Ухвала

від 29.03.2024 по справі 521/11377/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 березня 2024 року

м. Київ

справа № 521/11377/16-ц

провадження № 61-3525ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 27 лютого 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай-Транзит» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати, повернення трудової книжки та відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- встановити факт трудових відносин між ним та

СП ТОВ «Дунай-Транзит», починаючи з 09 лютого 2016 року по 31 березня 2016 року на підставі трудового договору №09022016/1 від 09 лютого

2016 року;

- зобов`язати відповідача повернути йому належну оформлену трудову книжку з відповідними записами про прийняття на роботу та звільнення; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за період з 09 лютого 2016 року по 31 березня 2016 року в розмірі 61 479,50 грн;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2016 року по 22 листопада

2021 року в розмірі 1 919 360,00 грн з відрахуванням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів;

- стягнути з відповідача на його користь компенсацію за невикористану відпустку за період з 31 березня 2016 року по 22 листопада 2021 року в розмірі 242 919,00 грн з відрахуванням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів;

- стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу при звільненні у розмірі 89 970,00 грн з відрахуванням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів;

- стягнути з відповідача на його користь оплату за послуги порому у розмірі 22 993,00 грн;

- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто зі СП ТОВ «Дунай-Транзит» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 09 лютого 2016 року по 07 березня 2016 року включно в розмірі 54 096,00 грн з відрахуванням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з СП ТОВ «Дунай-Транзит» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 09 лютого 2016 року по 07 березня 2016 року включно в розмірі 3 864,00 грн з відрахуванням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з СП ТОВ «Дунай-Транзит» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволеночастково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2023 року скасовано в частині позовних вимог ОСОБА_1 до СП ТОВ «Дунай-Транзит» про встановлення факту перебування у трудових відносинах та зобов`язання видати належно оформлену трудову книжку з відповідними записами.

Постановлено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Встановлено факт трудових відносин між ОСОБА_1 та СП ТОВ «Дунай-Транзит», починаючи з 09 лютого 2016 року і по 07 березня 2016 року.

Зобов`язано СП ТОВ «Дунай-Транзит» видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку з відповідними записами про прийняття на роботу та звільнення.

В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_1 1 березня 2024 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 27 лютого 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, (повний текст складено 22 січня 2024 року) які оскаржує в частині видачі трудової книжки та стягнення компенсації середнього заробітку.

Вказана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Одеським апеляційним судом прийнято постанову 16 січня 2024 року, дата складення повного тексту якої 22 січня 2024 року, тобто останнім днем касаційного оскарження даної постанови є 21 лютого 2024 року.

Заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 11 березня 2024 року, що вбачається з відмітки на поштовому конверті, який зданий до відділення Укрпошти, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 390 ЦПК України.

Із заявою чи з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження заявник не звертався. Можливість вирішення цього питання при відсутності його заяви про поновлення строку, за власною ініціативою суду, законом не передбачено.

Пунктом восьмим частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, заявник має право надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 16 січня 2024 року із зазначенням підстав для поновлення такого строку та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Пунктом сьомим частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу;

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявник має правонадіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надати копії уточненої редакції скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 27 лютого 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині наведення поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження заявниці буде відмовлено у відкритті касаційного провадження, а в разі невиконання вимог іншої частини даної ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Є. Червинська