Постанова

від 18.01.2024 по справі 357/11045/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №357/11045/23 Головуючий у І інстанції - Цуранов А.Ю.

апеляційне провадження №22-ц/824/1176/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

за участю секретаря судового засідання Ольшевського П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2023 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки. Визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернулося до суду з позовом про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки. Визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

Разом з позовною заявою ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1696397432204);

2) заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1696397432204);

3) заборони ТОВ «Агротрейд-2000» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031;

4) заборони ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031 до закінчення строку дії Договору оренди землі №1310/284 від 22 вересня 2015 року.

В обґрунтування заяви посилалося на те, що між позивачем та ОСОБА_1 22 вересня 2015 року укладено договір оренди землі строком на 7 років. Право оренди позивача на земельну ділянку було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 листопада 2015 року, при цьому договір оренди від 22 вересня 2015 року був автоматично продовжений до 22 вересня 2023 року в силу дії підп. 1 п. 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, однак 22 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» було укладено договір оренди земельної ділянки №76 та здійснено державну реєстрацію права оренди.

Зауважено, що з березня 2023 ТОВ «Агротрейд-2000» вчиняє дії на створення позивачу перешкод у користуванні земельною ділянкою, при цьому відповідачами можуть вживатись дії щодо укладення нових правочинів із земельною ділянкою та проведенням державної реєстрації. У зв`язку з цим також існує необхідність у встановлені заборони для ТОВ «Агротрейд-2000» користуватись земельною ділянкою і заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть позивачу користуватися земельною ділянкою до закінчення строку дії договору.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1696397432204).

У задоволенні інших вимог заяви - відмовлено.

Не погоджуючись з указаною ухвалою представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просить ухвалу в частині задоволення вимог заяви про забезпечення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У мотивування вимог зазначає, що ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» в обґрунтування заяви про забезпечення позову в якості обставин, які, на думку позивача, можуть створити перешкоди для виконання рішення суду вказало лише припущення, що відповідачі можуть припинити договір оренди земельної ділянки. Жодних доказів на підтвердження своїх припущень не надали та інших обставин не вказали.

Вказує, що позивач вже звертався до відповідачів з позовом у 2023 році з тих самих підстав у справі №357/3360/23, який суд залишив без розгляду. В указаній справі позивач також подавав заяву про забезпечення позову, яку суд першої інстанції задовольнив частково та заборонив вчиняти реєстраційні дії відносно земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 .

Зауважує, що позивачем заявлено три немайнові вимоги, які не залежать від наявності чи відсутності будь-яких речових прав на земельну ділянку ОСОБА_1 , тобто не існує та жодним чином не з`явиться ніяких перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

01 листопада 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову, які обмежать розпорядження відповідачами земельною ділянкою, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся.

Зазначає, що судове рішення у цій справі у разі задоволення позову не підлягатиме примусовому виконанню, проте буде виконуватися у порядку, визначеному в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

17 січня 2024 року на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від представника ТОВ «Агротрейд-2000» - Миколюка М.Д. з підстав прийняття адвокатом участі в іншому судовому процесі у господарській справі.

Разом з тим, указане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на те, що судове засідання у даній справі призначено 30 жовтня 2023 року, про що завчасно повідомлено учасників справи, зокрема і відповідача ТОВ «Агротрейд-2000», тоді як судове засідання у справі №911/2780/23, в якій Миколюк М.Д. представляє інтереси Гостомельської селищної військової адміністрації, призначено пізніше - 13 грудня 2023 року. Окрім того, в апеляційній інстанції явка сторони не є обов`язковою з урахуванням належного повідомлення учасника справи.

Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2023 року оскаржується заявником лише в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову, а тому в іншій частині апеляційним судом не перевіряється.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд керувався статтями 150, 153 ЦПК України та виходив з того, що невжиття судом заходу забезпечення позову шляхом заборони здійснювати реєстрацію речових прав щодо спірної земельної ділянки органам та суб`єктам державної реєстрації може призвести до загрози ускладнення виконання рішення суду в майбутньому, оскільки орендодавцем (власником) та/або чинним орендарем на час вирішення спору можуть вчинятись правочини та інші реєстраційні дії відносно вказаної земельної ділянки.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України в пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що у вересні 2023 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , ТОВ «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

До заяви про забезпечення позову, зокрема, надані копія листа ТОВ «Агротрейд-2000» за вих. №64 від 06 березня 2023 року, адресованого ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», щодо проведення з 13 березня 2023 року по 23 березня 2023 року робіт із закріплення межових знаків меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та копія листа ТОВ Агротрейд-2000» за вих. №132 від 12 квітня 2023 року з переліком земельних ділянок, що перебувають в оренді у ТОВ «Агротрейд-2000».

Таким чином, з матеріалів справи дійсно вбачається про наявність спору стосовно права користування спірною земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, сторона позивача посилалась на те, що з березня 2023 ТОВ «Агротрейд-2000» вчиняє дії на створення позивачу перешкод у користуванні земельною ділянкою, при цьому відповідачами можуть вживатись дії щодо укладення нових правочинів із земельною ділянкою та проведенням державної реєстрації.

Отже, викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

У відповідності до частини першої статті шостої (Система органів та суб`єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав) Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що невжиття судом заходу забезпечення позову шляхом заборони здійснювати реєстрацію речових прав щодо спірної земельної ділянки органам та суб`єктам державної реєстрації може призвести до загрози ускладнення виконання рішення суду в майбутньому, оскільки орендодавцем (власником) та/або чинним орендарем на час вирішення спору можуть вчинятись правочини та інші реєстраційні дії відносно вказаної земельної ділянки, вважає його законним та обґрунтованим.

Таким чином, з огляду на предмет даного спору, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб, обраний заявником, шляхом накладення заборони приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1696397432204).

При цьому, забезпечення позову шляхом заборони приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з метою збереження існуючого становища до розгляду справи по суті відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та позовним вимогам.

Обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди власнику, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Забезпечення позову шляхом встановлення заборони приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень буде достатнім та дієвим для захисту прав та інтересів позивача та в свою чергу унеможливить відчуження або передачу нерухомого майна - земельної ділянки, що перебуває в оренді, на час розгляду справи.

З огляду на викладене, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність забезпечення позову, який просить застосувати позивач заявленим позовним вимогам, оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, а також ефективність способу захисту, про який просить сторона позивача, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, застосувавши обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки невжиття такого заходу забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли особа буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник