Постанова

від 18.01.2024 по справі 381/1189/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 381/1189/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2324/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Білоцької Л.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення збитків, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказувала, що 25 січня 2021 року між нею та відповідачем було укладено договір оренди землі, предметом якого стала земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222787700:04:007:0040, яка розташована на території Соснівської сільської громади, Фастівського району Київської області. Відповідно до п. 5 договору нормативна оцінка ділянки становить 106124,00 грн. Згідно з п. 8 договір укладено на 10 (десять) років, до 25 січня 2031 року. Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься в розмірі 10,55 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки обумовленої в п. 5 договору, або 11 200,00 грн. на рік протягом строку оренди земельної ділянки.

Не зважаючи на це, відповідач з моменту укладення договору виплачує кожен рік 8 970,92 грн., не доплачуючи частину ціни оренди сумою 2 229,08 грн.

Позивач вважає, що оскільки сума оренди землі за кадастровим номером 3222787700:04:007:0040 складає 11 200,00 грн. на рік, а орендар сплатив за 2021 та 2022 роки суму 8 970,92 грн., він не доплатив їй 2 229,08 грн., що є істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки.

Відповідач двічі виплатив позивачу за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3222787700:04:007:0040 в неповному розмірі, що визначає систематичність дій відповідача, через які вона не отримала очікувану вигоду в розмірі 4 458,16 грн. (недоплачені кошти за оренду за 2021 та 2022 рік).

Крім того, у п. 1 договору зазначено, що орендна плата вноситься один раз на рік, не пізніше 30 грудня кожного року. В порушення зазначеного пункту договору, відповідач виплатив орендну плату за 2022 рік не до 30 грудня 2022 року, а 10 лютого 2023 року, тобто, з простроченням строку оплати в 42 (сорок два) дні. При цьому, відповідач не попереджав позивача про те, що оплата договору буде сплачена ним з простроченням кінцевого строку оплати, зазначеного в договорі, ні в усному, ні в письмовому вигляді. Отже, посилання відповідача на будь-які форс-мажорні обставини є безпідставним, оскільки він не попередив орендодавця про них завчасно.

Відповідно до п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач прострочив сплату суми оренди земельної ділянки відповідно до договору за 2022 рік на 42 (сорок два) дні, заплативши суму оренди 10 лютого 2023 року, а не 30 грудня 2022 року, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити їй пеню в розмірі 5 040,00 грн., індекс інфляції в розмірі 89,60 грн. та 3% річних у розмірі 38,66 грн.

Отже, повна сума пені за прострочення строку оплати оренди земельної ділянки за 2022 рік становить 5 168 (п`ять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 26 коп.

Зважаючи на те, що відповідач сплатив неповну суму за оренду земельної ділянки за 2022 рік, позивач вважає, що має право на стягнення з нього пені та штрафу за недоплачену суму 2 229,08 грн. Оскільки сума оренди 8 970,92 грн. за 2022 рік була сплачена відповідачем 10 лютого 2023 року, нарахування пені на недоплачену суму оренди починається з 10 лютого 2023 року. Отже, сума пені становить 869,34 грн. Також, відповідачем має бути сплачена основна сума заборгованості 2 229,08 грн.

Також, позивач вважає, що оскільки відповідач не доплатив суму оренди земельної ділянки за 2021 в розмірі 2 229,08 грн., він має додатково сплатити пеню за це прострочення. Період прострочення виплати несплаченої суми за 2021 рік починається з 30 грудня 2021 року, оскільки це кінцева дата оплати повної суми оренди.

Отже, пеню від простроченої суми за орендну плату за 2021 рік може бути порахована за останні 12 місяців перед поданням позовної заяви, тобто, період обрахування пені починається з 20 березня 2022 року і закінчується датою подання позовної заяви - 20 березня 2023 року. Отже, пеня за 2021 рік становить 8 136,14 грн., інфляційне збільшення 415,83 гри., 3% річних у розмірі 67,06 грн.

Отже, загальна сума пені та штрафу, яка має бути додатково сплачена відповідачем за прострочення сплати невиплаченої суми оренди 2 229,08 коп. за 2021 рік становить 8 619,03 грн. Також, відповідачем має бути сплачена основна сума заборгованості 2 229,08 грн.

Враховуючи вказане, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивач просила:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 25 січня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Зоря»;

- зобов`язати СТОВ «Зоря» виплатити ОСОБА_1 суму заборгованості за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3222787700:04:007:0040 за 2021 рік в розмірі 2 229 (дві тисячі двісті двадцять дев`ять) грн. 08 коп., а також пеню в сумі 8 136 (вісім тисяч сто тридцять шість) грн. 14 коп., суму інфляції 415 (чотириста п`ятнадцять) грн. 83 коп., та штрафні санкції в розмірі 67 (шістдесят сім) грн. 06 коп.;

- зобов`язати СТОВ «Зоря» виплатити ОСОБА_1 суму заборгованості за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3222787700:04:007:0040 за 2022 рік в розмірі 2 229 (дві тисячі двісті двадцять дев`ять) грн. 08 коп., пеню в розмірі 869 (вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 34 коп.;

- зобов`язати СТОВ «Зоря» виплатити ОСОБА_1 пеню за прострочення повної суми оренди за 2022 рік на 42 дні в розмірі 5 040 (п`ять тисяч сорок гривень), а також суму інфляції в розмірі 89 (вісімдесят дев`ять) грн. 60 коп., штрафні санкції в розмірі 38 (тридцять вісім) грн. 66 коп.;

- судові витрати, а саме суму судового збору в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн. стягнути з відповідача на користь позивача (а.с. 1-13).

У червні 2023 року директор СТОВ «Зоря» - Попович О.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовні вимоги вважає безпідставними та не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно підпункту 162.1.3 статті 162 Податкового кодексу України, відповідач як податковий агент є платником податків. А також, що відповідно до підпункту 168.1.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку. Згідно пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, доходи, отримані від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 %. Крім того, такі доходи підлягають оподаткуванню військовим збором. Ставка збору становить 1,5 % від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Отже, доходи фізичної особи від здавання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються військовим збором за ставкою 1,5 % та податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 %.

Таким чином, після вирахування та сплати усіх податків, загальна сума орендної плати за земельну ділянку, що підлягає перерахуванню на рахунок орендодавця складає 9016,00 грн.

Таким чином відповідач вважає, що твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 4458,16 грн. перед позивачем є надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо застосування штрафних санкцій, на які претендує позивач, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором оренди землі відповідач вказав, що у зв`язку із запровадженням на території України, згідно Указу Президента України №64 від 24.02.2022, воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є обставиною, яка істотно вплинула на строк оплати суми орендної плати за земельну ділянку.

Саме через ті обставини, що у період з грудня 2022 року - лютий 2023 року в Україні, через постійні обстріли, повітряні тривоги, масові проблеми з відключенням світла, з відповідністю графіків відключення світла, сплатити вчасно суму орендної плати було надзвичайно важко. Але як тільки у відповідача виникла можливість сплатити суму у повному розмірі, він одразу виконав це зобов`язання.

Заперечуючи розрахунок штрафних санкцій відповідач вважає, що їх було здійснено неправильно, оскільки позивач у розрахунках використовував основну суму 11200,00 грн., а це сума без урахування податків.

Тому відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Також відповідач просив зменшити розмір пені (штрафних санкцій) за порушення строку оплати суми орендної плати за земельну ділянку з урахуванням доводів та розрахунків, наданих відповідачем у відзиві, покласти витрати відповідача на отримання правової допомоги на позивача (а.с. 49-55).

У липні 2023 року позивач подала відповідь на відзив, в якій позивач заперечуючи обставини викладені відповідачем у відзиві, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові (а.с. 72-77).

У липні 2023 року директор СТОВ «Зоря» Попович О.В. подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с. 80-85).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 29 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до СТОВ «Зоря» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення збитків - задоволено частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 25 січня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Зоря». Стягнуто з СТОВ «Зоря» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за оренду земельної ділянки за 2021 рік в розмірі 2 229,08 грн., інфляційне збільшення 474,30 грн., штрафні санкції 81,58 грн., а всього 2 784,96 грн. Стягнуто з СТОВ «Зоря» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за оренду земельної ділянки за 2022 рік в розмірі 2 229,08 грн., інфляційне збільшення 33,56 грн., штрафні санкції 9,36 грн., а всього 2 272,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з СТОВ «Зоря» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1357,57 грн. (а.с. 87-97).

Не погодившись з рішенням районного суду, 04 жовтня 2023 року директор СТОВ «Зоря» Попович О.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, здійснити розподіл судових витрат (а.с. 100-113).

Апеляційну скаргу мотивував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказував, що суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не в повному обсязі здійснено виплату орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 25 січня 2021 року, що є істотним порушенням умов договору та підставою для розірвання договору. Проте суд не врахував позиції відповідача, який є податковим агентом та виплачував позивачу орендну плату за договором з вирахуванням усіх податків (військовий збір 1,5 % та податок на доходи фізичної особи 18 %). Таким чином, після вирахування усіх податків загальна сума орендної плати за договором становила 9 016,00 грн. Суд першої інстанції не врахував положень Податкового кодексу України та не встановив чи правильно сплачено плату за земельну ділянку, і не надав оцінки доводам відповідача в цій частині.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила у задоволенні апеляційної скарги на рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 серпня 2023 року відмовити у повному обсязі. За свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 129-139).

У судовому засіданні представник відповідача СТОВ «Зоря» - адвокат Циганенко О.М. просила задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи апеляційним судом були сповіщені належним чином, про що у справі є докази.

Так, позивачка ОСОБА_1 була сповіщена 30 листопада 2023 року про розгляд справи апеляційним судом 18 січня 2024 року про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового відправлення суду. Крім того, 23 листопада 2023 року ОСОБА_1 була сповіщена про розгляд справи апеляційним судом 18 січня 2024 року повідомленням на зазначену нею адресу електронної пошти із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення (а.с. 1, 146-148).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вищезазначене та положення ч. 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено істотне порушення умов договору оренди земельної ділянки від 25 січня 2021 року, яке полягає у несвоєчасній та неповній сплаті орендної плати за умовами договору.

Колегія суддів не погодилась з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25 січня 2021 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Зоря» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендар прийняв від орендодавця в строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222787700:04:007:0040, яка розташована на території Соснівської сільської громади, Фастівського району Київської області (а.с. 17-20).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 січня 2021 року, земельна ділянка площею 4,000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222787700:04:007:0040, яка розташована на території Соснівської сільської громади, Фастівського району Київської області належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 21).

Також додатком № 1 між сторонами у справі складено акт приймання-передачі об`єкта оренди до договору оренди землі від 25 січня 2021 року (а.с. 23).

Відповідно до п. 5 договору нормативна оцінка грошової ділянки становить 106 124,00 (сто шість тисяч сто двадцять чотири) гривень.

Згідно з п. 8 договір укладено на 10 (десять) років, до 25 січня 2031 року.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься в розмірі 10,55 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки обумовленої в п.5 договору, або 11 200 (одинадцять тисяч двісті) гривень на рік.

Згідно з п. 11 договору орендна плата вноситься один раз на рік, не пізніше 30 грудня кожного року.

За умовами п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 35 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства та цього договору.

Пунктом 36 договору визначено, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення сталося не з її вини.

З виписки по рахунку позивача в АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що 10 лютого 2023 року на її рахунок було здійснено переказ коштів від СТОВ «Зоря» у сумі 9 016,00 грн. (оплата за оренду земельної ділянки); 16 листопада 2021 року на рахунок позивача було зараховано 9 016,00 грн. від СТОВ «Зоря» (оплата за оренду земельної ділянки) (а.с. 24, 25).

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відповідна правова позиція, викладена у постанові Верховного суду України у справі від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13.

За змістом ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідачем порушено умови договору оренди землі від 25 січня 2021 року, оскільки орендну плату за 2021 рік та за 2022 рік відповідачем сплачено з порушенням строку, передбаченого п. 11 договору, та не в повному розмірі.

У свою чергу відповідач посилався на те, що сплачував орендну плату за договором оренди землі від 25 січня 2021 року у повному розмірі з вирахуванням усіх податків, а саме військового збору 1,5 % та податку на доходи фізичної особи 18 %. Щодо несвоєчасної сплати орендної плати за землю за 2022 рік посилався на форс-мажорні обставини у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

Апеляційний суд перевірив доводи сторін, дослідив наявні у справі докази та дійшов наступних висновків.

Встановлено, що відповідно до п. 9 договору оренди землі від 25 січня 2021 року сторонами погоджено, що орендна плата вноситься в розмірі 10,55 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки обумовленої в п. 5 договору, або 11 200 (одинадцять тисяч двісті) гривень на рік.

При цьому, згідно з пп. 170.1.1. п. 170.1. ст. 170 Податкового кодексу України передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Згідно з пп. 170.1.4. п. 170.1. ст. 170 Податкового кодексу України доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1. ст. 167 ПК України).

Тобто, доходи, отримані від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відсотків.

Такі доходи також підлягають оподаткуванню військовим збором. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16? підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16? підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Отже, доходи фізичної особи від здавання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Якщо ж громадяни отримали доходи від надання в оренду земельного паю орендарю - фізичній особі, то такі громадяни повинні самостійно прозвітувати про отримані доходи шляхом подання податкової декларації про майновий стан і доходи. Така декларація подається не пізніше 01 травня року, наступного за роком отримання доходу, і власник земельного паю - орендодавець зобов`язаний самостійно нараховувати та сплатити податку на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Враховуючи вказане, обґрунтованими є доводи апелянта, що оскільки СТОВ «Зоря», як орендар, є податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, він має сплачувати з суми орендної плати за землю податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовий збір за ставкою 1,5 відсотка.

Тобто виходячи з погодженої суми орендної плати 11 200,00 грн. відповідач мав сплачувати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків - 2016 грн. та військовий збір 1,5 відсотка - 168 грн., тому орендна плата за договором оренди землі від 25 січня 2021 року, яка підлягала виплаті позивачу кожного року до 30 грудня мала становити 9016,00 грн. (а.с. 64).

Відповідачем надано до суду платіжні інструкції від 16 листопада 2021 року на суму 9 016,00 грн. та від 10 лютого 2023 року на суму 9 016,00 грн. про переказ коштів на рахунок ОСОБА_1 за оренду земельної ділянки (а.с. 56-60).

Отже, відповідач в повному обсязі сплатив позивачу орендну плату за земельну ділянку за 2021 та 2022 рік, а тому в цій частині апеляційний суд не вбачає порушення умов договору оренди землі від 25 січня 2021 року.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 229,08 грн. орендної плати за 2021 рік та 2 229,08 грн. орендної плати за 2022 рік.

Згідно з п. 11 договору оренди землі орендна плата вноситься один раз на рік, не пізніше 30 грудня кожного року.

Судом встановлено, що СТОВ «Зоря» сплачено позивачу орендну плату за 2022 рік у розмірі 9016,00 грн. 10 лютого 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 59).

Тобто СТОВ «Зоря» прострочено сплату орендної плати за землю за 2022 рік на 42 дні.

Відповідач в обґрунтування поважності підстав порушення строку сплати орендної плати вказував, що у зв`язку із запровадженням на території України, згідно Указу Президента України №64 від 24.02.2022, воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є обставиною, яка істотно вплинула на строк оплати суми орендної плати за земельну ділянку. Саме через ті обставини, що у період з грудня 2022 року - лютий 2023 року в Україні, через постійні обстріли, повітряні тривоги, масові проблеми з відключенням світла, з відповідністю графіків відключення світла, сплатити вчасно суму орендної плати було надзвичайно важко. Але як тільки у відповідача виникла можливість сплатити суму у повному розмірі, він одразу виконав це зобов`язання.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Апеляційний суд здійснивши оцінку істотності порушення умов договору відповідачем, а саме прострочення сплати орендної плати за 2022 рік, вважає, що таке порушення не є систематичним та його можливо компенсувати позивачу за рахунок застосування п. 14 договору оренди землі та стягнення з відповідача неустойки, а тому у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі слід відмовити.

За умовами п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач прострочив сплату суми оренди земельної ділянки відповідно до договору від 25 січня 2021 за 2022 рік на 42 (сорок два) дні, заплативши суму оренди 10 лютого 2023 року, а не 30 грудня 2022 року, він зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 37,86 грн. (0,9016 (0,01% від 9016 грн.) х 42 (дні прострочення).

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов`язання інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з 31 грудня 2022 року по 10 лютого 2023 року розмір інфляційне збільшення становить 72,13 грн. (9 016,00 x 1.00800000 - 9 016,00), а три проценти річних від простроченої суми становить 31,12 грн. (9 016,00 x 3 % x 42 : 365 : 100), та підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на викладене рішення районного суду підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому на підставі ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам слід стягнути з відповідача на користь позивача 07,84 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, а з позивача на користь відповідача слід стягнути 3 209,04 грн. (1610,40 грн. за немайнову вимогу + 1 598,64 грн. за майнову вимогу) судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції на підставі акту наданих послуг від 29 червня 2023 року до договору № 26-11 про надання правової допомоги від 26 листопада 2021 року.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦКП України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи у відзиві на позовну заяву СТОВ «Зоря» було заявлено про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу та визначено їх орієнтовний розмір 7 500,00 грн. (а.с. 49-55).

На підтвердження витрат на правничу допомогу до суду надано договір № 26-11 про надання правової допомоги від 26 листопада 2021 року, укладений між Адвокатським бюро Олени Циганенко «СІ.Л.Н. АРБІТРЕЙД» та СТОВ «Зоря», та акт наданих послуг від 29 червня 2023 року, в якому зазначено, що бюро підготувало відзив на позовну заяву, вартість послуг складає 7 500,00 грн. (а.с. 68-69).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

Позивач не подавала клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, надану відповідачу у справі.

Заявлений стороною відповідача розмір витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції апеляційний суд визнав обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом на здійснення представництва клієнта.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що пропорційно до частини задоволених позовних вимог з позивача на користь відповідача слід стягнути 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» - задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 серпня 2023 року - скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення збитків - задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 37,86 грн., інфляційні втратив розмірі 72,13 грн. та три проценти річних у розмірі 31,12 грн. за прострочення сплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди землі від 25 січня 2021 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» - відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» на користь ОСОБА_1 07,84 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» 3 209,04 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 19 січня 2024 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова