Постанова

від 16.01.2024 по справі 369/5304/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року місто Київ.

Справа № 369/5304/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1180/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапка М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженої відповідальності «РБК АЛЬБА» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2022 року (ухвалено у складі судді Янченко А.В., повний текст складено 22.11.2023 року)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК АЛЬБА» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди та понесених збитків

ВСТАНОВИВ

27.06.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК АЛЬБА» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди та понесених збитків, згідно з яким (враховуючи уточнення позовної заяви) просив суд: встановити факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТОВ «РБК АЛЬБА» в особі директора Байрака Олексія Олексійовича в період з 25.01.2022 року по 17.02.2022 року, стягнути з ТОВ «РБК АЛЬБА» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 16657 гривень, моральну шкоду у розмірі 30000 гривень та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з 25.01.2022 року позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «РБК АЛЬБА», директором якого є Байрак Олексій Олексійович .

Між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «РБК АЛЬБА» в особі директора Байрака Олексія Олексійовича був фактично укладений трудовий договір № 25/01/2022 від 25.01.2022 року в письмовій формі.

25.01.2022 року, відповідно до умов обговорених при прийнятті на роботу до ТОВ «РБК АЛЬБА», керівником якого є Байрак О.О. , ОСОБА_1 був прийнятий на посаду постачальника. Робочий графік з роботодавцем не був обговорений. Свої трудові обов`язки постачальника, позивач мав здійснювати по факту виконаної роботи. Розмір заробітної плати був погоджений, у розмірі 20000 гривень перші два місяці роботи, а потім 25000 гривень.

Згідно п. 3.1 трудового Договору заробітна плата повинна була виплачуватись два рази на місяць: з 16 по 20 число за відпрацьовану першу половину місяця, з 1 по 5 число наступного місяця - за відпрацьовану другу половину місяця.

Позивач відзначив, що у зв`язку з тим, що його повністю влаштовувала пропозиція роботодавця, він приступив до роботи.

Так, позивач з 25.01.2022 року сумлінно виконував свої посадові обов`язки, вказував, що нарікань на його роботу від роботодавця не надходило. Зазначав, що йому деколи доводилось виконувати і іншу роботу, яка не входила до його посадових обов`язків, наприклад вивішувати рекламу, але до роботи позивач ставився з відповідальністю та добросовісно виконував вказівки роботодавця.

Однак, з 1 по 5 число роботодавець не виплатив йому першу заробітну плату. Позивач вказує, що продовжував працювати, надіючись, що заборгованість роботодавцем Байраком Олексієм Олексійовичем буде закрита.

17.02.2022 року роботодавець повідомив позивачу, що це його останній день виходу на роботу та не здійснив жодних виплат, в тому числі попередньої заборгованості.

Заборгованість за 24 дні становить 16657 гривень. На вимоги позивача здійснити належний розрахунок, директор Байрак О.О. запевнив, що виплат не буде.

21.02.2022 року позивачем було написана заява на отримання виписки з бухгалтерії нарахувань по заробітній платі.

25.03.2022 року отримав відповідь на заяву, в якій зазначалось, що заява позивача не була належним чином оформлена.

09.04.2022 року отримав відповідь від роботодавця, що позивач взагалі не був допущений до роботи на підставі того, що не надав необхідних документів для укладення трудового договору.

На момент звернення із позовом до суду відповідач повного розрахунку з позивачем так і не провів.

Позивач зазначає, що на його думку вище зазначені дії ТОВ «РБК АЛЬБА» в особі директора Байрака О.О. є такими, що порушують його права, як працівника.

Вказував, що неочікуване звільнення та не виплата заробітної плати призвели до моральних страждань, так як були порушені життєві плани. Зазначав, що порушенням його права на працю та на отримання винагороди за свою працю йому були завдані моральні страждання , а неправомірні дії відповідача впливали також на його психологічний стан та спосіб життя.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «РБК АЛЬБА» на посаді постачальника, в період з 25.01.2022 року по 17.02.2022 року.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК АЛЬБА» на користь ОСОБА_1 за період з 25.01.2022 року по 17.02.2022 року заробітну плату у розмірі 16 657 (шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім) гривень з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК АЛЬБА» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК АЛЬБА» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1323 (тисяча триста двадцять три) гривні 20 копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ТОВ «РБК АЛЬБА» 11 вересня 2023 року засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначають, що судом першої інстанції не було повною мірою досліджено обставини та неправильно застосовані норми права.

Відповідач не був належно повідомлений про розгляд даної справи у суді першої інстанції, так як поштова кореспонденція судом надсилалась за неправильним поштовим індексом. Якщо особи були належно повідомлені то суд повинен був ухвалити заочне рішення.

Вказують, що 25.01.2022 року між позивачем та відповідачем дійсно був підписаний трудовий договір. Однак, 06.04.2022 року відповідач надав позивачу відповідь відносно того, що ОСОБА_1 не може бути допущений до роботи оскільки ним не надано: трудову книжку, відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, документи про освіту, довідку про стан здоров`я, відповідний військо-обліковий документ, довідку про несудимість.

Зазначають, що відповідно до штатного розкладу в ТОВ «РБК АЛЬБА» відсутня посада "снабженця". За відсутності вище зазначених документів відповідач в порядку ст. 24 КЗпПУ не зміг видати наказ про призначення позивача на посаду "снабженця", внести зміни у штатний розклад ТОВ «РБК АЛЬБА» з приводу призначення ОСОБА_1 на посаду "снабженця", а також повідомити центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Враховуючи, що фактично з ОСОБА_1 був підписаний трудовий договір, але згідно відповіді ТОВ «РБК АЛЬБА» від 06.04.2022 він не був допущений до роботи йому гарантується мінімальна заробітна плата у розмірі 6500 ( шість тисяч п`ятсот) гривень згідно ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет», ст. 95 КЗпПУ.

Звертають увагу, що період з 25.01.2022 року по 17.02.2022 року становить 18 робочих днів, а не 24, як зазначено в оскаржуваному рішенні, оскільки суд першої інстанції не врахував наявність вихідних днів у вказаний період.

Відповідач вважає, що заробітна плата до виплати позивачу (без вирахування ПДФО та військового збору) складає 5 702 грн. 27 коп.

Вказують, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ «РБК АЛЬБА» загалом 19 200 грн, з яких: 4 590,33 грн - виплата мінімальної гарантованої заробітної плати, а 14 609,67 грн - кошти, що були надані для закупівлі матеріалів, про купівлю яких позивач не прозвітував відповідачеві, а тому вважають, що не мають заборгованості.

Стягуючи моральну шкоду з відповідача , суд порушує ст.. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 намагався ввести в оману керівника ТОВ «РБК АЛЬБА», не повернув видані відповідачем мобільний телефон з сім-карткою, магнітний ключ та 14 609,67 грн, які йому були надані для закупівель. Також ОСОБА_1 завдав шкоди діловій репутації ТОВ «РБК АЛЬБА» , розповсюджуючи негативні відгуки.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

У судовому засіданні директор ТОВ «РБК АЛЬБА» Байрак О.О. та представник Яковлев І.О. підтримали доводи апеляційної скарги. ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач в період часу з 25.01.2022 року по 17.02.2022 року працював у ТОВ «РБК АЛЬБА» на посаді постачальника, що підтверджується копією трудового договору № 25/01/2022 від 25.01.2022 року, який підписаний позивачем та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК АЛЬБА» Байрак О.О.

Крім того, позивачем до матеріалів справи на підтвердження перебування в трудових відносин з відповідачем надано скрін-шоти переписки з директором ТОВ «АРБ АЛЬБА» Байрак О.О., які суд першої інстанції визнав належним доказом по справі, що підтверджує факт робочих відносин між сторонами.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов до висновку, що, враховуючи право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», а позивач, як встановлено у судовому засіданні, перебував у трудових відносинах з відповідачем з 25.01.2022 року по 17.02.2022 року, позивач має право на отримання заробітної плати, яка не була йому виплачена відповідачем за виконані трудові обов`язки, у розмірі 16 657 гривень відповідно до кількості відпрацьованих днів, з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивачу завдано моральну шкоду, дійшов до висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача ТОВ «РБК АЛЬБА» підлягає стягненню 10000 гривень моральної шкоди на користь позивача.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що обставини перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем , не виплата позивачу заробітної плати за відпрацьовані дні, а також спричинення позивачу моральних страждань є доведеними. Висновки суду в цій частині відповідають таким обставинам та вимогам Закону.

Відповідно до положень ст.21 КЗпПУ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч.3 ст.24 КЗпПУ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМ України.

Кодекс законів про працю України досить детально врегульовує трудові відносини між працівником і роботодавцем, зокрема встановлює обов`язок роботодавця поінформувати працівника про: 1) місце роботи, трудову функцію, яку зобов`язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов`язків), дату початку виконання роботи; 2) визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами; 3) права та обов`язки, умови праці; 5) правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку (ст.29 КЗпПУ).

Особливістю трудових відносин є те, що працівникові виплачується заробітна плата у якості винагороди за виконану ним роботу, яка обчислюється, як правило, у грошовому виразі і розмір якої залежить від складності та умов виконуваної роботи, проте не менше розміру мінімальної заробітно плати (ст.ст.94, 95 КЗпПУ).

Отже, аналіз змісту положень КЗпПУ дає підстави для висновку, що основними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку та дотримання дисципліни;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, після закінчення виконання якої, трудова діяльність не припиняється.

З огляду на вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вірно задовольнив вимоги частково в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «РБК АЛБА» в період з 25.01.2022 року по 17.02.2022 року, що підтверджується зокрема копією трудового договору № 25/01/2022 від 25.01.2022 року, який підписаний позивачем та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК АЛЬБА» Байрак О.О.

Також з апеляційної скарги слідує, що сторона відповідача також визнає наявність з позивачем трудових відносин в період 25.01.2022 року по 17.02.2022 року, оскільки в апеляційній скарзі не має посилань на докази, які б доводили не виконання позивачем своїх трудових обов`язків за договором з 25 січня по 17 лютого 2022 року.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи і які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів цивільного процесуального закону докази у процесі мають відповідати певним критеріям. Зокрема докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.77 ЦПК), допустимими, тобто такими, що підтверджують певні обставини справи, які за законом не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.79 ЦПК), достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи(ст.79 ЦПК) та достатніми, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування(ст.80 ЦПК).

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну та правильну оцінку обставинам та доказам і дійшов правильного висновку щодо не виконання відповідачем обов`язку по виплаті позивачу заробітної плати за відпрацьовані дні роботи.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не був допущений до роботи та не виконував своїх обов`язків є недоведеними.

Водночас апеляційний суд не може погодитися із висновками суду про розмір невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди, яку слід стягнути з відповідача.

Стягуючи з відповідача невиплачену заробітну плату за період 25.01.2022 року по 17.02.2022 року в розмірі 16 657 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у своїй позовній заяві посилався на те, що з відповідачем був погоджений розмір заробітної плати у розмірі 20 000 грн за місяць. Однак, аналізуючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що ніяких доказів на підтвердження такої домовленості позивачем суду надано не було. Враховуючи зазначене апеляційний суд погоджується з доводами відповідача та приходить до висновку, що позивачу гарантується мінімальна заробітна плата згідно ст. 95 КЗпПУ.

Відповідно до п. 5.1 Трудового договору від 25.01.2022 працівнику встановлюється 5 - денний робочий тиждень з двома вихідними днями згідно штатного розкладу та норм чинного законодавства України. Тривалість робочого тижня становить 40 години. Режим роботи протягом робочого дня з перервою на обід на одну годину.

Відповідно у період з 25.01.2022 по 17.02.2022 - 18 робочих днів. Враховуючи зазначене, за період з 25.01.2022 по 31.01.2022 - за 5 робочих днів ЗП складає:

- 6500 ( мінімальна гарантована 3П) /22 ( робочих днів у січні 2022) = 295,45 грв. (ЗП за день).

- 295.45 (ЗП за день) х 5 днів = 1477,27 гривень 27 копійок

Відповідно враховуючи, що за період з 01.02.2022 по 17.02.2022 за 13 робочих днів ЗП складає:

-6500 ( мінімальна гарантована 3П) /20 (робочих днів у лютому 2022) = 325 грн. (ЗП за день)

325 грн. (ЗП за день) х 13 днів = 4225 гривень.

Таким чином мінімальна гарантована заробітня плата ОСОБА_1 за 18 робочих днів повинна складати 5 702,27 гривні 27 копійок.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ «РБК АЛБА» заробітну плату не приймаються колегією суддів, оскільки вони не підкріплені належними доказами. Розписки, надані до апеляційного суду про отримання коштів ОСОБА_1 не містять інформацію про мету такої видачі. В них не зазначено, що кошти отримані працівником є його заробітною платою .

Щодо доводів відповідача про незаконність висновку суду першої інстанції про наявність моральної шкоди у ОСОБА_1 , оскільки останнім не було повернуто телефон, магнітний ключ та кошти в розмірі 14 609 грн 67 коп, апеляційний суд не приймає, оскільки такі твердження не підкріпленні жодними доказами.

Частково задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що наявність моральної шкоди позивачем доведена, яка спричинена невиплатою заробітної плати, порушенням його трудових прав.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти російської федерації» (Скарга № 42255/04) від 01.07.2010 року зокрема зазначив, що суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс.

При наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Враховуючи, що судом встановлено факт відсутності виплат заробітної плати відповідачем позивачу, що є порушенням прав позивача, суд вірно констатував наявність моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, глибину завданої моральної шкоди, період порушення трудових прав, який становив менше місяця, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, вимоги розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, апеляційний суд вважає справедливою компенсацію у розмірі 3 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права та розгляд справи без відповідача, який не повідомлявся належним чином про судовий розгляд, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Згідно з частинами шостою, дев`ятою статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

В апеляційній скарзі ТОВ «РБК АЛЬБА» зазначає адресу місцязнаходження: Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 10 .

В матеріалах справи наявний лист з процесуальними документами по справі №369/5304/22, який повернувся до суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 77). Вказаний лист направлявся відповідачу на адресу, яка є ідентична тій, що зазначив відповідач в апеляційній скарзі. Посилання відповідача на те, що судом був невірно зазначений індекс, колегією відхиляються, оскільки така помилка не призводить до направлення кореспонденції на невірний адрес, а лише призводить до довшого очікування отримання кореспонденції.

Відповідно до п. 12.2.6 Порядку пересилання відправлень «Укрпошта Стандарт» відправник несе відповідальність за правильність зазначених даних при оформленні ним відправлень Стандарт. У випадку внесення відправником помилкових даних у реквізитах одержувача (назва одержувача, індекс, адреса одержувача тощо) строк доставки відправлення може збільшитись.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд констатує, що відповідач був належно повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції за актуальною адресою його місця знаходження.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та невідповідність висновків суду в частині визначення розміру заборгованості з заробітної плати та розміру відшкодування моральної шкоди встановленим обставинам справи та наданим доказам, апеляційний суд приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши стягнуту з Товариства обмеженої відповідальності «РБК АЛЬБА» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з 16 657 грн до 5 702 грн. 27 коп. та зменшивши стягнуту з Товариства обмеженої відповідальності «РБК АЛЬБА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду з 10 000 грн. до 3 000 грн.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням розміру заявлених позовних вимог до суду першої інстанції , а також часткового задоволених вимог апеляційним судом, встановлено, що позовні вимоги позивача задоволено на 18,65%. Враховуючи, що за подачу позовної заяви позивачем сплачено 992 грн. 40 коп., а відповідачем за подачу апеляційної скарги сплачено 1 488 грн 60 коп., то з врахуванням задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 185 грн. 80 коп. (992,40х18,65%), а з позивача на користь відповідача - у розмірі 1 210 грн. 98 коп. (1 210х81,35%).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За таких обставин суд зобов`язує позивача сплати різницю у розмірі 1 025 грн 18 коп судового збору на користь відповідача.

Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до позовної заяви, позивачем були понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 13 500 грн.

Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано копію Договору про надання юридичних послуг № К-1547 від 23.02.2022 року (а.с. 37-38), копію Акту наданих юридичних послуг від 20 червня 2022 року (а.с. 39), копії квитанцій про оплату за надану правову допомогу (а.с. 38).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції дійсно були понесені судові витрати на правничу допомогу ТОВ «Юридична служба консуль».

Враховуючи задоволені позовні вимоги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 517 грн 75 коп (13 500х18,65%).

Разом з апеляційною скаргою було подано заяву про витрати на професійну правничу допомогу, якою відповідач просив стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 123/2 від 17.08.2023 року (а.с. 133), копію Акту наданих послуг та виконаних робіт від 17.08.2023 року (а.с. 135), довідка про оплату гонорару адвоката (а.с. 136), копію виписки про оплату правничих послуг (а.с. 192).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції дійсно були понесені судові витрати на правничу допомогу надану адвокатом Яковлєвим І.О.

Враховуючи задоволені позовні вимоги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5 694 грн. 50 коп. (7 000х81,35%).

Беручи до уваги ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд зобов`язує позивача сплати різницю у розмірі 3 177 грн витрат на правничу допомогу на користь відповідача.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «РБК АЛЬБА» - задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2022 року - змінити, зменшивши стягнуту з Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК АЛЬБА» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з 16 657 грн до 5 702 грн. 27 коп. та зменшивши стягнуту з Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК АЛЬБА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду з 10 000 грн до 3 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства обмеженої відповідальності «РБК АЛЬБА» судовий збір у розмірі 1 025 грн. 18 коп та витрати на правничу допомогу в апеляційному суді 3 177 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді О.Ф. Мазурик

О.В. Немировська