Постанова

від 29.01.2025 по справі 454/3922/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Київ

справа № 454/3922/18

провадження № 61-15070св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Львівська обласна прокуратура, Головне управління МВС України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Львівській області, Головне управління Національної поліції у Львівській області, Сокальський районний суд Львівської області, Державна казначейська служба України,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційні скарги Львівської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М., касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, Головного управління МВС України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Сокальського районного суду Львівської області, Державної казначейської служби України, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з Державного бюджету України компенсацію завданої йому моральної шкоди в розмірі 5 635 440,00 грн.

На обґрунтування позову зазначав, що протягом тривалого часу перебування під слідством та судом йому було заподіяно моральну шкоду. Зокрема, з 24 червня 2009 року до 04 квітня 2017 року щодо нього було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд; з 28 серпня 2009 року до 03 вересня 2009 року - тримання під вартою; з 04 квітня 2014 року до 08 квітня 2018 року - письмове зобов`язання про явку на виклик до суду.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 24 вересня 2012 року кримінальну справу за обвинуваченням його у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, було закрито у зв`язку із закінченням строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності, а постановою прокурора Сокальського відділу Червоноградської місцевої прокуратури від 08 квітня 2018 року кримінальне провадження №12014140310001299 було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 190 КК України.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для застосування статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014140310001299 за частинами другою, третьою статті 190 КК України відносно ОСОБА_1 ще триває.

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з Держави Україна за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 811 668, 00 грн моральної шкоди.

В решті вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення органом досудового розслідування вирішувалось питання щодо закриття кримінального провадження №12014140310001299, про що позивачем зазначалось в суді першої інстанції та неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з поданням відповідних доказів.

Постановою старшого слідчого СВ ВП №2 Червоноградського ГУНП у Львівській області майора поліції Дещиці І. Р. від 10 листопада 2022 року, яка винесена через декілька днів після ухвалення оскаржуваного рішення, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014140310001299 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 190 КК України, було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення.

Враховуючи тривалість розгляду даної справи, а також те, що на момент пред`явлення даного позову позивач мав підстави для його подачі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати та з метою недопущення повторного порушення прав позивача вирішити спір по суті.

Закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України відноситься до реабілітуючих підстав, отже у позивача відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникло право на відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності.

Строк незаконного перебування ОСОБА_2 під слідством і судом становить 135 місяців та 6 днів, тому на його користь підлягає стягненню 905 840,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року виправлено арифметичну помилку, допущену судом в постанові Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року.

Зазначено, що з Держави України за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 905 840, 00 грн моральної шкоди.

Як вбачається з резолютивної частини постанови Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, у 4 абзаці допущено арифметичну помилку та зазначено, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 811 688,00 грн на відшкодування моральної шкоди замість 905 840,00 грн.

У мотивувальній частині постанови судом наведено та обґрунтовано розрахунок суми, яка підлягає стягненню з Держави України на користь позивача.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року стягнуто з Держави України за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 4 194, 27 грн витрат на правову допомогу.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що 11 липня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути на його користь 26 100,00 грн витрат на правову допомогу та 11 440,80 грн витрат за проведення судово-психологічної експертизи.

Львівська обласна прокуратура подала заяву, в якій просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 мотивуючи її тим, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Враховуючи наведені сторонами доводи та те, що постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, наявні підстави для стягнення з Держави України за рахунок державного бюджету 4 194,27 грн витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати за проведення експертизи стягненню на користь позивача не підлягають, оскільки розмір шкоди, стягнутої постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року з Держави України за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 , розраховано без урахування висновку психологічної експертизи від 18 травня 2021 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У жовтні 2023 року Львівська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та залишити в силі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 жовтня 2022 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 161/10842/15-ц, від 15 грудня 2021 року в справі № 451/1215/18, від 18 травня 2022 року в справі № 522/2493/18 та від 01 червня 2022 року в справі № 757/59501/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Сторони не заперечують той факт, що у кримінальній справі № 168-0097 ОСОБА_1 24 червня 2009 року пред'явлено обвинувачення за частиною другою статті 222, частиною першою статті 366 КК України. Допитаний в той же день позивач надав визнавальні покази своєї вини.

Особа, яка у процесу досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, не має права на відшкодування шкоди.

У жовтні 2023 року Головне управління Національної поліції у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та залишити в силі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 жовтня 2022 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 161/10842/15-ц, від 12 липня 2020 року в справі № 295/692/17, від 15 грудня 2021 року в справі № 451/1215/18, від 18 травня 2022 року в справі № 522/2493/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

В матеріалах справи відсутні об'єктивні докази того, що позивачу завдано душевні та психічні страждання, які свідчать про погіршення стану його здоров'я, порушення стосунків з оточуючими.

Законом передбачено відшкодування моральної шкоди лише з реабілітуючих підстав, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У листопаді 2023 року Львівська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 жовтня 2022 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц, від 06 березня 2019 року справі № 922/1163/18, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 16 листопада 2022 року в справі № 160/11294/19, від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У разі відсутності у тексті договору умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат.

Спір у цій справі не є складним за своєю процесуальною специфікою, наявна значна судова практика щодо вирішення питання про стягнення моральної шкоди.

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року й ухвалити нове рішення про збільшення мінімального розміру відшкодування моральної шкоди до 939,24 мінімальних заробітних плат з урахуванням періоду з 27 жовтня 2009 року по 04 серпня 2011 року, та про стягнення на його користь понесених витрат на проведення експертизи в розмірі 11 440,80 грн.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в справі № 534/955/17, від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц, від 28 жовтня 2020 року в справі № 610/3221/19-ц, від 22 листопада 2023 року в справі № 712/4126/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суд повинен був розрахувати розмір моральної шкоди за період з 27 жовтня 2009 року по 10 листопада 2022 року, тобто з моменту вручення йому обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України.

Та обставина, що суд не врахував рекомендованого експертом розміру відшкодування моральної шкоди, не може бути підставою для відмови у стягненні на його користь понесених витрат на проведення експертизи у розмірі 11 440,80 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратури на постанову апеляційного суду та витребувано її матеріали з Червоноградського міського суду Львівської області.

17 листопада 2023 року справа № 454/3922/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратури на додаткову постанову Львівського апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, в якому просив залишити її без задоволення.

Львівська обласна прокуратура направила відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила залишити її без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року у задоволенні клопотань Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області та ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено, справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що постановою прокурора Сокальського району Львівської області Мисяк В. М. від 21 травня 2009 року щодо ФОП ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за фактом службового підроблення за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

Постановою старшого слідчого прокуратури Сокальського району Львівської області від 22 червня 2009 року відносно ФОП ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 222, частиною першою статті 366 КК України.

Постановою старшого слідчого прокуратури Сокальського району Львівської області Гриньківа В. М. від 24 червня 2009 року, ОСОБА_1 пред?явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 222, частиною першою статті 366 КК України.

Постановами старшого слідчого прокуратури Сокальського району Гриньківа В. М. від 24 червня 2009 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд та накладено арешт на його майно.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 28 серпня 2009 року ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту з подальшим утриманням його в слідчому ізоляторі УДДУПВП у Львівській області.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 03 вересня 2009 року ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Постановою слідчого СВ Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області Корчевського В. В. від 11 вересня 2009 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 190 КК України по факту вчинення шахрайських дій відносно ОСОБА_3 .

27 січня 2010 року ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення за частиною третьою статті 190 КК України.

27 січня 2010 року постановою слідчого СВ Сокальського РВ ГУМВСУ у Львівській області накладено арешт на належні позивачу автомобілі та нерухоме майно.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 05 лютого 2010 року кримінальні справи про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 190 КК України, та за частиною другою статті 222, частиною першою статті 366 КК України об?єднано в одне провадження.

04 серпня 2011 року ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 190, частиною першою статті 366 КК України.

07 вересня 2012 року позивачу змінено пред?явлене обвинувачення та виключено з обвинувачення частину другу статті 222 КК України, викладено нову редакцію обвинувачення.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 24 вересня 2012 року кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_1 за частиною першою статті 366 КК України закрито за закінченням строків давності. Провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за частинами другою, третьою статті 190 КК України продовжено.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 просив звільнити його від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 366 КК України та закрити провадження у справі у зв?язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин. Суд дійшов висновку, що вина підсудного у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, доведена повністю.

Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 15 квітня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 190 й частиною третьою статті 190 КК України та призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком три роки.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 січня 2014 року вирок Сокальського районного суду Львівської області від 15 квітня 2013 року скасовано, справу повернуто на судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду. Ухвала апеляційного суду мотивована неповнотою та однобічністю судового слідства та істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 04 квітня 2014 року ОСОБА_1 скасовано запобіжний захід підписку про невиїзд та замінено на письмове зобов`язання про явку на виклик до суду та зобов`язання повідомляти про зміну свого місця проживання.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною другою статті 190, частиною третьою статті 190 КК України повернуто прокурору Сокальського району для організації додаткового розслідування з мотивів неповоноти досудового слідства. Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді письмового зобов?язання про явку на виклик суду залишено без змін.

Слідчим СВ Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області внесено до ЄРДР відомості за № 12014140310001299 від 28 листопада 2014 року за фактом вчинення шахрайський дій за частинами другою, третьою статті 190 КК України.

Постановою від 18 травня 2016 року вказане кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень.

Постановою заступника прокурора області старшого радника юстиції Поліщука В. від 09 червня 2016 року постанову слідчого Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області від 18 травня 2016 року про закриття кримінального провадження № 12014140310001299 скасовано.

Постановою прокурора Сокальського відділу Червоноградської місцевої прокуратури Буцького Б. В від 08 квітня 2018 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014140310001299, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 та частиною третьою статті 190 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення.

Постановою першого заступника прокурора Львівської області старшого радника юстиції Русецького О. В. від 27 березня 2019 року постанову прокурора Сокальського відділу Червоноградської місцевої прокуратури Буцького Б. В. від 08 квітня 2018 року про закриття кримінального провадження №12014140310001299 скасовано.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 16 червня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо порушення розумних строків у кримінальному провадженні відмовлено.

Постановою старшого слідчого СВ ВП №2 Червоноградського ГУНП у Львівській області майора поліції Дещиці І. Р. від 10 листопада 2022 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140310001299 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 190 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення.

15 листопада 2022 року прокурором Сокальського відділу Червоноградської окружної прокуратури Буцьким Б. В. складено позитивний висновок про законність постанови про закриття провадження №12014140310001299 від 10 листопада 2022 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами першою, другою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Згідно зі статтею 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справі, яка переглядається, встановлено, що постановою старшого слідчого СВ ВП №2 Червоноградського ГУНП у Львівській області майора поліції Дещиці І. Р. від 10 листопада 2022 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014140310001299 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 190 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення.

Таким чином, закриття кримінального провадження за відсутністю у діяннях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частинами другою, третьою статті 190 КК України, відноситься до реабілітуючих підстав, а отже у позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94- ВР виникло право на відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, визначаючи період, за який на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода, апеляційний суд не врахував наступне.

Встановлено, що постановою Сокальського районного суду Львівської області від 24 вересня 2012 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 366, частинами другою, третьою статті 190 КК України, закрито кримінальну справу в частині обвинувачення позивача за частиною першою статті 366 КК України, звільнено його від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності. Провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за частинами другою, третьою статті 190 КК України продовжено.

У цій постанові суд дійшов висновку, що вина підсудного у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, доведена повністю.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до відповідальності, тобто з нереабілітуючих підстав, не належить до випадків, передбачених статтею 2 Закону № 266/94-ВР, та не дає право на відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом.

Таким чином, оскільки незаконність перебування ОСОБА_1 під кримінальним переслідуванням до прийняття судом постанови про закриття кримінальної справи щодо нього за частиною першою статті 366 КК України за закінченням строків давності є недоведеною, відсутні підстави для відшкодування на його користь моральної шкоди за період з 04 серпня 2011 року (дня притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого та пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 190, частиною першою статті 366 КК України) по 02 жовтня 2012 року (дня набрання чинності постановою Сокальського районного суду Львівської області від 24 вересня 2012 року про закриття кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_1 за частиною першою статті 366 КК України).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).

ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з 02 жовтня 2012 року по 10 листопада 2022 року, тобто 121 місяць та 9 днів, тому на його користь підлягає стягненню 812 710,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, постанова апеляційного суду з урахуванням ухвали про виправлення помилки від 26 вересня 2023 року підлягає зміні шляхом викладення її мотивувальної та резолютивної частини в редакції цієї постанови.

Щодо додаткової постанови апеляційного суду

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Встановлено, що представник Львівської обласної прокуратури в установленому законом порядку звернувся до суду з клопотанням про зменшення витрат на правову допомогу.

Оскільки постанова апеляційного суду змінена в частині розміру суми, яка підлягає стягненню на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, пропорційно задоволеним вимогам, до 3 758,40 грн.

Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).

За таких обставин правильними є висновки апеляційного суду, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь понесених на проведення експертизи витрат в розмірі 11 440,80 грн задоволенню не підлягають, оскільки розмір моральної шкоди, стягнутої на його користь, розраховано без урахування висновку психологічної експертизи № 6657 від 18 травня 2021 року.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни постанови та додаткової постанови апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови та абзац четвертий її резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 812 710,00 на відшкодування моральної шкоди».

Додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнутих витрат на правничу допомогу з 4 194,27 грн до 3 758,40 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов