Рішення

від 12.01.2024 по справі 953/1433/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа№ 953/1433/20

н/п 2/953/59/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді- Єфіменко Н.В.

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договорів недійсними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

28 січня 2020 р. до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.12.2019 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Конопацькою О.Б., зареєстрований в реєстрі за № 861 та зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 земельну ділянку.

07 лютого 2020 р. позивачем подано позовну заяву в якій позовні вимоги збільшені. Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.12.2019 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Конопацькою О.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 861; зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,0121 га кадастровий номер 6310136600:08:001:0186 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір дарування від 13.11.2019 р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О. та зареєстрований в реєстрі за № 3935; зобов`язати ОСОБА_3 повернути у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0121 га кадастровий номер 6310136600:08:001:0186 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 28.10.2019 Київським районним судом м. Харкова відкрите провадження у цивільній справі №953/21128/19 за його позовом до ОСОБА_4 про повернення позики у сумі 1963511,53 грн. Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 28.10.2019 у справі №953/21128/19 у застосуванні заходів забезпечення позову щодо земельної ділянкиз кадастровимномером 6310136600:08:001:0186розташованої заадресою: АДРЕСА_1 відмовлено. Позивач зазначає, що про вказану ухвалу суду відповідач ОСОБА_4 могла отримати в період з 01 по 3.11.2019 р., 13.11.2019 р. відповідачем ОСОБА_4 укладений зі її матір`ю ОСОБА_3 спірний договір дарування земельної ділянки. 13.12.2019 відповідач ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки з відповідачем ОСОБА_2 . Позивач вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:001:0186 раніше складала частину земельної ділянки, яка зараз має кадастровий номер 6310136600:08:001:0185 та площу 0,05 га. та відокремлена для забезпечення доступу до належної позивачу земельної ділянки, що очевидно вбачається з її конфігурації та ширини. В період з 20 по 27.12.2019 р. відповідач ОСОБА_2 поставив паркан висотою близько двох метрів та металеві ворота, чим перегородив повноцінний доступ позивачу до будинку. Також позивач зазначає, що відчуження земельної ділянки, фактично позбавляє його можливості отримання виконання цивільного обов`язку від відповідача ОСОБА_4 у разі задоволення його позовних вимог як кредитора в судовому порядку, оскільки у відповідача відсутнє будь-яке майно, на яке може бути звернене стягнення. У зв`язку із цим, позивач вважає, що укладенням спірних договорів дарування та купівлі-продажу відбувалось майже негайно після того, як відповідач ОСОБА_4 дізналась про наявність цивільної справи стосовної стягнення з неї грошових коштів, у зв`язку із чим, спірні правочини є фіктивними.

02.02.2020 ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Чередник В.Є. позов залишений без руху, позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали.

12.02.2020 ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Чередник В.Є. відкрите загальне позовне провадження у цивільній справі та призначене підготовче засідання.

12.02.2020 ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Чередник В.Є. задоволена заява позивача про забезпечення позову; вжито заходи забезпечення позову шляхом: заборони ОСОБА_2 здійснювати відчуження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:08:001:0186, площею 0,0121Га; заборони ОСОБА_2 здійснювати забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:08:001:0186, площею 0,0121Га.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Єфіменко Н.В. від 01.07.2021 у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі відмовлено.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Єфіменко Н.В. від 01.07.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

06.03.2020 відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив про те, що правочин відповідав його волі та спрямований на реальне настання наслідків такого правочину, що права і законні інтереси позивача даним договором не порушені, а також вказує на необґрунтованість позовних вимог.

26.03.2020 представником відповідача ОСОБА_4 подано відзив на позов, з запереченнями проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування представник посилався на незаконність та необґрунтованість позовних вимог.

Позивач та його представник в судове засідання 12.01.2024 не з`явились, були повідомлені належним чином, подали до суду заяву, у якій наполягали на раніше наданих поясненнях та просили задовольнити позовні вимоги, просили розглянути справу за їх відсутності.

Відповідачі та їх представники в судове засідання 12.01.2024 не з`явились. Про розгляд справи повідомлялись належним чином, подали до суду заяви, у яких наполягають на відмові у задоволенні позовних вимог за їх безпідставності та просять розглянути справи за їх відсутності.

Виходячи з вищевикладеного, а також положень ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає, що судовий розгляд справи можливий за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, доходить наступного:

Судовим розглядом встановлено, що 16.07.2019 позивачем укладений договір купівлі-продажу житлового будинку літ. «З-2» з надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,0380 га, кадастровий номер 6310136600:08:001:0189, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 4076 (т. 1 а.с.3,4).

Право власності позивача на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 173973934 від 16.07.2019 р. (т. 1 а.с. 5).

Право власності позивача на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310136600:08:001:0189 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 173974148 від 16.07.2019 р. (т. 1 а.с. 8).

25 жовтня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором позики, що підтверджується копією позовної заяви з відміткою канцелярії суду 25.10.2019(т. 1 а.с.33,34).

Згідно копії ухвали судді Київського районного суду м. Харкова Попраса В.О. від 28.10.2019 у справі № 953/21128/19, яка виготовлена з Єдиного державного реєстру судових рішень, позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі (т. 1 а.с. 35-37).

Відповідно до копії ухвали Київського районного суду м. Харкова від 08.11.2019 р. у справі 953/21128/19, ОСОБА_1 відмовлено у застосуванні заходів забезпечення позову (т. 1 а.с. 38).

13 листопада 2019 укладений договір дарування відповідно до якого ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_3 прийняла в дар земельну ділянку площею 0,0121 га, місце розташування АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6310136600:08:001:0186. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Конопацькою О.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 3935 (т. 1 а.с. 128).

13 грудня 2019 р. укладений договір купівлі-продажу відповідно до якого ОСОБА_3 передала у власність, а ОСОБА_2 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0121 га, місце розташування АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6310136600:08:001:0186. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О. та зареєстрований в реєстрі за № 861 (т. 1 а.с. 126).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості № 195486971 від 02.01.2020 року, власником земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:001:0186 є ОСОБА_2 .

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч.1 ст.1 ЦК).

Частиною 1 ст.15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК, ч.1 ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду про захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Частиною 1 ст.202 ЦК передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1- ч.3, ч.5, ч.6 ст.203 ЦК.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.234 ЦК фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення такого правочину лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалась досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Подібна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 21.01.2015 у справі №6-197цс14, з якою погодився ВС у постановах: від 14.02.2018 у справі №379/1256/15-ц, від 8.02.2018 у справі №756/9955/16-ц.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої палати ВС від 3.07.2019 у справі №369/11268/16-ц.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові ВС у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 7.12.2018 у справі №910/7547/17-ц зроблено висновок, що з конструкції ч.3 ст.13 ЦК випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи. - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, та обдаровуваний, які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора. Оскільки укладають договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Позивачем не доведено, що відповідач-1 знала про розгляд справи судом про стягненняз неїна користьпозивача боргу та що вона могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що належить їй на праві власності.

З огляду на обставини справи достатніх доказів, що дії сторін при укладенні договору дарування та у подальшому при укладенні договору купівлі-продажу, направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання у майбутньому, судового рішення про стягнення коштів, суду не надано.

Позивач, звертаючись з позовом, посилався на фіктивність договору, оскільки очевидним вважав укладення договору дарування з метою уникнення відповідальності за договором позики, на підтвердження своїх доводів вказав на існування несплаченої до цього часу заборгованості. Крім того, позивач посилався на перешкоди у користуванні належним йому майном через встановлення паркану відповідачем-3.

Судовим розглядомвстановлено,що навітьпри наявностіборгу упервісного власникаспірної ділянки,відбулось фактичневиконання умовдоговору даруваннята договорукупівлі-продажуземельної ділянки,відтак,відсутності вучасників правочинівнаміру створитиюридичні наслідкипозивачем не доведено.

Доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:001:0186 є забезпеченням виконання боргових зобов`язань відповідача ОСОБА_4 перед позивачем, а також відсутності будь-якої іншої можливості ОСОБА_4 виконати ці зобов`язання перед позивачем, суду не надано.

Докази у вигляді документа з назвою «кадастрова карта», документа з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », роздруківки фотографічного зображення, документ з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », суд визнає неналежними доказами, оскільки дані докази не підтверджують обставини на які посилається позивач.

Крім цього, матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:001:0186 фактично передана ОСОБА_3 та в подальшому ОСОБА_2 , про що свідчить реєстрація у встановленому порядку права власності на неї.

ОСОБА_2 , після отримання права власності на земельну ділянку, розпочав користування нею, що свідчить про його волю на користування нерухомим майном. Вищевказані обставини свідчать про те, що на виконання спірних правочинів, передане майно, у зв`язку із чим, такі правочини не може бути кваліфіковані, як фіктивні.

Доводи позивачапро порушенняйого прав,як суміжногоземлевласника тастворення перешкоду користуваннійого майномпро наявністьпідстав длявизнання правочинівнедійсними не свідчить, а лише є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав у інший визначений Законом спосіб. Так, позивач, як власник (володілець) сусідньої земельної ділянки має право звернутись, зокрема, і до відповідача-3, як власника суміжної земельної ділянки, на встановлення обмеженого платного або безоплатного користування чужою земельною ділянкою відповідно до правил Земельного кодексу України, тобто встановлення земельного сервітуту.

Оцінюючи обґрунтування позовних вимог, в частині порушення прав позивача внаслідок укладення спірних правочинів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт того, що спірні правочини порушили права та інтереси позивача, а визнання правочинів недійсними призведе до відновлення його прав та інтересів.

Згідно ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі повної, всебічної оцінки доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договорів недійсними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.02.2020р., - скасувати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційна скарга не подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідачі:

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6

Повний текст рішення складений 19 січня 2024 року.

Суддя Н.В.Єфіменко