Постанова

від 17.01.2024 по справі 347/2029/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/2029/19

Провадження № 22-ц/4808/22/24

Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.

з участю секретаря Струтинської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дяденчук Анатолій Іванович на рішення Косівського районного суду від 02 березня 2023 року, в складі судді Крилюк М.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 17 жовтня 2010 року, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 17.10.2010 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів за умовами якого, позивачем передано у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 64 000 доларів США, з кінцевим терміном повернення у повному обсязі до 17.10.2018 року що підтверджується розпискою.

Однак відповідач свої зобов`язання з повернення коштів виконав частково в розмірі 2 000 доларів США, що підтверджується розпискою про часткове повернення суми позики.

На даний час сума боргу у повному обсязі ОСОБА_2 не повернута.

Залишок заборгованості відповідача складає 62 000 доларів США, що за офіційним курсом валют на час звернення до суду складало (24,53) та в перерахунку до національної грошової одиниці - гривні становить 1 520 860,00 грн.

У лютому2020року ОСОБА_2 ,інтереси якогопредставляв ОСОБА_4 подав зустрічнупозовну заявудо ОСОБА_1 про визнання договору позики недійним.

Вимоги зустрічної позовної заяви мотивував тим, що розписка, на яку посилається ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсною у зв`язку із тим, що він даний договір не укладав, боргової розписки не писав та не підписував, жодних коштів від ОСОБА_1 не отримував.

Зазначив, що раніше позичав кошти у ОСОБА_1 відповідно до боргових розписок, однак всі кошти були повернуті своєчасно. На даний час жодних боргових зобов`язань перед ОСОБА_1 у нього немає. Просив в позові ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Рішенням Косівського районного суду від 02 березня 2023 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 17.10.2010 року відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано недійсним договір позики від 17.10.2010 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Дяденчук А.І. подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного дослідження обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що єдиною підставою для відмови в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 став висновок експерта № CE-19/109-22/3369-П4 від 29.07.2022 про те, що підпис від імені ОСОБА_2 в розписці від 17.10.2010 виконаний не ним.

На думку представника апелянта даний висновок експерта не є належним та допустимим доказом у даній справі з огляду на численні порушення при проведенні судової почеркознавчої експертизи, його необгрунтованість та неузгодженість з іншими матеріалами справи.

Вважає, що експериментальні зразки підпису ОСОБА_2 були відібрані поза межами судового засідання, ухвала про проведення судової почеркознавчої експертизи від 01.12.2021 не містить відомостей про відібрання таких зразків (порушення п.3.4 інструкції №53/5).

Висновок експерта не є категоричним, експерт водночас вказує і на розбіжності, і на співпадіння по загальним ознакам - по загальному виду, розміру, напрямку рухів та напряму лінії підпису.

Попри суттєві недоліки у висновку експерта №CE-19/109-22/3369-ПЧ від 29.07.2022

ухвалою суду від 02.03.2023 у задоволенні клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи відмовлено.

Вважає, що експертом недостатньо відібрано матеріалу для проведення судової почеркознавчої експертизи, не досліджено всі вільні та експериментальні зразки підписів ОСОБА_2 .

Крім того, на думку представника апелянта, судом першої інстанції не враховано часткове виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором позики від 17.10.2010 року, що вказує на визнання ним свого боргу.

Суд першої інстанції задовольняючи зустрічні вимоги позову, а саме визнаючи недійсним договір позики не врахував вимоги ч.1 ст.202 ЦПК України, а саме що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відсутність волевиявлення та факту укладання договору, на що вказує ОСОБА_5 у зустрічному позові, не є підставою для визнання його недійсним, а свідчить про його неукладення, тобто договір є таким, що не відбувся.

Правовий висновок про те, що договір, який неукладено, не може бути визнано недійсним міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц, в якій Велика Палата зазначила, що як встановлено судами непідписання однією із сторін оспорюваного договору свідчить про недосягнення згоди між сторонами щодо умов договору, а відтак такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У цій же постанові від 16 червня 2020 року Велика Палата вказала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Наведене спростовує висновки суду про наявність передбачених законом підстав для визнання правочину недійсним.

Просить скасувати рішення Косівського районного суду від 02 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Правом на подачу відзиву відповідач ОСОБА_2 не скористався.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_1 ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 надаючи пояснення у засіданні апеляційного суду заперечили доводи апеляційної скарги, однак в останні судові засідання призначені на 18.12.2023, 08.01.2024 та 17.01.2024 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1,2 ст.12ЦКУкраїни цивільнесудочинствоздійснюєтьсяна засадахзмагальностісторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 12 та ч.ч.1,6 ст. 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89ЦПКУкраїни передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач ОСОБА_1 пред`явив позов про стягнення боргу за договором позики.

Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Таким чином, боргова розписка повинна містити відповідний зміст і форму написання, у такій має бути зазначено суму позики, валюту зобов`язання, час її написання та строк виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову суд першої інстанції виходив із того, що з досліджених судом письмових доказів слідує, що розписка від 17.10.2010 року написана не встановленою особою за допомогою знакодрукуючого пристрою, тобто не власноручно особою, яка бере на себе боргові зобов`язання. Позивачем та його представником не наведено обставин укладення договору позики (написання боргової розписки), часу, місця, ким саме було підготовлено зміст такої розписки, та чи брали при цьому участь обидві сторони, що є підставою для відмови в задоволенні вимог за первісним позовом.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходив із того, що згідно висновку експерта підпис від імені ОСОБА_2 у розписці виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, що свідчить про відсутність зобов`язань за вказаним правочином у боржника ОСОБА_2 та обов`язку задовольняти вимоги ОСОБА_1 за сумнівною борговою розпискою від 17.10.2010 року.

З такими висновками суду колегія суддів не погоджується з оглядку на наступне.

Судом встановлено,що позивач ОСОБА_1 на підтвердженнясвоїх позовнихвимог простягнення з ОСОБА_2 заборгованості задоговором позики,надав суду розпискувід 17.10.2010року зазмістом якоївін взяв боргу ОСОБА_1 сумукоштів врозмірі 64000доларів СШАтерміном на8років в рівнихчастинах по8000доларів США щороку з дня написання даної розписки. Зобов`язався повернути гроші в повному обсязі своєчасно до 17.10.2018 року.

Кошти надаються та повертаються без сплати будь-яких відсотків за користування ними.

Розписка містить підпис як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 (т.1 а.с 173).

ОСОБА_2 заперечив факт укладення ним договору позики з ОСОБА_1 та вказав що у розписці міститься підроблений підпис від його імені, та у зв`язку з цим 27.02.2020 року пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним.

Заочним рішенням Косівського районного суду від 30 липня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 1520 860 грн та 9705 грн витрат по оплаті судового збору та ухвалою суду від 30.07.2021 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 залишено без розгляду.

18.08.2021 на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Косівського районного суду від 30.07. 2021.

ОСОБА_2 також оскаржив в апеляційному порядку ухвалу суду про залишення без розгляд його зустрічного позову про визнання договору позики недійсним.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Косівського районного суду від 30.07.12021 про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду скасовано, а справу надіслано в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Косівського районного суду від 23.11.2021 заяву представника ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Косівського районного суду від 30.07.2021 по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним - скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

23.11.2021 представник ОСОБА_8 ОСОБА_4 подав заяву, в якій просив суд призначити по справі судову почеркознавчу експертизу, поставивши на вирішення експерта питання: чи виконаний підпис у розписці від 17 жовтня 2010 року ОСОБА_2 , чи іншою особою?

Ухвалою Косівського районного суду від 01.12.2021 призначено у справі судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання чи виконаний підпис у розписці від 17 жовтня 2010 року ОСОБА_2 , чи іншою особою?

Проведення експертизи доручено науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при МВС України в Івано-Франківській області.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/109-22/3369-ПЧ від 29.07.2022 року підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 17.10.2010 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.129-134 т.2)

Експертом при порівнянні підпису від імені ОСОБА_2 у розписці від 17.10.2010 року з підписами ОСОБА_2 у зразках встановлено розбіжності по загальних ознаках. Встановлені експертом розбіжні ознаки стійкі і достатні для висновку про те, що підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 17.10.2010 року виконаний не ОСОБА_2 а іншою особою.

Ухвалою Косівського районного суду від 02.03.2023 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Дяденчука А.І. про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи відмовлено.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надана позивачем боргова розписка від 17.10.2010 року, як документ, що посвідчує передання позичальнику позикодавцем визначеної грошової суми не є належним та допустимим доказом передачі коштів.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та клопотання представника апелянта про призначення у справі повторної судової почеркознавчої експертизи, апеляційним судом встановлено, що експериментальні зразки підпису та рукописного тексту ОСОБА_2 необхідні в якості порівняльного матеріалу, відібрані не у судовому засіданні, а подані суду безпосередньо ОСОБА_2 . Судовий експерт в якості вільних зразків підпису дослідила лише три зразки вільних підписів у трьох документах, в той час як на дослідження експерту було надано 10 документів в яких містяться вільні зразки ОСОБА_2 . Висновок експерта не містить дослідження експериментальних зразків, а також порівняння експериментальних та вільних зразків підписів ОСОБА_2 .

Таким чином висновок експерта викликав сумніви в його правильності. Такі сумніви не вдалося усунути під час роз`яснення висновку експертом Тутецькою Н.В. у судовому засіданні апеляційного суду, а відтак апеляційний суд задовольнив клопотання представника ОСОБА_1 та ухвалою суду від 09.08.2023 призначив у справі повторну судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи виконаний підпис у розписці від 17 жовтня 2010 року (оригінал якої знаходиться на а.с.173 т.1) ОСОБА_2 , чи іншою особою? чи присутні у підписі ОСОБА_2 у розписці 17 жовтня 2010 року ознаки умисного спотворення підпису ОСОБА_2 ?

Проведення повторної почеркознавчої експертизи доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У засіданні апеляційного суду відібрано експериментальні зразки підпису та рукописного тексту ОСОБА_2 .

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 23.11.2023 № 3671 Волинського відділення ЛНДІСЕ Львіського НДІСЕ МЮ України підпис від мені ОСОБА_2 в розписці від 17.10.2010 року виконаний ОСОБА_2 , з ознаками незвичності письма в момент виконання підпису ( а.с. 191-202 т.3).

Після поновлення провадження у справі, апеляційним судом справа призначалась до розгляду неодноразово: на 18.12.2023 на 11.00 год; 08.01.2024 на 14.30 год та 17.01.2024 на 10.15 год.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_7 18.12.2023 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою, аналогічне клопотання ним подано про відкладення розгляду справи призначеної на 08.01.2024, у якому також зазначив, що ним 18.12.2023 року подана заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, відповідь на яку не отримав.

Разом з тим, будучи зареєстрованим в електронному суді та подавши таку заяву про ознайомлення з матеріалами справи через електронний суд, адвокат Гуцуляк О.І. мав можливість ознайомитися з матріалами справи в електронній формі, у тому числі і з висновком судової почеркознавчої експертизи від 23.11.2023 № 3671 (даний висновок судом додатково надіслано ОСОБА_7 15.01.2024) .

У судове засідання призначене на 10.15 год 17.01.2024 представник ОСОБА_2 ОСОБА_7 не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у якому повідомив суд про те, що ОСОБА_2 не має можливості прийняти участь у судовому засіданні, в зв`язку з перебуванням за кордоном. При цьому у клопотанні не зазначено дату чи приблизно час з якого ОСОБА_2 зможе взятии участь у судовому засіданні).

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що представник ОСОБА_2 адвокат Гуцуляк О.І. будучи ознайомленим з висновком судової почеркознавчої експертизи від 23.11.2023 № 3671 будь-яких додаткових пояснень чи заперечень не подав. Як ОСОБА_2 так і його представник ОСОБА_7 також не скористалися можливістю взятии участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а відтак колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у відсутності ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_7 .

З огляду на встановлені по справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17.10.2010 року укладено договір позики грошових коштів, згідно якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 64000 доларів США, на підтвердження якого ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 розписку, в якій підтвердив факт отримання коштів та обов`язок їх повернути в строк не пізніше 17.10.2018 року.

Наявність у позивача оригіналу боргової розписки підтверджує укладення між сторонами договору позики, умови договору а також засвідчує отримання від кредитора грошових коштів.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019, справа № 723/304/16-ц.

З огляду на те, що ОСОБА_2 не повернув ОСОБА_1 кошти за договором позики у розмірі 62000 доларів США (що в гривневому еквіваленті становить 1520860 грн), то заявлені останнім вимоги про стягнення заборгованості за договором позики є обгрунтованми та такими що підлягають до задоволення.

Стосовно вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підставою недійсності правочину, згідно ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Пред`являючи зустрічний позов, ОСОБА_2 посилався на те, що підпис у розписці від 17.10.2010 про отримання грошових коштів від ОСОБА_1 у борг виконано не ним, а іншою особою.

Колегія суддів зауважує, що вказана позивачем обставина може свідчити про неукладення договору позики, однак не є підставою для визнання такого договору недійсним.

Разом з тим, у судовому засіданні апеляційного суду не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_2 про те, що підпис в розписці від 17.10.2010 року виконаний не ним.

Інших підстав для визнання договору позики ОСОБА_2 не наведено, а відтак підстав для задоволення зустрічного позову немає.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення з порушенням вимог норм матеріального права, а тому відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

Питання судовихвитрат судвирішує відповіднодо положеньч.1 ст.141ЦПК України,відповідно доякої судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесені та документально підтверджені ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 14407,50 грн та 10754,00 грн витрат по оплаті за проведення судової почеркознавчої експертизи слід стягнути з ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 374,376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дяденчук Анатолій Іванович задовольнити.

Рішення Косівського районного суду від 02 березня 2023 року скасувати та постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ,адреса реєстрації місцяпроживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса реєстрації місцяпроживання АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики в розмірі 1520 860 (один мільйон п`ятсот двадцять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики від 17 жовтня 2010 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ,адреса реєстрації місцяпроживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса реєстрації місцяпроживання АДРЕСА_2 ) понесені витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 14407,50 грн, 10754,00 грн витрат по оплаті за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 січня 2024 року.

Головуюча: О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

О.О. Томин