Постанова

від 28.03.2024 по справі 127/20235/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/20235/23

Провадження № 22-ц/801/712/2024

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 рокуСправа № 127/20235/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альф туристичний оператор»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство «Датур»,

розглянув у відритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф туристичний оператор» на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Іщук Т. П., у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф туристичний оператор», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства «Датур», про розірвання договору на туристичне обслуговування та стягнення коштів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено: розірвано договір на туристичне обслуговування № 110530 від 13 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Альф туристичний оператор» від імені та за дорученням якого діяло ПП «Датур»; стягнуто з ТОВ «Альф туристичний оператор» на користь ОСОБА_1 32400,00 грн та 1073,60 грн судового збору, а також стягнуто на користь держави 1073,60 грн судового збору. При цьому питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу, про що заявлялося у позові, судом не вирішувалося.

22 січня 2024 року представник позивача адвокат Іващенко І. І. подала до суду заяву про розподіл судових витрати на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого 2024 року стягнуто з ТОВ «Альф туристичний оператор» на користь ОСОБА_1 8 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, відповідач ТОВ «Альф туристичний оператор» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у стягненні судових витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Медвецький С. К.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року справу призначено до розгляду на 28 березня 2024 року о 10 год. 15 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що представник позивача у своїй заяві не зазначила жодних поважних причин не подання доказів понесених ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу до оголошення судових дебатів.

Також у позовній заяві ОСОБА_1 заявляла про судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, натомість у заяві про стягнення судових витрат просить стягнути 8 000 грн. Такий розмір є завищеним та неспівмірним зі складністю справи.

Окрім того адвокат Іващенко О. О. пропустила встановлений законом п`ятиденний строк після ухвалення рішення у справі на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

У судове засідання 28 березня 2024 року сторони не з`явилися, про дату час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представників ОСОБА_1 та ТОВ «Альф туристичний оператор» надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ТОВ «Альф туристичний оператор», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства «Датур», про розірвання договору на туристичне обслуговування та стягнення коштів. Одночасно позивачка повідомила суд, що орієнтовний розмір понесених нею витрат на правничу допомогу становить 5 000 грн., які за результатами розгляду справи просила стягнути з відповідача (а. с. 1-3, том 1).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено: розірвано договір на туристичне обслуговування № 110530 від 13 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Альф туристичний оператор» від імені та за дорученням якого діяло ПП «Датур»; стягнуто з ТОВ «Альф туристичний оператор» на користь ОСОБА_1 32 400 грн та 1073,60 грн судового збору, а також стягнуто на користь держави 1073,60 грн судового збору (а. с. 88-95).

22 січня 2024 року адвокат Іващенко І. І. в інтересах ОСОБА_1 подала до суду клопотання, у якому просила долучити до матеріалів справи докази понесених позивачкою витрат на правничу допомогу та розподілити судові витрати (а. с. 97-101).

До клопотання про розподіл судових витрат адвокат Іващенко І. І. долучила докази надсилання копії клопотання відповідачу ТОВ «Альф туристичний оператор», яке той отримав у системі «Електронний суд» 22 січня 2024 року (а. с. 102, том 2).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає у повній мірі.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Із матеріалів справи вбачається, що інтереси позивачки під час розгляду справи у Вінницькому міському суд Вінницької області представляла адвокат Іващенко І. І. на підставі Договору про надання правової допомоги № 5 від 02 травня 2023 року (а. с. 15-16, том 1).

Про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвокат Іващенко І. І. в інтересах ОСОБА_1 заявляла у позовній заяві, отже, строк на подання зави про стягнення витрат на правничу допомогу стороною позивачки не пропущений.

На підтвердження розміру понесених витрат адвокат Іващенко І. І. надала:

-договір про надання правової допомоги № 5 від 02 травня 2023 року;

-додаток №1 до вказаного договору від 02 травня 2023 року, відповідно до якого сторони у відповідності до умов договору погодили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) бюро за надання правової допомоги у цивільному провадженні (вартість послуг), а саме: складання та подача позовної заяви до суду - 3000,00 грн; складання та подача відповіді на відзив - 1500,00 грн; складання та подача заяв, клопотань, тощо - 1000,00 грн.; участь у судовому засіданні за 1 судове засідання - 500,00 грн.

-додаткову угода № 2 від 29 грудня 2023 року, у якій сторони погодили п. 7.1 Договору про надання правової допомоги № 5 від 02 травня 2023 року викласти у наступній редакції: «Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до «31» грудня 2024 року».

-акт приймання-передачі наданих послуг від 22 січня 2024 року, відповідно до якого адвокатським бюро були наданні в повному обсязі, а клієнтом прийняті наступні послуги, а саме: складання та подача позовної заяви до суду - 3000,00 грн; складання та подача відповіді на відзив - 1500,00 грн; складання та подача клопотань про долучення доказів від 02 жовтня 2023 року - 1000,00 грн; участь у судовому засіданні 03 жовтня 2023 року, 30 жовтня 2023 року, 15 листопада 2023 року, 07 грудня 2023 року та 15 січня 2024 року - 2500,00 грн (із розрахунку 500 грн за одне судове засідання), що разом становить 8 000,00 грн;

-платіжні інструкції АТ КБ «Приватбанк» від 03 травня 2023 року №0.0.29791747798.1, від 17 серпня 2023 року № @2PL810161 та від 22 січня 2024 року №0.0.3431726271.1 (а. с. 97-101, том 2).

Також до заяви про стягнення судових витрат долучено докази надсилання цієї заяви відповідачу ТОВ «Альф туристичний оператор», яке той отримав у системі «Електронний суд» 22 січня 2024 року.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Однак відповідач ТОВ «Альф туристичний оператор», отримавши 22 січня 2024 року клопотання адвоката Іващенко І. І. про розподіл судових витрат та доказів їх розміру, своїм правом на заперечення проти заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу не скористався, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 8 000 грн, який був підтверджений належними та допустимими доказами.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги № 5 від 02 травня 2023 року, укладеного між позивачкою та її представником, вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок. Згідно з п. 4.5 цього договору, за результатом надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість.

Із зазначеного, а також із акту приймання-передачі послуг від 22 січня 2024 року вбачається, що обумовлений сторонами розмір гонорару не є фіксованим, його розмір залежить від виду наданих послуг, зокрема, й від кількості судових засідань.

Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 134 ЦПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відтак доводи апеляційної скарги про збільшення розміру витрат на правничу допомогу у клопотанні порівняно із заявленим орієнтовним у позовній заяві, а також доводи про неповажність причин неподання доказів розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, колегія суддів не бере до уваги.

Необґрунтованим також є покликання скаржника про пропущення стороною позивачки п`ятиденного строку на подання доказів про розмір судових витрат.

Так, рішення по суті справи було ухвалене судом 15 січня 2024 року, отже, останнім днем на подання відповідних доказів було 20 січня 2024 року - субота.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Оскільки докази про розмір судових витрат були подані адвокатом Іващенко І. І. у понеділок 22 січня 2024 року, підстави вважати передбачений законом строк пропущеним відсутні.

Решта доводів апеляційної скарги є надуманими та зводяться до незгоди із додатковим рішенням місцевого суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

26 березня 2024 року через систему «Електронний суд» адвокат Іващенко І. І. в інтересах ОСОБА_1 подала до суду заяву про долучення до матеріалів справи доказів про понесені судові витрати, розподіл судових витрат, відповідно до якої просить стягнути з ТОВ «Альф туристичний оператор» 2 000 грн понесених позивачкою судових витрат у суді апеляційної інстанції, на підтвердження чого надала:

-додаткову угоду № 4 від 04 березня 2024 року до договору про надання правничої допомоги № 5 від 02 травня 2023 року, відповідно до якої адвокатом було надано послуги зі складання та подання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 2 000 грн;

-акт приймання передачі послуг від 21 березня 2024 року;

-платіжну інструкцію №@PL689188 від 21 березня 2024 року.

Також до заяви долучено докази її надсилання відповідачеві. Так, відповідно до квитанції № 787675 заява була доставлена у електронний кабінет користувача ЄСІТС ТОВ «Альф туристичний оператор» 25 березня 2024 року о 18 год. 02 хв.

27 березня 2024 року від ТОВ «Альф туристичний оператор» надійшли заперечення на заяву адвоката Іващенко І. І. про розподіл судових витрат, у якому представник відповідача зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу стороною позивачки не заявлялося про стягнення судових витрат на правничу допомогу. До того ж заявлений розмір витрат у 2 000 грн є завищеним, оскільки підготовка відзиву не вимагала від адвоката значної кількості часу, не потребувала аналізу або збирання нових доказів. Посилаючись на викладене, представник відповідача просив залишити заяву адвоката Іващенко І. І. без задоволення, а у випадку задоволення заяви, зменшити розмір витрат, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 , до 500 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, дійшов висновку про зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи, і які підлягають стягненню з ТОВ «Альф туристичний оператор», до 1 000 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф туристичний оператор» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф туристичний оператор» на користь ОСОБА_1 1 000 грн (одну тисячу грн) понесених нею витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. К. Медвецький

С. Г. Копаничук