Ухвала

від 18.01.2024 по справі 129/4247/13-к

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №129/4247/13-к

Провадження №1-кп/127/353/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_5 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 ,

інших учасників кримінального провадження представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.12.2012 за № 12012010060000094,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду від 17.08.2021 надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі КК).

Прокурор вважав, що підсудність кримінального провадження раніше була визначена судовими установами вищого рівня, тому це кримінальне провадження підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області. На переконання прокурора кримінальне провадження має бути призначене до судового розгляду з викликом учасників кримінального провадження та свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_8 вважала, що кримінальне провадження має бути призначене до судового розгляду, зауважила, що потерпілою стороною був поданий цивільний позов, який просила прийняти до розгляду.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 підтримав подані адвокатом ОСОБА_9 клопотання. Зі змісту зазначених клопотань випливає, що сторона захисту вважає, що кримінальне провадження має бути закрите на підставі пункту 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). Заявлене клопотання захисник мотивував тим, що обвинувальний акт складений і скерований до суду поза межами строку досудового розслідування. Зокрема, як зазначив захисник, кримінальна справа була порушена 26.04.2012 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК. 27.12.2012 ОСОБА_7 було вручене повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК, а 12.04.2013 ОСОБА_7 був затриманий за підозрою у вчиненні цього злочину. 12.09.2013 ОСОБА_7 було вручене повідомлення про підозру за частиною четвертою статті 190 КК у кримінальному провадженні № 12012010060000094. У подальшому 27.11.2013 у зазначеному кримінальному провадженні був складений обвинувальний акт і 29.11.2013 кримінальне провадження направлене до суду. Захисник також зауважив, що посилання прокурора на неможливість застосування приписів пункту 10 частини першої статті 284 КПК у зв`язку з внесенням змін до кримінально-процесуального закону після направлення зазначеного кримінального провадження до суду не ґрунтується на вимогам закону.

Окрім наведеного, у поданих клопотаннях захисник обвинуваченого зауважив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону. Зокрема, у обвинувальному акті викладені лише фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, натомість обвинувачення не сформульоване. Також захисник обвинуваченого посилався на те, що у обвинувальному акті відсутнє посилання на місце вчинення інкримінованого ОСОБА_7 обвинувачення.

Також захисник обвинуваченого посилався на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні складений слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_10 , який не мав відповідних процесуальних повноважень на вчинення цієї процесуальної дії.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника. Крім того, наполягав на розгляді кримінального провадження саме судом колегіально.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані суду матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до частини третьої статті 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Захисник обвинуваченого, посилався на дві підстави, які перешкоджають призначенню судового розгляду зазначеного кримінального провадження, а саме наявність підстав для закриття кримінального провадження (пункт 2 частини третьої статті 314 КПК) та невідповідність обвинувального акту вимогам кримінально-процесуального закону (пункт 3 частини третьої статті 314 КПК), тому суд вважає за доцільне надати правову оцінку зазначеним твердженням захисника окремо.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для повернення обвинувального акта прокурору на підставі пункту 3 частини третьої статті 314 КПК, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Частиною четвертою статті 110 КПК визначено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Зазначеною правовою нормою також передбачено, що обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Вимоги до обвинувального акта встановлені статтею 291 КПК.

З наданого суду обвинувального акта випливає, що в останньому відсутнє формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_7 . Разом з тим, 06.12.2013 Гайсинський районний суд Вінницької області ухвалив рішення про призначення кримінального провадження до судового розгляду. За результатами судового розгляду кримінального провадження Гайсинський районний суд Вінницької області 25.09.2015 ухвалив вирок, відповідно до якого ОСОБА_7 був засуджений за частиною четвертою статті 190 КК до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Зазначений вирок набрав законної сили на підставі ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 25.05.2016. За результатами перегляду ухвали Апеляційного суду Вінницької області в касаційному порядку Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 09.11.2017 постановив ухвалу про скасування ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 25.05.2016 та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

За результатами нового розгляду в суді апеляційної інстанції Апеляційний суд Вінницької області 05.03.2018 постановив ухвалу, відповідно до якої вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 23.09.2015 залишений без змін, застосовані приписи частини п`ятої статті 72 КК в частині зарахування засудженому ОСОБА_7 строку попереднього ув`язнення до строку призначеного судом покарання.

19.03.2019 Верховний Суд (далі ВС) постановив ухвалу, відповідно до якої ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 05.03.2018 скасована і призначений новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

10.12.2019 Вінницький апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 23.09.2015 змінений, зокрема, з вироку виключене посилання щодо вчинення злочину шляхом обману; зазначений строк відбування ОСОБА_7 покарання з 12.04.2013; ОСОБА_7 зарахований строк з 26.05.2016 по 24.02.2017 до строку призначеного покарання; на підставі частини п`ятої статті 72 КК ОСОБА_7 зарахований строк попереднього ув`язнення з 12.04.2013 по 25.05.2016 з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі; ОСОБА_7 вважається таким, що відбув призначене йому покарання.

25.08.2020 Верховний Суд виніс постанову, відповідно до якої ухвала Вінницького апеляційного суду від 10.12.2019 скасована і призначений новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

16.09.2020 Верховний Суд постановив ухвалу про передачу кримінального провадження з Вінницького апеляційного суду до Хмельницького апеляційного суду.

01.03.2021 Хмельницький апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 23.09.2015 скасований з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

17.08.2021 Вінницький апеляційний суд направив кримінальне провадження для розгляду до Вінницького міського суду Вінницької області.

06.12.2021 Вінницький міський суд Вінницької області постановив ухвалу, відповідно до якої обвинувальний акт був повернутий прокурору.

30.05.2022 Вінницький апеляційний суд постановив ухвалу, якою ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 06.12.2021 скасована і призначений новий розгляд у суді першої інстанції.

Суд звертає увагу на ту обставину, що вирок від 23.09.2015 був предметом неодноразового перегляду судами апеляційної та касаційної інстанції, якими була надана відповідна правова оцінка посиланню захисника обвинувального щодо невідповідності обвинувального акта вимогам кримінально-процесуального закону. Крім того, в ухвалі від 30.05.2022 Вінницький апеляційний суд зазначив, що наведені вище твердження захисника не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта. При цьому ВС у постанові від 19.02.2019 (справа № 127/4482/17) звернув увагу на недопустимість повторного повернення обвинувального акта з мотивів його невідповідності у разі, коли таке питання вже було предметом дослідження суду апеляційної інстанції, який відповідне судове рішення суду першої інстанції скасував.

Окрім наведеного, суд вважає за доцільне зауважити, що перелік питань, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначений частиною першою статті 91 КПК. При цьому статтею 92 КПК визначений обов`язок доказування зазначених обставин. Правила оцінки доказів на підтвердження наведених обставин встановлені статтею 94 КПК. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, вирішення питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого на стадії підготовчого судового засідання є передчасним, оскільки потребує дослідження матеріалів кримінального провадження, та має здійснюватися під час розгляду кримінального провадження по суті згідно з правилами, визначеними § 3 Глави 28 КПК. Саме тому, оцінюючи матеріали кримінального провадження та доводи сторін кримінального провадження, суд вважає, що правові підстави для повернення обвинувального акту прокурору відсутні.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частини четвертої статті 110 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Згідно з частиною другою статті 113 КПК будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Однак, частиною першою статті 5 КПК регламентовано, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 219 КПК (в редакції Закону № 4651-VI) досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Зі змісту частини другої статті 219 КПК (в редакції Закону № 4651-VI) випливає, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: 1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Згідно з частиною третьою статті 219 (в редакції Закону № 4651-VI) строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені цією статтею.

Відповідно до частини першої статті 294 КПК (в редакції Закону № 4651-VI) якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування кримінального проступку (дізнання) у строк, зазначений у пункті 1 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 219 цього Кодексу, районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором.

Згідно з частиною другою статті 294 (в редакції Закону № 4651-VI) якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців - районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором; 2) до шести місяців - прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, міст Києва і Севастополя чи прирівняним до них прокурором або їх заступниками; 3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором України чи його заступниками.

Зі змісту частини третьої статті 294 КПК (в редакції Закону № 4651-VI) випливає, що строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до трьох місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження, до шести місяців - внаслідок особливої складності провадження, до дванадцяти місяців - внаслідок виняткової складності провадження.

Зі змісту пункту 10 частини першої статті 284 КПК (в редакції Закону № 2147-VIII) кримінальне провадження закривається в разі, якщо, зокрема, після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

При цьому пунктом 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII визначено, що підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

З наданих суду матеріалів справи випливає, що відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 24.12.2012, тобто до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Захисник обвинуваченого з цього приводу посилався на дискримінаційний характер наведеної норми кримінально-процесуального закону, а тому вважає, що вона не може бути застосована при вирішенні його клопотання. Оцінюючи зазначені доводи захисника, суд вважає за доцільне зауважити таке.

В ухвалі від 08.04.2019 (справа № 647/1297/17) ВС визнав безпідставними посилання захисника про необхідність закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК у зв`язку з тим, що відомості про зазначене кримінальне провадження були внесені до ЄРДР до набрання чинності Законом 2147-VIII).

У постанові від 11.09.2023 (справа № 711/8244/18) ВС зауважив, що норма КПК щодо закриття кримінального провадження у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, застосовується до кримінальних проваджень, які внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року.

Отже, зважаючи на ту обставину, що відомості про кримінальне правопорушення, яке є предметом судового дослідження під час проведення підготовчого судового засідання, до ЄРДР були внесені 24.12.2012, суд вважає, що правові підстави для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування відсутні.

Вище суд вже зазначав, що ВС у постанові від 25.08.2020, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд в суді апеляційної інстанції, зауважив, що апеляційний суд залишив без розгляду твердження захисника про складання обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування. Разом з тим, суд вважає, що ці твердження захисника мають бути оцінені за результатами судового розгляду відповідно до вимог наведених вище норм кримінально-процесуального закону.

Отже, як суд зазначив вище, правові підстави для повернення обвинуваченого акта прокурору та закриття кримінального провадження відсутні. Натомість суд вважає, що правові підстави для прийняття будь-яких інших рішень, передбачених частиною третьою статті 314 КПК, тобто для затвердження угоди, направлення обвинувального акта до іншого суду чи закриття кримінального провадження відсутні. При цьому з кримінального провадження випливає, що судовими установами вищого рівня підтверджена підсудність кримінального провадження саме Вінницькому міському суду Вінницької області, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження у зв`язку з заявленням відповідного клопотання обвинуваченого необхідно здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.

В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, представника потерпілого, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

Крім того, суд враховує, що в матеріалах справи наявні позовні заяви потерпілих.

Вирішуючи питання щодо поданих позовних заяв, суд враховує таке.

Відповідно до частини четвертої статті 128 КПК форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Частиною п`ятою статті 128 КПК регламентовано, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вимоги до позовної заяви містяться у частині третій статті 175 ЦПК. Зазначеним вимогам поданий позов не відповідає.

Зокрема, відповідно до пункту 6 частини третьої статті 175 ЦПК позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися. Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 175 ЦПК позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, частиною п`ятою статті 177 ЦПК регламентовано, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Вимоги зазначених вище правових норм потерпілим дотримані не були. З огляду на викладене, суд вважає, що подана до суду позовна заява не відповідає вимогам чинного ЦПК.

Разом з тим, як вже суд зазначив вище, частина п`ята статті 128 КПК містить застереження, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими саме КПК, і лише у разі коли, процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Зважаючи на завдання кримінального судочинства, визначені у статті 2 КПК, суд вважає за доцільне позовну заяву ПАТ «Зернопродукт МХП» прийняти до розгляду, надавши обвинуваченому та його захиснику, згідно з приписами статті 178 ЦПК, строк для подання відзиву на подану позовну заяву.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (колегіально судом у складі трьох суддів) на підставі обвинувального акта, згідно з яким ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.12.2012 за № 12012010060000094, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 24 січня 2024 року о 16.00 годині.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, представника потерпілого, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Позовну заяву ПАТ «Зернопродукт МХП» прийняти до розгляду. Надати обвинуваченому ОСОБА_7 та його захиснику строк до 24.01.2024 для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: