Постанова

від 17.01.2024 по справі 127/33297/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 січня2024 року

м. Київ

справа № 127/33297/21

провадження № 61-12029св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області,

третя особа - начальник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Жебелев Ігор Іванович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року ускладі колегії суддів: Сопруна В. В., Войтка Ю. Б., Денишенко Т. О.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, третя особа - начальник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Жебелев І. І., про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 05 листопада 2021 року в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області - заступником начальника з будівництва доріг Жебелевим І. І. видано наказ №135-к про звільнення ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності з займаної посади 05 листопада 2021 року відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення у вказаному наказі став висновок за результатами перевірки стану антикорупційної діяльності Служби автомобільних доріг у Вінницькій області від 28 жовтня 2021 року та лист погодження Державного агентства автомобільних доріг України від 04 листопада 2021 року №4977/1/16-4281/09-21.

Позивач уважав наказ №135-к від 05 листопада 2021 року про звільнення незаконним та безпідставним, який є наслідком службових переслідувань, оскільки звернення здійснено за відсутності законних на те підстав та з порушенням порядку звільнення. Протягом роботи в Службі автомобільних доріг у Вінницькій області йому постійно виплачували надбавку за високі досягнення в праці, матеріальні заохочення, премії, виплати за вислугу років. Зі сторони керівництва Служби автомобільних доріг та НАЗК не було жодних зауважень до його роботи, звітування. У межах своїх посадових обов`язків він зобов`язаний був визначати суб`єктів декларування в Службі, повідомляти Укравтодор та НАЗК про виявлені порушення антикорупційного законодавства працівниками Служби, в тому числі керівником Служби, встановлені випадки конфлікту інтересів, перешкод або втручання у діяльність уповноваженого, виявлені ризики за результатами антикорупційної перевірки ділових партнерів тощо. Тому, інколи виникали конфлікти з окремими працівниками та керівником Служби.

Позивач зазначав, що ним не було порушено вимоги трудового законодавства, що призвело до незаконного його звільнення. Окрім того, факти невиконання трудових обов`язків навіть не встановлювалися відповідачем, внутрішня перевірка не проводилась, а як підставу для звільнення використано рекомендацію працівника іншої юридичної особи, а не роботодавця. Таким чином, у відповідача не було жодних правових підстав для звільнення позивача відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України. Позивач вважає, що спірний наказ про його звільнення з роботи не ґрунтується на законних підставах, оскільки не було систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Керівник Служби не створив відповідні умови праці та не сприяв йому у виконанні посадових обов`язків (не забезпечив робочим місцем, офісним приладдям тощо). Жодним нормативним документом не передбачена можливість уповноваженого самостійно приймати розпорядчі акти Служби або вносити в них зміни, вирішувати організаційні питання без участі керівника Служби, самостійно розміщувати інформаційні матеріали на офіційних вебсайтах (порталах) тощо.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

визнати незаконним та скасувати наказ в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області - заступника начальника з будівництва доріг Жебелева І. І. від 05 листопада 2021 року № 135-к про звільнення ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності з займаної посади 05 листопада 2021 року;

поновити ОСОБА_1 на посаді провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області;

стягнути з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2023 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача Служби автомобільних доріг у Вінницькій області - Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до наказу № Н-112 від 31 березня 2023 року Службу автомобільних доріг у Вінницькій області перейменовано на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області. Вказане підтверджується також Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2023 року у складі судді: Бойко В. М., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

суд, перевіривши наказ про №135-к від 05 листопада 2021 року в сукупності наданих сторонами доказів, які ввійшли в систему для звільнення, а саме висновок за результатами перевірки стану антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області від 28 жовтня 2021 року та лист погодження ДААД України від 04 листопада 2021 року № 4977/1/16/13-4281/09-21, приходить до висновку, що оспорюваний наказ прийнято правомірно, відповідачем доведено факти порушення трудової дисципліни та невиконання своїх трудових обов`язків позивачем;

суд враховує, що у позивача був спеціальний статус уповноваженого з антикорупційного законодавства, та відповідно погодження на його звільнення надає відповідний орган - ДААД України. ДААД України погодило звільнення ОСОБА_1 , враховуючи висновок за результатами перевірки стану антикорупційної діяльності. Вказаним висновком, крім того, було встановлено систематичне порушення трудового законодавства ОСОБА_1 у період з 2018 року по 2021 року;

суд не бере до уваги надані позивачем докази про преміювання ОСОБА_1 за високі досягнення у роботі, оскільки таке преміювання стосувалося усіх працівників служби. Під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження те, що звільнення позивача було проведено з порушенням чинного законодавства: позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачем порушено трудові права при його звільненні з роботи. Оскільки судом було встановлено, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, правові підстави для задоволення вимоги позивача про його поновлення на роботі відсутні, отже, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити. Вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є похідними, а тому задоволенню не підлягають.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, з урахуванням ухвали Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ в. о. начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області - заступника начальника з будівництва доріг Жебелева І. І. від 05 листопада 2021 року № 135-к про звільнення ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності з займаної посади 05 листопада 2021 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області.

Стягнуто зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 08 листопада 2021 року по день ухваленого судового рішення, у розмірі 867 323,52 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Допущено до негайного виконання рішення суду у частині стягнення середнього заробітку за один місяць та поновлення на роботі позивача.

Стягнуто зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270 грн.

Стягнуто зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн.

Стягнуто зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на користь держави судовий збір в розмірі 23 973,10 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

наказом №296 від 01 листопада 2021 року оголошено догану ОСОБА_1 , провідному уповноваженому з антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області, за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці більше 3 год) (т. 1, а.с. 77). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 до САД у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. начальника САД у Вінницькій області Жебелева І.І. від 01 листопада 2021 року №296 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності» (т. 2 а. с.206-209, 239-244);

ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі висновку за результатами перевірки стану антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області від 28 жовтня 2021 року; листа погодження ДААД України від 04 листопада 2021 року №4977/1/16/13-4281/09-21. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати доведеним відповідачем факт систематичного порушення позивачем трудових обов`язків, якими відповідач обґрунтовував наказ про звільнення. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про систематичність невиконання ОСОБА_1 своїх функціональних обов`язків, вважає, що звільнення позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню;

враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним, то відповідно до вимог статті 235 КЗпП України, останній має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 758/9164/16-ц. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року по 01 серпня 2023 року (день ухвалення судового рішення), що підлягає стягненню з Служби автомобільних доріг у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 становить 867 323,52 грн (448 робочих дні х 1 935,99 грн), з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Аргументи учасників справи

09 серпня 2023 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу постанову Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, у якій просила:

скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;

залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

єдиною належною обставиною, яка свідчить про систематичність вчинення працівником дисциплінарного проступку, є чинне рішення керівника відповідного органу (наказ) про накладення на працівника дисциплінарного стягнення за таке порушення (постанова Верховного Суду у справі № 640/15754/19 від 21 квітня 2021 року). На момент винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 , наказ про застосування щодо нього дисциплінарного стягнення був чинним. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 без поважних причин допустив порушення трудової дисципліни, що в подальшому стало наслідком прийняття наказу про його звільнення;

на час видання наказу від 05 січня 2021 року існували всі підстави для звільнення позивача. Відповідно до висновку за результатами перевірки стану антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області від 28 жовтня 2021 року, робоча група у період з 21 по 23 жовтня 2021 року, встановила, що в ході перевірки інформація викладена у листі НАЗК від 22 вересня 2021 року № 22- 03/70741-21 «Про дотримання антикорупційного законодавства на підвідомчих організаціях» щодо можливого перешкоджання діяльності провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності відповідача не підтвердилася, виходячи із виробничої ситуації (капітальний ремонт приміщення) у провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності є належні умови для здійснення ним своєї діяльності (стіл та оргтехніка, місце для зберігання документів, сейф). Звинувачення щодо «не забезпечення розміщення виданих наказів та офіційному веб-сайті Служби», на думку робочої групи є надуманими, фахівцями із зв`язку з громадськістю розміщується уся інформація, яку їм надає провідний уповноважений з антикорупційної діяльності, та враховуючи недоступність матеріалів на веб-сторінці Служби у розділі «Протидія корупції», навпаки, вбачається незацікавленість провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності у результаті роботи. За результатами перевірки стану організації роботи із запобігання та виявлення корупції в Службі автомобільних доріг у Вінницькій області за 2018- 2021 роки встановлено, що Служба не забезпечує повною мірою розробку та вжиття заходів, які є необхідними та достатніми для запобігання, виявлення та протидії корупції у своїй діяльності. Враховуючи відсутність будь-яких підтверджуючих документів та інформацію розміщену на веб-сайті Служби, робота провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності ОСОБА_1 за період з жовтня 2018 року по травень 2020 року є незадовільною;

у прохальній частині апеляційної скарги позивач просив поновити його на посаді провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності Служби відновлення та розвитку у Вінницькій області та стягнути з Служби відновлення та розвитку у Вінницькій області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дня поновлення на роботі. Вимоги первісного позову були іншими, а їх зміна при подані апеляційної скарги є порушенням процесуального законодавства. Тому апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог;

апеляційним судом безпідставно визначено суму середнього заробітку в розмірі 867 323,52 грн. Апеляційний суд не взяв до увагу довідку Служби автомобільних доріг у Вінницькій області № 227 від 03 квітня 2023 року, а зробив власний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

апеляційний судом не надано правової оцінки факту перебування позивача на посаді директора ТОВ «Будвтор Україна». ОСОБА_1 відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань обіймає посаду директора ТОВ «Будвтор Україна». Відповідно до Розділу VI антикорупційної програми Служби, затвердженої наказом № 45, уповноважений служби призначається засновниками (учасниками) або її керівником відповідно до законодавства про працю та установчих документів Служби. Несумісною з діяльністю Уповноваженого є робота, а також будь-яка інша діяльність, яка створює реальний чи потенційний конфлікт інтересів з діяльністю Служби. Цим обставинам не надано відповідної правової оцінки;

головуючий у справі ОСОБА_3 був упереджений та необ`єктивний при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. 28 липня 2023 року о 22:40 годині на мобільний телефон представника Служби надійшло повідомлення від абонента НОМЕР_1 наступного змісту: « ОСОБА_4 поновлюсь на посаді і тоді вам не заздрю. З перевірок не будете вилазити. І як з ОСОБА_5 не вийде, головуючий все розуміє і прийме рішення про поновлення. І тоді чекайте». Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято суддею Бойко В.М., інших трудових спорів у Служби відновлення та розвитку і Вінницькій області суддею Бойко В.М. не розглядались, тому є обґрунтовані підставі вважати, що отримане повідомлення стосується саме справи №127/33297/21. Крім того, після завершення судового засідання у справі 26 липня 2023 року головуючий суддя Сопрун В.В. обговорював з представником позивача ОСОБА_6 заявлене останнім клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, хоча у судовому засідання це клопотання оголошено не було. 01 серпня 2023 року представником Служби подано заяву про відвід судді Сопруна В. В. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтвердив факт обговорення з суддею Сопруном В. В. в позасудовий час клопотання про стягнення витрат на правову допомогу. Проте суддя Сопрун В. В. відмовив у задоволені заяви про відвід.

31 серпня 2023 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області засобами поштового зв`язку подала доповнення до касаційної скарги, в яких зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив обставини звільнення позивача та не врахував те, що відповідно до висновку за результатами перевірки стану антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області від 28 жовтня 2021 року робота провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності ОСОБА_1 за період з жовтня 2018 року по травень 2020 року є незадовільною. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишився лист № 2752 від 03 листопада 2021 року, відповідно до якого САД у Вінницькій області, керуючись висновком за результатами здійснення перевірки, стану антикорупційної діяльності та враховуючи притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності ОСОБА_1 , просило погодити звільнення провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області Яворського С.С., згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України.

31 серпня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу постанову Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, в якій просить:

скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;

залишити без змін рішення суду першої інстанції;

вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

предметом розгляду справи № 127/33297/21 було оскарження наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку з час вимушеного прогулу, тобто, спір виник з приводу припинення трудових відносин. Однак справа розглядалась в порядку загального позовного провадження через її складність відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 19 ЦПК України;

відповідачем під час розгляду справи в судовому засіданні було доведено факт невиконання без поважних причин посадових обов`язків ОСОБА_1 , що є ключовою підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України;

судом апеляційної інстанції не враховано, що вимоги первісного позову були іншими, а їх зміна при поданні апеляційної скарги є порушенням процесуального законодавства;

02 листопада 2021 року ОСОБА_1 отримав доручення ОСОБА_2 про надання письмових пояснень 02 листопада 2021 року до 15 год. 00 хв. щодо порушень, зазначених у вказаному висновку, однак відповідних пояснень ним не надано. Закон не пов`язує надання порушником трудової дисципліни письмових пояснень з наявністю чи відсутністю у нього повних документів;

на момент винесення відповідачем наказу про звільнення ОСОБА_1 , наказ про застосування щодо нього дисциплінарного стягнення був чинним;

вирішуючи спір про поновлення працівника на роботі, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше). Отже, незалежно від того, чи оспорює позивач такі накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги, суд перевіряє законність таких наказів про оголошення доган, які передували звільненню за систему порушень (постанова Верховного Суду у справі № 216/1431/19 від 19 липня 2023 року).

У вересні 2023 року ОСОБА_1 надав відзив на касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що:

не є подібними правовідносини з цією справою вказані заявником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду;

суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2022 року визнано незаконним та скасований наказ від 01 листопада 2021 року № 296 про застосування дисциплінарного стягнення. Інших дисциплінарних стягнень за час роботи до звільнення не було. Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав вважати доведеним факт систематичного порушення трудових обов`язків, яким обґрунтований наказ про звільнення;

доводи про упередженість та необ`єктивність головуючого судді є безпідставними та надуманими.

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 надав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що:

суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав вважати доведеним відповідачем факт систематичного порушення позивачем трудових обов`язків, якими відповідач обґрунтовував наказ про звільнення, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про систематичність невиконання ОСОБА_1 своїх функціональних обов`язків;

доводи про розгляд справи у порядку загального позовного провадження спростовуються матеріалами справи № 127/33297/21;

необґрунтованими є доводи про те, що апеляційний суд розглянув справу зі зміненими позовними вимогами, які відрізняються від вимог первісного позову. У зв`язку з перейменуванням юридичної особи змінено назву відповідача та замінено третю особу;

у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про систематичність невиконання позивачем функціональних обов`язків, тому моє звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року: відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області; у задоволенні клопотань Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2

06 жовтня 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 11 вересня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 липня 2019 року у справі № 363/4221/16-ц; від 18 вересня 2019 року у справі № 2040/6074/18; від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20; від 21 квітня 2021 року у справі № 640/15754/19 та постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-419цс16; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

В ухвалі Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2019 року у справі № 711/8227/16-ц; від 01 квітня 2021 року у справі № 733/1695/17; від 22 липня 2019 року у справі № 363/4221/16-ц; від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20; від 21 квітня 2021 року у справі №640/15754/19; від 19 липня 2023 року у справі № 216/1431/19; від 25 жовтня 2022 року у справі № 487/1491/21; від 15 вересня 2022 року у справі № П/857/8/22 та постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15.

Фактичні обставини

Суди встановили, що наказом № 92-к від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , провідного юрисконсульта переведено на посаду провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності Служби автомобільних доріг у Вінницькій області з 02 жовтня 2018 року з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Згідно довідки №6 від 25 листопада 2021 року ОСОБА_1 працював в САД у Вінницькій області на посаді провідного юрисконсульта з 25 січня 2018 року (наказ від 24 січня 2018 року №10-к) та на посаді провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності з 02 жовтня 2018 року (наказ від 01 жовтня 2018 року №92-к) по 05 листопада 2021 року.

Наказом №Н-112 від 31 березня 2023 року перейменовано САД у Вінницькій області на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області.

Відповідно до наказу №453-К від 13 жовтня 2020 року Державним агентством автомобільних доріг України наказано провести службове розслідування у період 13 жовтня 2020 року по 11 грудня 2020 року для перевірки інформації та з`ясування обставин відсутності начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області Алексєєва І.М. на робочому місці в період з 08 жовтня 2020 року по 13 жовтня 2020 року. Утворити комісію для проведення службового розслідування у складі згідно з додатком.

Згідно наказу ДААД України «Про проведення перевірки стану антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області» наказано провести перевірку стану антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області за період з 01 січня 2018 року по 01 жовтня 2021 року.

Відповідно до висновку за результатами перевірки стану антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області від 28 жовтня 2021 року, робоча група у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у період з 21 по 23 жовтня 2021 року, встановила, що в ході перевірки інформація викладена у листі НАЗК від 22 вересня 2021 року №22-03/70741-21 «Про дотримання антикорупційного законодавства на підвідомчих організаціях» щодо можливого перешкоджання діяльності провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області не підтвердилася, виходячи із виробничої ситуації (капітальний ремонт приміщення) у провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності є належні умови для здійснення ним своєї діяльності (стіл та оргтехніка, місце для зберігання документів, сейф). Звинувачення щодо «не забезпечення розміщення виданих наказів та офіційному веб-сайті Служби», на думку робочої групи є надуманими, фахівцями із зв`язку з громадськістю розміщується уся інформація, яку їм надає провідний уповноважений з антикорупційної діяльності, та враховуючи недоступність матеріалів на веб-сторінці Служби у розділі «Протидія корупції», навпаки, вбачається незацікавленість провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності у результаті роботи. За результатами перевірки стану організації роботи із запобігання та виявлення корупції в САД у Вінницькій області за 2018-2021 роки встановлено, що Служба не забезпечує повною мірою розробку та вжиття заходів, які є необхідними та достатніми для запобігання, виявлення та протидії корупції у своїй діяльності. Враховуючи відсутність будь-яких підтверджуючих документів та інформацію розміщену на веб-сайті Служби, робота провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності ОСОБА_1 за період з жовтня 2018 року по травень 2020 року є незадовільною. Діяльність провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності за період з травня 2020 року по жовтень 2021 року не охоплює усі напрямки із запобігання та протидії корупції, визначені Антикорупційною програмою Служби, зокрема ОСОБА_1 неналежно виконуються посадові обов`язки в частині проведення внутрішніх навчань із працівниками служби, надання їм методичної рекомендації, не належним чином проводиться антикорупційна перевірка ділових партнерів Служби. За результатами перевірки рекомендується відібрати письмові пояснення у ОСОБА_1 по факту виявлення порушень та недоліків та застосувати до ОСОБА_1 заходи дисциплінарного стягнення.

Відповідно до доручення № 2743 від 02 листопада 2021 року, було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність надати письмові пояснення до 15:00 год 02 листопада 2021 року щодо порушень зазначених у висновку за результатами перевірки стану антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області від 28 жовтня 2021 року.

ОСОБА_1 у заяві від 03 листопада 2021 року просив з метою виконання доручення від 02 листопада 2021 року №2743 та можливості підготовки письмових пояснень надати всі опрацьовані робочою групою під час перевірки документи, що як зазначеному висновку повинні бути надані до нього, а також листи Національного агентства з питань запобігання корупції № 22-03/69738-21 від 17 вересня 2021 року, №22-03/70741-21 від 22 вересня 2021 року, наказ ДААД України від 19 жовтня 2021 року №Н-443/16-00.

Листом № 2752 від 03 листопада 2021 року, САД у Вінницькій області керуючись висновком за результатами здійснення перевірки стану антикорупційної діяльності та враховуючи притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності ОСОБА_1 , просило погодити звільнення провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області ОСОБА_1 , згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

ДААД України розглянувши лист САД у Вінницькій області від 03 листопада 2021 року № 2752 не заперечує щодо звільнення провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності ОСОБА_1 , що підтверджується листом погодження № 4977/1/16/13-4281/09-21 від 04 листопада 2021 року.

Наказом №135-к від 05 листопада 2021 року, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України, положення про САД у Вінницькій області, затвердженого наказом ДААД України від 29 липня 2019 року № 238, ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності, звільнено з займаної посади 05 листопада 2021 року. Підстава: висновок за результатами перевірки стану антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області від 28 жовтня 2021 року; лист погодження ДААД України від 04 листопада 2021 року № 4977/1/16/13-4281/09-21. Копія Наказу ОСОБА_1 була вручена 05 листопада 2021 року о 09:54 год.

Апеляційний суд встановив, що наказом №296 від 01 листопада 2021 року оголошено догану ОСОБА_1 , провідному уповноваженому з антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області, за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці більше 3 год).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 до САД у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. начальника САД у Вінницькій області Жебелева І.І. від 01 листопада 2021 року №296 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності».

Позиція Верховного Суду

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП).

Тобто при звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП слід враховувати, що на працівника покладаються обов`язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов`язок дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними актами.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина 3 статті 149 КЗпП).

Тлумачення частини 3 статті 149 КЗпП свідчить, що її положення мають поширюватися при застосуванні будь-якого виду дисциплінарного стягнення, тобто як до звільнення, так і до догани.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2020 року у справі № 755/901/18 (провадження № 61-19450св19) вказано, що:

«для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року у справі № 755/14434/17, яке набрало законної сили, скасовано наказ НБУ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 08 вересня 2017 року № 2867-к, яким ОСОБА_1 оголошено догану та який, у тому числі, став підставою для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП.

Таким чином правильними є висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про недоведеність відповідачем правових підстав для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП, а саме систематичного невиконання без поважних причин ОСОБА_1 обов`язків, покладених на неї трудовим договором».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 336/3679/17 (провадження № 61-227св18) зазначено, що:

«для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов`язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

Для застосування цієї підстави розірвання трудового договору важливим є невиконання працівником обов`язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання обов`язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору. Цю підставу не можна застосовувати до працівника, який відмовився виконати незаконне розпорядження роботодавця, або за відмову виконання роботи, яка не входить до кола його посадових обов`язків, а також за дії, що не пов`язані з виконанням службових обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 235/7740/18-ц (провадження № 61-7505св21) зазначено:

«для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця. Отже, необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками вчинення яких виносяться наказ про оголошення догани та наказ про звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Судом установлено, що попередні накази від 02 липня 2018 року № 01-05/209 та від 06 серпня 2018 року № 01-05/252 про застосування до позивачки дисциплінарних стягнень у вигляді догани були скасовані судовими рішеннями, що набрали законної сили, від 27 лютого 2019 року у справі № 235/5089/18-ц та від 23 січня 2020 року у справі № 235/3935/18-ц відповідно, що зазначено у постанові у розділі «Фактичні обставини справи, встановлені судами».

За таких обставин, місцевий суд вірно вказав про відсутність правових підстав для звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки факт систематичного невиконання нею трудових обов`язків не встановлено.

При цьому доводи касаційної скарги про те, що на час видання оспореного наказу від 09 листопада 2018 року № 01-05/323 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким позивачку було звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, попередні накази від 02 липня 2018 року № 01-05/209 та від 06 серпня 2018 року № 01-05/252 про застосування до позивачки дисциплінарних стягнень у вигляді догани були чинними, не заслуговують на увагу, так як зі скасуванням судом попередніх наказів втрачаються ті наслідки, які з них випливають. Крім того, на час ухвалення рішення суду у цій справі, попередні накази від 02 липня 2018 року № 01-05/209 та від 06 серпня 2018 року № 01-05/252про застосування до позивачки дисциплінарних стягнень у вигляді догани вже були скасовані судовими рішеннями, що набрали законної сили, що не перешкоджало відповідачу скасувати свій наказ від 09 листопада 2018 року № 01-05/323 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Отже, звільнення позивачки за основним місцем роботи є незаконним і вона підлягала поновленню на роботі».

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частини перша, друга статті 235 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналіз Єдиного державного реєстру свідчить, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 127/31314/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області Жебелева І. І. від 01 листопада 2021 року № 296 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності».

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що його звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, оскільки з боку позивача не було систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку;

суди встановили, що 05 листопада 2021 року в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області - заступником начальника з будівництва доріг Жебелевим І. І. видано наказ №135-к про звільнення ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності з займаної посади 05 листопада 2021 року відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення у вказаному наказі став висновок за результатами перевірки стану антикорупційної діяльності Служби автомобільних доріг у Вінницькій області від 28 жовтня 2021 року та лист погодження Державного агентства автомобільних доріг України від 04 листопада 2021 року №4977/1/16-4281/09-21;

наказом № 296 від 01 листопада 2021 року оголошено догану ОСОБА_1 , провідному уповноваженому з антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області, за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці більше 3 год);

апеляційний суд встановив, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 до САД у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. начальника САД у Вінницькій області Жебелева І.І. від 01 листопада 2021 року №296 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності»;

апеляційний суд врахував, що для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто, допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок;

встановивши, що наказ в.о. начальника САД у Вінницькій області Жебелева І.І. від 01 листопада 2021 року №296 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності» визнано незаконним та скасовано, а також те, що відносно позивача до моменту його звільнення не застосовувалися інші дисциплінарні стягнення, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність факту систематичного порушення позивачем трудових обов`язків, якими відповідач обґрунтовував наказ про звільнення.

За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційних скарг про те, що у прохальній частині апеляційної скарги позивач просив поновити його на посаді провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності Служби відновлення та розвитку у Вінницькій області та стягнути з Служби відновлення та розвитку у Вінницькій області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дня поновлення на роботі, тоді як вимоги первісного позову були іншими, а їх зміна при подані апеляційної скарги є порушенням процесуального законодавства.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2023 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача Служби автомобільних доріг у Вінницькій області - Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

наказом від 31 березня 2023 року перейменовано Службу автомобільних доріг у Вінницькій області на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області (т. 4 а. с.37);

заявою від 31 травня 2023 року у зв`язку із перейменуванням Служби автомобільних доріг у Вінницькій області на Службу відновлення та розвитку у Вінницькій області позивач просив поновити його на посаді провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності Служби відновлення та розвитку у Вінницькій області та стягнути з Служби відновлення та розвитку у Вінницькій області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (т. 4, а.с. 100, 101).

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області про те, що головуючий у справі ОСОБА_3 був упереджений та необ`єктивний при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

У заяві про відвід Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області посилалася на те, що 28 липня 2023 року о 22:40 годині на мобільний телефон представника Служби надійшло повідомлення від абонента НОМЕР_1 наступного змісту: «Привіт! Я поновлюсь на посаді і тоді вам не заздрю. З перевірок не будете вилазити. І як з ОСОБА_5 не вийде, головуючий все розуміє і прийме рішення про поновлення. І тоді чекайте». Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято суддею Бойко В.М., інших трудових спорів у Служби відновлення та розвитку і Вінницькій області суддею Бойко В.М. не розглядались, тому є обґрунтовані підставі вважати, що отримане повідомлення стосується саме справи №127/33297/21 (т. 4, а.с. 224в).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у задоволенні заяви про відвід головуючого Сопруна В. В. відмовлено. В ухвалі зазначено, що мотиви у заяві є необґрунтованими та мають характер припущень, тому не є підставою для відводу. Переконливих доказів, які б свідчили про необ`єктивність та упередженість судді Сопруна В.В. немає (т.4, а.с. 230).

Посилання Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області у касаційній скарзі на те, що після завершення судового засідання у справі 26 липня 2023 року головуючий суддя Сопрун В.В. обговорював з представником позивача ОСОБА_6 заявлене останнім клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, хоча у судовому засідання це клопотання оголошено не було, касаційний суд відхиляє, оскільки вказані обставини не були мотивом відводу, викладеного у заяві про відвід (т. 4, а. с. 224в).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг дають не підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційні скарги належить залишити без задоволення; оскаржену постанову апеляційного суду - без змін, а тому судовий збір за подання касаційних скарг покладається на осіб, які їх подали.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук