Рішення

від 15.01.2024 по справі 127/20235/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/20235/23

Провадження № 2/127/2525/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іващенко І. І., представників третьої особи: Коловської О. А., Черкасова Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф туристичний оператор», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства «Датур», про розірвання договору на туристичне обслуговування та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом ТОВ «Альф туристичний оператор» про розірвання договору на туристичне обслуговування та стягнення коштів в сумі 32 400,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 13 лютого 2020 року між нею та ПП «Датур», в особі директора Козловської О. А., який діяв на підставі статуту та відповідно до ліцензії туроператорської діяльності, який діяв від власного імені та за дорученням туроператора, за дорученням ТОВ «Альф туристичний оператор» на підставі агентського договору на реалізацію туристичних послуг, укладено договір на туристичне обслуговування №110530. Згідно умов договору туроператор за встановлену в цьому договорі плату, в інтересах та за рахунок туриста (замовника), від власного імені, або від імені туриста (замовника) зобов`язується забезпечити надання туристу й особам, що слідують з ним, комплекс туристичних послуг, а турист зобов`язується на умовах даного договору прийняти і оплатити їх. За пунктом 1.2 договору позивачка замовила у відповідача комплекс туристичних послуг з організації відпочинку в Греції, маршрут «Київ-Салоніки-Київ», готель POTIDEA PALACE (4*) з 04 вересня по 12 вересня 2020 року, DELUXE SV/2ADL, ALL ULTRA, вид харчування AL, трансфер груповий; туристичний продукт належить туроператору: ТОВ «Альф туристичний оператор».

13 лютого 2020 року ТОВ «Альф туристичний оператор» надало ПП «Датур» розрахунок-фактуру на оплату вищевказаних туристичних послуг в загальному розмірі 64802,00 грн з урахуванням ПДВ, з яких: 64442,00 грн - вартість туру, 300,00 грн послуги ТОВ «Альф туристичний оператор». Згідно платіжного доручення від 14 лютого 2020 року ПП «Датур» перерахувало на рахунок ТОВ «Альф туристичний оператор» кошти в сумі 32 400,00 грн за туристичні послуги.

11 серпня 2020 року ПП «Датур» в особі директора Козловської О. А., що діє за дорученням ТОВ «Альф туристичний оператор» на підставі агентського договору на реалізацію туристичних послуг, та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору на туристичне обслуговування від 13 лютого 2020 року №115030 внаслідок дії обставини непереборної сили (форс-мажор), обумовлених прийняттям органами державної влади України та/або іноземних держав рішень, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань за укладеним договором про надання туристичних послуг.

16 липня 2021 року ПП «Датур» звернулось до ТОВ «Альф туристичний оператор» з листом, зазначивши про оплату на рахунок останнього заявки за №110530, укладення у зв`язку з епідеміологічною ситуацією 11 серпня 2020 року додаткової угоди та заяви на депонування проплачених коштів, звернення ОСОБА_1 з проханням використати кошти на тур з вильотом 08-10 серпня 2021 року та отриману відмову у перебронюванні через те, що по заявці №110530 приймаючою стороною є ОСОБА_2 , яка призупинила свою діяльність, тому просило надати в індивідуальному порядку можливість використання коштів, проплачених на рахунок ТОВ «Альф туристичний оператор» на інший напрямок або на країну, зазначену в договорі (Греція), або повернення коштів на рахунок ПП «Датур» у зв`язку із неможливістю виконання договору та надання туристичних послуг туристу.

16 липня 2021 року ПП «Датур» отримало відповідь в якій зазначено, що ТОВ «Альф туристичний оператор» не має можливості забезпечити позивача туристичним продуктом до Республіки Греції або іншої держави, доки не закінчення досудова санація Mouzenidis Travel A.E.

Станом на 23 травня 2023 року позивач не отримала туристичного продукту від туроператора, що свідчить про не виконання відповідачем умов договору від 13 лютого 2020 року №110530 та не надання послуг. Сплачені позивачкою кошти відповідач також не повертає.

З вказаних обставин позивачка просить розірвати договір на туристичне обслуговування від 13 лютого 2023 року № 110530, укладений між нею та ТОВ «Альф туристичний оператор», а також стягнути з останнього на її користь кошти за ненадані туристичні послуги в сумі 32 400,00 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі; залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПП «Датур».

14 серпня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «Альф туристичний оператор», в якому останній заперечує щодо задоволення заявлених позовних вимог. Відповідач зазначає, що товариство не є належним відповідачем по справі, оскільки не є стороною договору, який просить розірвати позивачка, що підтверджується відсутністю у ньому підпис уповноваженої особи товариства. Спірний договір також не містить підпису та печатки ПП «Датур», що свідчить про відсутність належних доказів укладення договору на туристичне обслуговування № 110530 від 13 лютого 2020 року. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що «позивач» (саме так зазначено у відзиві на позовну заяву) уповноважив ПП «Датур» діяти від власного імені та за дорученням ТОВ «Альф туристичний оператор», договору комісії та інших доказів на підтвердження надання відповідачем повноважень ПП «Датур» вчиняти від власного імені або від імені ТОВ «Альф туристичний оператор» будь-які правочини. Вказані обставини також мають місце при укладені додаткової угоди, до того ж у ній має місце посилання на зовсім інший агентський договір, як на підставу укладення правочину від імені відповідача. Як зазначає відповідач, саме лише посилання в преамбулі договору на туристичне обслуговування і в додатковій угоді до нього, що ПП «Датур» діяло від власного імені і за дорученням ТОВ «Альф туристичний оператор» на підставі агентського договору від 12 лютого 2020 року №3 та від 20 грудня 2012 року №984, не є належним підтвердженням наявності у такої особи повноважень на укладення правочинів від імені відповідача; у матеріалах справи також відсутні будь-які належні і допустимі докази щодо наявності між відповідачем та третьою особою будь-яких правовідносин, в тому числі щодо надання повноважень і доручень на укладення правочинів з позивачкою. При цьому, укладений спірний договір не відповідає змісту типового договору на туристичне обслуговування, що затверджений наказом відповідача та розміщений на офіційному сайті для використання турагентами. У зв`язку з чим, відповідач вважає, що він не може відповідати за зобов`язаннями, встановленими правочинами, на укладення яких не уповноважував, не був ознайомлений із їх змістом та про укладення яких дізнався лише із позовної заяви ОСОБА_1 . Також відповідач вказує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту здійснення оплати позивачкою на користь ТОВ «Альф туристичний оператор» грошових коштів в сумі 32 40,00 грн, які вона просить стягнути, як і не містять доказів наявності зобов`язання у відповідача надати позивачці туристичні послуги, оскільки, зокрема, платіжне доручення № 3971 від 14 лютого 2020 року не засвідчує факт перерахування позивачкою грошових коштів в оплату туристичних послуг, які замовлені у ТОВ «Альф туристичний оператор» на підставі укладеного договору на туристичне обслуговування, а рахунок-фактура № 1С-СФ-0002363 від 13 лютого 2020 року не містить жодних підписів печаток, а тому не є належним доказом. Крім того, відповідач зазначає, що в договорі відсутні істотні умови договору, оскільки із змісту договору не зрозуміло в якій валюті визначено перший внесок та по курсу якого оператора його розраховано, які строки та порядок оплати послуг. При цьому, враховуючи визначену у договорі вартість туристичних послуг, позивачкою не здійснено оплату повної їх вартості. Матеріали справи також не містять доказів видачі туроператором ваучера.

21 серпня 2023 року на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПП «Датур», надіслані засобами поштового зв`язку 16 серпня 2023 року, тобто з пропуском встановленого судом строку без відповідного клопотання про його продовження. Відтак суд не приймає до розгляду такі пояснення третьої особи на позовну заяву.

20серпня 2023року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини не відповідають дійсності, оскільки твердження відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами у справі договору на туристичне обслуговування спростовується спірним договором, який не потребує підпису та/або печатки уповноваженої особи ТОВ «Альф туристичний оператор», адже між ПП «Датур» та товариством укладений агентський договір на реалізацію туристичних послуг № 984 від 20 грудня 2012 року, де наявні підписи і печатки сторін договору та на підставі якого ПП «Датур» має повноваження на укладення договору від імені відповідача. Що стосується твердження відповідача про неналежність як доказу рахунку-фактури від 13 лютого 2020 року № 1С-СФ-0002363 та платіжного доручення від 14 лютого 2020 року № 3971, оскільки рахунок не містить підписів та печаток, а платіжне доручення не засвідчує факт перерахування позивачкою грошових коштів в оплату туристичних послуг, які замовлені у ТОВ «Альф туристичний оператор» на підставі укладеного договору на туристичне обслуговування, то вважає ці обставини теж такими, що не відповідають дійсності, оскільки рахунок-фактура від 13 лютого 2020 року № 1С-СФ-0002363 містить назву туру, термін перебування в турі, прізвище осіб, які його замовили, вартість туру та номер замовлення, який є ідентичний номеру договору про туристичне обслуговування. При цьому, в платіжному дорученні № 3971 від 14 лютого 2020 року зазначено кошти в сумі 32 400,00 грн, які були перераховані ПП «Датур» на рахунок відповідача за туристичні послуги по рахунку № 1С-СФ-0002363 від 13 лютого 2020 року. Дане платіжне доручення має печатку, підпис та проведено банком. Також не відповідають дійсності твердження відповідача, що спірному договорі відсутні істотні умови його укладення, а саме чітко не зазначено валюту в якій буде здійснено перший внесок, по курсу якого оператора, строки виконання та порядок оплати, оскільки дані відомості містяться у спірному договорі та в додатковій угоді до нього. Крім того, позивачка зазначає, що нею не була здійснена оплата в повному обсязі, а лише перший внесок, оскільки тур був запланований на вересень 2020 року, а в зв`язку з погіршенням епідеміологічної ситуації в усьому світі, пов`язаної з поширенням коронавірусної хвороби, та закриттям кордонів, припиненням авіаперевезень пасажирів, другий внесок не сплачувався.

25 серпня 2023 року засобами поштового зв`язку відповідачем ТОВ «Альф туристичний оператор» подано заперечення на відповідь на відзив, що надійшли до суду 29 серпня 2023 року, в яких відповідач зазначив, що надані позивачем додаткові докази до відповіді на відзив є недопустимими, оскільки подані з порушенням порядку встановленого ЦПК України, а тому не можуть бути прийняті судом. У той же час, надаючи оцінку агентському договору від 20 грудня 2012 року №984, а також спірному договору на туристичне обслуговування від 13 лютого 2020 року №110530, відповідач зазначає, що ПП «Датур» не діяв та не міг діяти на підставі агентського договору, оскільки не передбачав, зокрема, повноважень укладати такі договори від власного імені. Втім вважає, що залишилося неспростованим позивачкою не укладення спірного договору через відсутність підпису і печатки на ньому ПП «Датур». Крім того, наданий позивачем скрін інформації про отримання листа, який був направлений відповідачу не є належним доказом, так як з його змісту не можливо встановити з чого зроблено скрін, хто саме і кому направляє лист. Інші аргументи наведені в запереченнях на відповідь на відзив є фактично аналогічними викладеним у відзиві відповідача на позовну заяву.

22 вересня 2023 року на адресу суду надійшли письмові пояснення ПП «Датур» на відзив ТОВ «Альф туристичний оператор» на позовну заяву, де зазначає, що 20 грудня 2012 року між ПП «Датур» (турагент) та відповідачем (туроператор) укладено агентський договір на реалізацію туристичних послуг №984, за умовами якого за дорученням та від імені туроператора турагент зобов`язується здійснювати діяльність з реалізації сформованого туроператором турпродукту і укладенню договорів на туристичне обслуговування з третіми особами, а також здійснювати фактичні дії, визначені договором, із забезпечення надання турпродукту туристу. При укладені з позивачем спірного договору виникла помилка у зазначенні номеру агентського договору, а саме замість №984 вказано № 3, оскільки на час його укладення єдиним та діючим агентським договором на реалізацію туристичного продукту був лише договір від 20 грудня 2012 року №984, однак, вказує, що технічна помилка в договорах не призводить до їх недійсності, якщо інші документи та фактичні обставини підтверджують вчинення правочину. На виконання умов договору №984, який діяв на час укладення правочину, ПП «Датур» (як турагентом), та ОСОБА_1 (замовником/туристом) укладено договір на туристичне обслуговування від 13 лютого 2020 року №110530, відповідно до якого, згідно із замовленням туриста туроператор за встановлену в договорі плату, в інтересах та за рахунок туриста/замовника від власного імені, або від імені туриста/замовника, зобов`язується забезпечити надання туристу та особам, що слідують з ним, комплексу туристичних послуг, а турист зобов`язується на умовах договору прийняти і оплатити їх. Даний договір містить умови та перелік замовлених туристичних послуг, а також зазначення, що туристичний продукт належить туроператору ТОВ «Альф туристичний оператор», а умови і перелік замовлених туристичних послуг також зазначено у ваучері, який є невід`ємною частиною договору. Також договір містить умови щодо вартості наданих послуг, загальна вартість яких складає 2522,00 Євро; перший внесок 32400,00 грн, по курсу 1160,00 Євро. На виконання умов договору №984, через систему бронювання ПП «Датур» до ТОВ «Альф туристичний оператор» подано заявку на бронювання №110530 на ім`я позивачки, а відповідно до положень п. 4.8 договору №984, протягом одного робочого дня відповідач письмово через систему бронювання направив повідомлення про підтвердження замовлення №110530 та надав рахунок-фактуру №1С-СФ-0002363 від 13 лютого 2020 року. У порядку, передбаченому п. 3.2 та 6.1 договору №984 та повідомлення про підтвердження замовлення №110530, а також відповідно п. 3.1 договору, ПП «Датур» перераховано на поточний рахунок ТОВ «Альф туристичний оператор» грошові кошти в сумі 32400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 14 лютого 2020 року №3971 із зазначенням одержувача та призначення платежу. Відтак туристом за договором №110530 є позивачка, відповідно до умов договору №984 ПП «Датур» через систему бронювання у ТОВ «Альф туристичний оператор» здійснено замовлення №110530, заброньовано замовлення №110530 (туристичний продукт), отримано підтвердження бронювання замовлення та рахунок-фактуру і проведено оплату за туристичний продукт. Отже ОСОБА_1 оплатила кошти на рахунок ПП «Датур», яке в свою чергу відповідно до умов договору №984, перерахувало кошти туроператору, який не надав туристичних послуг, а отже не виконав належним чином договірні зобов`язання і як наслідок в порядку, передбаченому п. 8.5 договору №984 зобов`язаний відшкодувати вартість ненаданих послуг. Також зазначено, що відповідач у відзиві надає недостовірну інформацію з приводу того, що зразок договору про туристичне обслуговування має розбіжності з укладеним спірним договором, оскільки останні зміни були внесені в зразки договорів лише в березні 2020 року. Що стосується обов`язковості укладення договорів на туристичне обслуговування у затвердженій формі, то дані твердження спростовуються положенням п. 3.2 агентського договору №984 від 20 грудня 2012 року в якому зазначено, що форма договору на туристичне обслуговування має рекомендований характер.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2023 року (без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) суд продовжив відповідачу строк для подання відзиву та прийняв до розгляду заяви по суті учасників справи (відзив, відповідь на відзив, заперечення відповідача та пояснення третьої особи на відзив) та надані додаткові докази, відклав розгляд клопотання про витребування оригінала листа від 16 липня 2021 року та визнав явку представника ПП «Датур» обов`язковою.

Ухвалою Вінницькогоміського судуВінницького областівід 30жовтня 2023року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2023 року (без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) суд задовольнив клопотання позивача про витребування оригіналу листа від 16 липня 2021 року шляхом огляду електронної пошти ПП «Датур».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2024 року (без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) суд прийняв до розгляду докази, надані третьою особою.

У судовому засіданні представник позивача адвокатІващенко І.І. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовні заяві та відповіді на відзив. При цьому повідомила, що докази витрат на правничу допомогу будуть надані відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Представник відповідачаТОВ «Альфтуристичний оператор» адвокат Солошенко С. В. у судових засіданнях заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у заявах по суті. Вказував, що агентський договір з ПП «Датур» припинив свою дію відповідно до наказу від 20 липня 2018 року. У судове засідання 15 січня 2024 року представник не з`явився, надіславши заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника, водночас повідомив, що проти позовних вимог заперечує з підстав, наведених у заявах по суті справи, а також висловлених у попередніх судових засіданнях, просив у задоволені позову відмовити.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , адвокат Черкасов Д. О. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали та просили їх задовольнити. При цьому додатково звертали увагу, що агентський договір не міг бути припинений в односторонньому порядку, ПП «Датур» діяло саме як турагент, укладення додаткової угоди та депонування коштів туриста обговорювалося та погоджувалося з відповідачем, що також підтверджується перепискою в особистому кабінеті агента.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові та електронні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судом установлено, що 20 грудня 2012 року між туроператором ТОВ «Альф туристичний оператор» та турагентом ПП «Датур» укладено агентський договір на реалізацію туристичних послуг №984 згідно умов якого турагент зобов`язується за дорученням та від імені туроператора за винагороду здійснювати діяльність по реалізації сформованого туроператором турпродукту і укладенню договорів на туристичне обслуговування з третіми особами (туристами чи юридичними особами), а також здійснювати фактичні дії, визначені договором, для реалізації туроператором турпродукту (туристичних послуг) туристу. Сторонами даного договору також узгоджена можливість турагента надавати туристам супутні послуги від власного імені та на власний розсуд, зокрема, консультаційні, інформаційні та інші.

Вказаним договором у статтях 4, 6, 8 визначений порядок здійснення бронювання турпродуктів та їх оплата, а також відповідальність сторін, зокрема, перед туристом за невиконання своїх зобов`язань.

Пунктом 3.2.8. агентського договору передбачено, що одним із обов`язків турагента визначено укладати договір на туристичне обслуговування з кожним туристом, по формі рекомендованій туроператором, яка є додатком до цього договору; в будь-якому разі, договір на туристичне обслуговування, укладений турагентом з туристом повинен містити відомості про туроператора, достатні для його ідентифікації, а також посилання на цей договір, включаючи його номер та дату укладання. У разі не використання турагентом форми договору та туристичне обслуговування з кожним туристом, яка рекомендована туроператором, турагент самостійно несе відповідальність перед туристом і відшкодовує туроператору всі витрати і збитки, які є наслідком не включення таких умов у договір з туристом.

Цей договір набуває сили з моменту підписання та діє необмежений час. Сторони зберігають за собою право достроково розірвати даний договір. У цьому випадку ініціатор розірвання договору зобов`язаний повідомити іншу сторону про свій намір розірвати договір письмово, але не пізніше ніж за 30 днів до передбачуваної дати розірвання ( п.12.1, 12.4 договору).

13 лютого 2020 року між ПП «Датур» в особі директора Козловської О. А., який діяв на підставі статуту та відповідно до ліцензії туроператорської діяльності, який діяв від власного імені та за дорученням туроператора ТОВ «Альф туристичний оператор» на підставі агентського договору на реалізацію туристичних послуг №3 від 12 лютого 2020 року (так вказано в договорі), та ОСОБА_1 було укладено договір на туристичне обслуговування № 110530. Згідно умов даного договору, відповідно до замовлення туриста, туроператор за встановлену в цьому договору плату, в інтересах та за рахунок туриста, від власного імені, або від імені туриста, зобов`язується забезпечити надання туристу й особам, що слідують з ним, комплекс туристичних послуг, а турист зобов`язується на умовах даного договору прийняти і оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, позивачка замовила на двох осіб (Lobastov Valerii, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Lobastova Tetiana, 17.07.1978) туристичний продукт до Греції, за маршрутом «Київ-Салоніки-Київ», з розміщенням у готелі POTIDEA PALACE (4*) з 04 вересня 2020 року по 12 вересня 2020 року, DELUXE SV/2ADL, ALL ULTRA, видом харчування - AL, груповим трансфером та страхуванням.

Згідно п. 1.2.9, 1.2.10 договору туристичний продукт належить туроператору ТОВ «Альф туристичний оператор». Умови і перелік замовлених туристичних послуг (туристичного продукту), крім умов, визначених цим пунктом договору, також визначаються відповідним ваучером, який є невід`ємною частиною цього договору.

Порядок розрахунків викладений у п. 3 договору і передбачає сплату туристом першого внеску 32400,00 грн по курсу оператора 1160,00 Євро. Загальна вартість послуг становить 2522,00 Євро.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання його сторонами і припиняє дію після дати надання останньої послуги ( п.7.1. договору).

На виконання умов договору через систему бронювання в особистому кабінеті агента на офіційному сайті туроператора ПП «Датур» до ТОВ «Альф туристичний оператор» подано заявку на бронювання № 110530 на ім`я ОСОБА_1 , а ТОВ «Альф туристичний оператор» у відповідь через систему бронювання направило повідомлення про підтвердження замовлення №110530 з визначенням оплати (перша частина оплачується протягом 2-х календарних днів з моменту підтвердження в розмірі не менше 30% від загальної вартості, друга частина згідно виставленого рахунку, повна оплата повинна бути проведена не пізніше ніж за 15 днів до дати початку туру) та надіслало рахунок-фактуру для сплати надання туристичних послуг № 1С-СФ-0002363 від 13 лютого 2020 року із зазначенням назви туру (Греція Салоніки авіа (а/к Ellinair), строків перебування у місці надання туристичних послуг (04 вересня 2020 року - 13 вересня 2020 року), осіб, які скористаються даними послугами ( ОСОБА_4 , LOBASTOVА TETIANA,) а також сума до сплати (64442,00 грн). Крім того, також зазначено вартість послуг наданих ТОВ «Альф туристичний оператор» (300,00 грн). При цьому, постачальником туристичного продукту зазначено ТОВ «Альф туристичний оператор», де вказано ЄДРПОУ, філія банку та розрахунковий рахунок даного товариства, а одержувача коштів зазначено ПП «Датур».

14 лютого 2020 року ОСОБА_1 на виконання умов договору перерахувала на рахунок ПП «Датур» кошти в розмірі 33750,00 грн як перший внесок відповідно до п. 3.1 договору, що підтверджується меморіальними ордерами №2PL380332, №2PL380310, №2PL380411 від 14 лютого 2020 року.

Того ж дня, 14 лютого 2020 року ПП «Датур» здійснило перерахунок коштів, отриманих від позивачки, ТОВ «Альф туристичний оператор» в сумі 32 400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3971 від 14 лютого 2020 року із зазначенням у призначенні платежу про оплату туристичних послуг за номером рахунку, що виставлений відповідачем.

11 серпня 2020 року між ПП «Датур» (турагент) в особі директора Козловської О. А., що діє за дорученням ТОВ «Альф туристичний оператор» (туроператор) на підставі агентського договору на реалізацію туристичних послуг №984 від 20 грудня 2012 року, та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору на туристичне обслуговування № 110530 від 13 лютого 2020 року внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажор), обумовлених прийняттям органами державної влади України та/або іноземних держав рішень, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань за укладеним договором про надання туристичних послуг. Так сторони домовилися у строк до 31 грудня 2021 року укласти Додаткову угоду до Договору, якою узгодити внесення змін до п. 1.2 Договору «Умови і перелік замовлених туристичних послуг (туристичного продукту). Туристичний продукт, який сторони мають узгодити у порядку п. 1 даної додаткової угоди, може бути обраний туристом виключно в межах країни, яка зазначена у договорі і тур до якої не відбувся. Країна подорожі може бути змінена у винятковому випадку та лише у разі надання такої згоди іноземними партнерами туроператором та іншими суб`єктами туристичної діяльності, які являються безпосередніми постачальниками туристичних послуг. Також сторони підтверджують, що туристом в оплату вартості туристичного продукту за договором булосплачено турагенту грошові кошти в сумі 32400,00 грн, що на день здійснення такої оплати за внутрішнім курсом туроператора становить 1160,00 Євро. Грошова сума, перерахована турагентом туроператору на виконання умов договору, є оплатою/передоплатою туриста за туристичний продукт, який буде обраний туристом у передбачений п. 1 даної додаткової угоди строк та фіксується в іноземній валюті Євро за внутрішнім курсом туроператора на день здійснення такої оплати. У випадку неузгодження туристом змін до п. 1.2 договору у строк встановлений п. 1 цієї додаткової угоди, туроператор здійснює повернення турагенту суми перерахованих ним грошових коштів після 31 грудня 2021 року, а турагент зобов`язаний повернути туристу сплачену ним за договором суму грошових коштів. Повернення грошових коштів туристу здійснюється у національній валюті України гривні по внутрішньому курсу туроператора, який діяв на день здійснення туристом оплати.

Водночас, як вбачається з ваучера про оплату/передоплату до 31.12.2021 року з логотипом ТОВ «Альф туристичний оператор», виданий 14 серпня 2020 року ТОВ «Альф туристичний оператор» по заявці № 110530 туристам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на загальну суму платежу в розмірі 1160,00 Євро, в примітках якого вказано: «сума оплати/передоплати фіксується в валютному еквіваленті за курсом на день оплати; доплата до повної вартості нового заброньованого туру проводиться в гривнях по курсу дня оплати і згідно стандартних умов оплати та умов оплати частинами , якщо інше не вказано відділом бронювання; вказана у даному Ваучері про оплату/передоплату сума зафіксована у валютному еквіваленті як авансовий платіж з можливістю використання на напрямок заявки або під запит на будь-який інший напрямок АЛЬФ ТО. Якщо Ваучер не буде використаний до 31.12.2021 р., то авансовий платіж буде повернуто замовнику в повному обсязі в гривні за курсом на день оплати/передоплати».

16 липня 2021 року ПП «Датур» звернулось до ТОВ «Альф туристичний оператор» із письмовим зверненням, повідомивши про звернення ОСОБА_1 в особистому кабінеті про використання депонованих проплачених коштів на тур з вильотом 08-10 серпня 2021 року та отриманням ПП «Датур» відмови у перебронюванні, обґрунтованої тим, що по заявці №110530 приймаючою стороною є ОСОБА_2 , яка призупинила свою діяльність, та відповідно просило надати в індивідуальному порядку можливість використання коштів, які були оплачені на рахунок ТОВ «Альф туристичний оператор» на інший напрямок або на країну зазначену в договорі (Греція), або повернути кошти на рахунок ПП «Датур» у зв`язку із неможливістю виконання договору про надання туристичних послуг.

Згідно листа ТОВ «Альф туристичний оператор» від 16 липня 2021 року № 96-2021 слідує, що товариство на підставі заявки № 110530 та на виконання умов договору на туристичне обслуговування було заброньовано на ім`я туристів туристичну подорож до Грецької Республіки в період з 04 вересня 2020 року по 13 вересня 2020 року. ТОВ «Альф туристичний оператор» як туроператором, зі свого боку, було виконано всі взяті на себе зобов`язання по своєчасному бронюванню і оплаті послуг, що входять до складу заявки № 110530. При цьому туристичну подорож до Республіки Греція для туристів було заброньовано і сплачено компанії Mouzenidis Travel A.E. (Греція). Відповідно до замовлення № 110530 грошові кошти туроператором були перераховані грецькому туроператору компанії Mouzenidis Travel A.E. в оплату, заброньованого туристичного продукту. У зв`язку із погіршенням епідеміологічної ситуації у всьому світі, пов`язаної із поширенням коронавірусої хвороби та закриття кордонів і припиненням авіаперевезень пасажирів, було запропоновано туристам здійснити депонування коштів з можливістю їх подальшого використання для придбання туристичної подорожі, про що було укладено відповідну додаткову угоду до договору про туристичне обслуговування. За отриманою туроператором інформацією у зв`язку з операційними та технічними можливостями компанією Mouzenidis Travel A.E. (Греція) тимчасово, у період до 31 липня 2021 року, припинено прийом та обслуговування клієнтів на території Греції. Грецька компанія Mouzenidis Travel A.E. розіслала своїм партнерам і контрагентам листи, в яких повідомила, що звернулася до суду з метою досудової санації, результатом якої має бути відновлення діяльності компанії та вирішення питань із туристами, подорожі яких не відбулись, в зв`язку з цим грецька компанія запропонувала перенесення заброньованих турів на літній сезон 2022 року. Крім того, зазначено, що на сьогоднішній день є неможливим забезпечити туриста туристичним продуктом до Республіки Греції або іншої держави доки не закінчиться досудова санація Mouzenidis Travel A.E.

У ході судового розгляду представник відповідача вказував про неналежність як доказу паперової копії електронного доказу - листа ТОВ «Альф туристичний оператор» від 16 липня 2021 року № 96-2021 з посиланням на те, що такий лист відповідачем не створювався та не надсилався ПП «Датур».

Згідно із ч. 2 ст. 76 ЦПК України одними і засобів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, що мають значення для вирішення справи, є електронні докази.

Відповідно до ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права слідує, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 76 ЦПК України).

Отже подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 100 ЦПК України, у подібних правовідносинах.

Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.

У постанові від 03 серпня 2022 року в справі № 910/5408/21 Верховний Суд також виснував, що поняття електронного документа та електронного доказу не є тотожними, оскільки поняття електронного доказу є значно ширшим, та, окрім власне електронних документів, оформлених відповідно до статей 5, 6 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», на які посилався суд апеляційної інстанції, включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи, в тому числі повідомлення, відправлені електронною поштою або іншими засобами електронного зв`язку.

Відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах і відповідно до стандарту доказування «баланс ймовірностей».

Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.

Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина «листа у відповідь». Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у cправі № 910/11210/22.

У відповідності до вимог ст. 237 ЦПК України судом за участю спеціаліста, на задоволення клопотання представника відповідача, досліджувався електронний доказ лист ТОВ «Альф туристичний оператор» від 16 липня 2021 року № 96-2021 на електронній пошті турагента ПП «Датур». Досліджуючи такий електронний доказ, що поставлений під сумнів відповідачем, убачається, що даний лист був надісланий останньому у відповідь, за ним убачається можливість суду встановити авторів цього листування, якими є ПП «Датур» та відповідач, його зміст та автентичність без додаткових доказів. Відповідно суд дійшов висновку щодо належності та допустимості такого доказу у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що відповідачем порушено умови договору з врахуванням додаткової угоди до нього, зокрема не надано туристичних послуг, а тому вважає, що за таких обставин договір підлягає розірванню, а також підлягають стягненню сплачені кошти за туристичні послуги.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1 Закону України «Про туризм» визначено, що туризм - тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від`їжджає; турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов`язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін; туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Згідно ст. 5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку.

Кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов`язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Договір на туристичне обслуговування може передбачати компенсацію у разі спричинення шкоди туристу невиконанням або неналежним виконанням туристичних послуг, включених до туристичного продукту, відповідно до міжнародних конвенцій, що регламентують надання таких послуг.

Права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.

Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про туризм» суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відповідно до норм діючого законодавства, майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.

Вказані висновки наведені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 201/17472/16-ц, від 27 січня 2021 року в справі № 569/16256/19).

Як передбачено п.1.3 договору на туристичне обслуговування від 13 лютого 2020 року №110530, він за своїм змістом є змішаним договором у відповідності зі ст. 628 ЦК України і містить у собі зобов`язання договору про надання послуг і договору доручення.

Відповідно до ст. ст. 901, 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

За п. 1.4 договору на туристичне обслуговування від 13 лютого 2020 року №110530 турагент виступає як посередник між туристом, з одного боку, і транспортними страховими компаніями, готелями та іншими підприємствами, установами (наприклад посольствами), які забезпечують туристичні послуги, з іншого боку. По угодам, оформлених турагентом або туроператором з іншими особами, які є безпосередніми набувачами відповідних послуг (транспортних, страхових, екскурсійних, послуг з розміщення та проживання та ін) здобуває права і стає зобов`язаним турист, навіть якщо турагент/туроператор і були названі в угоді, чи вступили в безпосередні відносини по виконанню угоди, зробивши юридичні дії (оплати, оформлення документів і т.і.) (п. 1.4 договору).

Отже всі права та обов`язки, що випливають з Договору на туристичне обслуговування від 13 лютого 2020 року № 110530 згідно з ч. 1 ст. 1000 ЦК України виникають саме для ТОВ «Альф туристичний оператор», а не ПП «Датур».

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо ненадання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження факту здійснення замовлення туристичних послуг у ТОВ «Альф туристичний оператор», наявності будь-яких укладених договорів між позивачем та ТОВ «Альф туристичний оператор» щодо надання туристичних послуг або видачі останнім ваучера, який є формою письмового договору на туристичне обслуговування, наявності будь-яких укладених договорів та/або інших правочинів, якими б ТОВ «Альф туристичний оператор» уповноважив інших осіб на вчинення правочинів від свого імені, факту перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Альф туристичний оператор» в оплату туристичних послуг за договором № 110530 від 13 лютого 2020 року. Такі аргументи відповідача цілком спростовуються наявними у справі належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами.

Водночас суд враховує певну невідповідність у зазначенні дати на номеру агентського договору, на підставі якого діяло ПП «Датур» під час укладення договору на туристичне обслуговування від 13 лютого 2020 року №110530, однак, у ході судового розгляду судом не встановлено наявність укладеного будь-якого іншого агентського договору на момент вчинення правочину, окрім агентського договору на реалізацію туристичних послуг від 20 грудня 2012 року №984. До того ж така технічна помилка у зазначенні дати та номеру агентського договору у преамбулі договору на туристичне обслуговування від 13 лютого 2020 року №110530 не створює як негативних наслідків для жодної із сторін цього договору, так і неможливості наступного виконання такого договору.

Також, не знайшли свого підтвердження твердження відповідача про те, що спірний договір не містить підпису та печатки ПП «Датур», оскільки дані обставини спростовуються наданою останнім копією спірного договору в якому наявна печатка ПП «Датур» та підпис його керівника.

Щодо твердження відповідача про припинення агентського договору ТОВ «Альф туристичний оператор» з ПП «Датур», то вказане твердження не ґрунтується на змісті самого договору та встановленому порядку розірвання договорів.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до 4.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Судом встановлено, що позивачка за договором на туристичне обслуговування від 13 лютого 2020 року №110530 перерахувала турагенту ПП «Датур», який діяв в інтересах ТОВ «Альф туристичний оператор», обумовлену суму першого внеску в розмірі 32400,00 грн, які надалі перераховані турагентом туроператору відповідно до агентського договору від 20 грудня 2012 року №984, що підтверджується матеріалами справи.

Однак відповідач свої зобов`язання за договором з врахуванням додаткової угоди до нього не виконав, зокрема, туристичні послуги позивачці до цього часу надані не були, відповідачем не вчинено жодних дій щодо повідомлення позивачки про можливі варіанти виконання умов зазначеного договору, або про подальшу можливість внесення до нього змін, а сплачені за це грошові кошти їй не повернуті, що свідчить про істотне порушення умов договору. Будь-яких доказів на спростування вищевказаних обставин суду надано не було.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суду у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19 навів критерії, які необхідно враховувати при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання. Зокрема, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до статті 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб`єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок він позбавляється суб`єктивних прав, наданих йому договором.

Відповідно до статті 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Контрагент може порушити як основне зобов`язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов`язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов`язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.

При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) не усунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об`єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Верховний Суд України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, від 14 жовтня 2014 року у справі № 3-143гс14 дійшов до правового висновку, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосовуваних засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Відтак, заперечення відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченнях даних обставин, з посиланням на їх недоведеність, які ним стверджувалися до вирішення спору у судовому порядку, судом розцінюється як недобросовісна поведінка і намагання ухилитися від відповідальності за невиконання умов договору. Крім того, суд враховує, що ТОВ «Альф туристичний оператор» обґрунтовує невиконання своїх зобов`язань за договором на туристичне обслуговування подіями, які він не міг передбачити, а саме діями грецької компанії Mouzenidis Travel A.E., однак будь-яких доказів на підтвердження цих обставин до суду надано не було.

Оскільки судом встановлено, що між сторонами був укладений договір на туристичне обслуговування, умови якого позивачкою були виконані шляхом сплати грошових коштів за туристичні послуги в розмірі та строки, передбачені умовами вказаного договору, при цьому відповідач істотно порушив умови договору, а саме не надав туристичні послуги та не повернув ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за ці послуги, а будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне розірвати договір на туристичне обслуговування від 13 лютого 2020 року №110530, укладений ПП «Датур» за дорученням туроператора ТОВ «Альф туристичний оператор», а також стягнути з відповідача ТОВ «Альф туристичний оператор» на користь позивачки 32400,00 грн сплачених нею коштів за ненадані туристичні послуги.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Позивачка звернулася до суду з двома позовними вимогами: однією вимогою немайнового характеру (розірвання договору) та однією вимогою майнового характеру (стягнення коштів), тому, зважаючи на ціну позову, за подання позовної заяви підлягало сплаті 2147,20 грн судового збору. Однак, враховуючи зміст позовних вимог, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», попри те, при поданні позовної заяви нею сплачено 1073,60 гривень судового збору. Враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 з відповідача ТОВ «Альф туристичний оператор» на її користь підлягає стягненню 1073,60 грн судового збору та 1073,60 грн судового збору на користь держави.

Питання витрат на правничу допомогу суд вирішуватиме відповідно до ст.141 ЦПК України з урахуванням наданих доказів, про які заявлено стороною позивача в установленому порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст. 5, 20, 24, 32, 33 Закону України «Про туризм», ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 3, 22, 23, 509, 525, 526, 610, 627, 628, 629, 651, 653, 901, 902 ЦК України, ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 267, 273, 354 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір на туристичне обслуговування № 110530 від 13 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альф туристичний оператор» в імені та за дорученням якого діяло Приватне підприємство «Датур».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф туристичний оператор» (м. Київ, пров. Михайлівський, буд. 12/1, код ЄДРОПУ 35254273) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) 32400,00 грн (тридцять дві тисячі чотириста гривень 00 коп.)

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Альф туристичнийоператор» накористь ОСОБА_1 1073,60 грн судового збору та на користь держави 1073,60 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альф туристичний оператор», м. Київ, пров. Михайлівський, буд. 12/1, код ЄДРОПУ 35254273,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство «Датур», м. Житомир, вул. Київська, буд. 79, код ЄДРПОУ 36859252.

Повний текст рішення складений 23.01.2024.

Суддя: