Ухвала

від 23.01.2024 по справі 920/1479/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

23.01.2024м. СумиСправа № 920/1479/23

Суддя господарського суду Сумської області Жерьобкіна Є.А., розглянувши заяву Товариста з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА» (вх. № 366 від 19.01.2024) про забезпечення позову, у справі № 920/1479/23:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА» (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Індустріальна, буд. 6, код ЄДРПОУ 33268860)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» (42305, Сумська область, смт Степанівка, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 39838125)

про стягнення 6098612 грн 08 коп.

УСТАНОВИВ:

26.12.2023 позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 6098612 грн 08 коп., у тому чисті: 5109122 грн 11 коп. основний борг за договором № 21122022 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу від 21.12.2022, 920201 грн 88 коп. пеня, 69288 грн 09 коп. 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023, справу № 920/1479/23 призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.

Ухвалою від 28.12.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1479/23; призначив підготовче засідання на 24.01.2024, 11:30; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення до ст. 167 ГПК України.

19.01.2024 позивач подав заяву про забезпечення позову (вх. № 366 від 19.01.2024), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти та на рухоме/нерухоме майно, що належить ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» (код ЄДРПОУ 34264631, місцезнаходження: 42305, Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, вул. Заводська, буд. 1), та заборонити вчинення дій, спрямовані на їх відчуження, в межах суми позову 6098612 грн 08 коп.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, представник ТОВ «ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА» вказує, що заявлені позовні вимоги мають значний розмір, та наявні обґрунтовані підстави вважати, що у разі задоволення позовних вимог, відповідач може і надалі продовжувати ухилятись від виконання зобов`язання щодо оплати боргу. З метою недопущення відчуження майна під час розгляду справи, позивач просить суд забезпечити позов.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18 травня 2004 року у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 6098612 грн 08 коп.

У поданій заяві про забезпечення позову представник позивача висловлює лише припущення про те, що відповідач може здійснити відчуження об`єктів наявного у нього нерухомого та рухомого майна, згідно виписки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, а саме: 1) об`єкти нерухомості за адресами: Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, вул. Заводстка, буд. 1; Сумська область, сумський район, смт Степанівка, вул. Заводстка, буд. 1/2; Сумська область, сумський район, смт Степанівка, вул. Заводстка, буд. 1/1; 2) земельні ділянки: кадастровий номер 5924755800:03:001:0246 площею 4,0550 га, кадастровий номер 5924755800:03:001:0256 площею 16,1430 га, кадастровий номер 5924755800:03:001:0257 площею 1,8570 га; 3) автотранспорт: ВАЗ 210994, рік випуску 2009, PEUGOT PARTNER, рік випуску 2010, RENAULT LOGAN VAN, рік випуску 2011, RENAULT LOGAN VAN, рік випуску 2011.

Однак припущення позивача не підтверджені жодними доказами.

Крім того, суд зазначає, що заявником не надано доказів відсутності на банківських рахунках ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ КОНСТРАКШИН» грошових коштів, необхідних та достатніх для погашення існуючої заборгованості перед ТОВ «ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА».

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість реалізації відповідачем майна та ймовірне порушення прав та інтересів позивача у зв`язку з цим, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, у зв`язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту та грошові кошти та майно відповідача та заборони відповідачу вчинення дій, спрямованих на їх відчуження.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заявником належним чином не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином не вжиття заходу забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. У заяві про забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності вчинення відповідачем заходів, які ускладнять або унеможливлять виконання судового рішення.

У разі задоволення позову виконання рішення суду може бути здійснено в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень, передбачених законом.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що всупереч положенням ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявності підстав для забезпечення позову, тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову (вх. № 366 від 19.01.2024).

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про судовий збір» та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на заявника.

Керуючись статтями 2, 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА» (вх. № 366 від 19.01.2024) про забезпечення позову у справі № 920/1479/23 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана суддею 23.01.2024.

СуддяЄ.А. Жерьобкіна