом при вирішенні цієї справи відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 2340/3023/18 (адміністративне провадження №К/9901/6896/19) зазначено:

«суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та є обов`язковою для врахування на підставі частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України».

Не можу погодитись із висновками, зробленими в постановах Верховного Суду: від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/407/19, від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, від 02 листопада 2021 року у справі № 808/8156/14 (адміністративне провадження № К/9901/21084/20, №К/9901/22282/20), від 30 листопада 2022 року у справі № 580/2613/19 (провадження № К/9901/5071/20), від 27 червня 2019 року у справі №826/16141/16 (адміністративне провадження №К/9901/7966/18), від 23 квітня 2019 року у справі № 2340/3023/18 (адміністративне провадження №К/9901/6896/19), з таких мотивів.

1. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

2. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

3. Податковий кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

3.1. Вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи - обов`язок платника податків.

4. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

4.1. Рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (частина п`ята стаття 265 ЦПК України).

4.2. Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу (частини десята та одинадцята статті 265 ЦПК України).

4.3. Постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог; нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції; повороту виконання у разі скасування рішень судів за наявності відповідної заяви та підстав (пункт 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

4.4. Цивільно-процесуальним законодавством на рівні імперативних норм врегульовано зміст резолютивної частини судового рішення.

Відповідно, не передбачено обов`язку для суду «нагадувати» сторонам цивільної справи про обов`язок сплачувати податки в порядку, встановленому законодавством, визначати обов`язок сторін здійснити визначення розміру податкового зобов`язання, встановлювати порядок сплати податків та вчиняти будь-які інші дії щодо відносин у сфері справляння податків і зборів.

4.5. При розгляді позовів про стягнення боргу, середнього заробітку тощо в порядку цивільного судочинства вказівка в резолютивній частині судового рішення про необхідність утримання з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів не відповідає завданням цивільного судочинства.

4.5.1. Слід звернути увагу, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що «…рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 січня 2022 року позов задоволено. Скасовано наказ виробничого підрозділу «Жмеринська дистанція колії» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 10 грудня 2021 року про відсторонення позивачки від роботи. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі виробничого підрозділу «Жмеринська дистанція колії» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 10 612 грн. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року скасувати, рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 січня 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину щодо скасування наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи в редакції цієї постанови. У решті вказане рішення та додаткове рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 березня 2022 року залишити без змін». Тобто, Велика Палата у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) не вказала в резолютивній частині судового рішення про необхідність утримання з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів.

5. Тому колегії суддів потрібно було постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків в постановах Верховного Суду: від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/407/19, від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, від 02 листопада 2021 року у справі № 808/8156/14 (адміністративне провадження № К/9901/21084/20, №К/9901/22282/20), від 30 листопада 2022 року у справі № 580/2613/19 (провадження № К/9901/5071/20), від 27 червня 2019 року у справі №826/16141/16 (адміністративне провадження №К/9901/7966/18), від 23 квітня 2019 року у справі № 2340/3023/18 (адміністративне провадження №К/9901/6896/19).

Суддя В. І. Крат