Постанова

від 19.01.2024 по справі 520/8032/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 р. Справа № 520/8032/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., м. Харків, повний текст складено 28.09.21 по справі № 520/8032/21

за позовом ОСОБА_1

до Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області , Богодухівської міської ради Харківської області

про скасування розпорядження та поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі за текстом позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ПолковоМикитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (далі за текстом перший відповідач, ПолковоМикитівська сільрада), Богодухівської міської ради Харківської області (далі за текстом другий відповідач, Богодухівська міськрада), у якому просив суд:

скасувати розпорядження Богодухівської міської ради Харківської області від 26.02.2021 №185-к про звільнення ОСОБА_1 з посади державного реєстратора ПолковоМикитівської сільської ради з 01.03.2021 у зв`язку з реорганізацією ПолковоМикитівської сільської ради;

поновити ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора ПолковоМикитівської сільської ради з 01.03.2021 або на іншій рівнозначній посаді;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора ПолковоМикитівської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного розпорядження Богодухівської міської ради Харківської області від 26.02.2021 №185-к про звільнення ОСОБА_1 з посади державного реєстратора Полково Микитівської сільської ради з 01.03.2021 у зв`язку з реорганізацією ПолковоМикитівської сільської ради, як такого, що прийнято всупереч абз. 1 ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на момент звільнення позивача) та з порушенням встановленої п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України процедури звільнення, за якою передбачено вжиття роботодавцем заходів щодо переведення позивача на рівнозначну посаду або запропонування іншої посади, чого у спірних правовідносинах зроблено не було.

Зауважив, що станом на час винесення оскаржуваного розпорядження та на час подання даного позову ПолковоМикитівська сільрада як юридична особа не припинена, а відтак звільнення ОСОБА_1 проведено неналежним суб`єктом Богодухівською міською радою, з якою позивач у трудових відносинах не перебував. Зауважив, що для застосування приписів п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з урахуванням ст. 87 Закону України "Про державну службу" обов`язковою умовою є ініціатива саме суб`єкта призначення, яким у даній справі є ПолковоМикитівська сільрада.

Також, вказав, що в порушення вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України позивачу не було видано трудову книжку в день звільнення.

З огляду на вказане, вважає спірне розпорядження таким, що підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді відповідно до ст. 235 КЗпП України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 520/8032/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 да ПолковоМикитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської міської ради Харківської області, про скасування розпорядження та поновлення на посаді відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року по справі № 520/8032/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської міської ради Харківської області у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд не обмежений у виборі способу захисту та має право, виходячи із принципу верховенства права, застосувати не тільки прямо передбачений в нормативно-правовому акті спосіб захисту порушеного права особи, а й спосіб захисту, який хоч і не передбачений законом, але не суперечить йому. Натомість у даній справі суд лише обмежився посиланням на наявність у позивача права звернення до відповідних органів із заявою про притягнення до відповідальності осіб за підроблення документів на підставі ст. 358 КК України.

Разом з цим, наявність у позивача такого права, жодним чином не позбавляє ОСОБА_1 на звернення до суду з даним позовом з обранням на власний вибір способу захисту порушеного права. Крім того, судом не взято до уваги, що у разі звернення до правоохоронних органів для встановлення обставин та факту підробки документів, позивачем було б пропущено строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Також, у долученому до апеляційної скарги клопотанні про призначення у справі №520/8032/21 судової почеркознавчої експертизи, позивач стверджував, що докази, на які посилається відповідач на підтвердження власної позиції та яким надана оцінка в суді першої інстанції, а саме - розпорядження Богодухівської міської ради Харківської області №18-к від 24.12.2020, та обставини, за яких його було складено, є сфальсифікованими, оскільки підпис у вказаному документі був проставлений не позивачем.

На думку позивача, суд першої інстанції, не врахувавши, що для встановлення усіх обставин справи необхідними є спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, необґрунтовано відмовив в призначенні почеркознавчої експертизи, чим допустив винесення неповного та незаконного рішення, яке ґрунтується на безпідставному висновку про обізнаність позивача про наступне звільнення та дотримання відповідачем встановленої процедури звільнення, оскільки підпис ОСОБА_1 міститься на розпорядженні Богодухівського міського голови від 24.12.2020 №18-к «Про попередження працівників Полково-Микитівської сільської ради», однак автентичність останнього і була поставлена позивачем під сумнів.

Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2022 у справі № 520/8032/21 клопотання ОСОБА_1 про проведення судової експертизи задоволено частково.

Призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса».

Зобов`язано Богодухівську міську раду Харківської області (62103, Харківська область, м. Богодухів, пл. Соборності, 2, код ЄДРПОУ 04058640) надати до Другого апеляційного адміністративного суду оригінал розпорядження Богодухівської міської ради Харківської області № 18-К від 24.12.2020 для надіслання його експерту.

На вирішення експерта поставлено таке питання: Чи виконано рукописний текст, а саме підпис і дата, у розпорядженні Богодухівської міської ради Харківської області №18-к від 24.12.2020 (у частині «З розпорядженням ознайомлені:» поруч із печатним текстом «Олександр КОРХ») ОСОБА_1 ?

Попереджено судових експертів про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, передбачену статтею 384 Кримінального кодексу України, і за відмову від надання висновку без поважних причин, передбачену статтею 385 Кримінального кодексу України.

Витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, покладено на позивача ОСОБА_1 .

Зупинено провадження у справі № 520/8032/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 за позовом ОСОБА_1 до ПолковоМикитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської міської ради Харківської області про скасування розпорядження та поновлення на посаді, на час проведення експертизи до одержання її результатів.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2023 витребувано у ОСОБА_1 :

1) оригінал документа, що підлягає дослідженню, відповідно до ухвали від 15.11.2022;

2) вільні зразки (оригінали) підпису (не менше 25 під.) та почерку (не менше 25 арк.) ОСОБА_1 , як в офіційних, так і в неофіційних, різнохарактерних за змістом та цільовим призначенням документах, виконаних до грудня 2020 року, які можуть міститися у: закордонному паспорті або його копії належної якості, заяві про видачу паспорта (форма № 1), трудовій книжці, автобіографії, особовій або пенсійній справах (зазначити місце розташування підписів та записів), екзаменаційній картці водія, документах укладання (розірвання) шлюбу, розписках, посвідченнях, членських квитках, заявах, договорах, довіреностях, особистих записах, листах, квитанціях, відомостях, щотижневиках, чеках, гарантійних талонах, листівках, фотокартках тощо, які достовірно виконані ним та містять всі варіанти його підпису і почерку;

3) умовно-вільні зразки (оригінали) його підпису (не менше 25 під.) та почерку (не менше 25 арк.), як в офіційних, так і в неофіційних, різнохарактерних за своїм цільовим призначенням документах, виконаних після грудня 2020 року та до теперішнього часу;

4) експериментальні зразки його підпису та почерку (10-15 арк.), виконані на лінованих аркушах паперу наступним чином: ліворуч - запис « ОСОБА_1 » праворуч від запису - підпис від його імені;

5) експериментальні зразки його почерку (10-15 арк.) у вигляді цифрових записів « 28.12.2020 р.», виконані на нелінованих аркушах паперу.

Роз`яснено позивачу, що всі зразки мають бути надані в оригіналах та оформлені відповідно до п. 1.4 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями).

Встановлено ОСОБА_1 строк для подання витребуваних документів протягом 10 днів від дати отримання копії ухвали.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі № 520/8032/21 повторно направлено ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2023 про витребування доказів у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 по справі № 520/8032/21 за позовом ОСОБА_1 до Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської міської ради Харківської області про скасування розпорядження та поновлення на посаді.

Роз`яснено позивачу, що всі зразки мають бути надані в оригіналах та оформлені відповідно до п. 1.4 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями).

Встановлено ОСОБА_1 строк для подання витребуваних документів протягом 10 днів від дати отримання копії ухвали.

22.05.2023 від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса» до суду апеляційної інстанції надійшов лист, яким повідомлено, що станом на 10.05.2023 рахунок вартості робіт по проведенню експертизи не сплачено, клопотання не виконано, матеріали до ННЦ ІСЕ не повернено. Враховуючи наведене та відповідно до п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (зі змінами та доповненнями), судово-почеркознавчу експертизу № 1843 залишено без виконання, знято з провадження.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі № 520/8032/21 поновлено провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 за позовом ОСОБА_1 до ПолковоМикитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської міської ради Харківської області про скасування розпорядження та поновлення на посаді.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був призначений на посаду державного реєстратора Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області з 14.07.2020 згідно розпорядження № 21-к від 14.07.2020.

Керуючись пунктом 1 статті 40, статтею 49-2 КЗпП України, на виконання підпункту 4 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 квітня 2020 № 562-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» (із змінами), рішенням І сесії Богодухівської міської ради VIII скликання від 23.12.2020 № 26-VIII «Про початок реорганізації Полково-Микитівської сільської ради шляхом приєднання до Богодухівської міської ради», у зв`язку зі зміною структури та штатної чисельності міської ради позивача попереджено про наступне звільнення.

Розпорядженням Богодухівської міської ради Харківської області від 26.02.2021 № 185-к на підставі розпорядження від 24 грудня 2020 № 18-К «Про попередження працівників Полково-Микитівської сільської ради про наступне звільнення», ст.ст. 40, 43-1, 44, 47, 49-2 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 01 березня 2021 звільнено у зв`язку з реорганізацією Полково-Микитівської сільської ради за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись з вказаним розпорядженням про звільнення з посади, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх трудових прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Законом України Про державну службу (у редакції, що діяла станом на день прийняття розпорядження), який є спеціальним законом, що регулює статус державного службовця, встановлено право за рішенням суб`єкта призначення, а не його обов`язок щодо пропозиції переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу посаду.

Суд вважав неможливим застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 87 Закону України Про державну службу в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23 лютого 2021 №1285-IX, якою визначено обов`язок керівника державної служби пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, оскільки вказаний закон набув чинності з 06.03.2021, тобто вже після звільнення позивача з посади.

Врахувавши, що згідно з рішенням Богодухівської міської ради Харківської області № 26-VІІІ від 23.12.2020 була почата процедура реорганізації юридичної особи - Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області шляхом її приєднання до Богодухівської міської ради Харківської області, суд першої інстанції вважав, що Богодухівський міський голова Бєлий В.М., який 03.12.2020 на І сесії новообраної Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області VIII скликання склав присягу та вступив на посаду, мав законне право попереджати про наступне звільнення та звільняти державного реєстратора Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області ОСОБА_1 .

Також судом зазначено про дотримання другим відповідачем порядку вивільнення працівників, встановленого ст. 49 КЗпП України, оскільки розпорядженням Богодухівського міського голови від 24.12.2020 № 18-к «Про попередження працівників Полково-Микитівської сільської ради» ОСОБА_1 , попереджений про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією Полково-Микитівської сільської ради, про що свідчить його підпис на розпорядженні 28.12.2020.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронат на служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування від 7 червня 2001 року № 2493-III (далі по тексту Закон № 2493-III).

Так, згідно зі статтею 1 Закону № 2493-III, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, щ спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Правове регулювання статусу посадових осіб місцевого самоврядування визначено статтею 7 Закону № 2493-III.

Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Статтею 4 Закону № 2493-III визначено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

Частиною 1 статті 20 Закону № 2493-III передбачено, що крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі:

порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (із змінами, внесеними згідно з постановою № 16 від 15.01.2020) посада, яку займав позивач, а саме державного реєстратора Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, віднесена до посади державної служби категорії "В", підкатегорії "В1".

Таким чином, до спірних правовідносин застосовуванню підлягають вимоги Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, яким визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби (далі Закон № 889-VIII) .

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина друга статті 1 Закону № 889-VIII).

Відповідно до статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Отже, Закон № 889-VIII є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до положень частини першої статті 87 Закону № 889-VIII в редакції чинній, на час винесення спірного розпорядження від 26.02.2021 № 185-к, до підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення віднесено:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Водночас, частина 3 статті 87 Закону № 889-VIII на час на час винесення спірного розпорядження від 26.02.2021 № 185-к діяла в редакції Закону № 440-ІХ, відповідно до якої суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Отже, вказаною нормою, зокрема, встановлено обов`язок роботодавця попередити державного службовця про наступне звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону № 889-VIII у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Ретроспективний аналіз положень Закону № 889-VIII дає підстави для висновку, що стаття 87 цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 № 117-IX (до 25 вересня 2019 року), Законом № 440-ІХ, Закон № 1285-IX, визначала як підставу для звільнення державного службовця (скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу), так і особливості її застосування (у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі) поряд із прямою вказівкою на застосування загальної процедури вивільнення працівників, установленої законодавством про працю.

Одночасно із набранням чинності Законом № 117-IX набрав чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі Закон № 113-IX), яким статтю 40 Кодексу законів про працю України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

З аналізу вищевказаних законодавчих змін вбачається, що зміст статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 117-IX) дає підстави для висновку про те, що у разі неврегульованості відповідних питань щодо особливостей вивільнення працівників у разі реорганізації, ліквідації державного органу нормами спеціального закону застосуванню підлягають положення законодавства про працю.

Окрім того, виключення зі статті 87 Закону № 889-VIII бланкетної (відсилочної) норми щодо застосування законодавства про працю при визначенні процедури вивільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої цієї статті не вказує на заборону щодо його застосування, враховуючи приписи частини третьої статті 5 цього Закону та неврегульованість цим Законом відповідних правовідносин.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 140/90/20.

Приписи частини четвертої статті 40 Кодексу законів про працю України вказують лише на можливість врегулювання спеціальним законом особливостей застосування порядку звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом першим частини першої цієї статті.

Аргументованість застосування законодавства про працю до спірних правовідносин підтверджують наступні зміни до цієї статті, внесені згідно ізЗаконами № 440-ІХ та № 1285-ІХ, якими законодавець визначав особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, пропозиції посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю.

Колегія суддів також уважає за необхідне підкреслити, що відносини публічної служби в основі своєї правової природи є наслідком реалізації не тільки права на участь в управлінні державними справами через забезпечення доступу до державної служби, визначеного статтею 38 Конституції України, але і права на працю, оскільки перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації права на працю, закріпленого у статті 43 Конституції України, а тому за правовою позицією Верховного Суду України, сформованою у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 21-389а13, до відносин публічної служби застосовуються норми трудового законодавства в частині неврегульованій спеціальним законодавством.

Усталеною є також судова практика субсидіарного застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, з приводу яких виник спір, у значенні різновиду аналогії закону як засобу подолання прогалин спеціального законодавства.

Суд зазначає, що підстави припинення державної служби у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією державного органу за своєю правовою природою відповідають ознакам вивільнення працівників, що ґрунтується на загальних підставах звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також терміновий трудовий договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим їм органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.

Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) регламентована положеннями частини другої статті 40, статей 42, 49-2 цього Кодексу, що містять юридичні гарантії забезпечення прав працівників від незаконного звільнення та сприяння у збереженні роботи, до яких можна віднести обов`язок роботодавця попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці та вчинити дії щодо працевлаштування працівника, в тому числі з урахуванням переважного права на залишення на роботі, а також заборону на звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності або відпустки, крім випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Отже, незважаючи на виключення зі статті 87 Закону № 889-VIII бланкетної (відсилочної) норми щодо застосування законодавства про працю при визначенні процедури вивільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої цієї статті, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вищевказані положення Кодексу законів про працю України.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2021 року (справа № 340/221/20) наголосив, що можливість реорганізації державної установи (організації) не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють можливе вивільнення працівників.

За змістом частини п`ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII працевлаштування державного службовця у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу передбачає його переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу. Переведення у такому випадку відбувається за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Водночас застосування законодавцем у наведених положеннях Закону № 889-VIII слова «може», підтверджує виключне право адміністративного розсуду суб`єкта призначення на переведення державного службовця без обов`язкового проведення конкурсу та жодним чином не увільняє його від обов`язку дотриматися процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби у разі реорганізації державного органу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного розпорядження слугувало, зокрема, розпорядження Богодухівської міської ради № 18-К від 24.12.2020 "Про попередження працівників Полково-Микитівської сільської про наступне звільнення", яке в свою чергу винесене з урахуванням пункту 1 статті 40, статтею 49-2 КЗпП України, на виконання підпункту 4 пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 16 квітня 2020 № 562-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад" (із змінами), рішення І сесії Богодухівської міської ради VIII скликання від 23.12.2020 №26-VIII "Про початок реорганізації Полково-Микитівської сільської ради шляхом приєднання до Богодухівської міської ради".

Як вбачається з оскаржуваного розпорядження, відносини з проходження позивачем публічної служби в органах місцевого самоврядування були припинені з посиланням на п. 1 ст. 40 КЗпП України, а саме у зв`язку з реорганізацією Полково-Микитівської сільської ради.

Колегія суддів зазначає, що питання реорганізації Полково-Микитівської сільради не є спірним у даній справі, оскільки наявним в матеріалах справи рішенням І сесії Богодухівської міської ради VIII скликання від 23.12.2020 № 26-VIII (а.с. 66) підтверджується початок процедури реорганізації юридичної особи Полково-Микитівської сільської ради шляхом приєднання до Богодухівської міської ради ( п.1), а також повне правонаступництво Богодухівської міської ради всього майна, прав та обов`язків Полково-Микитівської сільської ради.

Водночас, позивач наполягає на порушенні роботодавцем порядку звільнення, зокрема не попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення на виконання вимог ст. 87 Закону № 889-VIII та статті 49-2 КЗпП України, та не запропонування йому посади в новому органі, зокрема Богодухівській міській раді. Так, під час розгляду справи представник позивача вказав, що у розпорядженні «Про попередження працівників Полково-Микитівської сільської ради про наступне вивільнення» від 24.12.2020 № 18-к в графі "З розпорядженням ознайомлені" міститься підпис не позивача, а іншої особи.

З метою встановлення автентичності підпису позивача на вказаному розпорядженні, судом апеляційної інстанції ухвалою від 15.11.2022 у справі № 520/14223/2020 клопотання ОСОБА_1 про проведення судової експертизи задоволено частково та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса».

Разом з цим, вказану експертизу проведено не було у зв`язку з неможливістю отримання від позивача зразків почерку та підпису, оскільки надіслана судом апеляційної інстанції ухвала від 24.02.2023 про витребування у ОСОБА_1 вищевказаних зразків була повернута до суду з відміткою АТ «Укрпошта» за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до статті 107 КАС України у разі ухилення учасника справи від подання до суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Разом з цим, враховуючи, що місцем реєстрації позивача АДРЕСА_1 , яке тривалий час було під окупацією, колегія суддів вважає, що відсутність зв`язку з ОСОБА_1 та ненадання ним відповідних зразків для проведення експертизи, не свідчить про умисне його ухиляння від проведення судової експертизи, призначеної за його ж клопотанням.

Водночас, під час розгляду даної справи, колегія суддів враховує, що у розпорядженні «Про попередження працівників Полково-Микитівської сільської ради про наступне вивільнення» від 24.12.2020 № 18-к в графі "З розпорядженням ознайомлені" зазначено не лише ОСОБА_1 , а й інших осіб, зокрема ОСОБА_2 , яка в межах справи № 520/8031/21, де вона була позивачем, також стверджувала про підробку вказаного документу та проставлення підпису не нею особисто.

Судом апеляційної інстанції з ЄДРСР встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі № 520/8031/21 задоволено клопотання представника позивача та призначено по справі почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. На вирішення експерта поставлено питання: чи виконано рукописний текст, а саме: підпис та дата у розпорядженні Богодухівської міської ради Харківської області № 18-К від 24.12.2020 (в графі "З розпорядженням ознайомлені" поруч із текстом "Вікторія Тесленко") - ОСОБА_2 ?

Так, в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі № 520/8031/21 зазначено, що у розділі ІІІ (висновки) висновку експерта № 19300 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи за адміністративною справою № 520/8031/21 вказано, що підпис від імені ОСОБА_2 в розпорядженні № 18-К від 24.12.2020, в графі "З розпорядженням ознайомлені", в рядку "Вікторія Тесленко", - виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою; короткий рукописний запис "28.12.2020" в розпорядженні № 18-К від 24.12.2020, в графі "З розпорядженням ознайомлені", в рядку "Вікторія Тесленко", - виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Колегія суддів зазначає, що вищенаведені обставини, зокрема наявність підробки у підписі особи, яка нібито була з ним ознайомлена, на думку суду апеляційної інстанції ставлять під сумнів в цілому дійсність такого документу, як розпорядження № 18-К від 24.12.2020, та добросовісність дій Богодухівської міської ради під час його видання.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність належного та допустимого доказу, який беззаперечно підтвердив виконання відповідачем встановлених законом вимог щодо попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення.

Однак, суд першої інстанції без надання оцінки аргументам позивача щодо недотримання Богодухівською міською радою процедури вивільнення позивача вважав доведеною обставину попередження позивача про наступне звільнення шляхом ознайомлення із розпорядженням № 18-К від 24.12.2020, яке з огляду на вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції є сумнівним доказом правомірності дій другого відповідача.

Щодо запропонування ОСОБА_1 Богодухівською міською радою Харківської області іншої посади, колегія суддів зазначає, що до розпорядження № 18-К від 24.12.2020 другим відповідачем складено додаток 1 «Пропозиція щодо працевлаштування працівників Полково-Мититівської сільської ради», зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 , який в селищній раді займав посаду державного реєстратора, не було запропоновано посаду у Богодухівській міській раді, про що свідчить незаповнена відповідна графа та відсутність записів у графах «Згода працівника (так/ні)», «Дата, особистий підпис працівника».

Колегія суддів зауважує, що при проведенні заходів реорганізації першого відповідача шляхом приєднання до другого відповідача, відповідний орган місцевого самоврядування, який є правонаступником та на якого покладено функції Полково-Микитівської сільради, як юридична особа публічного права, з якою позивач перебував у трудових відносинах, мав додержуватися установленого Кодексу законів про працю України порядку вивільнення працівників, в основу якого покладено вимогу щодо сприяння збереження роботи працівників ліквідованої (реорганізованої) установи.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 140/90/20, від 17 червня 2021 року у справі № 240/455/20, від 06 липня 2021 року у справах № 640/3456/20 та № 640/1627/20, від 16 вересня 2021 року у справі №440/413/20, у яких правовідносини є подібними. Підстави для відступу від цієї позиції у цій справі відсутні.

Натомість, як установлено судом апеляційної інстанції Богодухівською міською радою не було попереджено ОСОБА_3 про наступне звільнення та не запропоновано жодної вакансії.

Посилання суду першої інстанції на неможливість застосування до спірних правовідносин норм трудового законодавства з огляду на відсутність у Богодухівської міської ради повноважень пропонувати позивачу будь-які посади при звільненні, які обумовлені положеннями ч.3 ст. 87 Закону № 889-VIII (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), якими встановлено право, а не обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні вказаної норми, з огляду на таке.

Так, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 22.04.2021 по справі № 440/470/20, часті зміни законодавства перешкоджають належному забезпеченню дотримання принципу верховенства права та правової визначеності.

Як вказав Конституційний Суд України у своємурішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018, «особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб».

Також, в рішенні від 16.10.2007 № 8-рп/2007 Конституційний Суд України вказав, що «державна служба та служба в органахмісцевого самоврядування є одним з видів трудової діяльності громадян». Тому отримання пропозиції зайняти вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі у зв`язку зі скороченням посади державної служи, яку особа займала до цього слід розглядати як складову трудових прав особи.

З огляду на викладене, виходячи із принципу верховенстваКонституціїі прямої дії її норм (складових принципу верховенства права;стаття 8 Конституції) до цих правовідносин у спірний період обґрунтованим є застосування загального регулювання трудових відносин, що здійснюєтьсяКЗпП України

З наведеного слідує висновок, що Богодухівська міська рада порушила установлений законом порядок звільнення позивача у контексті виконання вимог ст.ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України, відповідно не можуть бути визнані законними подальші дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України "Про запобігання корупції"іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з вимогами частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України скасування наказу про звільнення працівника із займаної посади є підставою для його поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 Кодексу законів про працю України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. Незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство, установа, організація, що допустили таке незаконне звільнення.

Верховний Суд, вирішуючи схожі спори в частині поновлення незаконно звільнених працівників в структурах державних органів, які внаслідок процесів реформування державних органів періодично змінюють свою структуру шляхом ліквідації чи реорганізації старих органів та утворення нових, виходить із особливостей публічного правонаступництва.

У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 2а-15057/09/2670 Верховний Суд указав, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У цьому разі, при реорганізації до правонаступника переходять права та обов`язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині продовження дії трудового договору з працівниками.

Такий підхід ґрунтується на конституційних принципах безперервності процесу державного управління та відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.

У цій справі судом апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Полково-Микитівська сільська рада Богодухівського району Харківської області станом на час прийняття цієї постанови перебуває у стані припинення, запис про припинення не внесено.

З огляду на вказане, можливим є поновлення позивача на раніше займаній посаді державного реєстратора Полково-Микитівської сільської ради, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з цим, ефективним способом захисту прав позивача є його поновлення на посаді з наступного робочого дня за днем звільнення (01.03.2021), тобто з 02.03.2021.

Натомість, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про поновлення позивача на іншій рівнозначній посаді, виходячи з наступного.

Так, законодавством чітко передбачено спосіб відновлення порушеного права особи, яка була незаконно звільнена шляхом її поновлення на займаній посаді. Виходячи із положень КЗпП України незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Частиною п`ятою статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною третьою статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

За встановлених у справі обставин, враховуючи, що Полково-Микитівська сільська рада з 28.12.2020 року перебуває в стані припинення, у суду відсутні підстави для поновлення позивача на іншій рівнозначній посаді та задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до п.п. 3 ч. 1ст. 371 КАС Українинегайно виконуються рішення суду про присудження поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З огляду на задоволення позовних вимог позивача про поновлення на посаді, колегія суддів вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді державного реєстратора Полково-Микитівської сільської ради.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 по справі № 520/8032/21 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Полково Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської міської ради Харківської області про визнання протиправним розпорядження та поновлення на посаді задовольнити частково.

Скасувати розпорядження Богодухівської міської ради Харківської області від 26.02.2021 № 185-к про звільнення ОСОБА_1 з посади державного реєстратора Полково Микитівської сільської ради з 01.03.2021 у зв`язку з реорганізацією Полково Микитівської сільської ради.

Поновити ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора Полково Микитівської сільської ради з 02.03.2021.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді державного реєстратора Полково-Микитівської сільської ради.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій