Рішення

від 23.01.2024 по справі 240/11869/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Житомир справа № 240/11869/23

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" (далі - ТОВ "Агрочемпіон") із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці UA 101020/2023/000145 та рішення про коригування митної вартості товарів UA101020/2023/000008/2 від 02.02.2023 Житомирської митниці Державної митної служби України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що товариство відповідно до контракту №17-01-2023 від 17.01.2023 придбало добрива UREA (зернистий) в 500/1000 кг. ББ, код УКТЗЕД 31021010 у Литовській Республіці (Литва). Надалі, з метою імпорту товару на територію України подано до Житомирської митниці митну декларацію для митного оформлення імпорту товару. На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору разом з митною декларацією декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/00008/2 від 02.02.2023 на підставі інформації, наявної в митному органі. Вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

25.06.2023 через відділ документального забезпечення суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товарі та відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. З урахуванням викладеного вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA101020/2023/00008/2 від 02.02.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 101020/2023/000145 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для їх скасування відсутні.

07.06.2023 Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою залишив позовну заяву без руху для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду належного офіційного перекладу документів, викладених іноземною мовою, долучених до позовної заяви.

30.06.2023 представник позивача усунув недоліки позовної заяви.

04.07.2023 представник позивача подав відповідь на відзив.

24.07.2023 ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду продовжено розгляд справи за позовом ТОВ "Агрочемпіон".

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст. 263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.

ТОВ "Агрочемпіон" відповідно до контракту №17-01-2023 від 17.01.2023 придбало добрива UREA (зернистий) в 500/1000 кг. ББ, код УКТЗЕД 31021010 у Литовській Республіці (Литва).

Згідно з п.5 цього контракту визначено, що контрактна ціна товару на умовах поставки Литва (склад) складає 620 євро за метричну тону (1000 кг), згідно інвойсу від 26.01.2023 за товар було сплачено 620 (шістсот двадцять) євро (за 1000 кг).

02.02.2023 уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 подано до Житомирської митниці Державної митної служби України митну декларацію №23UA101020003650U4.

Декларантом на підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів подано митному органу:

- сертифікат якості LTFERJ22000401 від 28.03.2020;

- рахунок-фактура (інвойс) 12963 від 26.01.2023;

- автотранспортна накладна EUD-164 від 26.01.2023;

- декларацію про походження товару 12963 від 26.01.2023;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 26.01.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №17-01-2023 від 17.01.2023;

- договір про надання послуг митного брокера 15/06-22 від 15.06.2022;

- договір про перевезення 2501-1 від 25.01.2023;

- заяву декларанта або уповноваженої ним особи в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що агрохімікати та пестициди не підлягають державній реєстрації в Україні від 30.01.2023.

02.02.2023 відповідачем, відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, позивачу надіслано повідомлення про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

У відповідь на вказане повідомлення, позивачем додатково надано:

- проформу інвойс 17 №01-2023 від 17.01.2023;

- банківський платіж, що стосується товару від 25.01.2023;

- оферту від 12.01.2023;

- рахунок про здійснення платежів третім особам;

- біржові котирування;

- витяг про ціну товару на внутрішньому ринку України від 01.02.2023;

- копію митної декларації країни відправлення від 26.01.2023.

Надалі, 02.02.2023 Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/00008/2 та картку відмови у прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 101020/2023/000145 .

В подальшому, позивачем подано нову декларацію №23UA101020003650U4 від 02.02.2023 та товар було пропущено на митну територію України у зв`язку з поданням позивачем товару до митного оформлення за ціною згідно з рішенням про коригування митної вартості.

Вважаючи таке рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі МК України).

Частиною 1 статті 246 МК України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі - МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

Згідно з частинами восьмою дев`ятою цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно зі стст. 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, у постановах від 21.02.2020 у справі № 813/1229/16, від 28.02.2020 у справі № 804/3463/15 та від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.

Так, за змістом оскаржуваного рішення, підставами для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало те, що на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що зазначена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів в тому числі тих, виробником яких є АВ"МАХАМ-CHIRCHIQ". Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Проформа - інвойс №01-2023 від 17.01.2023 не долучена до ЕМД, що позбавляє митний орган перевірити відомості щодо здіснення оплати товару.

Після долучення позивачем проформи інвойсу 17 №01-2023 від 17.01.2023 відповідач вказав, що вказаний документ поданий у неналежній якості (текст розмито, зображення нечітке). Крім того, на документі відсутні підпис, печатка продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності.

Вказує, що платіжне доручення від 25.01.2023 в якості призначення платежу містить посилання лише на контракт №17-01-2023 від 17.01.2023 без зазначення реквізитів рахунку-фактури та/або рахунку-проформи, а сума (71 300,00 євро) перевищує ціну товару, що зазначена у рахунку-фактурі №12963 від 26.01.2023 (40 920,00 євро). Крім того, платіжний документ не містить підпису та печатки уповноваженої особи банку про проведення платежу (перерахування коштів на рахунок продавця), фактичне виконання банківської операції.

Зазначає, що відповідно до довідки №28/01/23 від 28.01.2023, складеної ТзОВ "Авен-Езер Груп" транспорті витрати по перевезенню вантажу по маршруту м. Кібартай (Литва) до митного переходу Гребенне складають 28 860,95 грн, що еквівалентно729 євро. Відповідно до доведеного митниці листа ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 17.05.2022 №416 згідно із аналізом відкритих цінових пропозицій підприємств, що надають відповідні послуги на ринку України та даних спеціалізованих видань, середній рівень цін на послуги з перевезення вантажів в Україну автомобільним транспортом з країн Балтії становить 1500,00-3500,00 євро. Отже, задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення вантажів, що надаються учасниками ринку, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування витрат на транспортування товару. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Додатково надані документи на вимогу митного органу не спростовують зазначених розбіжностей.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України не подано такі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

1) виписку з бухгалтерської документації (стосовно підтвердження фактичних витрат на транспортування товару);

2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, які пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеного договором (угодою, контрактом);

4) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюючих товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару на МД від 31.01.2023 №UA205050/2023/9736 (23UA205050009736U4) - "Добрива мінеральні або хімічні, азотні: сечовина (карбамід) MOCZNIK 46% NOD, із вмістом 46,3 мас.% азоту у перерахунку на сухий безводний продукт, що становить 96 304 кг, GOST 2081-2010. Товар в мішках по 1000 кг, всього: 208 мішків (біг-бег) вага нетто - 208000 кг, вага брутто 2084 16 кг Добриво сільськогосподарського призначення. Торговельна марка - немає даних. Виробник - JSC "Maxam-Chirchiq" країна виробник (походження) Узбекистан (UZ) і складає - 1,74 євро/кг N (кілограм азоту) або 0.805 євро/кг з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Надаючи оцінку наведеним твердженням митного органу суд зауважує таке.

Як встановлено зі змісту контракту №17-01-2023 продавець зобов`язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та сплатити за добрива UREA (зернистий) в 500 / 1000 кг ББ, код УКТЗЕД 31021010, що має назву "товар".

Згідно з пунктом 1.3 даного контракту кількість товару, який повинен бути поставлений в період з 17.01.2023 по 17.04.2023 складає 500 метричних тон + - 5% в опціоні покупця.

Відповідно до пункту 3.3 контракту покупець зобов`язується надати продавцю протягом 5 робочих днів з дати підписання цього контракту наступну інформацію, необхідну для здійснення відвантаження: повне найменування вантажоодержувача, код одержувача вантажу; адресу вантажоодержувача; кількість товару, що заявляється на відвантаження. Документом, що засвідчує факт відвантаження партії товару, є копія CMR. Дата, зазначена в CMR, вважається датою відвантаження.

Згідно з пунктом 5.1 контракту контрактна ціна товару, на умовах поставки FCA Литва (склад) складає 620 євро за метричну тону.

На виконання умов вказаного договору продавцем складено проформу інвойс серія 17 №01-2023/2 від 17.01.2023 на 115 тон товару, вартістю 620 євро за тону.

За результатами отримання від покупця інформації, визначеної у пункті 3.3 договору продавець склав рахунок фактуру серія ЕUM №12963 від 26.01.2023, який містить інформацію про 3 партії товару, вагою по 22 тони, вартістю 620 євро за тону, які мають бути поставлені на умовах FCA м. Кібартай, Литва. У зазначеному рахунку також міститься інформація про номера вантажівок та номера CMR, згідно з якими здійснюється поставка, зокрема, CMR №EUD-164, вантажівка НОМЕР_1 /ВС5920XF.

Також, на підтвердження вартості імпортованого товару позивачем надано експортну декларацію 23LTVC0100EK03CE99 від 27.01.2023, в якій зазначений аналогічний номер вантажівки, вагу партії товару та його вартість.

Отже позивачем під час митного оформлення наданий договір, на підставі якого придбано товар, видатковий документ, на підставі якого здійснено відпуск партії товару, товаро-супровідний документ, що підтверджує його транспортування, а також митну декларацію, на підставі якої такий товар виїхав з країни, в якій його придбав позивач.

Зазначена у названих документах інформація узгоджується між собою, а оформлені сторонами договірних відносин документи, підписані обома сторонами правочину.

Надаючи правову оцінку твердженню відповідача про те, що проведення декларантом передоплати по контракту, порушує умови такого, викладені у пунктах 6.3 та 6.4, суд зауважує наступне.

Згідно з пунктом 6.3. вказаного контракту, вартість кожної партії товару визначається в проформі інвойсі (інвойсі) на поставку. У вартість товару включаються всі витрати, які несе продавець до передачі товару покупцеві, а також суми податків, мит та інших зборів, що сплачуються при вивезенні з країни продавця. Оплата партії товару здійснюється покупцем банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця на умовах, визначених в проформі інвойсі.

Згідно з проформою інвойсом серія 17 №01-2023/2 від 17.01.2023 визначено вартість 115 т товару за ціною 620 євро, загалом 71300 євро.

Платіжна інструкція в іноземній валюті №141 від 25.01.2023 підтверджує передоплату за товар згідно з контрактом №17-01-2023 від 17.01.2023, а не оплату за партію товару.

Наявність вказаної платіжної інструкції свідчить на користь висновку, що наявність зовнішньоекономічного договору (контракту) та рахунку-фактури (інвойс) є основними документами, які підтверджують митну вартість товару в розумінні ст. 53 МК України.

Отже, на виконання умов контракту позивач провів попередню оплату за товар, а факт відвантаження партії товару вагою 22 тони підтверджує CMR, що також узгоджується з умовами контракту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про порушення умов контракту позивачем шляхом проведення передоплати, є помилковим.

Також суд зауважує, що на вимогу суду відповідач не надав нормативного обґрунтування вимоги про обов`язковість наявності на платіжній інструкції, яка підтверджує здійснення оплати через SWIFT, підпису та печатки банківської установи.

Суд також звертає увагу, що вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті, затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року №258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені відповідні поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

Водночас чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT повідомленні.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року (справа №826/9719/16, провадження №К/9901/16498/18).

Щодо посилання відповідача на те, що платіжна інструкція №141 від 25.01.2023 містить некоректний переклад, оскільки в призначенні платежу зазначено: передоплата за добрива Сечовина (гранули) рахунок CNTR №17-01-2023 від 17.01.2023, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч. 2 ст. 53 МК України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Разом з тим, в платіжній інструкції №141 (переклад якої здійснено Приватним підприємством "Мовно-перекладацькою агенцією") міститься посилання в призначенні платежу на контракт CNTR №17-01-2023 від 17.01.2023.

Що стосується вартості транспортування товару, яка є складовою митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що МК України не деталізує документи, які підтверджують транспортні витрати, для цілей визначення митної вартості товару.

Проте, відповідно до наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 року «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - наказ № 599) у графі 20 митної декларації зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Виходячи з наведених правових норм наказу №599, калькуляція транспортних витрат, як документ, який містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, може бути подана у випадку, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу покупця.

Суд зазначає, що позивач не здійснював перевезення оцінюваного товару з використанням власного транспортного засобу та на підтвердження транспортних витрат було надано:

- довідку про транспортні витрати №28/01/23 від 28.01.2023, яка містить інформацію, що транспортні витрати з перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_1 /ВС5920XF за маршрутом: м. Кібартай (Литва) - м/п Гребенне складає 28 860,95 грн; - м/п Рава-Руська - с. Парипси, Житомирська область (Україна) складає 28 000 грн;

- договір - заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом №2501-3 від 25.01.2023 у якій у рядку "сума і форма оплати" вказано: 65 євро за одну тонну в б/г розрахунку в грн. Оплата здійснюється згідно виставленого рахунку на розвантаженні;

- рахунок на оплату №2 від 26.01.2023 на суму 56860,00 грн;

- платіжна інструкція №1358 від 20.02.2023.

Відповідно до позиції ВС КАС, викладеної у Постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, суд зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Тому суд вважає безпідставним коригування заявленої декларантом ціни у цьому спорі з підстави відсутності документів підтверджуючих вартість перевезення.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. Декларант позивача під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом.

Таким чином, надані позивачем документи, для підтвердження митної вартості товару, містять всі обов`язкові документи, передбачені статтею 53 МК України, та які підтверджують складові визначення вартості товару, що підлягав розмитненню.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2020 по справі № 826/27412/15 викладені висновки відповідно до яких, митний орган може затребувати додаткові документи у разі наявності підозр у підробці поданих документів, відсутності документів, що підтверджують певні складові митної вартості (страхування товару, його транспортування тощо), якщо такі складові не включені у ціну, передбачену договором.

Відповідно до висновків постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №821/110/18 органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Перелік додаткових документів, які може затребувати митний орган від декларанта, визначено Законом (ст. 53 МК України), серед них, зокрема, договори (контракти) з третіми особами, пов`язаними з поставкою товарів (наприклад, з особами, в яких продавець купив товар, що поставляється), рахунки про здійснення платежів цим третім особам, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, виписки з бухгалтерської документації тощо.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 813/1229/16 зазначив, що "наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини. які викликали відповідні сумніви. причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи. надання яких може усунути сумніви у їх достовірності Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів. митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими. чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника".

Загальний висновок проте що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах (аналогічну правову позицію Верховним Судом викладено |у постановах від 27.02.2019, справа № 814/1647/16; від 06.03.2019, справа № 809/278/17; від 13.06.2019, справа № 820/6315/15; від 21.01.2020, справа № 813/2719/15).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 809/872/17 витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, що також узгоджується з правовою позицією наведеної у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 р. у справі №1.380.2019.004752.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Житомирська митниця, приймаючи рішення про витребування додаткових документів без обґрунтування обставин, які викликають сумніви у правильності визначення митної вартості, вказівки на розбіжності, без зазначення документів необхідних для визначення митної вартості та лише з посиланням виключно на ч.3 ст. 53 МК України, діяло всупереч вимогам МК України та сталій судовій практиці висловленій Верховним Судом.

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов висновку про невідповідність рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів UA101020/2023/000008/2 від 02.02.2023 критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що останнє підлягає скасуванню. Як наслідок, наявні підстави для скасування оскаржуваної картки відмови Житомирської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 101020/2023/000145 з огляду на похідний характер позовних вимог в цій частині.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується відшкодування витрат на правничу допомогу, то судом враховується, що відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).

Судом встановлено, що на момент вирішення питання про розподіл судових витрат представником позивача надано суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №8 від 15.03.2023, копію акта №3 від 18.04.2023 згідно з яким вартість послуг становить 3000,00 грн, рахунок на оплату юридичних послуг від 03.07.2023 згідно з яким вартість послуг становить 1500,00 грн., копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 10.04.2023, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Агрочемпіон" понесено витрати на правничу допомогу по даній справі в сумі 4 500,00 грн., але суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.

За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір 4 500,00 грн є співрозмірним.

Також, як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір в сумі 2 684 грн згідно з платіжною інструкцією №849 від 18.04.2023.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати, в розмірі 7184 грн за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" (вул. Лугова, 78, с.Парипси, Житомирський район, Житомирська область,13536. ЄДРПОУ: 42881830) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м.Житомир,10003. ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці UA 101020/2023/000145 та рішення про коригування митної вартості товарів UA101020/2023/000008/2 від 02.02.2023 Житомирської митниці Державної митної служби України.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" понесені судові витрати у розмірі 7184 (сім тисяч сто вісімдесят чотири) грн за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 23 січня 2024 р.