Постанова

від 16.01.2024 по справі 521/11377/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2669/24

Справа № 521/11377/16-ц

Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Транзит» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати, повернення трудової книжки та відшкодування майнової та моральної шкоди, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Сегеди О.М. 27 лютого 2023 року у м. Одеса, -

встановила:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який було уточнено, до СП ТОВ «Дунай-Транзит», посилаючись на те, що 09 лютого 2016 року між ним та директором СП ТОВ «Дунай-Транзит» ОСОБА_4 було укладено безстроковий трудовий договір №09022016/1, предметом якого було здійснення позивачем транспортного перевезення вантажу по маршруту м. Баштанка (Миколаївська обл., Україна) - м. Ауденарде (Бельгія) - м. Єреван (Вірменія) з використанням вантажного транспортного засобу «Daf», номерний знак НОМЕР_1 , наданого йому відповідачем.

ОСОБА_1 зазначав, що 29 лютого 2016 року, для виконання доручення відповідача, він витратив свої кошти у сумі 22993 грн. на оплату вартості термінальних послуг на паромному комплексі в порту Іллічівськ, сплату фрахту т/х.

Крім того, 07 березня 2016 року, при виконанні обов`язків, покладених на позивача замовником, знаходячись у командировці в Республіці Арменія, м. Єреван, на території митниці «Апавен», ОСОБА_1 були нанесені громадянином України, водієм компанії СП ТОВ «Дунай-Транзит» ОСОБА_2 тілесні ушкодження, що підтверджується висновком лікарів неврологічного відділу ГКБ №10.

Зазначав, що після отримання 07 березня 2016 року тілесних ушкоджень, він більше не міг виконувати свої обов`язки за трудовим договором, тому зателефонував відповідачу та пояснив ситуацію, а також попросив допомоги, оскільки знаходився за кордоном майже без грошей і в складному стані. У відповідь відповідач попросив передати вантажний транспортний засіб довіреній ним особі, а на прохання допомоги - відмовив, чим порушив п. 3.2.4 трудового договору.

31 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до СП ТОВ «Дунай-Транзит» із заявою про звільнення, виплату заробітної плати відповідно п. 1.1 трудового договору та повернення трудової книжки із відповідним записом, але йому було відмовлено.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд встановити факт трудових відносин між ним та СП ТОВ «Дунай-Транзит», починаючи з 09 лютого 2016 року по 31 березня 2016 року на підставі трудового договору №09022016/1 від 09 лютого 2016 року; зобов`язати відповідача повернути йому належну оформлену трудову книжку з відповідними записами про прийняття на роботу та звільнення; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за період з 09 лютого 2016 року по 31 березня 2016 року в розмірі 61479,50 грн.; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2016 року по 22 листопада 2021 року у розмірі 1919360,00 грн. з відрахуванням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів; стягнути з відповідача на його користь компенсацію за невикористану відпустку за період з 31 березня 2016 року по 22 листопада 2021 року у розмірі 242919,00 грн. з відрахуванням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів; стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу при звільненні у розмірі 89970 грн. з відрахуванням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів; стягнути з відповідача на його користь оплату за послуги порому у розмірі 22993 грн. та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 500000 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

Стягнуто зі СП ТОВ «Дунай-Транзит» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 09 лютого 2016 року по 07 березня 2016 року включно в розмірі 54096 грн. з відрахуванням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з СП ТОВ «Дунай-Транзит» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 09 лютого 2016 року по 07 березня 2016 року включно в розмірі 3864 грн. з відрахуванням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з СП ТОВ «Дунай-Транзит» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: суд першої інстанції відмовив у позовній вимозі про встановлення факту трудових відносин, нічим не мотивуючи своє рішення; судом не було враховано, що свідок ОСОБА_3 підтвердив той факт, що трудову книжку ОСОБА_1 передав безпосередньо керівнику відповідача, однак, суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виплати заробітної плати та видачі трудової книжки і наказу про звільнення; судом визнано, що позивача прийняли та звільнили з роботи з порушенням діючого законодавства, не виплатили заробітну плату, що ОСОБА_1 втратив нормальні життєві зв`язки, але з невідомих причин стягнув з відповідача лише 10000 грн. моральної шкоди.

Сторони про розгляд справи на 16 січня 2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився ОСОБА_1 .

Судова повістка, надіслана на адресу СП ТОВ «Дунай-Транзит», повернулась до суду апеляційної інстанції із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто, вказана судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, що кореспондується із положеннями пункту 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України та правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31.08.2022 року у справі № 760/17314/17).

Крім того, сповіщення представника СП ТОВ «Дунай-Транзит»-Большан І.В. здійснено за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23 січня 2023 року № 28.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для часткового скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування судом норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 лютого 2016 року між ОСОБА_1 (Виконавець) та СП ТОВ «Дунай-Транзит» (Замовник) в особі директора СП ТОВ «Дунай-Транзит» ОСОБА_4 було укладено трудовий договір №09022016/1, за умовами якого «Виконавець» зобов`язався особистими діями і силами, за допомогою даного «Замовником» транспортного засобу, виконувати перевезення вантажів, а «Замовник» зобов`язався створювати необхідні умови для роботи «Виконавця», виплачувати йому грошову винагороду у розмірі 50,00 Євро в день і надавати соціально-побутові блага.

Згідно п. 1.2 вказаного договору, цей договір є трудовим договором у розумінні чинного в Україні трудового законодавства. На підставі цього договору виникають трудові відносини між «Виконавцем» та «Замовником» (т. 1 а.с.7-9).

Предметом даного договору було здійснення позивачем транспортного перевезення вантажу по маршруту м. Баштанка (Миколаївська область, Україна) - м. Ауденарде (Бельгія) - м. Єреван (Вірменія) - з використанням вантажного транспортного засобу «Daf», номерний знак НОМЕР_1 , наданого йому відповідачем.

У свою чергу, СП ТОВ «Дунай-Транзит» заперечує факт укладення з позивачем 09 лютого 2016 року трудового договору №09022016/1 та наполягає на тому, що з відповідачем був укладений 09 лютого 2016 року договір підряду №09022016/1 (т. 1 а.с. 97-99).

Згідно умов п.п. 1.1, 3.1 Договору підряду №09022016/1 замовник доручив, а підрядник взяв на себе зобов`язання за плату виконати наступні роботи: здійснити послуги по транспортному перевезенню вантажів по маршруту м. Баштанка (Миколаївська область, Україна) - м. Ауденарде (Бельгія) - м. Антверпен (Бельгія) - м. Єреван (Арменія) - м. Каtу Wroclawskie (Польща), який надає Замовник, з використанням транспортного засобу «Daf» НОМЕР_2 / НОМЕР_1 , наданого Замовником в строк з 10 лютого 2016 року по 06 квітня 2016 року.

За виконану роботу Замовник сплачує Підряднику винагороду у розмірі 10000,00 грн. за умови належного та повного виконання послуги згідно п.1.1 на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) на протязі трьох банківських днів.

10 лютого 2016 року ОСОБА_1 був виданий за підписом директора СП ТОВ «Дунай-Транзит» ОСОБА_4 бланк на підтвердження діяльності з печаткою підприємства, в якому зазначено, що ОСОБА_1 протягом періоду з 08-17 28 січня 2016 по 10-58 10 лютого 2016 року, находився у відпустці або на відпочинку (т. 1 а.с. 144).

В той же день, 10 лютого 2016 року СП ТОВ «Дунай-Транзит» в особі директора ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 було видано довіреність №80 від 10 лютого 2016 року на право управління транспортним засобом DAF FT XF 105460, номерний знак НОМЕР_1 року випуску 2014, півпричеп SCHWARZMUFLLER SPA 3/Е сірий, строком дії з 10 лютого 2016 року до 31 грудня 2016 року, в якій було також зазначено, що ОСОБА_1 повинен слідкувати за технічним станом транспортного засобу, здійснювати ремонти і технічне обслуговування автомобіля, бути представником в ГІБДД, представляти інтереси, пов`язані з експлуатацією автомобіля і розписуватися в офіційних документах (т. 1 а.с. 10).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 07 березня 2016 року ОСОБА_1 , під час знаходження у відрядженні на території митниці «Апавен» в м. Єреван, Республіки Арменія, були нанесені тілесні ушкодження громадянином України ОСОБА_2 , який на той момент працював водієм компанії СП ТОВ «Дунай-Транзит».

Постановами старшого слідчого відділу адміністративного району Шенгавит слідчого управління м. Єревана слідчого комітету РА від 11 березня 2016 року, за заявою ОСОБА_1 від 08 березня 2016 року по даному факту було порушено кримінальну справу та він був визнаний потерпілим по кримінальній справі №11118416 (т. 1 а.с. 76, 77).

Вироком суду загальної юрисдикції першої інстанції адміністративного району Шенгавит м. Єревана від 06 жовтня 2016 року ОСОБА_2 був визнаний виним та йому було призначено покарання у вигляді штрафу (т. 1 а.с. 162-167).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 була стягнута матеріальна та моральна шкода, завдана внаслідок скоєння злочину (т. 2 а.с. 5-9).

Вказаним судовим рішенням було встановлено, що після нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , останній вимушений був перервати трудову діяльність, яку він здійснював за трудовим договором, укладеним між ним та СП ТОВ «Дунай-Транзит», та терміново виїхав на лікування до м. Одеси (т. 3 а.с. 98-102).

Крім того, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначав, що 07 березня 2016 року він повідомив СП ТОВ «Дунай-Транзит» про те, що не може виконувати свої обов`язки за трудовим договором у зв`язку із отриманням тілесних ушкоджень, та на прохання відповідача передав вантажний транспортний засіб довіреній особі (т. 1 а.с. 1-6).

Таким чином, ОСОБА_1 визнається той факт, що з 08 березня 2016 року він припинив трудову діяльність в СП ТОВ «Дунай-Транзит».

З 14 березня 2016 року по 30 березня 2016 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в м. Одесі, що підтверджується листком непрацездатності від 23 березня 2016 року (т. 1 а.с. 146).

31 березня 2016 року ОСОБА_1 надав на ім`я директора СП ТОВ «Дунай-Транзит» ОСОБА_4 заяву про звільнення за власним бажанням, але при цьому матеріали справи доказів отримання відповідачем даної заяви не містять (т. 1 а.с. 13).

Судом першої інстанції також встановлено, що після припинення позивачем своїх обов`язків у зв`язку з отриманням тілесних пошкоджень, СП ТОВ «Дунай-Транзит» не розрахувалося з ОСОБА_1 за виконану роботу, що стало причиною його звернення до Територіальної інспекції по праці м. Одеси.

Зі змісту відповіді СП ТОВ «Дунай - Транзит» за №1404-02 від 14 квітня 2016 року на ім`я територіальної інспекції по праці м. Одеси вбачається, що між СП ТОВ «Дунай - Транзит» та ОСОБА_1 було укладено договір підряду №09022016/1 від 09 лютого 2016 року, який останнім не був виконаний у повному обсязі та в односторонньому порядку достроково розірваний. При цьому, акт виконаних робіт від 05 квітня 2016 року ОСОБА_1 підписувати відмовився. Також зазначено, що твердження ОСОБА_1 про те, що він був прийнятий за заявою і йому не виплачується заробітна плата, не відповідають дійсності, оскільки він не приймався на роботу за заявою і не є одиницею в штатному розкладі підприємства (т. 1 а.с. 129, 133, 134).

18 квітня 2016 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області було розглянуто звернення ОСОБА_1 від 05 квітня 2016 року щодо невиплати йому адміністрацією СП ТОВ «Дунай-Транзит» заробітної плати, матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, невидачі трудової книжки та здійснено первинну позапланову перевірку вказаного підприємства щодо дотримання законодавства про працю, за наслідками якої складено Довідку №15-001-0014/0072, зі змісту якої вбачається, що Головним управлінням Держпраці в Одеській області в межах належних йому повноважень встановлено, що між сторонами наявні цивільно-правові відносини на підставі договору підряду № 09022016/1 від 09 лютого 2016 року, а факт перебування позивача з відповідачем в трудових відносинах не знайшов підтвердження під час перевірки (т. 1 а.с. 93-95).

Також з матеріалів справи вбачається, що у книзі обліку руху трудових книжок СП ТОВ «Дунай - Транзит» від 01 січня 2012 року відсутній запис про прийом на роботу ОСОБА_1 та отримання від нього трудової книжки (т. 1 а.с. 148-149).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ст. 2 КЗпП України, працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі чи організації, або з фізичною особою.

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст. 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок прийняття на роботу встановлюється на конкретному підприємстві, в установі, організації правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (за штатним розписом).

Слід звернути увагу на те, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. На працівника оформлюються облікові документи (особова картка за формою П-2, особова справа тощо), робиться відповідний запис у трудовій книжці.

Договір підряду може бути укладений у будь-якій формі.

Якщо сторони домовились укласти договір у письмовій формі, він вважається укладеним із моменту його підписання.

При укладенні договору підряду / про надання послуг громадянин повинен подати паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний мати спеціальний дозвіл.

За зазначеними договорами відносини замовника та підрядника вважаються оформленими тоді, коли сторони підписали договір.

Запис у трудовій книжці не робиться.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, наказ про прийом на роботу не видається.

Цивільно-правові угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і в разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник), зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст.843 ЦК).

Договір підряду припиняється у зв`язку з виконанням обумовленої при його укладенні роботи, про що складається акт здавання-приймання, який підписується сторонами договору.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених ЦК України, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Запис про розірвання (припинення) договору підряду у трудовій книжці не робиться.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально - визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із даним позовом, посилався на те, що працював у відповідача з 09 лютого 2016 року по 31 березня 2016 року. Вважаючи, що між сторонами склалися трудові відносини, позивач просив суд встановити факт перебування у трудових відносинах з відповідачем.

Виходячи з того, що умовами вищевказаного договору підряду, укладеного між сторонами, визначено, що ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажів по маршруту, який надав відповідач, з використанням автотранспортного засобу, наданого відповідачем, забезпечив безпеку вантажу, вів облік, складання та передачу вантажно-грошових звітів, однак, в ньому не зазначено, який саме результат роботи повинен передати підрядник замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, не встановлює обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання, при цьому не містяться у ньому і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати підрядник замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, сторонами не складено жодного акту виконаних робіт за цивільно-правовим договором, колегія суддів доходить до висновку, що предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат.

Одночасно, колегія суддів враховує, що матеріальна відповідальність - це інститут трудового права.

Виходячи з того, що договором підряду п. 4.1 встановлена матеріальна відповідальність позивача, судова колегія приходить до висновку, що в силу ст.130 КЗпП України на ОСОБА_1 була покладена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків.

Відсутність трудового договору, наказу про прийняття на роботу та звільнення не виключає можливості визнати правовідносини сторін трудовими.

Посилання СП ТОВ «Дунай-транзит» на договір підряду саме по собі не свідчить про укладення сторонами цивільно-правової та не дає підстави вважати, що між сторонами склались цивільно-правові відносини, оскільки наявність в штатному розкладі посад водія свідчить, що така робота являється для відповідача характерною, постійною для організації та потребує її виконання. Предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат.

З врахуванням викладеного, колегія суддів доходить до висновку, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт допуску ОСОБА_1 з відома директора СП ТОВ «Дунай-Транзит» до роботи, встановлення йому місця роботи та виконання останнім трудових функцій в інтересах наймача з використанням наданого йому транспортного засобу з виплатою заробітної плати, на підставі чого вірним є висновок суду першої інстанції про те, що з 09 лютого 2016 року по 07 березня 2016 року включно між сторонами існували трудові відносини, які були позивачем з 08 березня 2016 року припинені у зв`язку із неможливістю їх виконувати по причині отриманих останнім тілесних ушкоджень, про що ОСОБА_1 особисто повідомив відповідача та, за його проханням, передав вантажний транспортний засіб довіреній особі СП ТОВ «Дунай-Транзит».

Як вказувалось вище, до 13 березня 2016 року позивач перебував на території Республіки Арменія, а з 14 березня 2016 року по 30 березня 2016 року знаходився на стаціонарному лікуванні в м. Одесі.

31 березня 2016 року ОСОБА_1 подав СП ТОВ «Дунай-Транзит» заяву про звільнення, але при цьому доказів подачі даної заяви в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що трудові відносини між сторонами були припинені 08 березня 2016 року.

Однак, дійшовши вірних висновків щодо вказаних обставин справи, судом було необґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту перебування у трудових відносинах.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить до висновку про необхідність задоволення позову у вказаній частині шляхом встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_1 та СП ТОВ «Дунай-Транзит», починаючи з 09 лютого 2016 року по 07 березня 2016 року.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Згідно ст. ст. 115,116 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. У разі звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Виходячи з того, що позивач знаходився у відряджені за кордоном 28 днів та сторонами обумовлено оплату праці в розмірі 50,00 Євро за добу, то оплата його праці за 28 днів становить 1400,00 Євро (28 дн. х 50 євро), що за курсом НБУ на час ухвалення рішення судом першої інстанції становило 54096,00 грн. (1400 Євро х 38,64 грн.).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заборгованість СП ТОВ «Дунай-Транзит» перед ОСОБА_1 по заробітній платі складає 54096,00 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача понесених ним витрат за послуги порому у розмірі 22993 грн., то колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що дані вимоги задоволенню не підлягали, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, позивачем до позовної заяви додано рахунок №6022901/04/70201-003 від 29 лютого 2016 року, наданий йому ПАТ «ПЛАСКЕ» для здійснення оплати вартості термінальних послуг на паромному комплексі порту Іллічівськ та сплату фрахту т/х Герои Севастополя, однак доказів підтвердження сплати даного рахунку ОСОБА_1 судам першої та апеляційної інстанцій не надано.

Щодо вимог про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки та вихідної допомоги при звільненні.

Згідно ст. 38 КЗпП України, працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за власним бажанням без посилання на ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на порушення відповідачем законодавства про працю, зокрема, невиплату заробітної плати у строк передбачений ст. 115 КЗпП України.

Виходячи з того, що позивач сам припинив трудові стосунки, про що останнім зазначено у позовній заяві, на роботу з 08 березня 2016 року не виходив, подав заяву про звільнення за власним бажанням зазначивши про порушення відповідачем законодавства про працю, зокрема невиплату заробітної плати, яка роботодавцем не розглянута, рішення по ній не прийнято, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення вихідної допомоги відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КЗпП України відсутні, а тому дані вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача повернути позивачу належну оформлену трудову книжку з відповідними записами про прийняття на роботу та звільнення.

Згідно ст. 235 ч. 4 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

За приписом п.п. 1.1.,1.3. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності. При влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

В судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 поясняв судам, що він особисто передав трудову книжку директору СТ ТОВ «Дунай-Транзит», але з наказом про прийняття його на роботу в СТ ТОВ «Дунай-Транзит» ознайомлений не був, оскільки підписав трудовий договір, укладений між ним та СТ ТОВ «Дунай-Транзит», в особі директора, копія якого була йому видана на руки.

Представник відповідача у відзиві та в письмових поясненнях заперечував факт укладення з ОСОБА_1 трудового договору та наполягав на тому, що між останнім та СТ ТОВ «Дунай-Транзит» були відсутні трудові відносини, оскільки з позивачем було укладено договір підряду, тому у СТ ТОВ «Дунай-Транзит» відсутня трудова книжка позивача.

В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що вони разом з ОСОБА_1 раніше працювали в ТОВ «Мультитранс», а потім перейшли до СТ ТОВ «Дунай-Транзит». ОСОБА_1 перейшов до ТОВ «Дунай-Транзит» раніше. Працевлаштування проходило по вул. Технічна у м. Одесі. При прийомі на роботу ОСОБА_1 написав заяву, яку разом із трудовою книжкою передав директору ТОВ «Дунай-Транзит» ОСОБА_5 , оскільки останній трудові книжки тримав у себе. ОСОБА_1 піднявся у вагончик з трудовою книжкою, а спустився без трудової книжки. Вважає, що факт отримання трудової книжки ОСОБА_1 , директор ТОВ «Дунай-Транзит» ОСОБА_5 підтвердив у телефонній з ним розмові, коли він, ОСОБА_3 просив ОСОБА_5 виплатити йому заборгованість по заробітній платі.

Таким чином, вищевказані докази у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 надав підприємству свою трудову книжку, яка не була йому повернута відповідачем, що є підставою для зобов`язати СП ТОВ «Дунай-Транзит» видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку з відповідними записами про прийняття на роботу та звільнення.

У задоволенні позовних вимог про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу судом першої інстанції правильно відмовлено.

Щодо вимог про компенсацію щорічної відпустки.

Згідно ч. 1 ст. 75 КЗпП України, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно ч. 1,2 ст. 76 КЗпП України, щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: 1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Виходячи з зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок укладення трудового договору 09 лютого 2016 року, за відпрацьований період з 09 лютого 2016 року по 07 березня 2016 року включно, з відповідача необхідно стягнути компенсацію за 2 дня невикористаної відпустки в розмірі 3864 грн., що еквівалентно 100 Євро.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

До юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Ці обставини повинні бути належно доведені.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Згідно з роз`ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, за приписами ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди серед іншого слід встановити факт порушення законних прав працівника у сфері трудових відносин.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів доходить висновку, що позивач частково довів обґрунтованість своїх вимог щодо порушення відповідачем його законних прав на працю, яка включає і її належну оплату.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному громадянину право заробляти собі на життя працею та отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, не нижчої від визначеної законом.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 був допущений до роботи без оформлення трудового договору та виплати йому в повному розмірі заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, що призвело до порушення норм трудового законодавства, то колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди підлягали частковому задоволенню.

Колегія суддів, враховуючи тривалість страждань позивача, розмір невиплаченої заробітної плати, втрати нормальних життєвих зв`язків, виникнення необхідності для позивача додаткових зусиль для організації свого життя, виходячи з принципу розумності та справедливості, погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди в сумі 10000 грн.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції частково неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог щодо встановлення факту трудових відносин та зобов`язання видати належно оформлену трудову книжку з відповідними записами, у зв`язку із чим рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2023 року підлягає скасуванню із постановленням у вказаній частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат.

Згідно ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, з ТОВ «Дунай-Транзит» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за подачу апеляційної скарги, пропорційно розміру задоволених вимог, в сумі 1500 гривень.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2023 року - скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Транзит» про встановлення факту перебування у трудових відносинах та зобов`язання видати належно оформлену трудову книжку з відповідними записами.

Постановити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Встановити факт трудових відносин між ОСОБА_1 та Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Транзит», починаючи з 09 лютого 2016 року і по 07 березня 2016 року.

Зобов`язати спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Транзит» видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку з відповідними записами про прийняття на роботу та звільнення.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Стягнути зі Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Транзит» (код ЄДРПОУ 22450821) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1500 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 22 січня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе