Ухвала

від 22.01.2024 по справі 454/3922/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 січня 2024 року

м. Київ

справа № 454/3922/18

провадження № 61-15070ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Головного управління МВС України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Сокальського районного суду Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів прокуратури, суду і досудового розслідування,

встановив:

30 листопада 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 13 грудня 2023 року заявником надіслано до суду касаційної інстанції касаційну скаргу в новій редакції.

Проте нова касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Проте в порушення вимог указаної законодавчої норми в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).

Заявник у новій редакції касаційної скарги зазначає підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, що не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим підставою касаційного оскарження додаткової постанови Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 також зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, однак не вказує, які саме постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, не були враховані під час ухвалення оскаржуваної додаткової постанови.

При цьому суд зазначає, що посилання ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 23 вересня 2023 року в справі № 712/4126/22 не заслуговує на увагу, оскільки вказана ухвала не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини четвертої статті 263 ЦПК України і не є підставою для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Таким чином, заявник хоч і вказує підставою касаційного оскарження додаткової постанови Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, проте наявність такої підстави жодним чином не обґрунтована.

Ураховуючи викладене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України, з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням в ній, окрім підстав касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, також обґрунтованої (обґрунтованих) підстави (підстав) касаційного оскарження додаткової постанови Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 127, 393 ЦПК України,

ухвалив:

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов